Постанова № 33870222, 18.09.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/6041/13-а

18.09.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Горошко Н.П.,

суддів Воробйової С.О. ,

Курапової З.І.

секретар судового засідання Бєлоглазова Ю.О.

за участю сторін:

представник позивача, Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, до початку судового засідання надав клопотання про розгляд справи у його відсутність,

представник відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ОСОБА_1, довіреність № 017350 від 04.11.2011,

розглянувши матеріали справи № 801/6041/13-а за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кірєєв Д.В. ) від 16.07.2013

за позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Крилова, 133, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95001)

до Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 Крим, 95017)

про стягнення 60 980,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Окружного адміністративного суду АРК з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення адміністративно-господарських санкцій за робочі місця не зайняті інвалідами у 2012 році у сумі 60 980,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.07.2013 адміністративний позов Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Фізичної особи - підприємеця ОСОБА_2 про стягнення 60 980,00 грн. - задоволено.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 адміністративно-господарські санкції за робочі місця, не зайняті інвалідами за 2012 рік в сумі 60 980,00 грн.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача у судовому засіданні 18 вересня 2013 року підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній.

Позивач у судове засідання 18 вересня 2013 року не з'явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. До початку судового засідання надав клопотання про розгляд справи у відсутність його представника.

Згідно ч.4 статті 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 18 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції це заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Надалі ст. 241 Господарського кодексу України передбачено, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Тобто, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України від 25 червня 1991 року №1251-XII «Про систему оподаткування», а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Щодо передбаченої Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відповідальності за незабезпечення працевлаштування інвалідів, то з аналізу положень зазначеного Закону вбачається, що на підприємстві лежить обов'язок щодо подачі до державної служби зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів.

Згідно ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Згідно з пунктом 2 статті 19 Закону України «Про зайнятість населення», Державна служба зайнятості має право направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки, а інвалідів, крім того, - відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань.

Згідно з Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 № 420 «Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення» формою звітності роботодавців про наявність вакантних місць, в тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, є форма № 3-ПН «Звіт Про наявність вакансій», яка відповідно до пункту 4 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» подається роботодавцями до державної служби зайнятості щомісячно.

У Графі 15 цього Звіту наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, відповідно до статті 5 Закону України «Про зайнятість населення», а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших.

Звіт є водночас і запитом про направлення до роботодавця інвалідів для працевлаштування, оскільки центр зайнятості, отримавши інформацію від інвалідів насамперед про їх бажання працювати, а від роботодавця - про намір та можливості працевлаштувати інвалідів, не тільки має змогу, а й зобов'язаний відреагувати на можливості конкретного роботодавця забезпечити інвалідів певною працею та бажання конкретних інвалідів реалізувати своє право на працевлаштування з врахуванням індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, наявних у них кваліфікації та знань. До такого висновку можна дійти, виходячи зі змісту норм статті 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та пункту 2 статті 19 Закону України «Про зайнятість населення».

Тобто, нормами чинного законодавства на підприємства покладено обов'язок саме по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов'язок по їх пошуку для працевлаштування.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем були створені робочі місця для працевлаштування інвалідів та щомісячно органам державної служби зайнятості надавалась інформація, необхідна для працевлаштування інвалідів, та щомісячно центру зайнятості надавались звіти про наявність вакансій (форма № 3-ПН), що підтверджується належним чином завіреними копіями звітів про наявність вільних робочих місць за формою № 3-ПН з відмітками про отримання Сімферопольським міським центром зайнятості.

Суд дійшов висновку про те, що відповідачем не подавалась щомісячна звітність до Сімферопольського міського центру зайнятості за формою № 3-ПН протягом 3-х місяців 2012 року (березень, квітень, грудень), виходячи з інформації Сімферопольського міського центру зайнятості.

Однак, згідно довідки Сімферопольського міського центру зайнятості, здійснивши звірку звітів, наданих відповідачем до міського центру зайнятості за 2012 року підтверджено надання звітів за березень, квітень, грудень 2012 року.

Таким чином, судова колегія вважає, що ОСОБА_2 виконав встановлений законом норматив щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, інформував центр зайнятості по формі № 3-ПН «Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках», доказів відмови відповідачем працевлаштувати інвалідів суду не надано, підстав для накладення на нього адміністративно-господарських санкцій за незабезпечення працевлаштування у 2012 році чотирьох робочих місць для інвалідів не має.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції прийнято судове рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову позивачу у задоволенні позову.

Керуючись статтями 195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст. 202, ч. 2 ст.205,207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.07.2013 у справі № 801/6041/13-а - задовольнити.

2.Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.07.2013 у справі № 801/6041/13-а - скасувати.

3. У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 23 вересня 2013 року.

Головуючий суддя підпис Н.П.Горошко

Судді підпис С.О. Воробйова

підпис З.І.Курапова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Н.П.Горошко