Постанова № 33879824, 26.09.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 вересня 2013 р. (о 14:24) Справа №801/6407/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі колегії суддів головуючого судді Тоскіної Г.Л., суддів Яковлєва С.В., Радчука А.А. за участю секретаря судового засідання Дубініної АВ., представників сторін:

від позивача - Нанікашвілі І.А.;

від відповідача -Бусалаєвої Т.П.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго»

до Державної виконавчої служби України відділу примусового виконання рішень

про скасування постанови та визнання незаконними дій,

Обставини справи: Орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної виконавчої служби України відділу примусового виконання рішень (далі - відповідач), в якому просить скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №20902697 від 16.05.2013; визнати незаконними дії Державної виконавчої служби України відділу примусового виконання рішень по винесенню постанови про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №20902697 від 16.05.2013.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач включений до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», що відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» є безумовною підставою для зупинення виконавчого провадження. У зв'язку з чим, на думку представника позивача, у відповідача були відсутні підстави для прийняття спірної постанови.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 16.07.2013 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 25.07.2013 від позивача та відповідача витребувані докази та за клопотанням представника відповідача провадження у справі зупинено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.09.2013 провадження у справі поновлено.

Враховуючи наявність доказів на підтвердження поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду, ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 26.09.2013 визнані поважними причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду.

Представник позивача під час розгляду справи підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував зазначивши, що спірна постанова прийнята на підставі та у межах повноважень державного виконавця, встановлених законом України «Про виконавче провадження».

Вислухав пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Постановою від 16.08.2010 ВП№20902697 відкрито виконавче провадження з виконання наказу №2-28/2153-2010, виданого 19.07.2010 Господарським судом АР Крим про стягнення з Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» заборгованості у сумі 32651395,14 грн., пені у сумі 2730327,08 грн., 3% річних у сумі 1741466,86 грн., збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції у сумі 5571867,03 грн.

Листом від 07.09.2010 р позивач повідомив Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, що підприємство включено до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», у зв'язку з чим виконавче провадження підлягає зупиненню.

Судом встановлено, що відповідно до пп. 2.1. п. 2.1.1 ст. 2 Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» та згідно протоколу засідання комісії ОП «Кримтеплокомуненерго» №1 від 01.11.2011 була списана заборгованість перед Дочірній компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» у сумі 32651395,14 грн. основного боргу, 2730327,08 грн. пені, 1741466,86 грн. 3% річних, 5571867,03 грн. інфляційних нарахувань.

Постановою від 16.05.2013 ВП 20902687 з боржника - Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» стягнуто виконавчий збір у сумі 4269505,61 грн.

Не погодившись з зазначеною постановою, позивач звернувся до суду

Перевіряючи законність та обґрунтованість позивних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо законності дій державного виконавця під час проведення виконавчих дій, суд зобов'язаний перевірити, чи вчинені дії на підставі закону, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та Законами України, безсторонньо та добросовісно.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановленого інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно абз 1 п. 6 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року N 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" (зі змінами та доповненнями) судам необхідно враховувати, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її невиконання самостійно, виконується примусово в установленому Законом України "Про виконавче провадження" порядку.

При цьому відповідно до абз. 4 п. 6 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року N 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" (зі змінами та доповненнями) встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

А відтак, враховуючи, що предметом спору є правомірність прийняття постанови про стягнення виконавчого збору та дій відповідача у зв'язку з прийняттям цієї постанови, вказаний спір є справою адміністративної юрисдикції та підлягає розгляду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, в тому числі порядок розгляду скарг на дії державного виконавця встановлені Законом України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21.04.1999 року (на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частино 1 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Таким чином, законодавче встановлені певні обмеження повноважень державного виконавця, відповідно до яких дії повинні бути вчинені на підставі, у спосіб та в межах повноважень, визначених Законом "Про виконавче провадження", бути повними, неупередженими та своєчасними, виконавчі дії не можуть порушувати права та законні інтереси громадян та юридичних осіб.

Відповідно до ч. 5 ст. 11-1 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції на час відкриття виконавчого провадження) сторони зобов'язані письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи.

Згідно п. 15 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на час виникнення обставин, що зумовлюють необхідність зупинення виконавчого провадження) виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадках внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на час виникнення обставин, що зумовлюють необхідність зупинення виконавчого провадження) державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених у статтях 34 і 35 цього Закону, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 34 цього Закону, державний виконавець виносить не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови надсилається у 3-денний строк сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ.

Згідно абз. 5 ч. 2 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на час виникнення обставин, що зумовлюють необхідність зупинення виконавчого провадження) виконавче провадження зупиняється у випадках, передбачених пунктом 15 статті 34, - до закінчення терміну дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначеного Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Впродовж строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться. Накладений державним виконавцем арешт на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших фінансових установах, не знімається. У період зупинення виконавчого провадження державний виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому статтями 28, 32, 33, 78, 79, 80 цього Закону, а також вживати заходів щодо розшуку боржника або його майна (ч. 4 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на час виникнення обставин, що зумовлюють необхідність зупинення виконавчого провадження).

Аналогічні норми міститися в Законі України «Про виконавче провадження» в редакції на час прийняття спірної постанови (ст. ст. 37, 39 Закону України «Про виконавче провадження»).

Так, згідно п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на час прийняття спірної постанови) виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадках внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Законі України «Про виконавче провадження» (в редакції на час прийняття спірної постанови) виконавче провадження зупиняється у випадках, передбачених пунктом 15 статті 37 цього Закону, - до закінчення строку дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначеного Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Пунктом 3.4 ст. 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» від 23.06.2005 №2711-ІV (в редакції на час прийняття спірної постанови) процедура погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу діє до 1 січня 2013 року (на час розгляду справи у суді п. 3.4. ст. 3 цього Закону строк встановлений до 01.01.2014).

Відповідно до ч. 4 ст. 39 Законі України «Про виконавче провадження» (в редакції на час прийняття спірної постанови) протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться. Накладений державним виконавцем арешт на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, не знімається. У період зупинення виконавчого провадження державний виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів щодо розшуку боржника (його майна) або перевірки його майнового стану.

Крім того, Рішенням Конституційного суду України від 13.12.2012 у справі № 18-рп/2012 надано офіційне тлумачення пункту 15 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року N 606-XIV з наступними змінами у взаємозв'язку з положеннями Конституції та Законів України.

Зокрема, у вказаному Рішенні зазначено, що в аспекті конституційного звернення положення пункту 15 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року N 606-XIV з наступними змінами у взаємозв'язку з положеннями частини першої статті 41, частини п'ятої статті 124, пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України, статті 115 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 1.3, 1.4 статті 1, частини другої статті 2, абзацу шостого пункту 3.7 статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" від 23 червня 2005 року N 2711-IV з наступними змінами треба розуміти так, що:

- обов'язкове зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень здійснюється лише щодо стягнення заборгованості, яка виникла через неповні розрахунки за енергоносії, та щодо учасників розрахунків, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу";

- внесення юридичної особи, незалежно від форми власності, до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, не є підставою для зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень щодо стягнення з неї заборгованості, яка не стосується неповних розрахунків за енергоносії і не визначена Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Судом встановлено, що відповідно до Наказу Міністерства палива та енергетики України від 10 листопада 2005 р. №568 ОП «Кримтеплокомунеренрго» включено до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Листом від 07.09.2010, спрямованим ОП «Кримтеплокомуненерго» на адресу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України рекомендованою кореспонденцією, позивач повідомив орган виконавчої служби про включення підприємства до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Крім того, в матеріалах виконавчого провадження також є лист №602 від 21.12.2010 ДП «Енергоринок» Розрахунковий центр, відповідно до якого зазначено, що ОП «Кримтенплокомуненерго» включено до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Таким чином, судом встановлено, що відповідач був обізнаним про наявність обставин, що зумовлюють необхідність зупинення виконавчого провадження, ще у вересні 2010 р.

Суд зауважує, що під час зупинення виконавчого провадження не передбачена можливість вчинення відповідних заходів, направлених на примусове виконання судового рішення. Більш того вказаними нормами Закону України «Про виконавче провадження» встановлені імперативні приписи щодо заборони вчинення виконавчих дій за винятком тих, які прямо передбачені нормами вказаного Закону (ч.4 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на час прийняття спірної постанови), до яких не віднесено, зокрема, питання про стягнення виконавчого збору, врегульоване нормами ст.28 Закону України «Про виконавчого провадження» (в редакції станом на час прийняття спірної постанови).

А відтак державним виконавцем не дотримані вимоги Закону України «Про виконавче провадження» в частині необхідності зупинення виконавчого провадження у випадках, встановлених Законом України «Про виконавче провадження», та можливості здійснення заходів примусового виконання судового рішення щодо стягнення з ОП «Кримтеплокомуненерго» заборгованості.

Більш того, як вбачається з матеріалів справи, в порушення вимог ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» на час виникнення спірних правовідносин та на час розгляду справи у судді виконавче провадження не зупинено.

Будь-яких пояснень та обґрунтувань з приводу проведення виконавчих дій при наявності безперечних обставин, що передбачають зупинення виконавчого провадження, представником відповідача суду не надано.

Крім того, представником відповідача також не надано нормативного обґрунтування прийняття постанови про стягнення виконавчого збору, яка є предметом оскарження, саме у травні 2013 року, оскільки, як встановлено судом, виконавче провадження відкрито у червні 2010 р., а часткове погашення боргу шляхом його списання здійснено у 2011 р.

Відтак, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що спірна постанова винесена з порушенням основних принципів адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України, а дії відповідача у зв'язку з прийняттям вказаної постанови не ґрунтуються на нормах діючого законодавства, отже є протиправними.

Таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Приймаючи до уваги, що позивачем невірно визначені позовні вимоги про скасування спірної постанови, замість визнання її протиправною та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає за можливим відповідно до ст. 11 КАС України вийти за межи позивних вимог та визнати протиправними дії Державної виконавчої служби України по винесенню постанови про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №20902697 від 16.05.2013; визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №20902697 від 16.05.2013.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Зазначена позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 року № 2135/11/13-11.

У зв'язку зі складністю справи судом 26.09.2013 оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 01.10.2013 постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Державної виконавчої служби України по винесенню постанови про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №20902697 від 16.05.2013.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №20902697 від 16.05.2013.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (ЄДРПОУ 03358593) 2294,00 грн. судового збору шляхом їх безспірного списання із рахунків суб'єкта владних повноважень - Державної виконавчої служби України.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий суддя підпис Г.Л.Тоскіна

Суддя підпис С.В.Яковлєв

Суддя підпис А.А.Радчук