Постанова № 33874121, 03.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 вересня 2013 рокуСправа №2а-2403/12/2770

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

судді - Кравченко М.М.;

при секретарі - Коваль К.М.,

за участю:

представник позивача (ТОВ "Крим-Континенталь-Сервіс") Волков Михайло Юрійович довіреність № б/н від 30.10.12 на підставі посвідчення;

представник позивача (ТОВ "Крим-Континенталь-Сервіс") Бурчуладзе Тетяна Анатоліївна довіреність № б/н від 15.01.11 на підставі посвідчення;

представник відповідача (ДПІ у Нахімовському р-ні м. Севастополя) Дерябкіна Вікторія Любомирівна довіреність № 240/9/10.1-04 від 20.07.13 на підставі посвідчення;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-Континенталь-Сервіс" до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Крим-Континенталь-Сервіс», звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення № 0000620220 від 03 жовтня 2012 року ДПС у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби.

Позов мотивовано тим, що оскаржене повідомлення-рішення прийнято за необґрунтованих та безпідставних висновків акту перевірки, які не відповідають дійсним обставинам та зроблені при довільному трактуванні контролюючим органом положень податкового законодавства.

Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у запереченнях проти адміністративного позову.

З метою всебічного дослідження матеріалів справи у зв'язку з необхідністю дослідження питань, що потребують спеціальних знань по справі було призначено судову економічну експертизу, проведення якої було доручено Севастопольському відділенню Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правових взаємовідносин з фірмою «Капітель плюс» за період квітень-жовтень 2009 року, квітень-грудень 2010 року, березень 2011 року, за результатами якої складено акт від 20.09.2012 року № 2009\10\22-0103\24868571\36.

Відповідно до висновків акту перевіркою встановлені порушення п.3 ст.5 та п.1 ст. 7 Господарського кодексу України від 16.01.2013 року № 436-ІV; п.2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями); ст.. 626, ч.1 ст. 628, ст. 629, ст. 655, ст. 656, ст. 658, ст. 662, ч.2 ст. 679, ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, та згідно до ч.1 та ч.5 ст. 203, ч.1 та с.2 ст. 215, ст. 216, 228 Цивільного кодексу України по правочинах з ТОВ «Крим-Континенталь-Сервіс» з контрагентом-постачальником Фірмою «Капітель Плюс» є нікчемними. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визнання п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.5.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 1687\97-ВР від 03.04.1997 року із змінами та доповненнями по взаємовідносинам ТОВ «Крим-Континенталь-Сервіс» з постачальником Фірмою «Капітель Плюс», в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту всього на суму 184393,95 грн.

Висновок контролюючого органу щодо безпідставного заниження ПДВ в розмірі 184 393,95 грн. ТОВ «Крим-Континенталь-Сервіс» зроблено з підстав того, що повноважною особою відповідача, яка проводила перевірку, встановлено що у періоді квітень-жовтень 2009 року, квітень-грудень 2010 року, березень 2011 року у фірми «Капітель Плюс» відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з контрагентами-постачальниками в розумінні ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168\97-ВР (із змінами та доповненнями) та ст. 185 Податкового кодексу України. Звіркою Фірми «Капітель Плюс» встановлено факти формування податкового кредиту від постачальників з ознаками «фіктивності», реальність проведення господарських операцій по яким спростовано актами зустрічних звірок, а також той факт, що податкова вигода за придбані товари, роботи, послуги у контрагентів-постачальників фактично не була використана у власній господарській діяльності Фірми «Капітель Плюс», а була спрямована на ухилення від сплати податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання. Враховуючи дані факти, податкова вигода, сформована від сумнівних постачальників підлягає коригуванню по ланцюгу постачання до реальних «вигодонабувачів». Тому податковий кредит ТОВ «Крим-Континенталь-Сервіс» в сумі 184 393,95 грн. сформовано на підставі нікчемного правочину з Фірмою «Капітель Плюс», що призвело до завищення податкового кредиту ТОВ «Крим-Континенталь-Сервіс» всього у сумі 184 393,95 грн., у т.ч. за квітень 2009 р. у сумі 10 000 грн., травень 2009 р. у сумі 16 666,66 грн., за червень 2009 р. у сумі 16 440 грн., за липень 2009 р. у сумі 7 633,34 грн., за жовтень 2009р. у сумі 26 624,30 грн., за листопад 2010 р.. у сумі 18 082,17 грн., лютий 2010р. у сумі 11 043,33 грн., за квітень 2010 р. у сумі 9 167,47 грн., за липень 2010 р. у сумі 20 192,47 грн., за вересень 2010 р. у сумі 17 780,87 грн., за грудень 2010 р. у сумі 13 573,19 грн., за березень 2011 р. у сумі 17 190,15 грн. в порушення п.3 ст. 5 та п.1 ст. 7 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року № 436-IV; п.2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями).

На підставі акту перевірки ДПС у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби від 20.09.2012 року № 2009\10\22-0103\24868571\36 було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000620220 від 03.10.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Крим-Континенталь-Сервіс» з податку на додану вартість 162770,90 грн., в тому числі сумою основного платежу 133 653,95 грн., та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в сумі 29 116,95 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Крим-Континенталь-Сервіс» у якості покупця, замовника було укладено низку договорів з Фірмою «Капітель Плюс», а саме:

Договір підряду № 179 від 13.04.2009 року з підрядником - Фірмою «Капітель Плюс», згідно якого підрядник зобов'язався виконати будівельні роботи (ремонт приміщень на базах відпочинку «Романтик» та «Одисей», а замовник зобов'язався здійснити оплату вартості робіт в сумі 402 330,00 грн., у тому числі ПДВ 20% 67 055,00 грн. Згідно додаткової угоди № 1 до договору № 179 від 13.04.2009 року вартість робіт, які підлягають виконанню, визначена у сумі 410 250 грн., у т.ч. ПДВ 20% 68 375,00 грн.

Договір підряду № 416 від 01.07.2010 року з підрядником Фірмою «Капітель Плюс», відповідно до якого підрядник зобов'язався виконати будівельні роботи (ремонт приміщень на базах відпочинку «Романтик» та «Одисей», а замовник зобов'язався належним чином оплатити роботи. Вартість робіт у договорі не обумовлена.

В матеріали справи позивачем надані копії первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, що підтверджують фактичне виконання сторонами вищевказаних правочинів та були отримані ТОВ «Крим-Континенталь-Сервіс» від контрагента Фірми «Капітель Плюс», а саме: рахунки-фактури, видаткові накладні, акти приймання - здачі виконаних робіт, акти виконаних робіт за формою КБ-2, рахунки-фактури, платіжні доручення.

З актів виконаних робіт (КБ-2) слідує, що Фірмою «Капітель Плюс» виконані роботи Замовнику - ТОВ «Крим-Континенталь-Сервіс» згідно договорів за період з жовтня 2009 року по березень 2012 року: № 179 від 13.04.2009 року на загальну суму 103 140,92 грн., у тому числі ПДВ - 17 190,15 грн.; № 416 від 01.07.2010 року на загальну суму 960 069,98 грн., у тому числі ПДВ - 160 011,65 грн.

З рахунків-фактур слідує, що Фірмою «Капітель Плюс» виконані роботи та надані ТМЦ на адресу ТОВ «Крим-Континенталь-Сервіс» згідно вище вказаних договорів за період з жовтня 2009 року по березень 2012 року: за договором № 179 від 13.04.2009 року на загальну суму 370 863,60 грн., у тому числі ПДВ 61 810,6 грн.; за договором № 416 від 01.07.2010 року на загальну суму 384 548,40 грн., у тому числі ПДВ - 64 091,40 грн.

Також у матеріалах справи маються платіжні доручення, відповідно до яких ТОВ «Крим-Континенталь-Сервіс» були перераховані грошові кошти на адресу Фірмі «Капітель Плюс» за виконані роботи та отримані будівельні матеріали усього на загальну суму 801 924,26 грн. Вказані платіжні доручення ТОВ «Крим-Континенталь-Сервіс» також відображені у виписці банку по розрахунковому рахунку «Крим-Континенталь-Сервіс».

Таким чином, відповідно до наданих документів, в ТОВ «Крим-Континенталь-Сервіс» відбувалися фінансово-господарські операції, що призвели до змін в структурі активів підприємства.

Згідно з результатами дослідження, проведеного на підставі наданих суду первинних бухгалтерських та податкових документів, ТОВ «Крим-Континенталь-Сервіс» здійснювало господарські операції з придбання та оплати товарів, робіт (послуг) за договорами з Фірмою «Капітель Плюс». На підставі первинних документів бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Крим-Континенталь-Сервіс» фінансово-господарські операції по взаємовідносинам з контрагентом Фірмою «Капітель Плюс» відображені у регістрах бухгалтерського обліку ТОВ «Крим-Континенталь-Сервіс» у відповідності до Інструкції № 291(9), що відповідає вимогам п.2 ст. 3 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Надані ТОВ «Крим-Континенталь-Сервіс» первинні документи бухгалтерського обліку відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом МФУ №88 від 24.05.1995. На підставі первинних документів ТОВ «Крим-Континенталь-Сервіс» були складені регістри бухгалтерського обліку та проведена оплата з розрахункового рахунку за надані ТМЦ, роботи, послуги. Таким чином, проведені ТОВ «Крим-Континенталь-Сервіс» фінансово-господарські операції з Фірмою «Капітель Плюс» призвели до зміни у майновому та фінансовому стані ТОВ «Крим-Континенталь-Сервіс», що є підставою для їх відображення у податкової звітності.

Таким чином, висновки акту ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя №2009\10\22-0103\24868571\36 від 20.09.2012 про відсутність у ТОВ «Крим-Континенталь-Сервіс» права на формування валових витрат від фінансово-господарських операцій з Фірмою «Капітель Плюс» нормативно не підтверджуються.

Відповідно до п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який постачає товари, послуги на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно п.п. 7.2.3 та п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, який виписується на кожну повну або часткову поставку товарів, робіт, послуг, складається під час виникнення податкових зобов'язань з ПДВ продавця і видається на вимогу покупця та є підставою для нарахування податкового кредиту з ПДВ.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом другим Податкового кодексу України.

Згідно п. 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України, зведені результати обліку операцій з постачання та придбання товарів, послуг, відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку передбаченому ст. 46 Податкового кодексу України. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата ії виписки, отримання, загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. Форма та порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу другого Податкового кодексу України.

Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності - календарний місяць, у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такій період в електронному вигляді.

Податковий кредит звітного періоду відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначається виходячи із договірної, контрактної вартості товарів, послуг, та складається із сум податків, нарахованих, сплачених платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1. ст. 6 та ст. 8 Закону України «Про податок на додану вартість».

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, згідно із п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вважається дата здійснення першої із подій, або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів, робіт, послуг, дата виписки відповідного рахунку, товарного чека - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів, робіт, послуг.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого, нарахованого податку у зв'язку з придбанням товарів, послуг, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6 цього пункту.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

У п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари, послуги, на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.2.3 та п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом який виписується на кожну повну або часткову поставку товарів, робіт, послуг, складається у момент виникнення податкових зобов'язань з ПДВ продавця і видається на вимогу покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту з ПДВ.

Податкова накладна, згідно вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної, дату виписування податкової накладної, повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, податковий номер платника податку - продавця та покупця, місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, опис, номенклатуру товарів, робіт, послуг та їх кількість, обсяг, об'єм, повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача, ціну поставки без врахування податку, ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні, загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податковий кредит звітного періоду відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначається виходячи із договірної, контрактної вартості товарів, послуг та складається із сум податків, нарахованих, сплачених платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів, послуг, або дата отримання платником податку товарів, послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого, нарахованого у зв'язку з придбанням товарів, послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями, іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України.

У момент виникнення податкових зобов'язань продавця, відповідно до пунктів 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, складається податкова накладна, у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів, робіт, послуг.

Податкова накладна, відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів, послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до листу Вищого адміністративного суду України «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» №1112/11/13-10 від 20.07.2010, суди повинні, при розгляді подібних справ, однією з сторін у яких виступає податковий орган, з урахуванням сутності заперечень податкового органу, витребувати у нього докази, які підтверджують, що наведені в податкових накладних відомості не відповідають дійсності. Якщо податковим органом таких доказів не надано або надані докази є недостатніми, суд, керуючись частинами 4,5 ст. 11 КАС України (офіційне з'ясування обставин справи), зобов'язаний із власної ініціативи витребувати відповідні докази.

Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та, або суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких встановлено судом.

Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій.

Таким чином, платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та податкових зобов'язань, на підставі первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової та податкової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. При цьому для первинних документів, як бухгалтерського так і податкового обліку, передбачений обов'язковий зміст необхідних реквізитів.

Відповідно до листу Вищого адміністративного суду України «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» № 742/11/13-11 від 02.06.2011, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати обставини:

Рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів.

Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. Підлягає встановленню статус постачальника товарів, послуг, придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та, або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

Установлення зв'язку між фактом придбання товарів, послуг, спорудженням основних фондів, імпортом товарів, послуг, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податків.

При цьому в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку, зокрема придбання послуг, використання яких не може мати впливу на результати господарської діяльності платника податку тощо. Судам слід ураховувати, що для підтвердження права платника податку на формування витрат та,або податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

При цьому в податкових відносинах не може застосовуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового Кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або якщо норми різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне, множинне трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та, або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінювались первинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними, у тому числі нікчемними правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Таким чином, висновки акту ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя № 2009\10\22-0103\24868571\36 від 20.09.2012 про порушення ТОВ «Крим-Континенталь-Сервіс» п.2 ст. 3 «Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.5.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» усього в сумі 162 770 грн., у тому числі основний платіж 133 653,95 грн. та штрафні санкції в розмірі 29 166,95 грн., нормативно та документально не підтверджується.

Крім того, слід зазначити, що перевірка ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя за період з квітня по вересень 2009 року проводилася необґрунтовано, оскільки відповідно до ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Податковий кредит звітного періоду відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст. 6 та ст.. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, згідно із п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вважається дата здійснення першої з подій, або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційний чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

У п.п.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.2.3 та п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 вказаного Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, який виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг), складається у момент виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість продавця і видається на вимогу покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту з ПДВ.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11. ст. 201 цього Кодексу).

За змістом наведених норм наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, які мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

При цьому згідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (Положення №88), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд погоджується з експертами (висновок судової економічної експертизи №1549), що до висновків зроблених з експертизі, у тому числі про те що, документами первинного бухгалтерського обліку підтверджено отримання позивачем робіт від Фірми «Капітель Плюс».

Відповідачем не доведено факт того, що до податкового кредиту позивачем було включено суму податку на додану вартість, на підставі не існуючих податкових накладних, або які складені у не відповідності із вимогами чинного законодавства України, або по операціям, які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника. Більш того, будь-яких невідповідностей виписаних контрагентами позивача накладних вимогам, встановленим ст. 201 Податкового Кодексу України, Наказом ДПА України № 969 від 21.12.2010 відповідачем не вказано ні в запереченнях на позов.

Відповідачем також не було надано ніяких доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для осіб, які приймали в них участь, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про їхню фіктивність, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами, а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Реальність здійснення господарських операцій підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту є його формування за рахунок угоди фірмою «Капітель Плюс», що носить ознаки нікчемності.

Посилання відповідача на нікчемність правочинів між позивачем Фірмою «Капітель Плюс» обґрунтовано тим, що звіркою Фірми «Капітель Плюс» встановлено факти формування податкового кредиту від постачальників з ознаками «фіктивності», реальність проведених господарських операцій по яким спростовано актами зустрічних звірок, а також той факт, що податкова вигода за придбані товари, роботи, послуги у контрагентів-постачальників фактично не була використана у власній господарській діяльності Фірми «Капітель Плюс», а була спрямована на ухилення від сплати податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання. Враховуючи дані факти, податкова вигода, сформована від сумнівних постачальників підлягає коригуванню по ланцюгу постачання до реальних «вигодо набувачів».

Згідно з ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодуванні

Згідно ст. 228 ЦК України (на яку в акті перевірки посилається відповідач), правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. За частиною другою цієї статті правочин, що порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому, згідно постанови Пленуму Верховного суду від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Разом з тим, всупереч вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не доведено наявність у позивача умислу на укладання правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому вони не можуть розглядатися як нікчемні. Крім того, не доведено наявність інших підстав, передбачених законом, що вказують на неможливість включення позивачем податкових накладних, виписаних на його адресу, до складу податкового кредиту. При цьому вищенаведеним підтверджується, що позивач здійснював усі необхідні дії, спрямовані на виконання господарських правовідносин, маючи за мету здійснення господарських операцій з отримання робіт.

При цьому, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит (бюджетне відшкодування) від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Згідно п.п. 36.1, 36.5 ст. 36; п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та \ або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Така позиція обґрунтована захистом прав добросовісних платників податків та принципом особистої відповідальності правопорушника за скоєне порушення вимог податкового законодавства.

Зазначене узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10, за позовом Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, що є обов'язковою для всіх судів України, в силу положень ч. 1 ст. 244-2 КАС України. Крім того, ця позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-ІV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС'АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Тому суд прийшов до висновку про необхідність задоволення вимог адміністративного позову у повному обсязі.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000620220 від 3 жовтня 2012 року, згідно якого Товариству з обмеженою відповідальністю "Крим-Континенталь-Сервіс" збільшена сума грошових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість на суму 162 770, 90 грн. (у тому числі сума ПДВ з основного платежу 133 653,95 грн. і сума фінансових санкцій 29 116,95 грн.).

Повний текст постанови виготовлено 6 вересня 2013 р.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені ст. 186 КАС України.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя підпис М.М. Кравченко

З оригіналом згідно.

Суддя М.М. Кравченко