Рішення № 33874596, 23.09.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.09.2013 Справа № 905/2361/13

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Демідової П.В., суддів Риженко Т.М., Огородник Д.М.

При секретарі судового засідання Самойловій К.Є.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Трест по будівництву та реконструкції автомобільних шляхів "Донбасшляхбуд", м. Донецьк

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк", м. Київ

про визнання недійсним іпотечного договору №2 від 23.01.2008р., посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу 23.01.2008р. за №261

За участю представників сторін:

Від позивача: Задрановська С.М., Литвиненко О.М. за довіреностями.

Від відповідача: Купенко М.С. за довіреністю.

Суд перебував в нарадчій кімнаті

23.09.2013р. з 13.15 год. по 13.30 год.

Суть справи:

Публічне акціонерне товариство "Трест по будівництву та реконструкції автомобільних шляхів "Донбасшляхбуд", м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк", м. Київ про визнання недійсним іпотечного договору №2 від 23.01.2008р., посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу 23.01.2008р. за №261.

Ухвалою суду від 05.04.2013р. за вказаним позовом порушено провадження по справі №905/2361/13 та відстрочено позивачу сплату судового збору до закінчення розгляду справи.

17 квітня 2013р. від відповідача надійшли два аналогічні відзиви на позов, в яких він заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на наявність у позивача достатнього обсягу повноважень для укладення іпотечного договору №2 від 23.01.2008р.

Цього ж дня відповідачем подано клопотання про надіслання матеріалів справи №905/2361/13 до господарського суду м. Києва, оскільки його юридичною адресою є м. Київ, натомість у Донецькій області відсутні відособлені підрозділи ПАТ «ВіЕйБі», уповноважені представляти його інтереси в суді.

Відповідно до п.20.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011р. «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам», у питаннях визначення підвідомчості і підсудності прав зі спорів про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними господарським судам слід враховувати викладене в п.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними.

За загальним правилом, закріпленим у ч.1 ст.15 ГПК України, територіальна підсудність господарським судам справ у спорах про визнання договорів недійсними визначається за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Отже, беручи до уваги, що зобов'язаною стороною за оспорюваним договором іпотеки виступає іпотекодавець - Публічне акціонерне товариство "Трест по будівництву та реконструкції автомобільних шляхів "Донбасшляхбуд", розташоване у м. Донецьк, спір щодо недійсності іпотечного договору №2 від 23.01.2008р. підлягає розгляду за його місцезнаходженням - господарським судом Донецької області. З огляду на наведені обставини клопотання відповідача про надіслання справи №905/2361/13 за підсудністю до господарського суду Донецької області судом не задоволено.

Ухвалою суду від 26.04.2013р. вжито заходів до забезпечення позову по справі №905/2361/13 та заборонено Публічному акціонерному товариству "Всеукраїнський акціонерний банк" та Відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку вчиняти будь-які дії зі звернення стягнення на квартири №№10, 11, 14а, 16, 18, 19, 2, 20, 22, 26, 27, 3, 30, 31, 4, 41, 43, 44, 47, 48, 52, 57, 58, 7 у будинку за адресою: м. Донецьк, вул. Набережна, 137 "А", та заборонено вчиняти дії, пов'язані з державною реєстрацію права власності та інших речових прав на вищевказане майно. 29 липня 2013р. Відділом примусового виконання рішень УДВС в Донецькій області надано постанову про закінчення виконавчого провадження за вищевказаною ухвалою та повернуто зазначений виконавчий документ на адресу суду.

26 червня 2013р. через канцелярію суду надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки відповідачем не підтверджено сплату судового збору, яку судом відстрочено до закінчення розгляду справи по суті. Зазначене клопотання судом не задовольняється як необґрунтоване, оскільки докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі надані позивачем 23.09.2013р.

06 серпня 2013р. від відповідача надійшло клопотання щодо застосування позовної давності до вимог про визнання недійсним іпотечного договору №2 від 23.01.2008р., посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу 23.01.2008р. за №261.

20 вересня 2013р. через канцелярію суду позивачем подано клопотання від 17.09.2013р., в якому позивач просить суд визнати поважними причини пропуску ним строку позовної давності зі звернення з позовом про визнання недійсним іпотечного договору №2 від 23.01.2008р.

Під час розгляду справи сторонами надавались письмові пояснення по суті спору, які долучено до матеріалів справи №905/2361/13.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками, передбаченими ст.22 ГПК України. У відповідності до ст.81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.42, 43 ГПК, ст. 33 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

Встановив:

23 січня 2008р. між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» (далі - іпотекодержатель, правонаступником якого є відповідач) та Відкритим акціонерним товариством «Трест будівництву та реконструкції автомобільних шляхів «Донбасшляхбуд» (далі - іпотекодавець, правонаступником якого є позивач) укладений іпотечний договір №2, згідно з п.1.1 якого іпотекодавець з метою забезпечення виконання основного зобов'язання, що випливає з укладеного між сторонами кредитного договору №2 від 23.01.2008р., передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку предмет іпотеки.

Предметом іпотеки за цим договором є майнові права на нерухомість, що є об'єктом будівництва, а саме: 16-поверховий 58-квартирний житловий будинок по вулиці Набережна у Ворошиловському районі в місті Донецьку загальною площею 10 906,10 кв.м, з якої загальна площа складає 7 812,20 кв.м, площа офісних приміщень та паркінгу-2 027,60 кв.м. Після завершення будівництва вищезазначеного житлового будинку - збудований житловий будинок залишається бути предметом іпотеки на умовах цього договору. Право користування земельною ділянкою підтверджується договором оренди земельною ділянки, що укладений між ВАТ «Трест «Донбасшляхбуд» (орендар) та Виконавчим комітетом Донецької міської ради (орендодавець), посвідченим 15.10.2007р. Устіменко М.С., приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу по реєстру №2729, зареєстрованим у Донецькій міській раді 16.10.2007р. за №4/704 та в книзі реєстрації записів державної реєстрації договорів оренди землі, про що вчинено запис 05.11.2007р. за №040714600128.

Узгоджена сторонами оціночна вартість предмету іпотеки становить 39 654 600,00 грн. (п.1.5 іпотечного договору).

Відповідно до п.9.3, іпотечний договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором.

Вищевказаний іпотечний договір 23.01.2008р. посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Морозовим Є.В. та зареєстрований в реєстрі за №261.

Проаналізувавши зміст іпотечного договору №2 від 23.01.2008р., суд дійшов висновку, що зазначений правочин за своєю правовою природою є засобом забезпечення виконання зобов'язань (в даному випадку - за кредитним договом №2 від 23.01.2008р.) та підпадає під правове регулювання §6 Глави 49 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Закону України „Про іпотеку".

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

В обґрунтування недійсності іпотечного договору №2 від 23.01.2008р. позивач посилається на недостатність опису предмету іпотеки для його ідентифікації та на неможливість передання в іпотеку майнових прав на нерухомість, що є об'єктом будівництва.

Правовідносини у сфері застави нерухомості (іпотеки) регулюються Законом України «Про іпотеку», за яким законодавство України про іпотеку базується на Конституції України та складається з Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, цього Закону й інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України.

Суд не застосовує до спірних відносин Закон України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», оскільки зазначений Закон регулює відносини у системі іпотечного кредитування - правовідносин, що виникають з приводу набуття права вимоги іпотечного боргу за правочинами та іншими документами. Іпотечним боргом, за змістом ст. 1 зазначеного Закону є основне зобов'язання за будь-яким правочином, виконання якого забезпечене іпотекою.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» іпотечний борг виникає з цивільно-правових відносин між сторонами договору про іпотечний борг за умови дотримання встановлених цим Законом вимог. Формування іпотечного боргу здійснюється в порядку , визначеному ст. ст. 2-4 зазначеного Закону. Проаналізувавши зміст кредитного договору № 2 від 23 січня 2008 року, іпотечного договору № 2 від 23 січня 2008 року, суд прийшов до висновку, що кредитування позивача здійснювалося відповідно до приписів ст.ст. 1054-1056-1 ЦК України, без врахування приписів Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» (попереднього розкриття основних економічні та правові вимоги виникнення іпотечного боргу, встановлення договором інфляційного застереження тощо ), що виключає можливість його застосування до спірних відносин.

Але, суд врахував, що наступні висновки не суперечать Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати».

За змістом чч. 1, 3 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи; правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом. Згідно з ч. 1 ст. 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення. Відповідно до ч. 2 ст. 583 ЦК України заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про іпотеку" іпотечний договір повинен містити, зокрема, таку істотну умову як опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані. Як зазначалось вище, у спірному договорі в якості предмету іпотеки визначено майнові права на нерухомість, що є об'єктом будівництва, а саме: 16-поверховий 58-квартирний житловий будинок по вулиці Набережна у Ворошиловському районі в місті Донецьку. За змістом наданих до матеріалів справи документів (арк. справи 5, 188, 1889 т.3), приписів абз.5 ч.1 ст. 4 Закону України « Про регулювання містобудівної діяльності» об'єктом будівництва згідно дозвільної документації, договору генерального поряду є 16-поверховий житловий будинок в Ворошиловському районі м.Донецька. Тобто, фактично сторони встановили, що предметом іпотеки є майнові права на зазначений вище будинок, завершений будівництвом, але якого на час укладання угоди не існувало. Відсутність на час укладання договору завершеного будівництвом об'єкту сторонами не спростовується, а також підтверджується дозволом на виконання будівельних робіт від 6.11.2007 року, договором генерального підряду на капітальне будівництво № 12-03/12 від 3.12.2007 року, актом вводу об'єкту в експлуатацію від4.10.2010 року.

За нормами ст. ст. 1, 5 Закону України «Про іпотеку» у редакції, яка була чинною на час укладення оспорюваного іпотечного договору, застава майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено, регулюється за правилами, визначеними цим Законом. Поняття «нерухомість, будівництво якої не завершено» тотожне за змістом поняттю «об'єкт незавершеного будівництва». Правове регулювання передачі майнових права на об'єкт незавершеного будівництва найшло своє відображення пізніше в Законі «Про іпотеку» у зв'язку з прийняттям Закону України від 25 грудня 2008 року «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва».

За змістом ст. 5 Закону України «Про іпотеку» , в редакції на час укладання договору іпотеки, предметом іпотеки могли бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Предметом іпотеки також могли бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому.

Водночас поняття «іпотека майнових прав на нерухомість, що є об'єктом будівництва» і регулювання відносин при передачі в іпотеку майнових прав на об'єкт, якого на час укладання договору не існує, в Законі України «Про іпотеку» відсутні. Стаття 5 Закону України «Про іпотеку» не визначала майнові права на нерухомість, яка буде створена в майбутньому за результатами проведення комплексу будівельних робіт та введення в експлуатацію, як предмет іпотеки.

До того ж така позиція суду кореспондується з приписами ст. 331 Цивільного кодексу України, згідно якої до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності зазначена особа може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва. Контекстний аналіз Цивільного кодексу України дає підстави класифікувати майнове право як речове (право на річ), зобов'язальне (договірні, недоговорені, право вимоги), спадкове (право на спадщину )тощо. У нашому випадку мова йде про речове право, яке визначається як суб'єктивне цивільне право на річ, яка здатна до самостійного обігу. У відповідності до ст. 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки. Тобто річчю є те, що існує в дійсності, фактично, а не в уявлені, та може виникнути колись в майбутньому. За таких обставин, передання в іпотеку майнових прав на річ , якої не існує , суперечить Цивільному кодексу України, Закону України «Про іпотеку» .

За приписами ст. 5 та ч.2 ст.16 Закону України «Про іпотеку» на момент вчинення оспорюваного правочину передача в іпотеку об'єктів незавершеного будівництва повинна була здійснюватися шляхом передачі в іпотеку прав на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва, або самого об'єкту незавершеного будівництва, або нерухомого майна, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому. Аналогічну позицію зі спірного питання щодо дійсності іпотечного договору, яким передано в іпотеку майнові права на нерухомість, будівництво якої незавершене, висловлено Верховним Судом України в постановах від 30.01.2013р., від 04.09.2013р. по справі , що є обов'язковими для застосування у відповідності до ст.111-28 ГПК України.

До того ж, суд погоджується з позицією позивача відносно недостатньої ідентифікації предмету іпотеки, що є підставою для визнання недійсним договору у відповідності до ст. 18 п.3 Закону України «Про іпотеку». При цьому, суд виходить з наступного. Майнові права , у відповідності до ст. 177, 178 ЦК України, віднесені до об'єктів цивільних прав, які можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої, тобто вони оборотозданті. Контекстний аналіз положень гл. 12, 13 розділу 3, розділу 1 книги третьої ЦК України, свідчить про те, що право власності, будучи правом майновим, не є обороноздатним об'єктом, його не можна продати, подарувати, тощо. Предметом купівлі-продажу є річ, а не право власності на неї. Але, у відповідності до ст. 317 ЦК України складовими права власності є право володіння, користування та розпорядження, які в свою чергу окремо можуть виступати об'єктом майнових прав. До того ж , майнові права, у відповідності до ст. 395 ЦК України, можуть виступати як речова права на чуже майно: право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій) та інше. Крім зазначеного, об'єктами майнових прав можуть бути права вимоги. Таким чином, поняття « майнове право» має широкий спектр значень, що зобов'язує учасників цивільних правовідносин чітко визначати конкретні права (крім права власності), щодо яких встановлюються права та обов'язки. Зі змісту договору не вбачається, які саме майнові права на об'єкт є предметом договору.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд встановив, що на момент укладення оспорюваного договору його умови щодо предмету іпотеки суперечили ст. ст.1, 5, 16, ст. 18 Закону України "Про іпотеку" , ст. ст. 178, 311 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), оскільки нерухоме майно по вул. Набережна в м. Донецьк являло собою об'єкт незавершеного будівництва, а зазначені норми не допускали можливість застави (іпотеки) майнових прав на об'єкт, якого на час встановлення іпотеки не існувало та у зв'язку з тим, що сторони не визначили конкретні майнові права, яки є предметом застави. За таких обставин, суд вважає недостатньою ідентифікацію предмету іпотеки за іпотечним договором №2 від 23.01.2008р.

Крім зазначеного судом враховане, що 8 травня 2009 року між позивачем та відповідачем укладено договір іпотеки № 3, згідно якого іпотекодавець з метою забезпечення виконання основного зобов'язання, що випливає з укладеного між сторонами кредитного договору №2 від 23.01.2008р., передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку є об'єкт незавершеного будівництва, а саме: недобудований багатоповерховий житловий будинок , розташований за адресою : Донецька область, м. Донецьк , вул. Набережна, 137 «а». Після завершення будівництва вищезазначеного житлового будинку - збудований житловий будинок залишається бути предметом іпотеки на умовах цього договору. Тобто , фактично між сторонами укладено договір з визначенням предмету іпотеки у відповідності до приписів Закону України «Про іпотеку».

Суд не приймає до уваги доводи позивача про наступне схвалення оспорюваного правочину через виконання позивачем зобов'язань за кредитним договором, оскільки предметом позову у даній справі є визнання договору іпотеки недійсним через невідповідність його приписам ч.1 ст. 203 ЦК України (дефект змісту правочину), а не через порушення ч. 2 ст. 203 та ст. 241 ЦК України.

Як зазначалось вище, відповідачем заявлено клопотання про застосування позовної давності до вимог про визнання недійсним іпотечного договору №2 від 23.01.2008р.

В свою чергу, позивач просить суд визнати поважними причини пропуску ним строку позовної давності зі звернення до суду з відповідним позовом, посилаючись на те, що про укладення оспорюваного правочину позивач в особі керівника, яким наразі виступає розпорядник майна ПАТ "Трест по будівництву та реконструкції автомобільних шляхів "Донбасшляхбуд", дізнався лише після передання йому відповідних повноважень згідно з ухвалою господарського суду Донецької області від 19.09.2012р. по справі №42/167Б. При цьому, саме неналежне виконання головою правління ПАТ "Трест по будівництву та реконструкції автомобільних шляхів "Донбасшляхбуд" посадових обов'язків, в тому числі - щодо надання арбітражному керуючому можливості ознайомитись з документами фінансової звітності та господарської діяльності підприємства, встановлено ухвалою господарського суду Донецької області від 19.09.2012р. по справі №42/167Б в якості підстави для його відсторонення від керівництва підприємством боржника та згідно зі ст.35 ГПК України не потребує доведення знову під час розгляду справи №905/2361/13.

З огляду на вищевикладені обставини, судова колегія робить висновок про поважність пропуску Публічним акціонерним товариством "Трест по будівництву та реконструкції автомобільних шляхів "Донбасшляхбуд" строків позовної давності з оскарження дійсності іпотечного договору №2 від 23.01.2008р., у зв'язку з чим не застосовує їх під час вирішення спору №905/2361/13, відхиляючи клопотання відповідача.

Відповідно до ст.49 ГПК витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст. 190, 203, 215, 512 §6 Глави 49 Цивільного кодексу України, Законами України «Про іпотеку», ст.ст.1, 4, 15, 22, 33, 34, 36, 43, 49, 82-85, 111-28 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Трест по будівництву та реконструкції автомобільних шляхів "Донбасшляхбуд", м. Донецьк до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк", м. Київ про визнання недійсним іпотечного договору №2 від 23.01.2008р., посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу 23.01.2008р. за №261 - задовольнити.

Визнати недійсним укладений між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» та Відкритим акціонерним товариством «Трест будівництву та реконструкції автомобільних шляхів «Донбасшляхбуд» іпотечний договір №2 від 23.01.2008р., посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Морозовим Є.В. 23.01.2008р. за №261.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 5, ЄДРПОУ 19017842) на користь Публічного акціонерного товариства "Трест по будівництву та реконструкції автомобільних шляхів "Донбасшляхбуд" (83050, м. Донецьк, вул. Університетська, 36, ЄДРПОУ 03450063) судовий збір в сумі 1 147,00 грн.

У судовому засіданні 23.09.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення за правилами ст.ст.84-85 ГПК України підписано 30.09.2013р.

Головуючий суддя П.В. Демідова

Суддя Т.М. Риженко

Суддя Д.М. Огороднік