Рішення № 33881461, 26.09.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2013 р. Справа № 911/947/13

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "Лагода",

09200, Київська область, м. Кагарлик, вул. Фрунзе, 99

04086, м. Київ, вул. Петропавлівська, 34

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Шоколадне дерево",

630128,Російська Федерація, м. Новосибірск, вул. Демакова, 23/5

630007, Російська Федерація, м. Новосибірск, а/с 312

про стягнення 754 700,74 руб.

за участю представників:

позивача - Сапронов О.В. (довіреність від 03.12.2012, б/н);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "Лагода" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Єлісеївський" (далі - відповідач) про стягнення 268 000,06 російських рублів.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань зі здійснення розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.03.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 25.06.2013.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Єлісеївський" є іноземним суб'єктом господарювання, що зареєстрований в Російській Федерації.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 124 Господарського процесуального кодексу України підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 125 Господарського процесуального кодексу України, у разі, якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном регулюється Конвенцією "Про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" від 15.11.1965, до якої Україна приєдналася 19.10.2000 (Закон України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах"), а Російська Федерація - 15.11.2001.

Пунктом "а" статті 10 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 визначено, що якщо запитувана Держава не заперечує, Конвенція не обмежує можливості надсилати судові документи безпосередньо поштою особам, які перебувають за кордоном. При цьому, пункт "b" частини 2 статті 15 Конвенції визначає, що термін для направлення документа має бути достатній для даної справи і становить щонайменше шість місяців.

Відповідно до пунктів 1.12.1., 2.3. Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 №1092/5/54, суди України складають доручення та направляють їх в установленому порядку для виконання в іноземній державі.

За таких підстав, судом, 13.05.2013 направлено доручення про вручення документів до компетентного суду Російської Федерації - Арбітражного суду Новосибірської області, у зв'язку з чим, розгляд справи призначено на 25.06.2013, тобто, достатній для направлення процесуальних документів, з огляду на обставини даної справи.

Про дату, місце та час судового засідання відповідача повідомлено належним чином у відповідності до положень Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, про що свідчить ухвала Арбітражного суду Новосибірської області та матеріали про виконання судового доручення, що до неї додані, які надійшли через канцелярію господарського суду Київської області за вх. № 14766 від 08.07.2013.

26.04.2013 через канцелярію господарського суду Київської області

(вх. № 10632 від 26.04.2013) позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої заявлено до стягнення 854 700,74 російських рублів.

На підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України, збільшення розміру позовних вимог прийнято судом.

25.06.2013 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 14087 від 25.06.2013) надійшло клопотання позивача про зміну найменування відповідача на Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Шоколадне дерево", з копіями повідомлення про зміну повного фірмового найменування, свідоцтва про взяття відповідача на облік в податковому органі за місцем знаходження, рішення учасника про зміну найменування від 12.04.2013, свідоцтва Федеральної податкової служби про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб серії 54 № 004819670 у додатках.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.06.2013 клопотання Приватного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "Лагода" про зміну найменування відповідача задоволено; у відповідності до статті 25 Господарського процесуального кодексу України змінено найменування відповідача у справі № 911/947/13 з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Єлісеївський" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Шоколадне дерево".

У судове засідання 25.06.2013 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 21.03.2013 не виконав, розгляд справи відкладено на 13.08.2013.

У судове засідання 13.08.2013 представники сторін не з'явились, відповідач вимоги ухвали суду від 21.03.2013 не виконав, розгляд справи відкладено на 26.09.2013.

З огляду на нез'явлення в судові засідання представника відповідача, зважаючи на дотримання судом вимог Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 при направлені судових документів, з метою надання сторонам можливості для реалізації всіх процесуальних прав, судом розглянуто справу у межах строків, визначених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 20390 від 26.09.2013) позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку зі сплатою відповідачем частини основного боргу на суму 100 000,00 російських рублів та заявлено остаточні позовні вимоги у розмірі 754 700,74 російських рублів.

Відповідно до частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що заяву підписано уповноваженою на це особою, зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

У зв'язку з прийняттям зменшення розміру позовних вимог господарським судом, у справі має місце нова ціна позову - 754 700,74 російських рублів, виходячи з якої і буде вирішуватися спір.

Підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні, з урахуванням пункту 6. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 №01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року".

У судовому засіданні 26.09.2013 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог та просив суд їх задовольнити з підстав, що викладені у позові.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання не направив, не повідомивши про причини, хоча належним чином повідомлений про дату та час судового засідання.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 26.09.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Приватним акціонерним товариством "Кондитерська фабрика "Лагода" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Єлісеївський" повне фірмове найменування якого змінено, відповідно до свідоцтва Федеральної податкової служби про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб серії 54 № 004819670 на Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Шоколадне дерево" (далі - відповідач, покупець) укладено контракт поставки від 16.03.2012 № 02/Е (далі - Контракт), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити кондитерські вироби в асортименті відповідно до Специфікацій на кожну партію товару, а покупець - прийняти вказаний товар та оплатити його на умовах Контракту (пункт 1.1. Контракту).

Постачальник здійснює поставку товару протягом 10 календарних днів з моменту підписання з покупцем специфікації (пункт 3.1. Контракту).

Відповідно до пункту 3.5. Контракту постачальник зобов'язується надати покупцю: товарно-транспортну накладну CRM; сертифікат відповідності, засвідчений оригінальною печаткою виробника; сертифікат походження СТ-1; рахунок-фактуру на партію товару; якісне посвідчення; експортну декларацію; ГТД - оригінал.

Згідно пункту 4.2. Контракту загальна вартість Контракту на момент його підписання приблизно складає 60 000 000,00 російських рублів.

Покупець здійснює оплату товару банківським перерахунком у повному розмірі протягом 90 календарних днів з моменту узгодження і підписання сторонами Специфікації шляхом перерахування грошових коштів на розрахункових рахунок постачальника (пункт 5.2. Контракту).

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2012.

До матеріалів справи додано Специфікацію від 07.09.2012 (додаток № 4 до Контракту) на суму 1 068 000,06 російських рублів та Специфікацію від 25.09.2012 (додаток № 5 до Контракту) на суму 1 056 700,00 російських рублів, що підписані представниками сторін та скріплені відбитками їх печаток.

Дослідивши Контракт та Специфікації від 07.09.2012 та від 25.09.2012, суд дійшов висновку про те, що Договір та Специфікації є укладеним, так як сторони дійшли згоди з усіх істотних умов договору поставки, що засвідчено підписами уповноважених представників сторін та скріплено відбитками їх печаток.

Факт поставки відповідачеві вищевказаного товару за Специфікаціями позивач підтверджує копіями декларацій ВМД (типова форма МД-2), додатковими аркушами ВМД (типова форма МД-6), міжнародною товарно-транспортною накладною (типова форма CMR) та рахунками-фактурами. Завірені копії вказаних документів залучені до матеріалів справи.

Доказів наявності претензій відповідача до спірних поставок товару матеріали справи не містять.

Як зазначається позивачем та підтверджується матеріалами справи, відповідач здійснив часткову оплату вартості товару у розмірі 1 270 000,00 російських рублів, що підтверджується банківськими виписками (копії у матеріалах справи).

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін. Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України господарським судом взято до уваги наявні в матеріалах справи Специфікації від 07.09.2012 та від 25.09.2012, декларації ВМД (типова форма МД-2), додаткові аркуші ВМД (типова форма МД-6), міжнародну товарно-транспортну накладну (типова форма CMR) та рахунки-фактури у якості письмових доказів погодження сторонами здійснення спірних поставок товару, а наявні в матеріалах справи виписки з банківських рахунків позивача - у якості письмових доказів для встановлення розміру платежів, що здійснені відповідачем у даних правовідносинах, а, відтак, для встановлення розміру заборгованості відповідача.

З огляду на умови оплати товару, що погоджені сторонами у пункті 5.2. Контракту, покупець зобов'язаний здійснити оплату товару банківським перерахунком у повному розмірі протягом 90 календарних днів з моменту узгодження і підписання сторонами Специфікації шляхом перерахування грошових коштів на розрахункових рахунок постачальника, а також, зважаючи на те, що спірні Специфікації узгоджені і підписані сторонами 07.09.2012 та 25.09.2012, строк виконання відповідачем зобов'язань з оплати товару за даними Специфікаціями настав, а, відтак, у відповідача наявне грошове зобов'язання перед позивачем, строк виконання якого настав і яке відповідачем у повному обсязі не виконане.

За таких обставин, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 854 700,74 російських рублів - різниця між загальною вартістю товару, що погоджена у спірних Специфікаціях до Контракту та перерахованими коштами.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 20390 від 26.09.2013) позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку зі сплатою відповідачем частини основного боргу на суму 100 000,00 російських рублів, що підтверджується банківськими виписками (копії в матеріалах справи) та заявлено остаточні позовні вимоги у розмірі 754 700,74 російських рублів.

Відповідно до частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що заяву підписано уповноваженою на це особою, зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

У зв'язку з прийняттям зменшення розміру позовних вимог господарським судом, у справі має місце нова ціна позову - 754 700,74 російських рублів, виходячи з якої і вирішується спір.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю, з огляду на наступне.

Правовідносини сторін виникли внаслідок укладання Контракту.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Згідно з пунктом 10.2. Контракту, сторонами погоджено, що, якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку в Господарському суді за вибором та за місцезнаходженням позивача, при цьому, застосовується законодавство країни позивача.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про міжнародне приватне право" право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

Таким чином, застосуванню до цих правовідносин підлягає право за місцезнаходженням продавця (позивача у справі). Оскільки місцезнаходженням позивача є Україна (09200, Київська область, м. Кагарлик, вул. Фрунзе, 99), то застосуванню підлягає законодавство України.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання з поставки товару на підставі договору відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Статтею 533 Цивільного кодексу України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Позивачем заявлено до стягнення борг - 754 700,74 російських рублів, що у гривневому еквіваленті становить 190 946,83 грн. (за офіційним курсом Національного банку України російського рубля по відношенню до гривні станом на день подання заяви про збільшення розміру позовних вимог від 25.04.2013).

Відповідач письмовий відзив на позов не подав, участі представника у судових засіданнях не забезпечив, проти позовних вимог не заперечив, про час, дату та місце судових засідань повідомлений належним чином ухвалою господарського суду Київської області, що вручено через Арбітражний суд Новосибірської області за судовим дорученням господарського суду Київської області.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на вищевикладені норми законодавства та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про наявність, на час звернення позивача до суду з заявою про збільшення розміру позовних вимог, грошового зобов'язання відповідача перед позивачем за Контрактом у розмірі 854 700,74 російських рублів, строк виконання якого настав, а, зважаючи на зменшення розміру позовних вимог, що прийнято господарським судом, у зв'язку з частковою сплатою боргу відповідачем та наданням суду відповідних доказів, суд встановив доведеним право позивача на стягнення з відповідача 754 700,74 російських рублів боргу з оплати товару за Контрактом, а, відтак, позовна вимога про стягнення основної заборгованості є доведеною, обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно статті 14 Закону України "Про основи державної мовної політики" судочинство в Україні у цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справах здійснюється державною мовою, судові документи відповідно до встановленого процесуальним законодавством порядку вручаються особам, які беруть участь у справі, державною мовою.

Відповідно до ціни позову, що визначена у позовній заяві, разом з заявою про збільшення позовних вимог у розмірі 854 700,74 російських рублів, судовий збір мав бути сплачений у розмірі 4 324,95 грн., оскільки згідно з Законом України „Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, тобто, 1 720,50 грн.

Проте, з наявних в матеріалах справи оригіналів платіжних доручень від 15.03.2013 № 11216 та від 26.04.2013 № 11565 вбачається, що судовий збір сплачено у розмірі 4 362,91 грн., тобто, більшому, ніж передбачено законом.

Згідно з пунктом 1 частини 1, частиною 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається, зокрема, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (у розмірі переплаченої суми).

Відповідно до пункту 4. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 № 01-06/1625/20114 питання повернення сплаченого судового збору має вирішуватися господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

З огляду на зазначене, судовий збір, що сплачений позивачем при поданні позову згідно платіжного доручення від 26.04.2013 № 11565 підлягає частковому поверненню позивачу з державного бюджету у розмірі 37,96 грн.

При вирішенні питання про розподіл господарських витрат, судом враховано правову позицію, що викладено в пункті 4.7. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" про те, що, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 4 324,95 грн., покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Шоколадне дерево" (630128, Російська Федерація, м. Новосибірск, вул. Демакова, 23/5, ідентифікаційний номер платника податків 5407462456; код причини взяття на облік 540801001) на користь Приватного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "Лагода" (09200, Київська область, м. Кагарлик, вул. Фрунзе, 99, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32967502) 754 700 (сімсот п'ятдесят чотири тисячі сімсот) російських рублів 74 коп. основної заборгованості та 4 324 (чотири тисячі триста двадцять чотири) грн. 95 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути Приватному акціонерному товариству "Кондитерська фабрика "Лагода" (09200, Київська область, м. Кагарлик, вул. Фрунзе, 99, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32967502) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 37 (тридцять сім) грн. 96 коп., що зайво сплачений за платіжним дорученням від 26.04.2013 № 11565.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 01.10.2013.

Суддя С.О. Саванчук