Ухвала суду № 33886322, 30.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2013 року м. Київ К/800/28707/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.02.2013

у справі № 826/1190/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська сировина» ЛТД

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська сировина» ЛТД звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 05.10.2012 № 0009992208, № 0010002208.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.02.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної позапланової документальної перевірки ТОВ «Українська сировина» ЛТД з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Укртехномас-Сервіс» за період з 01.01.2008 по 30.06.2011, складено акт № 744/22-08/19122065 від 20.09.2012, в якому зафіксовано порушення: п. 5.1 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в розмірі 401 250 грн.; пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість в розмірі 321 000 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 05.10.2012 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0009992208 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 501 562 грн., в т.ч.: 401 250 грн. основного платежу та 100 312 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0010002208 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 401 250 грн., в т.ч.: 321 000 грн. основного платежу та 80 250 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Українська сировина» ЛТД (покупець) та ТОВ «Укртехномас-Сервіс» (постачальник) укладено договір б/н на поставку матеріалів від 10.09.2010, предметом якого є зобов'язання постачальника в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти та оплатити матеріали для виробництва коньяку в асортименті, погодженому сторонами в Специфікації № 1 до даного договору, що є невід'ємною його частиною.

В Специфікації № 1 до вказаного договору передбачено поставку фільтркартону К700-ІR 40*40 вартістю 428 грн. за шт. та фільтркартону К200-ІR 60*60 вартістю 642 грн. за шт.

Приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, податковий орган виходив з того, що зазначений договір не має реального характеру, господарські операції за цим договором не відбувались, єдиним благом для позивача від господарських взаємовідносин з ТОВ «Укртехномас-Сервіс» є одержання податкової вигоди; постановою Печерського районного суду міста Києва від 19.03.2012 у кримінальній справі № 1-167/12 встановлено, що у травні-червні 2010 року директором ТОВ «Укртехномас-Сервіс» ОСОБА_2 здійснено реєстрацію вказаного товариства за грошову винагороду.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що податкові накладні за договірними відносинами позивача з контрагентом, оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість»; на момент видачі податкових накладних ТОВ «Укртехномас-Сервіс» було зареєстроване органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, про що мало відповідне свідоцтво; у позивача наявна необхідна документація, яка дає підстави для включення витрат до складу валових витрат за відповідний період, що виникли у зв'язку з оплатою робіт контрагента на виконання зобов'язань по вищевказаному договору.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (станом на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 вказаного Закону).

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз. 4 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 зазначеного Закону).

Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що витрати на оплату поставлених матеріалів для виробництва коньяку пов'язані з веденням виробництва, оскільки вони підтверджені перинними бухгалтерськими документами. Крім того, в п. п. 5.3 - 5.7 вказаного Закону немає прямої заборони щодо віднесення до складу валових витрат вартості витрат на поставку таких матеріалів.

Згідно пп. 11.2.1. п. 11.2. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Норми вказаного Закону передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових платіжних документів, а тому неможливість віднесення до валових витрат підприємства сум, що не підтверджені будь-якими документами взагалі.

Однак, як встановлено судами, всі необхідні первинні бухгалтерські документи на оплату робіт з поставки матеріалів для виробництва коньяку були у позивача в наявності та надані для перевірки; договір, укладений між позивачем та контрагентом про поставку матеріалів для виробництва коньяку не був визнаний недійсним в установленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 5.11 ст. 5 Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (станом на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4., пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами; податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Як встановлено судами з підтвердженням матеріалів справи витрати позивача по сплаті податку на додану вартість підтверджені належним чином оформленими податковими накладними, які виписані його контрагентом.

Слід також зазначити, що згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Звільнення від доказування в адміністративному судочинстві відповідно до положень ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України можливе лише на підставі вироку суду в кримінальній справі або постанови суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, стосовно питань, чи мало місце діяння та чи вчинено воно особою, щодо якої ухвалено вирок або постанову суду.

З наявної в матеріалах справи постанови про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_2 (директора ТОВ «Укртехномас-Сервіс») не можна вважати встановленими обставинами щодо неправомірного включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість та неправомірного формування валових витрат за результатами правовідносин з ТОВ «Укртехномас-Сервіс» в спірному періоді.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.02.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний