Рішення № 33872057, 27.09.2013, Апеляційний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27 вересня 2013 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у складі:

головуючої - судді Кожух О.А.

суддів - Леска В.В., Кондора Р.Ю.

при секретарі - Пудак О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Виноградівського районного суду від 11 липня 2013 року по справі за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення боргу та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ "ПриватБанк" про скасування та визнання недійсним кредитного договору,

в с т а н о в и л а :

06.06.2013 ПАТ КБ „Приватбанк" (далі - Банк) звернувся до суду з даним позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №MKXRRK13970067 від 21.08.2007 (далі - Договір) у розмірі 43272,96 грн. та судові витрати по справі. Позов мотивовано тим, що відповідно до укладеного 21.08.2007 договору № MKXRRK13970067 ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 4335.72 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0.12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 21.06.2008. Відповідач свої зобов'язання виконував не в повному обсязі, внаслідок чого станом на 21.05.2013 виникла заборгованість у розмірі 43272.96 грн., з яких: сума неповернутого кредиту - 4335.73 грн., заборгованість по процентах за користування кредитом - 11210.10 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом - 370.71 грн., пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 24819.61,06 грн., штраф (фіксована частина) - 500 грн., штраф (процентна складова) - 2036.81 грн.

В липні 2013 року ОСОБА_1 звернувся із зустрічним позовом до ПАТ КБ „ПриватБанк", в якому просив скасувати та визнати недійсним кредитний договір мотивуючи тим, що такий не відповідає вимогам ЦК.

Рішенням Виноградівського районного суду від 11 липня 2013 року первісний позов ПАТ „ПриватБанк" задоволено повністю, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

ОСОБА_1 на таке рішення суду подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справ та невідповідність висновків суду таким обставинам, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, де визнати позовні вимоги недійними та простроченими в строках позовної давності.

ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.79). Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Відповідно до ч. 2 ст. 305 України, справу розглянуто у відсутності апелянта.

Заслухавши суддю-доповідача, позицію представника Банку, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до такого.

За змістом ст.ст. 11, 509, 526, 611, 614, 623, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, циві льно-правові зобов'язання виникають з договорів і повинні виконуватися належним чином; позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в по рядку, що встановлені договором; в разі прострочення повернення чергової частини позики позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що за лишилась, та сплати процентів; особа відповідальна за порушення зо бов'язання, позичальник, який уклав і не виконує кредитний договір, повинен відшко дувати кредитору збитки в повному обсязі. Виконання зобов'язання за безпечується, зокрема, неустойкою, в т.ч. - пенею (ст. 549 ЦК України). Право на не устойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням зобов'язання (ст. 550 ч. 1).

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи відповідно до укладеного 21.08.2007 договору № MKXRRK13970067 ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 4335.72 грн. з кінцевим терміном повернення 21.06.2008 (а.с.7). За користування кредитом відповідач повинен був сплачувати відсотки у розмірі 0.12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач свої зобов'язання не виконував, внаслідок чого станом на 21.05.2013 виникла заборгованість. Банк розмір заборгованості визначив в сумі 43272.96 грн. (а.с.4-5), з яких: сума неповернутого кредиту - 4335.73 грн., заборгованість по процентах за користування кредитом - 11210.10 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом - 370.71 грн., пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 24819.61 грн., штраф (фіксована частина) - 500 грн., штраф (процентна складова) - 2036.81 грн.

В судовому засіданні апеляційного суду представником Банку були надані Умови надання споживчого кредиту фізичним особам („Розстрочка") (Стандарт), чинні на день укладення ОСОБА_1 кредитного договору (далі - Умови).

Згідно положення п. 5.5. Умов термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним Договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

Строк повернення кредиту визначено 21.06.2008, з даним позовом Банк звернувся до суду 06.06.2013 - в межах передбаченого Умовами строку позовної давності.

А тому, виходячи з норм ч.1 ст.259 ЦК України, твердження ОСОБА_1 про те, що банком пропущено строки позовної давності, судовою колегією до уваги не береться.

Завольняючи позов та стягуючи з ОСОБА_1 заборгованість по кредитному договору згідно розрахунку, наданого Банком, суд першої інстанції виходив з того, що боржник належним чином не виконував своїх зобов'язань за кредитним договором.

Однак, з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача фіксованої частини штрафу у розмірі 2036.81 та пені у розмірі 24819.61грн. колегія суддів не погоджується виходячи з наступного.

Згідно п.5.1 Умов, за порушення строків повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісій Позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочення платежу. При порушенні Позичальником строків платежів на будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених Умовами більш ніж на 30 днів, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості (п. 5.3 Умов).

За змістом ст. ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договорів та зазначенні умов договору, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно актів цивільного законодавства, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, за Договором та Умовами передбачено відповідальність боржника за порушення виконання зобов'язання у вигляді пені та штрафу, і Банком було правомірно пред'явлено відповідну вимогу про стягнення штрафних санкцій у вигляді пені та штрафів.

В той же час судова колегія вважає, що позивач, проводячи нарахування процентної складової штрафу, безпідставно включив до сум, з яких обчислено такий штраф, і пеню, розмір якої визначено позивачем в сумі 24819,61 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, і є способом забезпечення виконання зобов'язання. Нарахування пені та сплати штрафу передбачено у розділі «Відповідальність сторін». п. 5.3 Умов передбачено нарахування процентної складової штрафу від суми заборгованості. За змістом ч. 1 ст. 549 ЦК України та розділу 5 Умов пеня, що нараховується позичальником, не є заборгованістю і не може бути включена до сум, на які проводиться нарахування процентної складової штрафу. Виходячи з того, що заборгованість відповідача становить 15916.54 грн. (заборгованість по основному боргу - 4335.75 грн., по відсоткам - 11210.10 грн., по комісії - 370,71), з відповідача слід стягнути на користь Банку 795.83 грн. - 5 % від суми заборгованості (фіксована частина штрафу).

Крім того, відповідно до вимог ч.3. ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З наданого Банком розрахунку заборгованості слідує, що основна заборгованість по кредитному договору становить 4335.73 грн., заборгованість з врахуванням відсотків та комісії становить 15916.54 грн., в той час як розмір пені визначено 24819.61 грн., що є значно більшим за розмір основної заборгованості.

Враховуючи наведене колегія суддів приходить до висновку, що розмір пені, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1, слід зменшити до 5000 грн.

Таким чином, загальна сума, що підлягає стягненню з ОСОБА_1, становить 22212.37 грн.

За наведених обставин рішення суду першої інстанції, через невідповідність висновків суду обставинам справи в частині стягнення відсоткової частини штрафу та неправильне застосування норм матеріального права в частині стягнення пені, відповідно до п.п. 3, 4 ст. 309 ЦПК України, слід змінити.

Відмовляючи у задоволенні зустрічної позовної заяви суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 у відповідності до статті 60 ЦПК України не довів умови, необхідні для скасування та визнання недійсним договору, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

З таким висновком суду першої інстанції судова колегія погоджується в повній мірі, і підстав для скасування рішення в цій частині - немає.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові ви трати, і у разі часткового задоволення позову судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимоги. Позивачем при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір в загальній сумі 432,73 грн. (а.с. 1). Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог (51 % від ціни позову), з відповідача слід стягнути на користь позивача судові витрати в сумі 220,69 грн.

Керуючись ст. 304, п.3 ч.1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Виноградівського районного від 11 липня 2013 року - змінити.

Перший та другий абзац резолютивної частини рішення викласти в такій редакції:

Первісний позов Публічного акціонерного товариства "ПриватБанк" - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" (м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, р/р. №29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) 22212.37 грн. (двадцять дві тисячі двісті дванадцять гривень тридцять сім копійок), з яких: 4335.73 - заборгованість по кредиту, 11210.10 грн. - заборгованість по відсотках, 370.71 грн. - заборгованість по комісії, 5000 грн. - пеня, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 795.83 грн. - штраф (відсоткова частина), та 220,69 грн. - у відшкодування сплаченого судового збору.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча:

Судді: