Ухвала суду № 33875061, 24.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/462/13-а (у 6-ти томах) Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С.

У Х В А Л А

Іменем України

24 вересня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Мамчура Я.С.

суддів Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.

при секретарі Гімарі Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Білоцерківської державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Білоцерківської державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протипранвими та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення - рішення Білоцерківської державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 14 січня 2013 року №60/0000032240/10, №61/0000031720/11, №62/0000041720/12.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15 березня 2013 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить дану постанову скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні адміністративного позову, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалі в справи вбачається, що позивач зареєстрований як фізична особа - підприємець, є платником податку з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість.

Основними видами діяльності позивача є виробництво напівфабрикатів (вареників, пельменів та інших заморожених продуктів) та макаронів, оптова та роздрібна торгівля напівфабрикатами (варениками, пельменями та іншими замороженими продуктами) та макаронами, роздрібна торгівля алкогольними напоями.

Так, Білоцерківською державною податкової інспекцією Київської області Державної податкової служби проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання ФОП ОСОБА_2 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт від 26 грудня 2012 року №5134/17-2/2004100145/130.

В ході проведеної перевірки відповідачем встановлено, що ФОП ОСОБА_2 порушено: п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності в сумі 108 928,23 грн.; п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту податку на додану вартість за січень-грудень 2011 року всього на суму 753 219,00 грн.; положення пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 №265/95-ВР у зв'язку з непроведенням розрахункових операцій на повну суму покупки через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій.

Відповідачем зроблені висновки про те, що послуги з маркетингу, мерчандайзингу та логістики, надані позивачеві ТОВ «Фора» та ТОВ «Фоззі-Фуд», а також придбання пально-мастильних матеріалів у Підприємства з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна» безпосередньо не пов'язані з його господарською діяльністю, у зв'язку з чим позивачем занижено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість.

На думку відповідача, позивачем протиправно віднесено до податкового кредиту по податку на додану вартість суми податку сплаченого в ціні придбаного бензину та дизельного палива у Підприємства з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна», оскільки позивачем не надано до перевірки акти списання зазначеного пального.

Крім цього, відповідач зазначив, що відповідно до акта від 11 квітня 2012 року №115/22-20/34819490 «Про неможливість проведення зустрічної звірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість ТОВ «Джілд» (код ЄДРПОУ 34819490) за вересень, жовтень 2011 року» всі угоди, укладенні ТОВ «Джілд» порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчиненні удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб, а відтак, є нікчемними.

На підставі даного акту відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 14 січня 2013 року: форми «Р» № 62/0000041720/12, відповідно до якого позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 126159,36 грн., в тому числі, за основним платежем - 100935,49 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 25233,87 грн.; форми «Р» № 61/0000031720/11, відповідно до якого позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 858882,36 грн., в тому числі, за основним платежем - 753219,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 105563,00 грн.; форми «С» № 60/0000032240/10, відповідно до якого до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 106001,00 грн.

Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України під витратами розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку в силу підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, витратами платника податків в розумінні ст.14 Податкового кодексу України є будь-які його витрати, понесені ним при здійсненні господарської діяльності. Такі витрати мають бути підтверджені первинними документами, оформленими відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені мит ними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість можливе, за умови придбання ним товарів та послуг для використання їх при здійсненні ним господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Підставою для виникнення такого права є виписана контрагентом, зареєстрованим як платник податку на додану вартість, податкова накладна, оформлена відповідно до вимог чинного законодавства України. Здійснення господарської операції має бути підтвердженого первинними документами.

Щодо висновків відповідача про порушення ФОП ОСОБА_2 вимог п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Фора» (покупець) та ФОП ОСОБА_2.(постачальник) укладено договір поставки від 25 червня 2007 року №1228/д/113 (том ІІ а.с.40-42), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар згідно його умов.

Відповідно до пункту 2.1 даного договору обов'язок постачальника по поставці товару виникає на підставі замовлення покупця. Покупець передає замовлення у якому вказується кількість, вид товару, дата, час та місце поставки, а також будь - яка інша інформація стосовно поставки товару. Поставка товару здійснюється засобами та за рахунок постачальника до місця вказаного покупцем у замовлені (умови DDP Правил «Інкотермс» у редакції 2000 року). Розгрузку товару із транспорту постачальника виконує покупець (пункт 4.5 договору).

Крім цього, між ТОВ «Фора» (виконавець) та ФОП ОСОБА_2 (замовник) укладено договір про надання маркетингових, передпродажних послуг та послуг мерчандайзингу від 01 січня 2009 №73 (том ІІ а.с.43-46), відповідно до якого виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню замовнику маркетингових послуг, послуг щодо передпродажної підготовки товарів та послуг мерчандайзингу, а замовник зобов'язаний прийняти та оплатити належним чином надані йому послуги. Конкретний перелік та найменування послуг, які можуть бути надані виконавцем замовнику за цим договором наведено у пункті 1.2 договору.

Також судом встановлено, що аналогічні договірні відносини виникли і між ТОВ «Фоззі-Фуд» та ФОП ОСОБА_2 Так, між ТОВ «Фоззі-Фуд» (покупець) та ФОП ОСОБА_2 (постачальник) укладено договір поставки від 01 жовтня 2009 року №27/2316Д (том ІІ а.с.49-54). За даним договором постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар згідно умов договору. Постачальник зобов'язується здійснити поставку партії товару на умовах DDP Інкотермс 2000 за адресою та в строк, вказані в замовлені.

Згідно додаткової угоди від 28 лютого 2011 року до договору поставки від 01 жовтня 2009 №27/2316Д (том ІІ а.с. 56) вартість послуг логістики за період з 01 лютого 2011 по 28 лютого 2011 складає 55693,43 грн. у тому числі ПДВ 20 % - 9282,24 грн.

Також, між ТОВ «Фоззі-Фуд» (виконавець) та ФОП ОСОБА_2 (замовник) укладено договір про надання послуг мерчандайзингу від 01 січня 2011 №13-Р/11 (том ІІ а.с.57,58), відповідно до якого виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню замовнику послуг мерчандайзингу, а замовник зобов'язаний прийняти та оплатити належним чином надані йому послуги. Для цілей даного договору мерчандайзинг визначається як сукупність послуг по розміщенню продукції на торговому обладнанні (полках, стендах), безпосередньо у торгових залах, у торговій мережі, місцях продажу і таке інше з метою підвищення обсягів продажу такої продукції. Відповідно до пункту 3.1 договору вартість послуг визначається сторонами наприкінці кожного місяця (кварталу), в якому такі послуги були надані та фіксується у актах виконаних робіт.

Згідно додаткової угоди від 28 лютого 2011 до договору про надання послуг мерчандайзингу від 01 січня 2011 року №13-Р/11 (том ІІ а.с. 59) вартість послуг мерчандайзингу за період з 01 лютого 2011 по 28 лютого 2011 року складає 48261,68 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 8043,61 грн.

Між ТОВ «Фора» та ФОП ОСОБА_2 підписаний звіт-розрахунок за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року щодо надання маркетингових, передпродажних послуг та послуг мерчандайзингу відповідно до умов договору від 01 січня 2009 року № 73.

Як вбачається із даного звіту, загальна вартість наданих послуг за вказаний період становить 217091,28 грн., у тому числі 59206,71 грн., за надання послуги «вивчення попиту споживачів» та 157884,57 грн. за надання послуги «виконавець слідкує за дотриманням правил товарного сусідства» (том ІV а.с. 19).

Між ТОВ «Фоззі-Фуд» та ФОП ОСОБА_2 підписаний зведений розрахунок за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року щодо надання послуг мерчандайзингу згідно договору від 01 січня 2011 року № 13-Р/11 (том ІV а.с.17).

На виконання умов даних договорів його сторонами складено, рахунки - фактури, акти здачі - приймання робіт (наданих послуг), (в яких вказані дані щодо сторін, виду наданих послуг, період їх надання та вартість, податкові накладні. Оплата наданих послуг, позивачем здійснена шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ТОВ «Фора» та ТОВ «Фоззі-Фуд», підтвердженням чого є банківські виписки.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про реальність господарських операцій здійснених між позивачем та ТОВ «Фора» та ТОВ «Фоззі-Фуд». Отримані за вищевказаними договорами послуги призначені для використання позивачем при здійсненні його господарської діяльності, основним видом якої є виробництво напівфабрикатів (вареників, пельменів та інших заморожених продуктів) та макаронів, оптова та роздрібна торгівля напівфабрикатами (варениками, пельменями та іншими замороженими продуктами) та макаронами, роздрібна торгівля алкогольними напоями.

Витрати понесені позивачем на виконання умов вказаних договорів, підтверджені первинними документами, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства.

Отже, вказані витрати є витратами позивача в розумінні ст.14 Податкового кодексу України. Така ж, позиція викладена і в Узагальнюючій податковій консультації щодо віднесення витрат на оплату маркетингових та рекламних послуг до складу витрат, затверджена наказом Державної податкової служби України від 15 лютого 2012 № 123 та листі Державної податкової адміністрації від 08 вересня 2011 року №16504/6/15-1415

Висновки відповідача про порушення позивачем п.177.2 Податкового кодексу України є протиправними, такими, що не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи в суді. Податкове повідомлення - рішення Білоцерківської державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 14 січня 2013 року форми «Р» № 62/0000041720/12 є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів вважає, що податкові накладні, виписані ТОВ «Фора» та ТОВ «Фоззі-Фуд» за період, що перевірявся, є належною підставою для виникнення у позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Щодо висновків відповідача про протиправність формування позивачем сум податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних Підприємством з іноземними інвестиціями «Лукойл -Україна» слід зазначити наступне.

В період, за яких відповідачем проводилась перевірка позивач ФОП ОСОБА_2 мав господарські взаємовідносини з Підприємством з іноземними інвестиціями «Лукойл - Україна».

Так, між ФОП ОСОБА_2 (покупець) та Підприємством з іноземними інвестиціями «Лукойл - Україна» (продавець) укладено договір від 25 лютого 2008 року №К1215000042 (том. ІІ а.с.216-220), відповідно до умов якого відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар у обсязі, розрахованого виходячи із добового ліміту нафтопродуктів, а покупець прийняти та оплатити товар. Згідно пункту 3.2 договору вартість товару включає в себе податок на додану вартість у розмірі 20 (двадцять) відсотків. Порядок передачі товару зазначений у пункті 5 договору, відповідно до якого продавець передає у власність покупцю товар шляхом заправки на АЗС автотранспорту покупця при умові пред'явлення покупцем пальної картки та штатним прийняттям цієї картки обладнанням.

18 травня 2010 року сторонами підписана додаткова угода до даного договору (том ІІ а.с. 721,722), відповідно до пункту 3 якої, покупець здійснює оплату товару на поточний рахунок продавця. Сума оплати та її періодичність протягом звітного місяця визначається покупцем самостійно з урахуванням положень, передбачених цим договором.

Крім цього, між цими ж сторонами укладений договір купівлі-продажу паливних карток від 25 лютого 2008 року № К1215000042 (том ІІ а.с.224-226), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю паливні картки «ЛУКОЙЛ» системи «Ликард», а покупець прийняти картки та оплатити їх вартість.

На виконання умов даних договорів їх сторонами складені рахунки-фактури, акти придбання (інформаційні звіти) паливно-мастильних матеріалів та податкові накладні, які відповідають вимогам чинного законодавства до первинних документів. Оплата придбаного товару підтверджується банківськими виписками.

Як встановлено судом першої інстанції в ході розгляду справи, в період, що перевірявся позивачем укладено ряд договорів оренди транспортних засобів, відповідно до умов яких орендодавець надає, а позивач приймає у строкове платне користування транспортні засоби в кількості 23 одиниці. Умовами даних договорів передбачено, що заправка автомобілів здійснюється за рахунок позивача.

Крім того, позивачем укладено трудові договори з фізичними особами, а саме від 11 лютого 2008, від 14 лютого 2006, від 03 травня 2005, від 08 жовтня 2009, від 25 січня 2007, від 01 березня 2006, від 22 грудня 2009, від 03 травня 2005, від 01 вересня 2004, від 20 вересня 2006 від 14 лютого 2006 (том ІV а.с. 68-78) на виконання останніми роботи водія.

Позивачем в період, що перевірявся, укладено ряд дилерських договорів з ФОП ОСОБА_3 від 25 травня 2010 № 68, з ФОП ОСОБА_4 від 01 січня 2010 № 24, з ТОВ «Святогор» від 01 січня 2010 № 41, з ТОВ «Тер-Пінгвін» від 01 січня 2010 № 50, з ТОВ «Андрощук» від 01 лютого 2011 № 1, з ФОП ОСОБА_5 від 01 січня 2010, з ТОВ «Еліс» від 01 січня 2010 № 11, з ТОВ Мале підприємство «Данк» від 01 січня 2011 № 9 (том І а.с.135-246, том ІІ а.с.1-39), відповідно до яких підприємець доручає, а дилер бере на себе обов'язки по розповсюдженню продукції торгівельної марки «Дригало» на території України.

Наведене, на думку колегії суддів свідчить про використання позивачем орендованих транспортних засобів для здійснення своєї господарської діяльності та використання для цього придбаного у Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл - Україна» пального.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 14 січня 2013 року №61/0000031720/11 в частині збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 514 469,60 грн. та застосування відповідної суми штрафних санкцій.

В період, що перевірявся, позивачем (покупець) та ТОВ «Джілд» (продавець) укладено договір від 01 вересня 2011 року №01/09, відповідно до умов якого продавець зобов'язується по заявці покупця постачати та передавати у власність (повне господарське відання) покупцю певний товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату. Відповідно до пункту 1.2 договору предметом постачання є продукти харчування, товари народного вжитку та інше. Згідно пункту 5.1 договору завантаження продукції здійснюється постачальником, розвантаження покупцем з віднесенням витрат навантажувально-розвантажувальних робіт на кожну із сторін.

Сторонами даного договору складені податкові накладні. Слід зазначити, що будь-яких інших документів на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «Джілд» позивачем надано не було.

Судом першої інстанції в ході розгляду справи встановлено, що з метою проведення перевірки ФОП ОСОБА_2 відповідачем направлено на її адресу запити про надання інформацій та її документального підтвердження щодо фінансово-господарських відносин із ТОВ «Джілд» від 28 серпня 2012 року № 760/323/17, від 31 серпня 2012 року №3258/337/17-4, від 05 вересня 2012 року № 3360/337/17-4, від 14 грудня 2012 року №6869/337/17-4, які отримані особисто позивачем, про що свідчить його підпис на копіях таких запитів (том І а.с.115, 121, 123, 126). Вказані запити позивачем виконані не були.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність реального характеру господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ «Джілд».

Надані позивачем в ході розгляду справи оборотно сальдові відомості по рахунку 201, акти списання придбаних у ТОВ «Джілд» товарів та інше не можу підставою для висновків про протиправність прийняття відповідачем податкового повідомлення - рішення від 14 січня 2013 року №61/0000031720/11 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 120 004,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 30 001,00 грн., оскільки матеріали справи не містять належних доказів транспортування придбаного у ТОВ «Джілд» товару, доказів його передачі та прийняття (з зазначенням кількості товару, одиницю його виміру, ціну за одиницю товару та загальну його вартість), доказів його оплати та інше.

Колегія суддів вважає, що податкові накладні виписані ТОВ «Джілд» в період, який перевірявся не можуть бути підставою для виникнення у позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Що стосується висновків відповідача про порушення позивачем п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

В ході проведення відповідачем перевірки встановлено порушення ФОП ОСОБА_2. пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме нею не було проведено розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій грошових коштів у розмірі 4395,00 грн. згідно прибуткового касового ордеру №3 від 03 січня 2011 року, який прийнято від приватного підприємця ФОП ОСОБА_6; торгової виручки у розмірі 26000,00 грн. згідно виписки банку АТ «Райффайзен банк Аваль» у м. Києві по поточному рахунку №26009139022 за 31 жовтня 2011 року (в 11 годин 58 хвилин) (документ №OSM555001); торгової виручки у розмірі 16000,00 грн. згідно виписки банку АТ «Райффайзен банк Аваль» у м. Києві по поточному рахунку №26009139022 за 31 жовтня 2011 року (в 13 годин 03 хвилини) (документ №OSM558804).

Відповідно до положень пункту 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції за правопорушення, яке вчинене вперше у розмірі 1,00 грн.; вчинене вдруге - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг); за кожне наступне вчинене порушення - у п'ятикратному розмірі вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг).

З урахуванням зазначених вище приписів до позивача були застосовані фінансові санкції за правопорушення: вчинене 03 січня 2011 року у розмірі 1,00 грн.; вчинене 31 жовтня 2011 року у розмірі 26000,00 грн. (26000 грн.х100%); вчинене 31 жовтня 2011 року у розмірі 80000,00 грн. (16000 грн.х5).

В ході розгляду справи встановлено, що позивач не заперечує факту порушення ним положень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині прийняття готівки згідно прибуткового касового ордеру №3 від 03 січня 2011р. в касу ФОП ОСОБА_2 від ФОП ОСОБА_6 у сумі 4395,00 грн.

Однак, позивач вважає висновок відповідача про непроведення ним розрахункових операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій грошових коштів у розмірі 26000,00 грн. та 16000,00 грн. безпідставним, оскільки до банку здавалися власні заощадження ФОП ОСОБА_2 Однак, при оформленні платіжних доручень позивачем помилково було зазначено «товарна виручка».

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку що вони не містять належних доказів щодо внесення виправлень у такі платежі, доказів звернення у ході проведення перевірки до відділення відповідного банку про сторнування такого платежу, тощо.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що податкове повідомлення - рішення відповідача форми «С» від 14 січня 2013 року № 60/0000032240/10, відповідно до якого до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 106001,00 грн. є правомірним.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Білоцерківської державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 березня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мамчур Я.С.

Судді Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.

Повний текст виготовлено 27.09.13 року.

.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.