Постанова № 33874779, 25.09.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2013 р. Справа № 909/645/13

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Скрипчук О.С.

суддів Дубник О.П.

Матущака О.І.

При секретарі судового засідання Лагутіні В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 б/н від 01.07.2013 року;

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.06.2013 року;

у справі № 909/645/13;

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська теплоенергетична компанія», м. Івано-Франківськ

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Івано-Франківськ

про стягнення 6 858,17 грн.

за участю представників:

від позивача: Нестеренко М.М. - довіреність № 33 від 12.07.2013 року;

від відповідача: ОСОБА_2 - підприємець;

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Станіславська теплоенергетична компанія» звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ФОП ОСОБА_2 про стягнення 6 858,17 грн. вартості безпідставно набутої теплової енергії.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 18.06.2013 року у справі № 909/645/13 (суддя Неверовська Л.М.) позов ТзОВ «Станіславська теплоенергетична компанія» задоволено. Суд виніс рішення, яким стягнув з ФОП ОСОБА_2 на користь ТзОВ «Станіславська теплоенергетична компанія» 6858,17 грн. вартості безпідставно набутої теплової енергії та 1720,50 грн. судового збору.

Не погоджуючись з даним рішенням ФОП ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу б/н від 01.07.2013 року, в якій просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від18.06.2013 року скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального і процесуального права. А саме скаржник стверджує, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права у спірних відносинах не відповідає нормам чинного законодавства.

Позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу № 13/2274 від 09.09.2013 року, в якому просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.06.2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 року було змінено склад колегії суддів.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

01.08.2010 року між Державним підприємством «Івано-Франківськтеплокомуненерго» та ФОП ОСОБА_2 було укладеного договір № 573 на постачання теплової енергії в офісне приміщення, що знаходиться по АДРЕСА_1.

Пізніше, ДП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» направило на адресу відповідача лист № 17-02-719 від 12.06.2012 року, в якому повідомило, що у зв'язку із переходом права власності на котельню та теплові мережі, що знаходяться по вул. Індустріальній від ДП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» до ПАТ «Прикарпаттяобленерго», договір № 573 від 01.08.2010 року буде розірваний з 01.07.2012 року.

В подальшому, ТзОВ «Станіславська теплоенергетична компанія» звернулось до відповідача з листом № 260 від 04.07.2012 року, в якому повідомило, що у зв'язку із зміною теплопостачальної організації, яка обслуговує котельню по вул. Індустріальній, 34 та прилеглі до неї теплові мережі, необхідно врегулювати договірні відносини товариства щодо постачання теплової енергії.

Судом встановлено, що ТзОВ «Станіславська теплоенергетична компанія» провадить господарську діяльність у сфері теплопостачання, зокрема, виробляє теплову енергію, транспортує її магістральними тепловими мережами та поставляє різним категоріям споживачів на підставі ліцензій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг серії АВ № 597519 від 22.06.2012 року, серії АВ №597518 від 22.06.2012 року, № АВ № 597517.

Теплові магістральні мережі котельні по вул. Індустріальній, 34 є власністю позивача (ТзОВ «Станіславська теплоенергетична компанія») згідно договору купівлі-продажу котлів, обладнання та теплових магістральних мереж № 2012/945 від 01.06.2012 року. Забезпечення тепловою енергією багатоквартирного будинку на АДРЕСА_2, здійснюється на базі котельні по вул. Індустріальній, 34, що орендується позивачем на підставі договору № 2012/946 від 01.06.2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем з 15.10.2012 по 15.10.2013 роки здійснювалося забезпечення тепловою енергією приміщення багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2, в якому провадить господарську діяльність відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 Підключення будинку на АДРЕСА_2, що підтверджується схемою трубопроводів ТзОВ «Станіславська теплоенергетична компанія».

Відповідно до статті 24 Закону України "Про теплопостачання", одним із основних обов'язків споживача теплової енергії є своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Пунктом 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198 визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Судом встановлено, що позивач неодноразово звертався до відповідача з пропозицією щодо укладення договору купівлі-продажу теплової енергії для забезпечення теплопостачання приміщення відповідача по АДРЕСА_2, що підтверджується листами № 260 від 04.07.2012 року, № 568 від 25.09.12 року, № 1174 від 28.11.2012 року.

Проте, станом на день подання позовної заяви відповідач жодних дій, які свідчили б про намір укладення договору на постачання теплової енергії в приміщення, яке знаходиться на АДРЕСА_2, не вчинив.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем направлялись на адресу відповідача листи-вимоги № 13/534 від 07.03.2013 року та № 13/999 від 25.04.2013 року щодо сплати безпідставно набутої теплової енергії за жовтень -квітень 2012 року. Разом із зазначеними вимогами позивачем направлялись на адресу відповідача акти про обсяги безпідставно спожитої теплової енергії та рахунки за жовтень - лютий 2013 р. на суму 5224 грн., за березень 2013 р. на суму 1232,12 грн., за квітень 2013 р. на суму 402,05 грн. Однак, вказані рахунки відповідачем не оплачено, що останнім не заперечується.

При зверненні до суду першої інстанції позивач стверджує, що в період з 15.10.2012 року по 15.04.2013 року відповідач споживав теплову енергію без достатніх правових підстав та просить стягнути з останнього 6858,17 грн. вартості безпідставно набутої теплової енергії.

При винесенні постанови колегія суддів виходи з наступного.

Статтею 19 Закону України "Про теплопостачання" визначено обов'язок споживача щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Пунктом 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.07 № 1198, визначено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Позивачем до позовної заяви було подано розрахунок вартості спожитої відповідачем теплової енергії в період жовтень 2012 року по квітень 2013 року.

У зв'язку з відсутністю у відповідача приладів обліку, розрахунок вартості теплової енергії здійснений розрахунковим способом з урахуванням теплового навантаження на потреби опалення та гаряче водопостачання згідно "Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні" КТМ 204 України 244-94, які затверджені Держжитлокомунгоспом України 14 грудня 1993 року.

Тариф, який застосовувався до розрахунків встановлений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, від 28.09.12 № 313 "Про встановлення тарифів на теплову енергію Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська теплоенергетична компанія" м. Івано-Франківськ".

Таким чином, сума вартості спожитої відповідачем теплової енергії з 15 жовтня 2012 року по 15 квітня 2013 року складає 6858,17 грн.

За змістом ст. 1 Закону України «Про теплопостачання», ст. 275 ГК України споживач теплової енергії використовує теплову енергію на підставі договору.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Таким чином, обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення даного виду зобов'язань, є відсутність правової підстави для набуття, збереження майна однією особою за рахунок іншої особи.

Статтею 1213 Цивільного кодексу України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Судом встановлено, що відповідач отримував теплову енергію протягом спірного періоду без достатньо правових підстав (без укладення договору на постачання теплової енергії).

Сам факт не оформлення сторонами письмового договору в даному випадку не звільняє відповідача від обов'язку з оплати одержаної теплової енергії, оскільки відносини сторін мали позадоговірний характер і регулюються наведеними нормами матеріального права.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і з урахуванням вимог застосованих норм матеріального права дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 6 858,17 грн.

Доводи відповідача щодо ненадання позивачем доказів того, що ним на законних підставах використовується котельня по вулиці Індустріальній, 34 у місті Івано-Франківську та прилеглі теплові мережі не можуть бути підставою для несплати вартості спожитої теплової енергії.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що позивач звертався до відповідача з листом № 827 від 26.10.12, в якому зазначив, що у встановленому законодавством порядку товариству надано право на провадження господарської діяльності у сфері теплопостачання, в тому числі і постачання (продаж) теплової енергії. До листа № 827 від 26.10.12 позивачем додано копію ліцензії Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг серії АВ №597518 від 22.06.12 (на 1 арк.).

У відповідності до ст. 10 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" для окремих видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, до заяви про видачу ліцензії також додаються документи, вичерпний перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування.

Такий перелік на сьогоднішній день визначений постановою Кабінету Міністрів України від 4 липня 2001 р. N 756 "Про затвердження переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності". Відповідно до переліку, для отримання ліцензії у сфері теплопостачання разом із заявою додається і засвідчена в установленому порядку копія документа, що підтверджує право власності суб'єкта господарювання або оренди ним виробничих об'єктів, де провадитиметься відповідний вид господарської діяльності.

Виходячи з наведеного, без підтвердження перед Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг права власності або оренди на котельню на вул. Індустріальній, 34 та прилеглих до неї теплових мереж, позивач не отримав би ліцензію з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії.

Таким чином, відповідач належним чином був проінформований про законність використання позивачем котельні по вулиці Індустріальній, 34, однак, не проявляв наміру на договірне врегулювання подальшого отримання теплової енергії, та надалі безпідставно отримував відпущену позивачем теплову енергію.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.06.2013 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення Господарського суду Львівської області від 18.06.2013 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу направити в Господарський суд Івано-Франківської області.

Головуючий - суддя Скрипчук О.С.

суддя Дубник О.П.

суддя Матущак О.І.