Постанова № 33881588, 25.09.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2013 р. Справа№ 910/2584/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Мациборко Т.І.

за участю представників сторін:

від позивача: представник - Харитончук С.М. (за довіреністю)

від відповідача : представник - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Яскрава Дизайн"

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2013року

у справі № 910/2584/13 (суддя: Мудрий С.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Ерде Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яскрава Дизайн"

про стягнення 382 015,89 грн.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року Публічне акціонерне товариство "Ерде Банк" (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яскрава Дизайн" (відповідача) про стягнення заборгованості в розмірі 382 015,89 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.04.2013 р. по справі № 910/2584/13 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Яскрава Дизайн" на користь Публічного акціонерного товариства "Ерде Банк" 346 474, 98 грн. заборгованості за договором про надання овердрафту № 197/11-ОВ ("Договір зростання") від 01.12.2011 по овердрафту , 27 008, 59 грн. заборгованості за простроченими відсотками за користування овердрафту в період з 29.09.2012 року по 30.01.2013 року, 8 519, 88 пені за несвоєчасне повернення овердрафту; 7 640, 07 грн. судового збору в доход Державного бюджету України. В задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ТОВ "Яскрава Дизайн" звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду міста Києва № 910/2584/13 від 22.04.2013 р. скасувати та провадження у справі припинити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано на те, що позивач жодним чином не повідомив відповідача про ліквідацію банку. Також апелянт зазначає, що відповідно до п.5 ч.1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2013 року було прийнято до провадження апеляційну скаргу ТОВ "Яскрава Дизайн" та призначено справу до розгляду .

В подальшому розгляд справи декілька разів відкладався, в зв'язку з клопотаннями про відкладення розгляду справи.

16.07.2013р. через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

25.09.2013 року представник відповідача у судове засідання не з'явився, натомість через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому останній просить відкласти розгляд справи, в зв'язку з відрядженням представника.

Колегія суддів, заслухавши думку представника позивача, ухвалила клопотання відповідача залишити без задоволення, оскільки відповідач не був позбавлений можливості направити іншого уповноваженого представника для участі у судовому засіданні.

Отже, представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 р. № 01-8/482 із змінами станом на 29.06.2010 року „Про деякі питання застосування нори Господарського процесуального кодексу України").

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача, за наявними у справі доказами

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.12.2011 року між публічним акціонерним товариством "Ерде Банк" (далі - позивач, банк за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю "Яскрава Дизайн" (далі - відповідач, позичальник за договором) укладено договір про надання овердрафту № 197/11-ОВ ("Договір зростання")(а.с.10)

За умовами Договору зростання, банк зобов'язаний надати позичальнику овердрафт на умовах цього договору (далі - овердрафт), а позичальник зобов'язаний повернути банку заборгованість за овердрафтом та сплатити проценти за користування овердрафтом та інші платежі на умовах, що передбачені цим договором. Овердрафт надається позичальнику для оплати платіжних документів на суму, що перевищує залишок на його поточному рахунку, відкритому в банку, в межах встановленого йому ліміту.

Як вбачається з п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно частин 1та 2 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.( ч.1 ст. 626 ЦК України)

15.12.2011 року між банком та позичальником укладено додаткову угоду № 01 до договору про надання овердрафту № 197/11-ОВ ("Договір зростання") від 01.12.2011 року, якими внесено зміни та доповнення до кредитного договору (а.с.16).

За умовами договору овердрафту з урахуванням додаткової угоди, ліміт овердрафту за цим договором складає 350 000,00 грн. Розмір плати за користування овердрафтом складає 23 процентів річних. (п.п. 1.2., 1.3. договору овердрафту). Термін користування овердрафтом, закінчується 30.11.2012 року включно.( п. 1.4. договору). Овердрафт надається на поповнення оборотних коштів позичальника. В будь-якому випадку позичальник не може використовувати овердрафт на цілі, що прямо або опосередковано заборонені законодавством України або його установчими документами.( п. 1.5. договору овердрафту)

Овердрафт надається позичальнику шляхом сплати протягом банківського операційного часу платіжних документів позичальника (надалі - платіжний документ) з його поточного рахунку в банку в сумах, які перевищують фактичний залишок коштів на поточному рахунку. Під "банківським операційним часом" в цьому договорі розуміється час, визначений сторонами в відповідному договорі на здійснення розрахунково-касового обслуговування позичальника (пункт 4.2. договору овердрафту).

У відповідності до пунктів 5.1., 5.2. договору овердрафту, позичальник надає банку право списувати з поточного рахунку позичальника та/або будь-якого іншого поточного рахунку позичальника, що відкритий в банку, проценти за користування овердрафтом у розмірі, передбаченому в пункті 1.3. цього договору, які нараховуються на дебетове сальдо по поточному рахунку. Проценти нараховуються щомісячно, виходячи із фактичної кількості днів користування овердрафтом і фактичних залишків по дебетовому сальдо за поточним рахунком. При розрахунку процентів використовується фактична кількість днів у році. Нарахування процентів за користування овердафтом починається з першого дня утворення дебетового залишку на поточному рахунку позичальника і припиняється в передостанній день терміну користування овердрафтом, зазначеного у п. 1.4. цього договору. У випадку, якщо позичальник не поверне загальну заборгованість за овердрафтом термін, зазначений в пункті 1.4. цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню у відповідності до п. 9.1. цього договору.

Пунктом 8.2. договору овердрафту сторони погодили, що платежі позичальника по цьому договору здійснюються шляхом перерахування коштів з будь-якого поточного рахунку позичальника: повернення простроченої загальної заборгованості за овердрафтом - на рахунок простроченої заборгованості; сплата процентів - на рахунок № 2607.7.23402.001, відкритий в банку; сплата інших платежів (пені, штрафів, збитків тощо) - на рахунки, окремо зазначені банком. Для цілей цього договору днем здійснення позичальником будь-якого платежу по цьому договору вважається день зарахування коштів на відповідний рахунок.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України, передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що на виконання умов договору позивач надав відповідачу кредит, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками (а.с.17-73), однак в порушення умов кредитного договору та норм чинного законодавства України, позичальник належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, в зв'язку з чим станом на 01.02.2013 року в останнього виникла заборгованість по овердрафту в розмірі 346 474,98 грн. та заборгованість за простроченими відсоткам за користування овердрафтом в період з 29.09.2012 року по 30.01.2013 року в розмірі 27 008,59 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що станом на 01.02.2013 року факт наявності у товариства з обмеженою відповідальністю "Яскрава Дизайн" заборгованості за договором про надання овердрафту № 197/11-ОВ ("Договір зростання") від 01.12.2011 року по овердрафту в розмірі 346 475,98 грн. та заборгованості за простроченими відсоткам за користування овердрафтом в період з 29.09.2012 року по 30.01.2013 року в розмірі 27 008,59 грн., позичальника перед банком належним чином доведений, документально підтверджений та позичальником не спростований.

Як вбачається з вимог позовної заяви, у зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за кредитним договором позивач нарахував позичальнику пеню за несвоєчасне повернення овердрафту в розмірі 8 532,32 грн.

За умовами п. 9.1. договору овердрафту, за повне або часткове не повернення у строки (терміни), що передбачені даним договором, загальної заборгованості за овердрафтом позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної процентної ставки, зазначеної в п. 1.3 даного договору, від суми неповернутого в строк (термін) овердрафту за кожний день прострочення.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Оскільки відповідач обов'язку по договору про надання овердрафту № 197\11-ОВ не виконував, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасне повернення овердрафту в розмірі 8 519,88 грн. за період з 04.12.2012 року по 01.02.2013 року

Стосовно посилання апелянта на те, що позивач жодним чином не повідомив відповідача про ліквідацію банку, колегія суддів не приймає до уваги, з наступних підстав.

09.01.2013 року Постановою правління Національного банку України № 4 відкликано банківську ліцензію та розпочато ліквідацію АТ «Ерде Банк». Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 3 від 10.01.2013 року, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 та ч.4 ст. 44 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Ерде Банк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження планів врегулювання неплатоспроможності банків Фонду Куреного Олександра Вікторовича.

Крім того, про відкликання банківської ліцензії та призначення уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Ерде Банк" інформацію було розміщено на сайті АТ "Ерде Банк" та опубліковано в газетах Голос України №8 (5508) від 15.01.2013 року та Урядовий кур'єр №8 (4894) від 15.01.2013 року.

Отже, твердження апелянта, щодо відсутності можливості отримати інформацію щодо ліквідації Банку, не відповідають дійсності.

Стосовно посилання апелянта на те, що відповідно до п.5 ч.1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Пунктом 3 ухвали Конституційного суду України від 14.10.1997 року №44-з встановлено, що правосуддя - це самостійна галузь державної діяльності, яку суди здійснюють шляхом розгляду і вирішення в судових засіданнях в особливій, встановленій законом процесуальній формі цивільних, кримінальних та інших справ. Натомість третейський розгляд спорів - це вид недержавної юридичної діяльності.

Таким чином, за наявності третейської угоди суб'єкт господарювання не втрачає право на розгляд і вирішення спору саме господарським судом.

Право суб'єктів господарювання звернутись до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів передбачено ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України , крім того, п.1 ч.1 ст. 12 цього ж Кодексу встановлено підвідомчість справ господарським судам у спорах, що виникають про укладенні, зміні , розірвання і виконання договорів.

Право на звернення до суду і заборону позбавлення права на розгляд справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом, встановлено ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 8 закону України «Про судоустрій і статус суддів»

Договори, які обмежують право на звернення до суду, є недійсними.

Якщо в третейській угоді зазначено, що сторони договору при виникненні спору відмовляються від звернення до господарського суду, але зобов'язані звернутися до третейського суду, то така умова договору є недійсною, принаймні, у частині відмови від звернення до господарського суду. Тобто, право суб'єкта господарювання на звернення до господарського суду не може бути ані обмежено, ані скасовано.

Третейська угода надає право сторонам звернутися до третейського суду, а не покладає на них такий обов'язок.

Право сторін передати підвідомчий господарським судам спір на вирішення третейського суду, крім окремо визначених спорів, передбачено ч. 2 ст. 12 ГПКУ.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про третейські суди», юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Отже, звернення за вирішенням спору до третейського суду є правом особи, яка самостійно на свій розсуд вибирає способи захисту порушених або оспорюваних інтересів. Третейська угода є обов'язковою і головною умовою звернення особи з позовом до третейського суду, проте її наявність не свідчить про обов'язок особи у разі виникнення спору звергатись за його вирішенням лише до третейського суду, не тягне за собою позбавлення права особи на звернення з позовом до господарського суду та не забороняє господарському суду розглядати і вирішувати по суті такий спір.

Адже, Закон України «Про третейські суди» передбачає виключно право, а не обов'язок сторін на звернення до цього суду. Окрім того, необхідна наявність волі обох сторін для виникнення у третейського суду підстав для розгляду спору по суті. За відсутності волі однієї із сторін на звернення до третейського суду, чинне законодавство України жодним чином не позбавляє цю сторону права на звернення до господарського суду.

Таким чином, навіть за наявності третейського застереження у договорі та заперечень другої сторони, звернення суб'єкта господарювання з позовом до господарського суду та розгляд господарським судом спору по суті є правомірним.

Отже, коли між сторонами укладена третейська угода, але одна із сторін заперечує проти розгляду спору у третейському суді, то друга сторона має право на захист своїх інтересів в судовому порядку, а саме: в господарському суді, що підтверджується судовою практикою - постанови ВГСУ від 17.12.2009 р. у справі № 2/235-09 (18/181-09) та від 11 січня 2012 року у справі № 25\5005\12528

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів вважає доводи апелянта, стосовно припинення провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду є безпідставними, необґрунтованими, та такими що суперечать нормам чинного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладене, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 22.04.2013 року у справі № 910/258/13, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Яскрава Дизайн" на рішення господарського суду міста Києва від 22.04.2013 року у справі № 910/258/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 22.04.2013 року у справі № 910/258/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/258/13 повернути до місцевого господарському суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Руденко М.А.

Судді Дідиченко М.А.

Пономаренко Є.Ю.