Постанова № 33863854, 19.09.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2013 року Справа № 176672/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Костіва М.В., Кузьмича С.М.

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

з участю представників: позивача Демчик О.І., відповідача Томашівського О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ТзОВ «Будівельна компанія «Прогрестехбуд» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року у адміністративній справі №2а-3932/12/1370 за позовом ТзОВ «Будівельна компанія «Прогрестехбуд» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія ««Прогрестехбуд»» звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області ДПС про скасування податкового повідомлення - рішення №0000652340 від 22.12.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що правильність сплати позивачем податку на додану вартість підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно завищення податкового кредиту по господарських операціях із контрагентом ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. На підтвердження розміру податкового кредиту з податку на додану вартість позивачем під час проведення перевірки були надані всі первинні документи, які відповідачем не були взяті до уваги.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, ґрунтується на висновках, які не відповідають фактичним обставинам справи та зроблені з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, що у відповідності до ст. 202 КАС України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення. Зокрема зазначає, що судом першої інстанції не враховано вимоги ст.838 ЦК України, яка передбачає, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучати до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи; договори підряду в установленому законом порядку не визнані недійсними; Акт перевірки від 17.05.2012р. №129/227/35554567, складений Ленінською МДПІ у м. Луганську за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», в якому, зокрема, зазначено, що анульовано ліцензію на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» серії АВ №558208 від 30.07.2010р. не містить посилання на документ, яким анульовано ліцензію, його реквізити, дата такого анулювання. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.

В судовому засіданні проведено заміну відповідача Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Державної податкової служби на Державну податкову інспекцію у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати та задовольнити позов.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив, зазначивши що постанов суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, прийнятою з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просив скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. Відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Будівельна компанія «Прогрестехбуд» з питань господарських відносин з ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» код за ЄДРПОУ 35554567 за період з 01.01.2011 року по 31.08.2011 року, за результатами якої складено акт від 06.12.2011 року №3005/23-4/33316751. яким встановлено порушення позивачем п. 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України,в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 559921, 62 грн., в т.ч. за січень 2011р. на суму 61894, 83 грн., за березень 2011 р. на суму 37629, 30 грн., за травень 2011 року на суму 29863, 57 грн., за червень 2011 року на суму 166177, 45 грн., за липень 2011 року на суму 89360, 31 грн., за серпень 2011 року на суму 174996, 16 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення від 22.12.2011 року №0000652340, яким збільшено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 626011,74 грн., в тому числі за основним платежем 559921,62 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 66090,12 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішенням Державної податкової служба Україна від 24.04.2012 року №7371/6/10-245 залишено без змін податкове повідомлення - рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова від 22.12.2011 року №0000652340 та рішення, прийняте за розглядом скарги, а скаргу - без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано суду усіх первинних документів, наявність яких передбачена умовами договору та які б свідчили про реальність операцій між позивачем та ТзОВ ««Лугпромстройсантехмонтаж», а докази, надані позивачем, не підтвердили підставність позовних вимог та не спростували висновків податкового органу, наведених в акті перевірки. У замовника будівництва об'єкта в м. Львові, вул. Городоцька 226 ПрАТ «Київстар» відсутні взаємовідносини з ТзОВ «БК «Прогрестехбуд» та ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», а виконавцем робіт виступав ТзОВ «Будстар Груп»; в декларації про готовність об'єкта до експлуатації башти зв'язку, що знаходиться в м. Львові, вул. Городоцька, 226, вказано, що початок будівництва цього об'єкта - 01.02.2012р., в той час як згідно з актами виконаних робіт, що підписані між ТзОВ «БК «Прогрестехбуд» та ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», роботи на об'єкті за адресою м. Львові, вул. Городоцька, 226 виконувались в 2011р.Дозвіл на виконання будівельних робіт щодо будівництва житлового будинку в м. Львові, вул. Пасічна, 133, був виданий ЗАТ «ЖБК «Ваш дім», а не ТзОВ «БК «Прогрестехбуд».

Крім того, судом першої інстанції зроблено посилання на акт перевірки від 17.05.2012р. №129/227/35554567, складеного Ленінською МДПІ у м. Луганську за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» в якому відображено, що анульовано ліцензію на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» серії АВ №558208 від 30.07.2010 року відповідно до п.21 Порядку ліцензування господарської діяльності, пов'язаної із створенням суб'єктів архітектури, затвердженого Постановою КМ України від 05.12.2007 року №1396 у зв'язку із встановленням фактів недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктами будівельної діяльності для отримання ліцензії. Таким чином, на думку суду першої інстанції, подана позивачем копія ліцензії Серії АВ №558208 видана ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», не може свідчити про наявність у контрагента позивача виробничих потужностей, трудових ресурсів.

Проте, колегія суддів апеляційного суду з такими висновками суду першої інстанції погодитись не може, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам та суперечать нормам матеріального права.

Відповідач вважає, що ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» не здійснювало і не могло здійснити операції з придбання товарів, (робіт, послуг) від постачальників та подальшого їх продажу на адресу покупців, а отже правочини з придбання та продажу таких товарів, робіт, послуг, укладені ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», з постачальниками та покупцями суперечить положенням Цивільного кодексу України, іншим нормативно - правовим актам, а також моральним засадам суспільства, вчинені особами, що не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності та спрямовано на реальне настання правових наслідків, а отже є нікчемними. Відповідач покликається на акт від 11.11.2011 року №803/23-35554567, складений Ленінською МДПІ у м. Луганську про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж, відповідно до якого встановлено, що фактично вказане підприємство за юридичною адресою не знаходиться, свідоцтво платника ПДВ анульовано 02.09.2011 року, перебуває в стані припинення; в результаті проведення заходів, спрямованих на вивчення фактичного руху товарів, проведених операцій та надання послуг встановлено, що у ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»з моменту реєстрації по теперішній час матеріальна база відсутня, а саме: відсутні працівники, будь - які транспортні засоби для доставки товару та надання послуг, складські приміщення, які необхідні для зберігання ТМЦ, що робить фактичне виконання умов угод неможливим.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що такі висновки податкового органу є безпідставними, обґрунтовуючи це наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Будівельна компанія «Прогрестехбуд» (ЄДРПОУ 33316751) та ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» (ЄДРПОУ 35554567) було укладено: договір субпідряду від 05.01.2011р. №03-11/05-01 на виконання робіт по внутрішньому тинькуванню стін та влаштуванню стяжок на будівництві житлового будинку на 296 квартир корпус 2 (по генплану), що знаходяться за адресою: м. Львів вул. Пасічна, 133; договір підряду від 03.05.2011р. №04-11/03-05 на виконання комплексу будівельно-монтажних робіт на об'єкті «Комплекс технологічно-офісних, складських приміщень, котельні та башти зв'язку ЛФ ЗАТ «КиївстарДж.Ес.Ем.» з демонтажем існуючих будівель, що знаходиться за адресою: м. Львів вул. Городоцька, 226; договір підряду від 20.05.2011р. №05-11/20-05 з ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» на виконання комплексу будівельно-монтажних робіт на будівництві житлового будинку на 296 квартир корпус № 2 (по генплану) підземним паркінгом №10 (по генплану), що знаходиться за адресою: м. Львів вул. Пасічна, 133.

Згідно даних договорів за дорученням ТзОВ «Будівельна компанія «Прогрестехбуд» і відповідно до проектної документації ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» виконувало зазначені будівельні роботи, передача яких згідно умов зазначених вище договорів, відбувається щомісячно відповідно до актів приймання передачі робіт (ф.№КБ-2) та довідки про вартість робіт (ф.№ КБ-3).

На підтвердження дотримання вимог ст. 198 Податкового кодексу України позивачем надано до матеріалів справи копії податкових накладних, актів приймання передачі робіт (ф.№КБ-2), довідок про вартість робіт (ф.№ КБ-3), банківських виписок.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до статті 838 Цивільного кодексу України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучати до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Наданими позивачем документальними доказами підтверджено, що генеральним підрядником будівництва на об'єкті в м. Львові, вул. Городоцька, 226, виступає ТзОВ «Будстар Груп». ТОВ «БК «Прогрестехбуд» виконувало роботи на цьому об'єкті за договорами субпідряду, укладеними з ТзОВ «Будстар Груп» та ТзОВ «В.П.Буд», які містяться в матеріалах справи. ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» був залучений в якості субпідрядника ТзОВ «БК «Прогрестехбуд». Відтак, як правомірно зазначено позивачем в апеляційній скарзі, виходячи із змісту ст. 838 ЦК України, жодних правовідносин між позивачем та/чи ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» безпосередньо із Замовником - ПрАТ «Київстар» не виникало.

Помилковими є висновки суду першої інстанції про те, що оскільки в декларації про готовність об'єкта до експлуатації башти зв'язку, що знаходиться в м. Львові, вул. Городоцька, 226, вказано, що початок будівництва цього об'єкта - 01.02.2012р., а згідно з актами виконаних робіт, що підписані між ТОВ «БК «Прогрестехбуд» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», роботи на об'єкті за адресою м. Львові, вул. Городоцька, 226 виконувались в 2011р., є достатні підстави вважати, що з поданих суду документів вбачається, що ТОВ «Будівельна компанія «Прогрестехбуд» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» не були виконавцями будівельно - монтажних робіт на об'єкті за адресою м. Львів, вул. Городоцька, 226.

Наданими позивачем до матеріалів справи, на обґрунтування дотримання вимог ст.198 Податкового кодексу України у охопленому перевіркою періоді, актами виконаних робіт (типова форма КБ-2в) на об'єкті за адресою м. Львів, вул. Городоцька, 226 в 2011 р. підтверджено виконання робіт щодо будівництва пожежних резервуарів та комутаційного центру за вказаною адресою, будівництво якого на час розгляду справи не завершено. В той же час, декларація готовності об'єкта до експлуатації, на яку покликається суд першої інстанції, видана на об'єкт «Металева вежа Н=40,0 м на землі», будівництво якої здійснювалось у лютому 2012р., при цьому ні ТзОВ «Будівельна компанія «Прогрестехбуд», ні ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» фактично жодних робіт по будівництву металевої вежі не виконували, не відображено таких робіт і в актах приймання виконаних будівельних робіт. Відтак, вказана вище декларація готовності об'єкта до експлуатації не стосується будівництва пожежних резервуарів та комутаційного центру, а, тому не спростовує факту реального виконання таких робіт.

Посилання суду першої інстанції на вимоги ст. 29 Закону України «Про планування і забудову території» та зроблені на її підставі висновки про те, що відсутність ТзОВ «Прогрестехбуд» та ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» як субпідрядників у дозволах на виконання будівельних робіт на об'єкті за адресою м. Львів, вул. Городоцька,226, свідчить про те, що вони не здійснювали жодних робіт на об'єкті є безпідставними, оскільки вказана норма не передбачала необхідність перереєстрації дозволу на виконання будівельних робіт лише у разі якщо право на будівництво об'єкта містобудування передано іншому замовнику або змінено будівельну організацію (генпідрядника), крім того, вказана норма втратила чинність 17.02.2011р., в той час як Договір субпідряду між ТзОВ «Будівельна компанія «Прогрестехбуд» та генеральним підрядником ТзОВ «Будстар Груп» було укладено 31.03.2011 р., а з ТОВ «В.П.Буд» - 22.03.2011р.Діючі на момент укладення договорів субпідряду спеціальні норми не передбачали необхідності (обов'язку) у відображенні в дозвільних документах на проведення будівельних робіт субпідрядних організацій.

Щодо здійснення будівельних робіт на будівництві житлового будинку на 296 квартир корпусу №2, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Пасічна,133, то матеріалами справи підтверджено, що дозвіл на виконання будівельних робіт на вказаному об'єкті виданий ЗАТ «ЖБК «Ваш дім», який є замовником будівництва, а ТзОВ «БК «Прогрестехбуд» є підрядником, що вказано в дозволі на виконання будівельних робіт №1/101-09 від 05.02.2009р., який міститься в матеріалах справи. ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» був залучений до будівництва на вказаному об'єкті як субпідрядник згідно укладених з позивачем договору субпідряду від 05.01.2011р. №03-11/05-01 та договору підряду від 20.05.2012р. №05-11/20-05, які в установленому законом порядку недійсними не визнано.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Надані позивачем, на підтвердження фактичного здійснення спірних господарських операцій, до матеріалів справи документи, зокрема, акти приймання-передачі робіт (ф.№КБ-2), довідки про вартість робіт (ф.№ КБ-3), оформлені згідно вимог чинного законодавства та укладених договорів, тобто до відповідного виду містить усі необхідні реквізити, передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, відтак, є первинними документами - письмовими свідоцтвами, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 п.2 вказаного Положення).

Відповідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового Кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

За положеннями п. 198.1, п. 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за №1401/18696, визначено що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку (п.5 вказаного Порядку).

Висновками акту перевірки та матеріалами справи не підтверджено порушення вимог ст.201 Податкового кодексу України та вказаного вище Поряду заповнення податкової накладної, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Таким чином, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів виконаних робіт, довідок про вартість виконаних робіт, податкових накладних, платіжних документів тощо, що свідчать про укладення відповідних договорів і виконання повного обсягу робіт, передбаченого всіма договорами. Із наданих документів вбачається саме фактичне виконання спірних операцій.

Обґрунтовуючи правомірність висновків про порушення позивачем вимог п. 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, відповідачем у акті перевірки №3005/23-4/33316751 від 06.12.2011 р. процитовано зміст акту перевірки від 11.11.2011 року №803/23-35554567 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройсантехмонтаж», код за ЄДРПОУ 35554567 з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010р. по 30.09.2011 р. проведеною Ленінською МДПІ у м. Луганську, згідно якого перевіркою встановлено, що ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» не здійснювало і не могло здійснювати операції з придбання товарів (робіт, послуг) від постачальників та подальшого їх продажу на адресу покупців, а, отже, правочини з придбання та продажу таких товарів, робіт послуг, укладені ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» з постачальниками та покупцями суперечать положенням Цивільного кодексу України, іншим нормативно - пр.авовим актам, а також моральним засадам суспільства, вчинені особами, що не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності та не спрямовано на реальне настання правових наслідків, а, отже, є нікчемними.

Що стосується посилань відповідача на нікчемність угод, то суд зазначає наступне. Відповідно до ч.ч.1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно абзацу 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Аналогічні положення визначено і в частині 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Вказані норми закону не тільки не містять прямої вказівки на нікчемність правочину, а навпаки, вказують на його оспорюваність.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна, правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Відповідачем не представлено суду будь - яких доказів того, що заперечуванні ним правочини були спрямовані саме на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, пошкодження чи незаконне заволодіння майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. звернуто увагу на те, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтись окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує на нікчемність правочину або на відмову у цьому. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатись до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. Посилання відповідача в акті на ч. ч. 1, 5 ст. 203, ч. ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України є безпідставними, так як зазначені норми можуть застосовуватись лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки кореспондуються зі ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23.01.2012 року по справі № 2а-10972/11/1270, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012 року, визнано протиправними дії Ленінської МДПІ у м. Луганську щодо проведення перевірки та складання акту №803/23-35554567 від 11.11.2011 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж».

В силу норм статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відтак, оскільки дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську щодо проведення перевірки та складання акту від 11.11.2011 р. №803/23-35554567 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 р. по 30.09.2011 р.» визнані протиправними, з урахуванням приписів ст. 70 КАС України судова колегія вважає, що даний акт перевірки не є належним та допустимим доказом в обґрунтування правової позиції відповідача.

Крім того, судом першої інстанції зроблено посилання на висновки акту перевірки від 17.05.2012р. №129/227/35554567 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» код ЄДРПОУ 35554567 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 р. по 30.09.2011 р.», складеного Ленінською МДПІ у м. Луганську за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», яким дубльовані висновки акту перевірки від 11.11.2011 р. № 803/23-35554567, складеного за цей же період, та про який зазначено вище. При цьому, висновки Ленінської МДПІ у м. Луганську Луганської області ДПС зароблено з посиланням на непідтвердження господарських операцій між «Лугпромстройсантехмонтаж» та контрагентами стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що на думку податкового органу свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів та транспортних засобів, тобто, відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, зберігання відвантаження ТМЦ та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, при значних обсягах купівлі та реалізації товарів (робіт, послуг), та, як наслідок - нікчемність укладених підприємством правочинів та завищення податкових зобов'язань з покупцями, у т.ч. з позивачем по справі.

Однак, такі посилання відповідача в обґрунтування висновку про неможливість фактичного здійснення господарських відносин між позивачем та контрагентом ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» на відсутність у останнього необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів не беруть колегією суддів до уваги, з огляду на таке.

Предметом спірних правочинів, укладених між позивачем та ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» є виконання будівельно-монтажних робіт, тобто здійснення господарської діяльності, яка в силу норм Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Закону України «Про архітектурну діяльність», Закону України «Про основи містобудування» підлягала ліцензуванню.

Позивачем надано до матеріалів справи ліцензію серії АВ № 558208, згідно з якою ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» має право на проведення господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури. При цьому, позивач не має будь-яких даних щодо трудових ресурсів підприємств-контрагентів, та не повинен їх витребувати або вимагати їх надання, оскільки наявність кваліфікованого персоналу для виконання будівельно-монтажних робіт перевіряється на стадії оформлення ліцензії. Така перевірка здійснюється не генпідрядником, а органом ліцензування. Під час укладення договору з ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» надано копію відповідних ліцензій, тобто, у позивача не було підстав для сумнівів у наявності спеціалістів з відповідним кваліфікаційним рівнем.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2012 року у справі №2а/1270/6157/2012 за позовом ТзОВ«Лугпромстройсантехмонтаж» до Ленінської МДПІ у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання дій Ленінської МДПІ у м. Луганську щодо проведення перевірки та складання Акту №129/227/35554567 від 17.05.2012 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» код ЄДРПОУ 35554567 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 30.09.2011 року» протиправними; визнання протиправними дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську щодо надіслання акту перевірки на адресу інших органів державної податкової служби, встановлено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснена відповідно до п.п. 78.1.11. п. 78.1. ст. 78 ПК України на підставі за наявності постанови слідчого. Тобто в даному випадку складений податковим органом акт є об'єктом дослідження в кримінальній справі у якій орган досудового слідства повинен зробити висновок про можливість визнання його доказом. Також кримінальний процесуальний кодекс передбачає обов'язок саме органу досудового слідства та суду під час розгляду кримінальної справи, вирішити питання щодо допустимості акта як доказу в рамках розслідування кримінальної справи, зробити висновок правильності викладених в ньому висновків, у тому числі зробити висновок щодо правомірності дій податкового органу при отриманні доказів.

За змістом інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Чинне законодавство України не пов'язує право платника податку на податковий кредит в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту. Платник податку на додану вартість (покупець товарів (робіт, послуг)) не має в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагентів по ланцюгу до кінцевого виробника. Право платника податків на формування податкового кредиту та на бюджетне відшкодування не ставиться в залежність від проведення зустрічних перевірок контрагентів платника по всьому ланцюгу до кінцевого виробника. Лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватись на припущеннях, а можуть ґрунтуватись лише на належних та достатніх доказах, які одержані з дотриманням закону.

Згідно п.п. 4.1.4 п. 4.1 Податкового кодексу України, встановлена презумпція правомірності рішень платника податку. За змістом указаної норми податковий кредит вважається сформованими платником податків правомірно, до тих пір, поки не буде встановлено інше.

Матеріалами справи встановлено, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту, а висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення - рішення.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення відповідачем винесені без достатніх правових підстав, тому підлягають скасуванню.

Вказані вище обставини є безсумнівною підставою для скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення позову з наведених вище підстав.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення повинні бути законними і обґрунтованими.

Судом першої інстанції порушено норми матеріального права та неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню з підстав визначених ст. 202 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню та апеляційним судом приймається нова постанова про задоволення позовних вимог з наведених вище підстав.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ТзОВ «Будівельна компанія «Прогрестехбуд» - задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року у адміністративній справі №2а-3932/12/1370 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області №0000652340 від 22.12.2011 р.

Стягнути з державного бюджету України на користь ТзОВ «Будівельна компанія «Прогрестехбуд» сплачений судовий збір у розмірі 3219,00 (три тисячі двісті дев'ятнадцять ) грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст постанови складено 24.09.2012 р.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді М.В. Костів

С.М. Кузьмич