Ухвала суду № 33880481, 02.10.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

Головуючий у 1-й інстанції: Зозуля Д.П.

Суддя-доповідач:Зарудяна Л.О.

УХВАЛА

іменем України

"02" жовтня 2013 р. Справа № 817/2642/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Зарудяної Л.О.

суддів: Іваненко Т.В.

Одемчука Є.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "28" серпня 2013 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський молодіжний жилий комплекс" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівненський молодіжний жилий комплекс» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби, правонаступником якого є Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Ш» від 07.02.2011р. №0011041541/0/15-216.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 28.08.2013 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Рівне форми "Ш" № 001104154/0/15-216 від 07.02. 2011 року в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 36 504 грн. 50 коп.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі відповідач, зокрема зазначає, що до платника податків винесено повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій у зв"язку з несвоєчасною сплатою суми узгодженого зобов"язання.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що скарга задоволенню не підлягає, враховуючи таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у м. Рівне було проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку своєчасності сплати узгодженого суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість до бюджету ТОВ «Рівненський МЖК».

За наслідками проведення невиїзної документальної (камеральної) перевірки ДПІ у м. Рівне складено акт від 07.02.2011р. №73, яким встановлено порушення позивачем п. 203.2 ст.203 Податкового кодексу України від 02.12.2010р., а саме порушено терміни сплати узгодженого податкового зобов'язання по податку на додану вартість: звітний період травень 2009 року, термін сплати - 30.06. 2010 р., сума зобов'язань - 218094,00 грн., фактично сплачено 28.01. 2011р. - 73011,00 грн., кількість днів прострочення - 577 (а.с. 10).

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Рівне прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 07.02. 2011р. № 0011041541/0/15-216, яким на підставі встановленого порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах, визначених пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. за затримку на 577 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 73011,00 грн. ТОВ «Рівненський МЖК» зобов'язано сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 36505,50 грн. (а.с. 11).

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням форми «Ш» від 07.02.2011р. №0011041541/0/15-216 ТОВ «Рівненський молодіжний жилий комплекс» звернулося до суду з позовом про його скасування.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказав, що п.1 Розділу ХІХ Прикінцеві положення Податкового кодексу України від 02.12.2010р. встановлено, що цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року.

У відповідності до п.2 Розділу ХІХ Прикінцеві положення Податкового кодексу України від 02.12.2010р. визнано такими, що втратили чинність з 1 січня 2011 року Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а тому у податкового органу відсутні підстави 07.02.2011р. для застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». А розмір штрафної (фінансової) санкції має становити 1 грн. у відповідності до п.7 підрозділу 10 Інші перехідні положення Розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України.

Колегія суддів, погоджуючись з судом першої інстанції, вважає податкове повідомлення-рішення форми "Ш" від 07.02.2011 року №0011041541/0/15-216 незаконним й таким, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

До набрання чинності Податковим кодексом України відповідальність платників податків визначалась Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. (зі змінами та доповненнями).

Підстави та розміри нарахування штрафних санкцій за порушення платниками податків податкового законодавства було визначено статтею 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» було визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010р., п. 2 Розділу ХІХ Прикінцеві положення якого визнав Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» такими, що втратив чинність.

Глава 11 Розділу ІІ Податкового кодексу України передбачає відповідальність платників податків за порушення правил оподаткування.

Так, статтею 126 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Однак, п.7 підрозділу 10 Інші перехідні положення Розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Згідно з п. 11 вищевказаного підрозділу штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Відповідно до ч.1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

09.02.1999 року Конституційним Судом України розглянуто питання щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи й прийнято рішення за №1/99-рп, згідно з яким дія нормативно-правового акта в часі починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи, а заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Таким чином оцінка правомірності поведінки платників податків здійснюється на підставі норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що діяло на момент вчинення відповідних дій. Водночас заходи відповідальності, які підлягають застосуванню за вчинені платниками податків порушення, повинні визначатися згідно з нормативно-правовими актами, чинними на час виникнення відповідних правовідносин, тобто на час застосування відповідальності, зокрема винесення відповідних податкових повідомлень-рішень.

Проаналізувавши зазначене вище, колегія суддів приходить до висновку, що штрафна санкція до позивача за порушення податкового законодавства має бути застосована у розмірі не більше 1 гривні, оскільки порушення (несвоєчасна сплата) вчинено саме 28.01.2011р.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне форми «Ш» від 07.02.2011р. №0011041541/0/15-216, яким ТОВ «Рівненський МЖК» за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість по вітчизняних товарах, визначеного пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 73011,00 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 50% в сумі 36505,50 грн., є протиправним, а тому суд першої інстанції відповідно до норм чинного законодавства обгрунтовано його скасував.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги.

Постанова суду прийнята з повним дослідженням всіх матеріалів справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому її слід залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "28" серпня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.О. Зарудяна

судді: Т.В. Іваненко Є.В.Одемчук

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненський молодіжний жилий комплекс" вул.Д.Галицького,5,кв.1,м.Рівне,33027

3- відповідачу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області вул.Відінська , 8,м.Рівне,33023