Ухвала суду № 33867654, 03.10.2013, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/12792/13-ц

Провадження №: 2-п/752/118/13

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2013 року

Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Пасинок В.С.

при секретарі - Тасенко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 03 червня 2013 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

03 червня 2013 року Голосіївський районним судом м. Києва ухвалено заочне рішення у цивільній справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

12 липня 2013 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд вказаного заочного рішення, вмотивована порушенням судом норм матеріального та процесуального права (а.с. 52-53).

Зокрема, заявником зазначено про те, що її не було належним чином повідомлено про час та місце проведення судових засідань, що, як наслідок, потягло за собою позбавлення її можливості реалізувати надані чинним законодавством процесуальні права та призвело до того, що рішення було ухвалено лише на підставі матеріалів та доказів, поданих позивачем, що також призвело до неповного з'ясування обставин та прийняття рішення, котре не ґрунтується на вимогах закону.

До того ж, зауважила на те, що внаслідок неотримання копії позовної заяви позбавлена можливості надати більш детальні заперечення.

Заявник в судове засідання для розгляду заяви про перегляд заочного рішення не з»явився, повідомлявся належним чином про день та час судового засідання.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ЦПК України неявка осіб, належним чином повідомлених про час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Позивач проти задоволення заяви заперечував, просив суд відмовити у її задоволенні за необґрунтованістю та безпідставністю.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали заяви та цивільної справи, встановив наступне.

У відповідності до ч. 3 ст. 231 ЦПК України суд може своєю ухвалою за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення залишити заяву без задоволення або скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду в загальному порядку.

Так, судом встановлено, що 03 червня 2013 року Голосіївським районним судом м. Києва ухвалено заочне рішення, яким задоволено вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 30 888,82 грн., а також судові витрати в справі (а.с. 45-47).

Провадження по справі відкрито ухвалою суду від 26 квітня 2013 року та призначено судове засідання на 03 червня 2013 року (а.с. 35).

Копія вказаної ували разом із копією позовної заяви та доданих до неї матеріалів були направлені заявнику на адресу місця її реєстрації в установленому ст. 74 ЦПК України порядку (а.с. 36, 41).

Проте, як вбачається з матеріалів цивільної справи, останні ОСОБА_1 отримані не були та повернуті на адресу суду не врученими з відміткою «за закінченням терміну зберігання», що, як наслідок, потягло за собою неявку відповідача в судове засідання, вказане в ухвалі суду від 26 квітня 2013 року (а.с. 38-40).

Разом з тим, згідно ч. 4 п. 5 ст. 74 ЦПК України судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином (ч. 6 п. 5 ст. 74 ЦПК України).

Тому, як вбачається зі змісту судового рішення від 03 червня 2013 року, визнавши відповідно до положень п. 5 ст. 74 ЦПК України повідомлення відповідача належним, судом було ухвалено заочне рішення.

Крім того, ст. 229 ЦПК України передбачено, що у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання і неповідомлення їх суду, докази про це.

Доказів поважності причин неявки відповідача в судове засідання й досі в розпорядження суду не надано.

Тому, суд критично твердження заявника з даного приводу, через що не приймає їх до уваги, та приходить до висновку про те, що умови ухвалення заочного рішення, зазначені у ч. 1 ст. 224 ЦПК України, а саме: 1) неявка відповідача; 2) належне його повідомлення; 3) відсутність поважних причин неявки відповідача; 4) згода позивача, за одночасної наявності яких ухвалюється заочне рішення, в даному випадку були дотримані.

Не з'явившись в судове засідання, відповідач добровільно обмежила себе у використанні передбаченими процесуальними правами на надання суду доказів в обґрунтування своїх можливих заперечень проти позову, добровільно виключила свою особисту участь в дослідженні доказів у судовому засіданні. Разом з тим, при ухваленні заочного рішення не було порушено конституційного принципу змагальності процесу, і у відповідача збереглося право на оскарження ухваленого заочного рішення.

Згідно ст. 232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини своєї неявки з поважних причин і докази на які він посилається мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, з аналізу наведених вище норм цивільно-процесуального законодавства вбачається, що заочне рішення може бути скасоване за наявності двох умов: якщо буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання з поважної причини та є докази, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Між тим, заявником а ні в заяві про перегляд заочного рішення не було наведено жодного доказу, який би підтвердив поважність причин її неявки в судове засідання та спростував висновки суду, наведені в заочному рішенні і які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Що стосується посилань заявника на відсутність у неї копії позовної заяви, внаслідок чого вона позбавлена можливості надати обґрунтовані заперечення проти заявлених до неї вимог, то суд оцінює таку позицію відповідача критично, через що не приймає до уваги, оскільки ОСОБА_1, достовірно знаючи про наявність пред'явленого до неї позову, знову-таки, в добровільному порядку обмежила себе у реалізації наданого нею процесуальним законодавством правом на ознайомлення з матеріалами справи та отримання копії необхідних їй документів.

Крім того, не підлягає прийняттю до уваги й позиція заявника щодо завищення вимог з боку позивача, оскільки нею, з даного приводу, як того вимагає ст. 60 ЦПК України, не надано жодного доказу, який міг би бути прийнятим до уваги судом.

Таким чином, враховуючи обставини, викладені вище, суд приходить до висновку про те, що підстав для скасування заочного рішення суду від 03 червня 2013 року немає, а тому заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене вище, керуючись ст. 231 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 03 червня 2013 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - залишити без задоволення.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 231 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.С. Пасинок