Рішення № 33885741, 01.10.2013, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/5728/13-ц

2/296/2312/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

"01" жовтня 2013 р. м. Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

Судді - Адамовича О.Й.

За участю секретаря судового засідання - Ніколаєнка А.І.

За участю позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського державного технологічного університету про стягнення належно нарахованої заробітної плати ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернулася до суду з позовом до Житомирського державного технологічного університету, в якому просить стягнути на свою користь заборгованість по заробітній платі за період з 01.01.2013 року по 30.04.2013 року в розмірі 3091,03 грн. та моральну шкоду в розмірі 3000,00 грн.

Заявою від 27.08.2013 року позивач збільшила розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі за період з 01.05.2013 року по 01.07.2013 року в розмірі 3903,53 грн., а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 01.07.2013р. по день постановлення судового рішення.

Відповідно до п.2 ст. 31 Цивільного процесуального кодексу України крім прав та обов'язків, визначених у статті 27 ЦПК України, позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач - пред'явити зустрічний позов.

В обґрунтування вимог позивач зазначала, що з 30.07.2001 року працювала на посаді кухаря в санаторії-профілакторії Житомирського державного технологічного університету, що є відокремленим структурним підрозділом відповідача без статусу юридичної особи та 11.07.2013 р. її було звільнено з займаної посади у зв'язку із скороченням штату працівників за п.1 ст.40 КЗпП України, однак в порушення трудового законодавства відповідачем не було виплачено при її звільненні заборгованість по заробітній платі, що утворилася в період роботи з 01.01.2013р. по 01.07.2013р. у сумі 6994,56 грн.

Також, внаслідок тривалого неотримання заробітної плати та не проведення з нею остаточного розрахунку позивачу було завдано нервово-емоційне навантаження, при цьому, порушення відповідачем права позивача на отримання заробітної плати вимагають додаткових зусиль для організації нею свого життя.

Позивач в судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі та просить його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином судовими повістками. Про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи без його участі суду не надав.

Враховуючи те, що у справі є достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи у відсутності відповідача, що відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані в сукупності по справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що наказом №12 від 30.07.2001 року позивачка прийнята на посаду офіціантки столової санаторію-профілакторію Житомирського державного технологічного університету (а.с. 3).

Згідно до витягу з наказу санаторію-профілакторію Житомирського державного технологічного університету №28 від 26.06.2013 р. позивачку звільнено з посади кухаря з 01.07.2013 р. у зв'язку зі скороченням штату працівників згідно ч.1 ст. 40 КЗпП України .

Відповідно до довідки санаторію-профілакторію Житомирського державного технологічного університету №32 від 24.04.2013 р. заробітна плата позивачу за період з 01.01.2013 р. по 30.04.2013 р. в сумі 3091,03 грн. не виплачена в зв'язку з відсутністю фінансування на 2013 р. (а.с. 9).

Відповідно до довідки санаторію-профілакторію Житомирського державного технологічного університету №79 від 01.07.2013 р. заробітна плата позивачу за період з 01.05.2013 р. по 01.07.2013 р. в сумі 3903,53 грн. не виплачена в зв'язку з відсутністю фінансування на 2013 р. (а.с. 34)

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Реалізація зазначених конституційних прав громадян врегульована Законом України від "Про оплату праці" 24 березня 1995 р. N 108/95-ВР, Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП), іншими законодавчими та нормативними актами.

Так, ст. 1 Законом України від "Про оплату праці" визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцять календарних днів, тому вимога позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі підлягає задоволенню.

За змістом вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 6994,56 грн. є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Оскільки, суд дійшов висновку про порушення права позивача на отримання належних йому при звільненні сум, тому вважає обґрунтованими заявлені вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку з 01.07.2013 р. по 01.10.2013 р в сумі 4045,14 грн., що включає усі податки та обов'язкові платежі з розрахунку: 66 робочих дня х 61,29 грн. = 4045,14 грн., де 61,29 грн. - середньоденна заробітна плата позивача, що включає податки та обов'язкові платежі, згідно розрахунку позивача (а.с. 35, 36); 66 робочі дні - сумарна кількість робочих днів за період з 01.07.2013 р. по 01.10.2013 р. (згідно листа Міністерства соціальної політики України від 21.08.2012 р. № 9050/0/14-12/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2013 рік").

Відповідно до ст. 237-1 ЦПК України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві фізичних і моральних страждань, з урахуваннями у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Оскільки факт порушення законних прав позивача на своєчасну та регулярну оплату праці у встановлені ст. 115 КЗпП України строки доведений, це призвело до моральних страждань позивача, тому є підстави для відшкодування моральної шкоди. Однак, суд вважає розмір моральної шкоди значно завищеним та з урахуванням всіх зазначених позивачем обставин визначає його у розмірі 700 гривень.

Крім того, у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України з урахуванням звільнення позивача від сплати судового збору на підставі п. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 229, 40 грн.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 94, 115, 116, 237-1 КЗпП України, ст.ст.10, 11, 30, 60, 88, 209, 212, 213, 215,224 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Житомирського державного технологічного університету (м. Житомир, вул. Черняховського, 103, індекс 10005, ідент. код: 05407870) на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 6994, 56 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку по заробітній платі з 01.07.2013 року по 01.10.2013 року в розмірі 4045,14грн та моральну шкоду в сумі 700 грн.

В задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути з Житомирського державного технологічного університету (м. Житомир, вул. Черняховського, 103, індекс 10005, ідент. код: 05407870) на користь держави судовий збір в сумі 229,40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто Корольовським районним судом м. Житомира за письмовою заявою, яка може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання ним копії рішення.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд м. Житомира на протязі 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О. Й. Адамович