Ухвала суду № 33886341, 01.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2013 року м. Київ К/800/98/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.06.2012 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 р.

у справі № 2а-4149/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Флеш»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової

служби

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Флеш» (далі - позивач, ТОВ Фірма «Флеш») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.06.2012 р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 13.12.2011 р. №0008962312 та від 13.12.2011 р. №0008972312.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.06.2012 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.06.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було проведено документальну позапланову перевірку ТОВ Фірма «Флеш» з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податків та зборів по взаємовідносинам з ТОВ «Богемія Ю.С.» за період з 1 січня 2010 року по 30 вересня 2011 року, за результатами якої складено акт від 24.11.2011 р. № 2451/2312/31520728.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», при визначенні суми податку на прибуток встановлено його заниження всього у сумі 194 806,00 грн.; пп. 7.4.5 п. 7.4., пп.7.7.1. п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в розмірі 155845,00 грн., у тому числі по періодам: липень 2010 року -150290,00 грн., серпень 2010 року -5555,00 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення: від 13 грудня 2011 року № 0008962312, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 194807,00 грн., у тому числі 155845,00 грн. - основного платежу та 38962,00грн. - штрафних санкцій; від 13 грудня 2011 року № 0008972312, яким ТОВ Фірма «Флеш» визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 243508,00 грн., у тому числі 194806,00 грн. - основного платежу та 48407,00 - штрафних санкцій.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 7.4.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

У відповідності до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника (абзац 1 підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, право платника податку на податковий кредит виникає, якщо ним у звітному періоді сплачені суми податку на додану вартість у ціні товару (послуг), який придбавається у продавця, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Таким чином, визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною та характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30 червня 2010 року між ТОВ «Фірма «Фреш» (покупець) та ТОВ «Богемія ЮС» (постачальник) було укладено договір № 04/10/п про надання транспортних послуг, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати товар, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити за нього, та договір підряду №2/п, відповідно до якого Замовник (ТОВ Фірма «Флеш») доручає Виконавцю (ТОВ «Богемія ЮС») виконати роботу по збиранню меблів.

На виконання умов Договору від 30.06.2010 р. №06/10/п ТОВ «Богемія ЮС» поставлено товар, про що свідчать видаткові накладні: від 1 липня 2010 року №22 на загальну суму 257 730,00 грн., від 5 липня №23 на загальну суму 241 854,00 грн., від 5 липня 2010 року №24 на загальну суму 259 500 грн. На виконання договору ТОВ «Богемія ЮС» виписало податкові накладні: від 1 липня 2010 року №22 на загальну суму 257 730,00 грн., в тому числі ПДВ - 51546,00 грн.; від 5 липня №23 на загальну суму 241 854,00 грн., в тому числі ПДВ -40309,00; від 5 липня 2010 року №24 на загальну суму 259 500 грн., в тому числі ПДВ - 51900,00 грн.

Виконання умов договору підряду від 30 червня 2010 року №1/п підтверджено тим, що всі роботи здійснювались згідно додатку №1 до договору «Розцінки на послуги збирання меблів», про що свідчить первинна документація, зокрема: акт виконаних робіт від 31 серпня 2010 року, згідно якого ТОВ «Богемія ЮС» було надано послуги по складанню меблів на загальну суму 33 331,00 грн.; акт виконаних робіт від 31 липня 2010 року, згідно якого ТОВ «Богемія ЮС» було надано послуг по складанню меблів на загальну суму 39 210,00 грн.

Внаслідок виконання послуг ТОВ «Богемія ЮС» було виписано: податкову накладну від 31 липня 2010 року №86, згідно якої Виконавцем було здійснено послуг на загальну суму 39210 грн., в тому числі ПДВ - 6535,00 грн., та податкову накладну від 31 серпня 2010 року № 208, згідно якої Виконавцем було здійснено послуг на загальну суму 33331,00 грн., в тому числі ПДВ - 5555,17 грн.

Отримання товару від ТОВ «Богемія ЮС» та реальне здійснення збирання меблів, в результаті чого було виготовлено товар підтверджується відомостями руху товарів на складі за липень 2010 року по квітень 2012 року, які підписані головним бухгалтером та завідуючим складом ТОВ Фірма «Флеш».

Оплата Позивачем поставки та послуг збирання меблів відбувалась шляхом безготівкового розрахунку, про що свідчать банківські виписки.

Меблі, поставлені та зібрані ТОВ «Богемія ЮС» позивачем у майбутньому реалізувалися згідно договорів, укладених між ТОВ Фірма «Флеш» та адміністраторами магазину «Меблевий центр ФЛЕШ», зокрема, між ними було укладено договори купівлі-продажу: від 16 червня 2010 року № 0МФ00506, від 12 липня 2010 року № 0МФ00577, від 5 червня 2010 року № 03Ф00040.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що позивачем правомірно здійснено формування як валових витрат так і податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.06.2012 р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби відхилити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.06.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов