Постанова № 33874676, 24.09.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"24" вересня 2013 р. Справа № 906/797/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Мельник О.В. ,

суддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання Яковлєв Д.В.,

за участю представників сторін:

позивача - Федечко В.Р. (довіреність №708D/2012 від 15.11.2012р.);відповідача - не з'явився. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача-Публічного акці-онерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» на рішення господарського суду Житомирської області від 02.07.2013р. у справі №906/797/13

за позовом Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 10 056 грн. 94 коп. страхового відшкодування,-

Представнику Позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 22, 28 Господар-ського процесуального кодексу України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 02.07.2013р. у справі №906/797/ 13 (суддя Прядко О.В.) відмовлено в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного това-риства «Страхова компанія «Універсальна» (надалі в тексті - Страхова компанія) до Фізичної осо-би-підприємця ОСОБА_2 (надалі в тексті - ФОП ОСОБА_2) про стягнення 10 056 грн. страхового відшкодування згідно укладеного договору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що згідно ч.6 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності за регресними зобов'язаннями починається від дня виконання основно-го зобов'язання. Враховуючи, що Страхова компанія 17.02.2010р. виплатила страхове відшкоду-вання ОСОБА_3 за страховим полісом №ВС/3938433, то саме з цієї дати починає обчислюва-тися трирічний строк позовної давності за вимогою Позивача про стягнення з Відповідача в поряд-ку регресу 10 056 грн. 94 коп. виплаченого страхового відшкодування. Однак, оскільки позовну заяву зареєстровано в суді першої інстанції 03.06.2013р., Відповідачем заявлено про застосування наслідків пропуску строку давності, а Позивач не надав доказів пропуску строку позовної давності з поважних причин, - місцевий господарський суд дійшов висновку, що Страховою компанією пропущено строк звернення до суду за захистом порушеного права, який сплинув 16.02. 2013р. і в зв'язку з цим відмовив в задоволенні позову.(арк.справи 60-61)

Не погоджуючись із даним рішенням, Страхова компанія подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 02.07.2013р. у справі №906/797/13 і прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги повністю.

Скаржник вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, а рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суд першої інстан-ції не звернув увагу на те, що відповідно до рішення Корольовського районного суду м.Житомир від 22.01.2013р. по справі №296/2752/12-ц Страховій компанії відмовлено у позові до ОСОБА_4, у зв'язку з тим, що він не є володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілою особою, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки на підставі тру-дових відносин з володільцем цього джерела. На підставі власного системного аналізу норм циві-льного та цивільно-процесуального законодавства України - Скаржник дійшов висновку, що факт його звернення до суду із позовом перериває строк позовної давності за виключенням тих випад-ків, коли таке звернення з позовом до суду мало наслідком його залишення без розгляду. З огляду на це вважає необґрунтованим висновок місцевого суду про пропуск строку позовної давності і на-явність підстав для відмови у задоволенні позову.(арк.справи 71-74).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у справі №906/797/13 від 29.08. 2013р. апеляційну скаргу Позивача прийнято до провадження, справу призначено до слухання. (арк.справи 69).

Представник Позивача у судовому засіданні 24.09.2013р. підтримав доводи апеляційної скарги, надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції та просив суд апеляційної інстан-ції скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 02.07.2013р. у даній справі.

Відповідач надіслав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти доводів Скарж-ника, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу - без задово-лення.(арк.справи 89-91). Явку свого представника в призначене на 24.09.2013р. судове засідання, Відповідач не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, хоч про час та місце розгляду скар-ги був повідомлений у встановленому порядку.(арк.справи 87-88).

Проте, така неявка не перешкоджає розгляду справи, оскільки, ухвалою Рівненського апе-ляційного господарського суду у даній справі від 29.08.2013р. явка представників сторін не визна-валась обов'язковою і колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу по суті за наявних у справі матеріалів.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інс-танції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Страхова компанія-страховик та ОСОБА_2-страху-вальник 30.03.2009р. уклали договір №ВС/3938433 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу типу С2 марки DAF 95XF, № кузова (шасі) НОМЕР_2, рік випуску 2000, державний номерний знак НОМЕР_1.(арк.спра-ви 5).

15.09.2009р. громадянин ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки DAF 95XF, державний но-мерний знак НОМЕР_1, рухаючись по проспекту Гагаріна у м.Київ, не витримав безпечного бо-кового інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Mercedes-Bens», державний номерний знак НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_3, чим заподіяв автомобілям тех-нічні пошкодження, що стверджується довідкою інспектора ДПС 4 взводу 3 батальйону полку ДПС підпорядкованого ВДАІ з обслуговування Дніпровського району м.Київ та актом огляду транспор-тного засобу від 30.03.2009р.(арк.справи 17, 19).

Матеріалами справи стверджено, що 16.09.2009р. гр.ОСОБА_3 надіслав до Страхової компанії письмове повідомлення про страховий випадок на транспорті та подав заяву про відшко-дування оціненої шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.(арк.справи 6-7).

Постановою Дніпровського районного суду м.Києва №3-4966/1 від 28.10.2009р. про при-тягнення до адміністративної відповідальності водія ОСОБА_4, який перебував з ФОП ОСОБА_5 в трудових відносинах, встановлено вину гр.ОСОБА_4 в скоєнні ДТП, а саме зазна-начено, що він своїми діями порушив п.13.1 Правил дорожнього руху України. В діях гр.ОСОБА_4 суд встановив наявність складу правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України.(арк. справи 15-16, 18).

Згідно Аварійного сертифікату від 25.12.2009р., обставини та причини настання події, яка відбулася 15.09.2009р. з автомобілем DAF 95XF, державний номерний знак НОМЕР_1, було ви-знано як такі, що підпадають під ознаки «страховий випадок».(арк.справи 26).

Відповідно до ремонтної калькуляції та розрахунку розміру страхового відшкодування до страхового акту №27966/О, вартість матеріального збитку (відновлювального ремонту) «Merce-des-Bens Vaneo», реєстраційний номер НОМЕР_3, власнику пошкодженого транспортного засобу склала 10 056 грн. 94 коп.(арк.справи 23-24, 27-28).

Матеріали справи містять докази на підтвердження факту виплати Позивачем страхового відшкодування особі, яка здійснила відновлювальний ремонт «Mercedes-Bens Vaneo», реєстрацій-ний номер НОМЕР_3 - ФОП ОСОБА_6 платіжним дорученням №2931 від 17.02.2010р. на суму 10 056 грн. 94 коп.(арк.справи 29).

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні ос-каржуваного рішення, апеляційний суд вважає, що скарга Відповідача безпідставна і не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України) встановлено, що ци-вільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) шкоди.

У відповідності до ч.2 п.1 ст.175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між уча-сниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням осо-бливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Предметом даного спору є стягнення виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-право-вих відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законнодав-ством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юри-дичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від роз-міщення коштів цих фондів.

Відповідно до ч.1 ст.16 зазначеного Закону, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у до-говорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допо-могу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у виз-начені строки та виконувати інші умови договору.

Аналогічні положення містяться в ст.979 ЦК України, відповідно до якої за договором стра-хування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати ін-ші умови договору.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальнос-ті власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно ст.17 Закону України «Про обов'зкове страхування цивільно-правової відповідаль-ності власників наземних транспортних засобів» страховики зобов'зані укладати договори обов'-язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжна-родний договір страхування, міжнародний договір «Зелена картка») відповідно до цього Закону та чинного законодавства України. Внутрішні договори обов'зкового страхування цивільно-правової відповідальності укладаються строком на один рік.

Згідно ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідаль-ності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Як зазначалося вище, страхове відшкодування Позивачем виплачено 17.02.2010р.

Підпункт «ґ» пункту 38.1.1 ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає, що страховик піс-ля виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою осо-бою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Аналогічно, згідно ст.27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат перехо-дить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач у триденний строк не повідомив Позивача про дорожньо-транспортну пригоду, тому є правомірною пропозиція сплатити 10 056 грн. 94 коп. страхового відшкодування, яка вбачається з вимоги Страхової компанії від 05.04.2013р., яка проте залишена Відповідачем без відповіді та задоволення.(арк.справи 30).

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, яка визначає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяль-ністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також, шкода, завдана май-ну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Разом з тим, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.(ст.1172 ЦК України).

Відповідно до ст.ст.33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відсутність у матеріалах справи доказів сплати ФОП ОСОБА_2 страхового відшкоду-вання в сумі 10 056 грн. 94 коп. Страховій компанії свідчить про законність та обґрунтованість по-зовних вимог.

Проте, матеріали справи містять заяву Відповідача від 27.06.2013p. про застосування до да-ного спору позовної давності відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України, оскільки виплативши 17.02. 2010р. страхове відшкодування в сумі 10 056 грн. 94 коп. за страховим полісом №ВС/3938433, По-зивач повинен був звернутись до суду із регресним позовом не пізніше 17.02.2013р.(арк.справи 51).

З огляду на зазначені обставини, колегія суддів приймає до уваги, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а загальна позовна давність складає три роки (ст.ст. 256, 257 ЦК України) і відповідно до ч.ч. 3, 4 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заяв-лено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.(ч.6 ст.261 ЦК України)

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інс-танції, що оскільки страхове відшкодування за страховим полісом №ВС/3938433-17.02.2010р. було виплачене Страховою компанією, то саме з цього моменту починає обраховуватися 3-х річний строк позовної давності щодо вимоги Позивача про стягнення з Відповідача в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 10 056 грн. 94 коп.

Однак, оскільки позовну заяву було зареєстровано в суді першої інстанції 03.06.2013р. і під час провадження у справі Позивач не надав клопотання про поновлення пропущеного строку та доказів пропуску строку позовної давності з поважних причин, місцевий господарський суд дій-шов правильного висновку, що Позивачем пропущено строк звернення до суду за захистом свого права, який сплинув 16.02.2013р. і ці обставини зумовлюють відмову в задоволенні позовних ви-мог до ФОП ОСОБА_2

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів відхиляє доводи Скаржника, що підставою для переривання трирічного строку позовної давності є його звернення 14.06.2012р. до Корольовсько-го районного суду м.Житомир з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування в порядку регресу ма-теріальної шкоди в сумі 10 056 грн. 94 коп. та відмова в задоволенні даного позову згідно рішення від 22.01.2013р. у справі №296/2752/12-ц, оскільки Позивач звернувся з безпідставним позовом до особи, яка не є боржником за спірним зобов'язанням, тому самий лише факт звернення з позовом не може бути підставою для переривання перебігу терміну позовної давності в порядку ч.2 ст.264 ЦК України.(арк.справи 82-83).

З огляду на викладене, доводи Скаржника зазначені в апеляційній скарзі, не визнаються апеляційним судом такими, що можуть згідно ст.104 ГПК України бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому рішення місцевого господарського суду є таким, що прий-няте у відповідності до норм мaтеріального та процесуального права і його належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універ-сальна» на рішення господарського суду Житомирської області від 02.07.2013р. у справі №906/ 797/13 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касацій-ному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу №906/797/13 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Розізнана І.В.