Ухвала суду № 33842850, 01.10.2013, Апеляційний суд Закарпатської області

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

01.10.2013 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів : Гошовського Г.М. (головуючий), Дворніченка В.І., Крегула М.М., з участю прокурора - Дьоміної І.Ю.., підсудної ОСОБА_3, розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу № 11/777/566/2013 за апеляцією підсудної на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.05.2013.

Цим вироком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Чопа, мешканка АДРЕСА_2, з середньою освітою, непрацююча, неодружена, судима 15.03.1996 за ст.ст. 142,44 КК України на 3 роки позбавлення волі, 25.11.1998 за ч.1 ст.196-1, ст.44 КК України до штрафу в розмірі 200 грн., 14.06.2002 за ч.4 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі, 08.11.2007 за ч.4 ст. 296 КК України на 3 роки позбавлення волі, засуджена за ч.1 ст. 121 КК України на 6 років 6 місяців позбавлення волі.

Ухвалено: запобіжним заходом щодо підсудної залишити тримання під вартою, строк відбуття покарання обчислювати з 05.05.2011, речові докази: ніж - знищити, предмети одягу ОСОБА_3 - повернути їй за належністю, задовольнити цивільний позов прокурора м. Ужгорода і стягнути з ОСОБА_3 1108 грн. 54 коп. на користь виконкому Ужгородської міської ради, а також стягнути з неї судові витрати в сумі 1127 грн. 28 коп. на користь НДЕКЦ при УМВС України в Закарпатській області.

Як визнав доведеним суд, ОСОБА_3 05.05.2011 приблизно о 9 годині, в стані алкогольного сп'яніння, у квартирі АДРЕСА_1 на ґрунті неприязні умисно, з метою заподіяти йому тілесні ушкодження нанесла ОСОБА_4 удар ножем в область черевної порожнини, чим спричинила потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Підсудна у своїй апеляції стверджує, що ОСОБА_4 двічі намагався її отруїти ціаністим калієм, ображав, бив, не пускав додому, внаслідок чого вона була дуже схвильована. 05.05.2011, прийшовши додому, вона забігла в кухню, озброїлась ножем тому, що боялась нападу з боку ОСОБА_4, і зайшла до нього в кімнату. Останній підійшов до неї, став її ображати і бити. При цьому у неї «смикнулась» права рука і нанесла ОСОБА_4 удар ножем у черево. Вважає, що перебувала в цей час у стані сильного душевного хвилювання. У доповненнях до апеляції, окрім цього ж, стверджує, що свідки ОСОБА_5 і ОСОБА_6 дали суду неправдиві показання. Свідок ОСОБА_5, до того ж, сам засипав їй до рота отруту, яку дав йому ОСОБА_4, боїться останнього, а в дійсності бачив, як той її бив. Просить вирок скасувати, а кримінальну справу повернути на додаткове розслідування для перевірки правдивості її показань, показань потерпілого, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 з застосуванням «детектора брехні», а також змінити запобіжний захід.

Апеляційний суд заслухав доповідь судді, пояснення підсудної, яка уточнила свої апеляційні вимоги і просить вирок скасувати, а справу повернути на додаткове розслідування для ретельної перевірки її показань та показань потерпілого і свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6; промову прокурора, яка заперечила проти апеляційних вимог підсудної, вважає вирок законним, обґрунтованим і просить його залишити без змін; судові дебати, останнє слово підсудної, перевірив матеріали справи, обговорив доводи сторін і вважає, що апеляція, з урахуванням доповнень та уточнення апеляційних вимог під час апеляційного розгляду справи, не підлягає до задоволення з таких підстав.

З протоколу судового засідання вбачається, що судове слідство у кримінальній справі проведено у відповідності до приписів глави 26 КПК України, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. ст. 323, 324, 333-335 КПК України дослідив у судовому засіданні всі докази обвинувачення, виклав у вироку результати їх дослідження і аналізу, оцінив їх, у тому числі показання підсудної, потерпілого та свідків, за своїм внутрішнім переконанням, всебічно, повно і об'єктивно встановив усі обставини справи, виклав формулювання обвинувачення визнане доведеним, зазначив мотиви, з яких відкинув показання підсудної, вирішив усі питання, що вирішуються судом при постановленні вироку і належно вмотивував свої висновки.

Винність ОСОБА_3 в учиненні злочину за обставин, установлених судом, підтверджується сукупністю досліджених судом доказів: показаннями потерпілого ОСОБА_4, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, даними, які містяться у висновках судово - медичних експертиз. Суд першої інстанції допитав у судовому засіданні потерпілого ОСОБА_4, свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_5, проаналізував їх показання в сукупності з даними протоколів огляду, висновків експертиз і дав їм належну оцінку. Ці показання доповнюють одні одних, є послідовними не суперечать іншим доказам, а тому обґрунтовано покладені судом в основу його висновків.

Ту обставину, що свідки ОСОБА_6 і ОСОБА_5 в судовому засіданні не підтвердили показань, викладених у протоколах їх допитів на стадії досудового слідства, на яку вказує в апеляції підсудна, апеляційний суд такою, що виправдовує її, не визнає, оскільки зміст цих протоколів судом першої інстанції до уваги не брався і на його висновки, викладені у вироку, не вплинув.

Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні показав, що ОСОБА_3, яку він знає приблизно з 1995 року, «вбила собі в голову», ніби він її отруїв ціаністим калієм. 05.05.2012 в квартиру її впустив господар - ОСОБА_5, а сам пішов. Вона підійшла до нього і вдарила ножем в нижню частину спини так, що ніж вийшов спереду. Він витягнув ніж і кинув його за диван.

Факту нанесення ОСОБА_4 удару ножем в область черева не заперечила в судовому засіданні і сама підсудна. Як видно з протоколу судового засідання, вона показала, що ОСОБА_4, двічі намагався її отруїти. 05.05.2012, відчуваючи на собі дію отрути, вона увійшла в квартиру, куди впустив її ОСОБА_5, забігла до кухні, схопила ніж, зайшла в кімнату до ОСОБА_4 і сіла на постіль. ОСОБА_4 підійшов до неї і запитав, що вона хоче. У цей час вона «...не думала ні про що», і не розуміючи, що робить, нанесла йому удар ножем в область черева. ОСОБА_4 закричав, щоб вона викликала «швидку допомогу», намагався відібрати у неї ніж, тому вона кинула його за диван.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні показав, що ввечері напередодні події ОСОБА_3, яка була в стані алкогольного сп'яніння, посварилась з ОСОБА_4 і останній виштовхав її з квартири, але вранці вона знову прийшла. Він залишив їх з ОСОБА_4 двох в квартирі, а сам «пішов за пляшкою». Повернувшись, застав на вулиці ОСОБА_4, який «тримався за трубу» і був закривавлений, та поряд з ним ОСОБА_6.

Останню обставину підтвердив у судовому засіданні свідок ОСОБА_6.

Згідно висновку судово-медичної експертизи у потерпілого ОСОБА_4 виявлено тяжке тілесне ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення черевної порожнини з наскрізним пораненням тонкої та десеризацією сигмовидної кишки, яке виникло внаслідок одноразової дії колючо-ріжучого предмету типу клинка ножа по механізму проколювання з розрізанням і було небезпечним для життя в момент його спричинення.

Показання підсудної про те, що ОСОБА_4 у різний час двічі підсипав їй у горілку отруту, як заява про замах на її умисне вбивство, за дорученням суду перевірені і обґрунтовано відкинуті ним як неспроможні. Ці показання підсудної є непослідовними, містять істотні суперечності і спростовані у вироку підтвердженими даними судово - медичного дослідження доводами про те, що отруєння ціаністим калієм супроводжується відповідними симптомами, які не характерні для відчуттів, описаних підсудною. Крім того, ці показання перевірені в порядку ст. 97 КПК України, за результатами їх перевірки в порушенні кримінальної справи відмовлено.

Посилань на дані, які ставили б під сумнів викладені у вироку судження з цього приводу в апеляції немає.

Отже, доводи апеляції підсудної не ґрунтуються на матеріалах справи: даних про те, що потерпілий намагався її отруїти, безпосередньо перед нанесенням йому удару ножем тяжко образив її чи застосував щодо неї протизаконне насильство, або про те що його поведінка загрожувала життю чи здоров'ю підсудної в інший спосіб і тому змушувала її до вжиття такого заходу активної оборони, матеріали кримінальної справи не містять. Фактичних даних, які давали б підстави припустити можливість нанесення підсудною потерпілому тілесних ушкоджень у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства або тяжкої образи з боку потерпілого, а так само в стані необхідної оборони, у справі не встановлено.

Юридична кваліфікація дій підсудної за ч.1 ст. 121 КК України, як умисного тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпечності для життя в момент заподіяння, є правильною.

Покарання ОСОБА_3 суд визначив з додержанням вимог ст. 65 КК України. Воно обрано в межах санкції частини статті кримінального закону, що передбачає відповідальність за такий злочин, враховує ступінь тяжкості злочину, дані про особу підсудної. Суд прийняв до уваги, і про це зазначено у вироку, що ОСОБА_3 притягується до кримінальної відповідальності не вперше, негативно характеризується, скоїла умисний злочин маючи судимість за умисний злочин, у стані алкогольного сп'яніння, що є обставинами, які обтяжують її покарання. Підстав для пом'якшення цього покарання у справі не встановлено і в апеляції не наведено.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

апеляцію підсудної ОСОБА_3, з урахуванням доповнень та уточнення апеляційних вимог, залишити без задоволення, вирок Ужгородського міськрайонного суду від 30.05.2013 щодо ОСОБА_3 залишити без змін.

Судді: