Постанова № 33881697, 01.10.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2013 р. Справа № 922/1640/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Бондаренко В.П., суддя Івакіна В.О.

при секретарі Вороні В.С.

за участю представників:

позивача - Сороченко В.І. (дов. №07/399 від 22.04.2013 р.)

відповідача - ОСОБА_2 (особисто)

третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2549Х/1-8) на рішення господарського суду Харківської області від 13 червня 2013 року

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій", м. Харків

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, смт. Кегичівка, Кегичівський район, Харківська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Кегичівська селищна рада, смт. Кегичівка, Кегичівський район, Харківська область

про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та звільнення земельної ділянки

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПАТ "Харківське підприємство автобусних станцій", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому після уточнень просив зобов'язати ФОП ОСОБА_2 не чинити перешкод ПАТ "Харківське підприємство автобусних станцій" в користуванні земельною ділянкою площею 0,2041 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 - звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки площею 24,67 кв. м на території Кегичівської автостанції за зазначеною адресою шляхом демонтажу павільйону; привести звільнену земельну ділянку в придатний для її використання стан; судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13 червня 2013 року по справі №922/1640/13 (суддя Хотенець П.В.) позов задоволено повністю.

Відповідач, ФОП ОСОБА_2, з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає рішення суду незаконним, необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

ПАТ Харківське підприємство автобусних станцій" проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення законним, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що у відповідача відсутні докази правомірності використання спірної земельної ділянки. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

Кегичівська селищна рада вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, рішення господарського суду справедливим. Просить розглядати справу без участі її представника.

Колегія суддів вважає, що не з'явлення в судове засідання представника третьої особи не перешкоджає розгляду справи, тому справа розглядається відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, відзивів на неї, вислухавши в судовому засіданні пояснення уповноваженого представника позивача та відповідача особисто, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.01.2006 р. між Кегичівською селищною радою та ПАТ "Харківське підприємство автобусних станцій" був укладений договір оренди земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,2041 га (кадастровий №6323155100:03:018:0002), зареєстрований 26.06.2006 р. за № 040669600005 для обслуговування автобусної станції, терміном на 25 років (а.с.10-11).

Факт приймання-передачі земельної ділянки зафіксований в акті від 18.01.2006 р. (а.с.12).

За згодою Кегичівської селищної ради на території Кегичівської автостанції ФОП ОСОБА_2 тимчасово розміщений кіоск для торгівлі продуктами харчування.

Між ПАТ "Харківське підприємство автобусних станцій" та відповідачем укладено договір №33 від 31.12.2009 р. на дольову участь в утримуванні території Кегичівської автостанції, термін дії якого закінчився 31.07.2012 р. (а.с.15-16).

В зв'язку із спливом терміну дії вказаного договору 30.07.2012 р. позивач звернувся до ФОП ОСОБА_2 листом-повідомленням (№ 07/820) про необхідність демонтажу кіоску з території автостанції до 10.08.2012 р. (а.с.17). Факт отримання відповідачем листа підтверджується копією повідомлення про вручення 03.08.2012 р. (а.с.18).

ФОП ОСОБА_2 на вимогу позивача в листі від 09.08.2012 р. повідомив про неможливість здійснити демонтаж кіоску у зазначений термін, в зв'язку з відсутністю коштів для сплати послуг спеціальної автомобільної техніки, та запевнив про виконання вимог позивача після покращення його фінансового становища.

Протягом восьми місяців відповідач кіоск не демонтував, зайняту земельну ділянку не звільнив, що стало підставою для звернення ПАТ "Харківське підприємство автобусних станцій" до господарського суду Харківської області з позовом про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, її звільнення шляхом демонтажу павільйону та приведення звільненої земельної ділянки в придатний для її використання стан.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу 15 статті 1 Закону України від 19.06.2003 р. за № 963-ІV "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку або право оренди земельної ділянки виникає: після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації; після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Підставами для набуття права на землю є рішення органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Пунктом 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17 травня 2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" визначено, що відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчить про самовільне заняття земельної ділянки.

В матеріалах справи відсутні рішення Кегичівської селищної ради щодо відведення земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_1, відповідачу; документи, що посвідчують право власності чи право користування вказаною земельною ділянкою, в тому числі на умовах оренди.

Відповідач в апеляційній скарзі та в судовому засіданні стверджує, що його кіоск розміщений поза межами земельної ділянки, яка належить позивачу, тому вимоги ПАТ "Харківське підприємство автобусних станцій" щодо її звільнення є безпідставними та задоволенню не підлягають.

В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження факту знаходження його кіоску на території автостанції.

Колегія суддів вважає дане твердження ФОП ОСОБА_2 безпідставним та необґрунтованим з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою уточнення міста розташування на земельній ділянці Кегичівської автостанції кіоску, що належить відповідачу, 30.05.2013 р. між ВКПФ "Істок" (виконавець), що діє на підставі ліцензії серії АВ №534982 (а.с.94), та ПАТ "Харківське підприємство автобусних станцій" (замовник) було укладено договір №5356 на виконання топографо-геодезичних робіт (а.с.90-91).

Відповідно до умов п.1.1 договору його предметом є виконавча зйомка території автостанції та винос в натуру меж земельної ділянки за адресою: смт. Кегичівка, вул. Волошина, 6.

На підставі договору оренди від 18.01.2006 р. ВКПФ "Істок" здійснено винос та закріплення меж земельної ділянки на місцевості, що належить ПАТ "Харківське підприємство автобусних станцій". В присутності відповідача та представника третьої особи межі земельної ділянки площею 0,2041 га були закріплені в натурі (на місцевості) довгостроковими межовими знаками (металевими штирями).

Факт виносу та закріплення меж земельної ділянки на місцевості підтверджується актом від 06.06.2013 р. (а.с.113).

З аналізу інженерно-топографічного плану (а.с.89) та креслення перенесення на місцевість меж земельної ділянки (а.с.114) вбачається, що кіоск ФОП ОСОБА_2 займає частину земельної ділянки, що належить позивачу.

Крім того, актом від 06.06.2013 р. представники ПАТ "Харківське підприємство автобусних станцій", Кегичівської селищної ради та ФОП ОСОБА_2 підтвердили, що в їх присутності виконавцем за договором №5356 здійснено винос та закріплення меж земельної ділянки кадастровий №6323155100:03:018:0002 за вказаною адресою (а.с.109). В акті також зазначено, що площа ділянки під частиною павільйону ФОП ОСОБА_2 становить 24,67 кв. м.

Враховуючи наведене, твердження відповідача щодо знаходження його кіоску поза межами земельної ділянки автостанції спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно статті 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Враховуючи наведене, а також відсутність у відповідача документів в підтвердження правомірності зайняття земельної ділянки, на якій розташований його кіоск, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно визнав позовні вимоги законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 13 червня 2013 року по справі №922/1640/13 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні, в зв'язку з чим, апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 22, 75, 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 13 червня 2013 року по справі №922/1640/13 залишити без змін.

Повна постанова складена 01.10.2013 р.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Бондаренко В.П.

Суддя Івакіна В.О.