Постанова № 33881509, 01.10.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2013 р. Справа№ 910/11231/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Сухового В.Г.

при секретарі судового засідання Кац О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились;

розглянувши матеріали апеляційної скарги приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія»,

на рішення господарського суду міста Києва від 06 серпня 2013 року,

у справі № 910/11231/13 (суддя Кирилюк Т.Ю.),

за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», м. Київ,

до приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія», м. Київ,

про стягнення 18 568,82 грн.

ВСТАНОВИВ:

ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» про стягнення 18 568,82 грн. (а.с. 4-6).

Рішенням господарського суду міста Києва від 06 серпня 2013 року по справі № 910/11231/13 позов задоволено частково (а.с. 124-126).

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 06 серпня 2013 року по справі № 910/11231/13 та прийняти нове, яким відмовити у позові.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05 вересня 2013 року, апеляційну скаргу ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» на рішення господарського суду міста Києва від 06 серпня 2013 року по справі № 910/11231/13 повернуто скаржнику на підставі п.3 ч.1 ст. 97 ГПК України, оскільки до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі .

09 вересня 2013 року ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» повторно звернулось з апеляційною скаргою.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при винесені рішення порушив норми матеріального та процесуального права оскільки не взяв до уваги, що згідно постанови Подільського районного суду міста Києва автомобіль «Subaru Forester», д.н.з. АА4604КХ, який застрахований позивачем, не був учасником ДТП. Також скаржник посилається на те, що безпідставно взято до уваги калькуляцію, як доказ розміру завданих збитків, а не проведено незалежну оцінку з урахуванням зносу автомобіля. Крім того скаржник зазначає, що його не повідомлено про настання ДТП.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду Андрієнка В.В. від 18 вересня 2013 року апеляційну скаргу по справі № 910/11231/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Чорногузу М.Г. (а.с. 144).

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду Андрієнка В.В. від 20 вересня 2013 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/11231/13 сформовано колегію у складі: головуючий: Чорногуз М.Г., судді: Агрикова О.В., Суховий В.Г. (а.с. 145).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20 вересня 2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду на 01 жовтня 2013 року (а.с. 146-148).

В судове засідання 01 жовтня 2013 року представники сторін не з'явились, про причини неявки колегію суддів апеляційної інстанції не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представник позивача надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Також у вказаній заяві представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У зв'язку з належним повідомленням сторін про час та місце судового засідання, з урахуванням вимог статей 102 ГПК України і тієї обставини, що неявка представників сторін не перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та за відсутності представників сторін.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

11 грудня 2012 року в місті Києві на проспекті Свободи сталось ДТП за участю автомобіля «Skoda», державний номерний знак АА0172НС під керуванням Півень В.В. та автомобіля «Subaru Forester», державний номерний знак АА4604КХ, який належить ПІІ «Віп-Рент» під керуванням Івченко С.І.

Автомобіль «Subaru Forester», згідно генерального договору № 28-0199-2700-AVIS страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, водіїв і пасажирів від нещасного випадку від 27.12.11 року, застрахований позивачем (а.с. 8-29).

Згідно рахунку-фактури № СФ-0000009 від 09 січня 2013 року, складеної ТОВ «Бровари моторс», сума відновлювального ремонту автомобіля «Subaru Forester», державний номерний знак АА4604КХ становить 20 168,82 грн. (а.с. 42).

Відповідно до страхового акту № ДККА-22769 від 23 січня 2013 року та розрахунку суми страхового відшкодування, які складено позивачем, сума страхового відшкодування яка підлягає виплаті становить 18 568,82 грн. (а.с. 45-46).

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» встановлено, що при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Позивач виплатив страхове відшкодування своєму страхувальнику в сумі 18 568,82 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1023 від 23 січня 2013 року (а.с. 47).

Постановою Подільського районного суду міста Києва від 18 січня 2013 року по справі № 2607/15466/12 Півня В.В., водія автомобіля «Skoda», визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с. 38) тому, на думку позивача до нього перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої, відшкодовується винною особою.

Згідно статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Skoda» за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу застрахована відповідачем, що підтверджується полісом № АЕ/1297965 (а.с. 121), а також довідкою МТСБУ (а.с. 51).

Ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну, згідно вказаного полісу, становить 50 000 грн., що не перевищує суму завданих збитків.

19 березня 2013 року позивач направив на адресу відповідача вимогу з додатками про сплату страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 18 568,82 грн. (а.с. 48-49).

Листом від 05 червня 2013 року відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування, у зв'язку з відсутністю документів що підтверджують у встановленому порядку розмір оціненої шкоди, а також у зв'язку з тим, що на адресу останнього не надходило повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (а.с. 83).

Позивачем заявлена сума до стягнення становить 18 568,82 грн., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума, яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача становить 17 568,82 грн., оскільки, як вбачається зі страхового полісу № АЕ/1297965, останнім визначена франшиза в сумі 1000 грн.

Згідно ч. 2 п. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що вимога позивача про стягнення витрат пов'язаних з виплатою страхового відшкодування є законною та обґрунтованою.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що згідно постанови Подільського районного суду міста Києва автомобіль «Subaru Forester», д.н.з. АА4604КХ, який застрахований позивачем, не був учасником ДТП.

Однак вказані доводи не можуть бути прийняті судом виходячи з наступного.

У постанові Подільського районного суду міста Києва вказано: «11.12.2012 року о 08.15 год. Півень В.В., керуючи автомобілем «Skoda», д.н. АА0172НС на проспекті Свободи в м. Києві не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем «Subaru Forester» д.н. АА0172НС..».

Державний номер автомобіля «Subaru Forester», який зазначений у вищевказаній постанові, а саме д.н. АА0172НС, належить автомобілю «Skoda», який теж був учасником даного ДТП, тому суд приходить до висновку, що в постанові Подільського районного суду міста Києва допущено описку.

Як вбачається з довідки про ДТП №9123022 учасниками ДТП 11 грудня 2012 року були автомобілі «Subaru Forester», д.н.з. АА4604КХ та «Skoda», д.н.з. АА0172НС.

Також скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що безпідставно взято до уваги калькуляцію, як доказ розміру завданих збитків, а не проведено незалежну оцінку з урахуванням зносу автомобіля.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону України «Про страхування», розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Сторонами в генеральному договорі № 28-0199-2700-AVIS страхування наземних транспортних засобів досягнуто згоди, що розмір збитку та виплата страхового відшкодування визначається на основі документів, що підтверджують вартість відновлювального ремонту (наряд-замовлення, калькуляції, рахунки), (п. 14.2.2.1, 15.1 договору).

Крім того, Вищий господарський суд України в постанові від 23 серпня 2011 року у справі №42/92 зазначає, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що визначає розмір збитку. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Що ж до урахування зносу автомобіля суд зазначає, що в пункті 7.38 «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» вказано, що значення коефіцієнта фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ.

Як вбачається з свідоцтва про реєстрацію пошкодженого транспортного засобу «Subaru Forester» рік його випуску 2011 (а.с. 32), тобто, на момент ДТП (11 грудня 2012 року), строк його експлуатації не перевищував, встановлений пунктом 7.38 вищевказаної методики, строк експлуатації для врахування фізичного зносу.

Виходячи з наведеного колегія суддів зазначає, що вказані доводи апелянта є безпідставними та необґрунтованими.

Також, безпідставним є посилання відповідача на те, що учасники ДТП не повідомили його про настання такого ДТП. Обов'язок повідомлення про страховий випадок, згідно ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», покладається на страхувальника, проте ця стаття регулює відносини виключно між страховиком і страхувальником за страховим полісом № АЕ/1297965 та не може бути підставою для відмови в стягненні завданих збитків позивачу.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з вищевикладеного колегія суддів зазначає, що скаржник не надав суду достатніх доказів в розумінні статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, які б могли стати підставою для задоволення апеляційної скарги.

Відповідач в судових засіданнях, як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді, не надав доказів сплати завданої шкоди та не спростував доводи позивача. Тому, вимога позивача є законною та обґрунтованою.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене колегія суддів, апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні господарського суду міста Києва повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Рішення господарського суду міста Києва від 06 серпня 2013 року по справі № 910/11231/13 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» на рішення господарського суду міста Києва від 06 серпня 2013 року задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» на рішення господарського суду міста Києва від 06 серпня 2013 року по справі № 910/11231/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 06 серпня 2013 року по справі № 910/11231/13 залишити без змін.

3. Справу № 910/11231/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя Чорногуз М.Г.

Судді Агрикова О.В.

Суховий В.Г.