Постанова № 33874493, 12.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 вересня 2013 рокуСправа №827/19/13-а

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

судді - Кравченко М.М.;

при секретарі - Коваль К. М.,

за участю:

представник позивача (Приватного підприємства "Морепром") Волков Михайло Юрійович довіреність № б/н від 18.02.13 посвідчення адвоката №025/Д від 30.11.2009 р.;

представник позивача (Приватного підприємства "Морепром") Бурчуладзе Тетяна Анатоліївна довіреність № б/н від 18.02.13;

представник відповідача (Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби) Дерябкіна Вікторія Любомирівна довіреність № 1391/9/10.1-04 від 21.05.2013 посвідчення УСВ№107223 від 19.07.2011р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Морепром" до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне підприємство «Морепром», звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення №0000770220 від 03 грудня 2012 року ДПС у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби.

Позов мотивовано тим, що оскаржене повідомлення-рішення прийнято за необґрунтованих та безпідставних висновків акту перевірки, які не відповідають дійсним обставинам та зроблені при довільному трактуванні контролюючим органом положень податкового законодавства.

Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у запереченнях проти адміністративного позову.

З метою всебічного дослідження матеріалів справи у зв'язку з необхідністю дослідження питань, що потребують спеціальних знань по справі було призначено судову економічну експертизу, проведення якої було доручено Севастопольському відділенню Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правових взаємовідносин з БВП «Строитель плюс» за період жовтень-грудень 2010р., лютий 2011р., січень 2012р., та КП «Альянс» за період червень-жовтень 2010р., квітень-грудень 2011р., за результатами якої складено акт від 16.11.2012 року № 2442\10\22-0103\24693410\51.

Відповідно до висновків акту перевіркою встановлені порушення п.3 ст.5 та п.1 ст. 7 Господарського кодексу України від 16.01.2013 року № 436-ІV; п.2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями); ст. 626, ч.1 ст. 628, ст. 629, ст. 655, ст. 656, ст. 658, ст. 662, ч.2 ст. 679, ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, та згідно до ч.1 та ч.5 ст. 203, ч.1 та с.2 ст. 215, ст. 216, 228 Цивільного кодексу України по правочинах ПП «Морепром» з контрагентами-постачальниками КП «Альянс» та БВП «Строитель плюс» є такими, що не спричиняють реальних наслідків, отже є безтоварними. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визнання п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.5.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168\97-ВР від 03.04.1997 року із змінами та доповненнями по взаємовідносинам ПП «Морепром» з постачальниками КП «Альянс» та БВП «Строитель плюс», в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту всього на суму 95 197,50 грн.

Висновок контролюючого органу щодо безпідставного заниження ПДВ в розмірі 95 197 грн. ПП «Морепром» зроблено з підстав того, що повноважною особою відповідача, яка проводила перевірку, встановлено що у періоді жовтень-грудень 2010р., лютий 2011р., січень 2012р., була відсутня реальність постачань товарів (послуг) від БВП «Строитель плюс» до ПП «Морепром», в періоді червень-жовтень 2010р., квітень-грудень 2011р. - від КП «Альянс» до ПП «Морепром», послуги(товар) по вказаних правочинах не були передані покупцям, тобто були здійснені правочини, які не були направлені на реальне настання наслідків, у зв'язку з чим ці операції визнано нікчемними. Звіркою КП «Альянс» встановлено факти формування податкового кредиту від постачальників з ознаками «фіктивності», реальність проведення господарських операцій по яким спростовано актами зустрічних звірок, а також той факт, що податкова вигода за придбані товари, роботи, послуги у контрагентів-постачальників фактично не була використана у власній господарській діяльності КП «Альянс», а була спрямована на ухилення від сплати податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання. Враховуючи дані факти, податкова вигода, сформована від сумнівних постачальників підлягає коригуванню по ланцюгу постачання до реальних «вигодонабувачів».

Тому податковий кредит ПП «Морепром» в сумі 95197,50 грн. сформовано на підставі нікчемних правочинів з КП «Альянс» та БВП «Строитель плюс», у т.ч. за червень 2010р. в сумі 3750 грн., за вересень 2010р. в сумі 11 266 грн., за жовтень 2010р. в сумі 3190 грн., за листопад 2010р. в сумі 12500 грн., за грудень 2010р. в сумі 7375 грн., за лютий 2011р. в сумі 925,83 грн., за квітень 2011р. в сумі 1228 грн., за травень 2011р. в сумі 2598 грн., за червень 2011р. в сумі 13909 грн., за липень 2011р. в сумі 1228 грн., за серпень 2011р. в сумі 7110 грн., за вересень 2011р. в сумі 5275 грн., за жовтень 2011р. в сумі 11666,66 грн., за листопад 2011р. в сумі 666,67 грн., за грудень 2011р. в сумі 4666,67 грн., за січень 2012р. в сумі 1333,33 грн.

На підставі акту перевірки ДПС у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби від 16.11.2012 року № 2442\10\22-0103\24693410\51 було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000770220 від 03.12.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПП «Морепром» з податку на додану вартість в сумі 114 205,34 грн., в тому числі сума основного платежу 95 197,50 грн., та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в сумі 19 007,84 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ПП «Морепром» у якості покупця, замовника було укладено низку договорів з контрагентами КП «Альянс» та БВП «Строитель плюс», а саме:

Договір б\н від 01.06.2010 року з КП «Альянс» на виконання робіт з демонтажу, ремонту та монтажу електрообладнання і електричного кабелю. Сума договору 22 500 грн., в тому числі ПДВ 3 750 грн.

Договір № 1558 від 01.09.2010 року з КП «Альянс» на виконання робіт з демонтажу, ремонту та монтажу електрообладнання і електричного кабелю. Сума договору 67 596 грн., в тому числі ПДВ 11 266 грн.

Договір № 1756 від 01.10.2010 року з КП «Альянс» на виконання робіт з демонтажу, ремонту та монтажу електрообладнання і електричного кабелю. Сума договору 19 140 грн., в тому числі ПДВ 3 190 грн.

Договір № 533 від 01.04.2011 року з КП «Альянс» на виконання робіт з ремонту електричного кабелю. Сума договору 4 422 грн., в тому числі ПДВ 737 грн.

Договір № 666 від 01.05.2011 року з КП «Альянс» на виконання робіт з ремонту електричного кабелю. Сума договору 21 590 грн., в тому числі ПДВ 3 598,33 грн.

Договір № 835 від 01.06.2011 року з КП «Альянс» на виконання робіт по ремонту та регулюванню обладнання. Сума договору 83 454 грн., в тому числі ПДВ 13 909 грн.

Договір № 1048 від 01.07.2011 року з КП «Альянс» на виконання робіт по ремонту та регулюванню обладнання. Сума договору 7 368 грн., в тому числі ПДВ 1 228 грн.

Договір № 1047 від 01.08.2011 року з КП «Альянс» на виконання робіт по ремонту та регулюванню обладнання. Сума договору 42 660 грн., в тому числі ПДВ 7 110 грн.

Договір № 1203 від 01.09.2011 року з КП «Альянс» на виконання робіт по ремонту та регулюванню обладнання. Сума договору 31 650 грн., в тому числі ПДВ 5 275 грн.

Договір № 1392 від 01.10.2011 року з КП «Альянс» на виконання робіт по ремонту та регулюванню обладнання. Сума договору 70 000 грн., в тому числі ПДВ 58 333,33 грн.

Договір № 431 від 01.11.2011 року з КП «Альянс» на виконання робіт ремонту та регулюванню обладнання. Сума договору 40 000 грн., в тому числі ПДВ 6 666,67 грн.

Договір № 596 від 01.12.2011 року з КП «Альянс» на виконання робіт ремонту та регулюванню обладнання. Сума договору 28 000 грн., в тому числі ПДВ 4 666,67 грн.

Договір № 1435 від 01.11.2010 року з БВП «Строитель Плюс» на виконання робіт з демонтажу, ремонту та монтажу електрообладнання, тестування системи. Сума договору 75 000грн., в тому числі ПДВ 12 500 грн.

Договір № 1565 від 01.12.2010 року з БВП «Строитель Плюс» на виконання робіт з демонтажу, ремонту та монтажу електрообладнання, тестування системи. Сума договору 44 250 грн., в тому числі ПДВ 7 375 грн.

Договір № 370 від 01.02.2011 року з БВП «Строитель Плюс» на виконання робіт з демонтажу, ремонту та монтажу електрообладнання. Сума договору 5 555 грн., в тому числі ПДВ 925,83 грн.

Договір № 57\24 від 09.01.2012 року з БВП «Строитель Плюс» на виконання робіт з демонтажу, ремонту та монтажу електрообладнання. Сума договору 8 000 грн., в тому числі ПДВ 1 333,33 грн.

В матеріали справи позивачем надані копії первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, що підтверджують фактичне виконання сторонами вищевказаних правочинів та були отримані ПП «Морепром» від контрагентів КП «Альянс» та БВП «Строитель Плюс», а саме: рахунки-фактури, акти приймання - здачі виконаних робіт, податкові накладні, платіжні документі (фіскальні чеки) про сплату ПП «Морепром» контрагентам за виконані роботи. Також були надані «Реєстри виданих та отриманих податкових накладних» ПП «Морепром».

З наданих документів слідує, що загальна сума витрат ПП «Морепром» та податкового кредиту за період з 01.06.2010 року поо 31.01.2012 року по взаємовідносинам з контрагентами БВП «Строитель Плюс» та КП «Альянс», складає: валові витрати - 475987,50 грн., податковий кредит - 95 197,50 грн., а всього 571 185,00 грн. Сума грошових коштів, яка сплачена ПП «Морепром» за період з 01.06.2010 року по 31.01.2012 року вищевказаним контрагентам, складає 571 185,00 грн.

Таким чином, відповідно до наданих документів, в ПП «Морепром» відбувалися фінансово-господарські операції, що призводили до змін в структурі активів підприємства.

Згідно з результатами дослідження, проведеного на підставі наданих суду ПП «Морепром» первинних документів бухгалтерського та податкового обліку були складені регістри бухгалтерського обліку та проведена сплата за отримані роботи та послуги. Таким чином, проведені ПП «Морепром» фінансово-господарські операції з вказаними контрагентами призвели до зміни у майновому та фінансовому стані ПП «Морепром».

Таким чином, висновки акту ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя №2442\10\22-0103\24693410\51 від 16.11.2012 про відсутність у ПП «Морепром» права на формування податкового кредиту за період з 01.06.2010 року по 31.01.2012 року від фінансово-господарських операцій з постачальниками БВП «Строитель Плюс» та КП «Альянс» нормативно не підтверджуються.

Відповідно до п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який постачає товари, послуги на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно п.п. 7.2.3 та п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, який виписується на кожну повну або часткову поставку товарів, робіт, послуг, складається під час виникнення податкових зобов'язань з ПДВ продавця і видається на вимогу покупця та є підставою для нарахування податкового кредиту з ПДВ.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податковий кредит звітного періоду відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначається виходячи із договірної, контрактної вартості товарів, послуг, та складається із сум податків, нарахованих, сплачених платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1. ст. 6 та ст. 8 Закону України «Про податок на додану вартість», протягом такого звітного періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, згідно із п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вважається дата здійснення першої із подій, або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів, робіт, послуг, дата виписки відповідного рахунку, товарного чека - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів, робіт, послуг.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого, нарахованого податку у зв'язку з придбанням товарів, послуг, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6 цього пункту.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Податковий кредит звітного періоду відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначається виходячи із договірної, контрактної вартості товарів, послуг та складається із сум податків, нарахованих, сплачених платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів, послуг, або дата отримання платником податку товарів, послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого, нарахованого у зв'язку з придбанням товарів, послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями, іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України.

У момент виникнення податкових зобов'язань продавця, відповідно до пунктів 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, складається податкова накладна, у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів, робіт, послуг.

Податкова накладна, відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів, послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є, відповідно до п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України: транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, в яких форма встановлена міжнародними стандартами, касові чеки, які містять суму отриманих товарів, послуг, загальну суму нарахованого податку з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника. При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів, послуг не може перевищувати 200 гривень за день без урахування податку.

Таким чином, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих, сплачених платником податку протягом такого звітного періоду. Право платника податку на податковий кредит виникає при здійсненні першої із подій або списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів, робіт, послуг, або отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів, робіт, послуг. Але при цьому до складу податкового кредиту не підлягають включенню суми сплаченого, нарахованого податку не підтверджені податковими накладними та іншими документами.

Згідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та, або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує з нормами Податкового кодексу України. Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом другим Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення витрат до складу витрат, які нараховуються для визначення об'єкта оподаткування та до складу податкового кредиту, сплачених у ціні товарів, послуг сум податку на додану вартість-є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарської діяльності.

Таким чином, витрати з метою визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображують зміни майнового стану платника податків та реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до листу Вищого адміністративного суду України «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» №1112/11/13-10 від 20.07.2010, суди повинні, при розгляді подібних справ, однією з сторін у яких виступає податковий орган, з урахуванням сутності заперечень податкового органу, витребувати у нього докази, які підтверджують, що наведені в податкових накладних відомості не відповідають дійсності. Якщо податковим органом таких доказів не надано або надані докази є недостатніми, суд, керуючись частинами 4,5 ст. 11 КАС України (офіційне з'ясування обставин справи), зобов'язаний із власної ініціативи витребувати відповідні докази.

Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та, або суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких встановлено судом.

Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій.

Таким чином, платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та податкових зобов'язань, на підставі первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової та податкової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. При цьому для первинних документів, як бухгалтерського так і податкового обліку, передбачений обов'язковий зміст необхідних реквізитів.

Відповідно до листу Вищого адміністративного суду України «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» № 742/11/13-11 від 02.06.2011, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати обставини:

Рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів.

Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. Підлягає встановленню статус постачальника товарів, послуг, придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та, або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

Установлення зв'язку між фактом придбання товарів, послуг, спорудженням основних фондів, імпортом товарів, послуг, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податків.

При цьому в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку, зокрема придбання послуг, використання яких не може мати впливу на результати господарської діяльності платника податку тощо. Судам слід ураховувати, що для підтвердження права платника податку на формування витрат та,або податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

При цьому в податкових відносинах не може застосовуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового Кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або якщо норми різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне, множинне трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та, або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінювались первинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними, у тому числі нікчемними правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Таким чином, висновки акту ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя № 2442\10\22-0103\24693410\51 від 16.11.2012 року про відсутність у ПП «Морепром» об'єктів, які підпадають під визначення п.п.3.1.1 п.3.1 ст. 3, п.п.7.2.3 п.7.2 п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого було завищено податковий кредит всього на суму 95 197 грн., нормативно та документально - первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, не підтверджуються.

Суд погоджується з експертами (висновок судової економічної експертизи №411), що до висновків зроблених з експертизі, у тому числі про те що, документами первинного бухгалтерського обліку підтверджено факт господарських взаємовідносин з ПП «Альянс» та БВП «Строитель плюс».

Відповідачем не доведено факт того, що до податкового кредиту позивачем було включено суму податку на додану вартість, на підставі не існуючих податкових накладних, або які складені у не відповідності із вимогами чинного законодавства України, або по операціям, які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника. Більш того, будь-яких невідповідностей виписаних контрагентами позивача накладних вимогам, встановленим ст. 201 Податкового Кодексу України, Наказом ДПА України № 969 від 21.12.2010 відповідачем не вказано ні в запереченнях на позов.

Відповідачем також не було надано ніяких доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для осіб, які приймали в них участь, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про їхню фіктивність, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами, а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Реальність здійснення господарських операцій підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту є його формування за рахунок угод з КП «Альянс» та БВП «Строитель плюс», що носять ознаки нікчемності.

Посилання відповідача на нікчемність правочинів між позивачем та КП «Альянс» та БВП «Строитель плюс» обґрунтовано тим, що звіркою КП «Альянс» та БВП «Строитель Плюс» встановлено факти формування податкового кредиту від постачальників з ознаками «фіктивності», реальність проведених господарських операцій по яким спростовано актами зустрічних звірок, а також той факт, що податкова вигода за придбані товари, роботи, послуги у контрагентів-постачальників фактично не була використана у власній господарській діяльності вказаних підприємств, а була спрямована на ухилення від сплати податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання. Враховуючи дані факти, податкова вигода, сформована від сумнівних постачальників підлягає коригуванню по ланцюгу постачання до реальних «вигодо набувачів».

Згідно з ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодуванні

Згідно ст. 228 ЦК України (на яку в акті перевірки посилається відповідач), правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. За частиною другою цієї статті правочин, що порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому, згідно постанови Пленуму Верховного суду від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Разом з тим, всупереч вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не доведено наявність у позивача умислу на укладання правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому вони не можуть розглядатися як нікчемні. Крім того, не доведено наявність інших підстав, передбачених законом, що вказують на неможливість включення позивачем податкових накладних, виписаних на його адресу, до складу податкового кредиту. При цьому вищенаведеним підтверджується, що позивач здійснював усі необхідні дії, спрямовані на виконання господарських правовідносин, маючи за мету здійснення господарських операцій з отримання робіт.

При цьому, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит (бюджетне відшкодування) від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Згідно п.п. 36.1, 36.5 ст. 36; п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та \ або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Така позиція обґрунтована захистом прав добросовісних платників податків та принципом особистої відповідальності правопорушника за скоєне порушення вимог податкового законодавства.

Зазначене узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10, за позовом Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, що є обов'язковою для всіх судів України, в силу положень ч. 1 ст. 244-2 КАС України. Крім того, ця позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-ІV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС'АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Тому суд прийшов до висновку про необхідність задоволення вимог адміністративного позову у повному обсязі.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000770220 від 03.12.2012 року, згідно якого Приватному підприємству "Морепром" збільшена сума грошових зобовязань зі сплати податку на додану вартість на суму114 205,34 грн. (у тому числі сума ПДВ з основного платежу 95 197,50 грн. і сума фінансових санкцій 19 007,84 грн.).

Повний текст постанови виготовлено 17 вересня 2013 року.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені ст. 186 КАС України.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя підпис М.М. Кравченко

З оригіналом згідно.

Суддя М.М. Кравченко