Рішення № 33862116, 19.09.2013, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

_____________________ Справа № 1512/17094/2012

Провадження № 2/520/1369/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2013 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Петренка В.С.

за участю секретаря - Сушко М.О., Харитонової І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом

Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль»

до ОСОБА_3

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області

про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та виселення,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в якій, з урахуванням уточнень до позовної заяви, просить суд визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1, виселити ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1, встановити порядок виконання рішення суду, а також просив стягнути з відповідача судовий збір.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що 29 листопада 2007 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 014/0044/82/86378 про надання кредиту в сумі 65 484,00 доларів США, строком з 29 листопада 2007року по 29 листопада 2017 року, із сплатою 14,00 % річних за користування кредитом. Банк повністю виконав зобов'язання по вищезазначеному кредитному договору видати ОСОБА_4 грошові кошти.

У якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №014/0044/82/86378 від 29 листопада 2007року, як зазначає позивач, між ним та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 014/0044/82/86378/249 від 29 листопада 2007року, згідно п.1.2 якого ОСОБА_3 на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед позивачем відповідати по зобов'язанням ОСОБА_4, а також іпотечний договір від 29 листопада 2007року, згідно якого в іпотеку банку було надано квартиру АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_3 на праві приватної власності.

Представник позивача вказує на те, що у зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору, банком було розпочато процедуру примусового стягнення заборгованості шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси позовної заяви про стягнення заборгованості.

04 грудня 2009року отримано виконавчі листи та рішення Київського районного суду м. Одеси про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/0044/82/86378 від 29 листопада 2007 року з ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_6.

21 травня 2010року Другим Київським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження по стягненню заборгованості за кредитом з ОСОБА_3 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі ООД АТ «Райффайзен Банк Аваль» у розмірі 582 649,92 грн.

Також позивач зазначає, що 09 грудня 2010 року в рамках цього виконавчого провадження було описане та арештоване іпотечне майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1. Майно було передано на реалізацію Торгівельній компанії ТОВ «ТД «ЕЛІТ СЕРВІС». Заставне майно двічі виставлено на торги, однак реалізовано не було у зв'язку із відсутністю покупців, у зв'язку з чим, Другим Київським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції було запропоновано банку вирішити питання щодо залишення за собою непроданого майна за оцінкою, за якою воно було передано на реалізацію.

Крім того, представник позивача вказує на те, що АТ «Райффайзен Банк Аваль» як стягувач повідомив про свою згоду залишити за собою у рахунок часткового погашення боргу квартиру АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_3 на праві приватної власності, а 23.02.2012 року згідно із постановою заступника начальника Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Публічному акціонерному товариству «Райффайзен Банк Аваль» в рахунок часткового погашення заборгованості за виконавчими документами було передано квартиру АДРЕСА_1, для подальшого оформлення права власності на вказане майно.

В ході процедури отримання свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 представником позивача, в процесі проведення технічної інвентаризації вищезазначеної квартири, було встановлено, що в ній незаконно зареєстрований та проживає ОСОБА_3

12.03.2012року, як зазначає представник позивача, начальником УПЗПЗРК ООД АТ «Райффайзен Банк Аваль» було направлено відповідачу вимогу, якою було зобов'язано ОСОБА_3 посприяти негайному звільненню з вищезазначеного житла та передати ключі від приміщення співробітникам АТ «Райффайзен Банк Аваль». Претензія щодо звільнення квартири у добровільному порядку, направлялась неодноразово, однак, до теперішнього часу ОСОБА_3 не звільнив житлове приміщення.

Викладене вимусило ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» звернутися із позовом до суду.

У судовому засіданні 19.09.2013року представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач - ОСОБА_3 про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується підписом його представника довідковому листі від 29.07.2013року та присутністю його представника у судовому засіданні 29.07.2013року, у судове засідання 19.09.2013року не з'явився, однак 18.09.2013року від його представника до канцелярії суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні у Малиновському районному суді м. Одеси.

Судом було відмовлено у задоволенні зазначеного клопотання, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 169 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 157 цього Кодексу, у разі, зокрема, першої неявки в судове засідання сторони або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнано поважними.

Як вбачається, з матеріалів справи, провадження у справі було відкрито 30.01.2013року, представник відповідача був присутнім у судовому засіданні 14.06.2013року, однак заявив клопотання про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом, розгляд справи відкладено на 29.07.2013року.

У судове засідання 29.07.2013року представник відповідача з'явився, однак для надання додаткових доказів по справі, розгляд справи було відкладено на 19.09.2013року.

Неприбуття у судове засідання належним чином повідомленого представника відповідача розцінюється судом як намір затягування розгляду справи.

При цьому суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги неприбуття у судове засідання належним чином повідомленого представника відповідача, з урахуванням положень ч. 1 ст. 157 ЦПК України та п. 2 ч. 1 ст. 169 ЦПК України, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та не вважає, що участь в іншому судовому засіданні є поважною причиною неявки в судове засідання.

Представник третьої особи - Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, у судове засідання 19.09.2013року не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, заперечення або письмові пояснення на позовну заяву не надав.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача та його представника за наявними в ній матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, дійшов висновку про необхідність задоволення позову, виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що 29.11.2007р. між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №014/0044/82/86378, у відповідності до якого ОСОБА_4 отримав кредит на споживчі цілі в сумі 65 484, 00доларів США.

29.11.2007року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №014/0044/82/86378/249, відповідно до умов якого, поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед банком відповідати по борговим зобов'язанням боржника, що зазначені в п. 1.3 даного договору, які виникають з умов кредитного договору, вказаного в п. 1.2. даного договору, а саме: повернути кредит в розмірі зазначеному в п. 1.3. даного договору, сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штраф), в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором, а також відшкодувати можливі збитки та виконати інші умови кредитного договору в повному обсязі. Сторони договору визначають, що у випадку невиконання боржником всіх або окремих взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, поручитель несе солідарну відповідальність перед банком за виконання боргових зобов'язань у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки, відшкодування збитків.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, на підставі іпотечного договору, посвідченого 29.11.2007р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7, відповідачем - майновим поручителем ОСОБА_4 було передано у іпотеку: квартиру АДРЕСА_1, та належить йому на праві особистої приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на квартиру.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 04.12.2009року, яке набрало законної сили 15.12.2009року, у солідарному порядку з ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» було стягнуто заборгованість за кредитним договором №014/0044/82/86378 від 29.11.2007року в розмірі 75 668, 82доларів США, що в еквіваленту по курсу НБУ станом на 05.04.2009року складає 582 649, 92грн., а також судові витрати у вигляді державного мита у розмірі 1700грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 30грн. та витрати, пов'язані з оголошенням у пресі в сумі 60грн.

На виконання зазначеного рішення суду, 28.04.2010року Київським районним судом м. Одеси були видані відповідні виконавчі листи.

21.05.2010року головним державним виконавцем Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Кіптіковим І.О. було відкрито виконавче провадження №В-9/521 по виконанню виконавчого листа №2-3835/09, який видав Київський районний суд м. Одеси 28 квітня 2010року про стягнення грошової суми з ОСОБА_3 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» в особа ООД АТ «Райффайзен Банк Аваль» у розмірі 582649,92грн.

Крім того, 09.12.2010року головним державним виконавцем Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Кіптіковим І.О. було складено акт опису й арешту майна, а саме: квартири АДРЕСА_1, згідно якого, оцінка зазначеної квартири складає 500 000, 00грн., а також зазначено, що описане майно буде передано для реалізації не раніше 20.12.2010року, на описане майно накладено арешт і встановлено обмеження права користування ним, який було підписано та отримано відповідачем - ОСОБА_3 (а.с. 28-31).

07.02.2012року начальник Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції звернувся на адресу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» з повідомленням №0542/2691, в якому повідомив позивача про те, що в ході проведення виконавчих дій державним виконавцем були вжиті заходи щодо звернення стягнення на нерухоме майно боржника, а саме: квартиру АДРЕСА_1, власником якого є ОСОБА_3 шляхом передачі арештованого нерухомого майна до торгівельної компанії ТОВ «Еліт Сервіс», для її подальшої реалізації. Згідно повідомлення від 25.11.2011року з ТОВ «Еліт Сервіс» вищезазначене арештоване нерухоме майно не було реалізоване у зв'язку з відсутністю зареєстрованих покупців. 01.12.2011року державним виконавцем відділу складено акт переоцінки арештованого нерухомого майна, а саме: квартира АДРЕСА_1, власником якого є ОСОБА_3 03.02.2012року до відділу надійшов лист від 05.01.2012року з ТОВ «Еліт Сервіс», у якому було зазначено, що повторний аукціон з реалізації арештованого нерухомого майна не відбувся у зв'язку з відсутністю зареєстрованих покупців.

В зв'язку з вищевикладеним, начальник Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції запропонував ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» як стягувачу, вирішити питання щодо залишення за собою непроданого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1, власником якого є ОСОБА_3 Майно передається стягувачу за оцінкою, за якою воно було передано на реалізацію, що становить 381 630, 00грн. (а.с. 32).

20.02.2012року АТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся на адресу Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції з заявою, в якій надав свою згоду залишити за собою у рахунок часткового погашення боргу вищезазначену квартиру, за ціною 381 630, 00грн. (а.с. 33).

Судовим розглядом також встановлено, що 23.02.2012р. у відповідності до ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем було винесено постанову про передачу нереалізованого майна боржника в рахунок погашення заборгованості, а також складено акт від 23.02.2012р. про передачу нерухомого майна боржника, а саме: квартири під АДРЕСА_1 яка належить майновому поручителю боржника ОСОБА_4 - ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради 29 травня 2007року, право власності на яку зареєстроване КП «ОМБТІ та РОН», за ціною за якою воно було передано на реалізацію - 381630, 00грн., в рахунок погашення заборгованості.

23.02.2012року головним державним виконавцем Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Кіптіковим І.О. було складено акт про передачу майна стягувачу, а також винесено постанову, відповідно до якої, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» передано в рахунок погашення заборгованості за виконавчим документом, непродане майно, за ціною, що дорівнює початковій вартості майна, якою воно було передане на реалізацію: квартиру під АДРЕСА_1 загальною площею 61,9 кв.м., яка в цілому складається з: трьох житлових кімнат, яка належить майновому поручителю боржника ОСОБА_4 - ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради 29 травня 2007року, право власності на яку зареєстроване КП «ОМБТІ та РОН», за ціною за якою воно було передано на реалізацію - 381630, 00грн. (а.с. 34, 35).

24.02.2012року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9, відповідно до ст.ст. 61, 62 Закону України «Про виконавче провадження», на підставі акта про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, затвердженого начальником Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції 23.02.2012року, посвідчено, що ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» належить на праві власності нерухоме майно, що складається з: квартири АДРЕСА_1, про що видане відповідне свідоцтво за реєстровим номером 87 (а.с. 36).

01.03.2012р. на підставі свідоцтва позивачем був отриманий технічний паспорт на вищевказану квартиру (а.с. 40-43) та внесені відповідні зміни до реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 38).

В судовому засіданні встановлено, що до теперішнього часу відповідач зареєстрований по зазначеній адресі й добровільно відмовляється звільнити спірну квартиру, незважаючи на неодноразові письмові звернення позивача до нього (а.с. 44, 45).

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Також ч.1,2 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Наявність у колишнього власника ОСОБА_3 реєстрації в квартирі, яка належить позивачу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», призводить до порушення права банку щодо вільного розпорядження зазначеною квартирою, яке підлягає судовому захисту.

Оскільки право користування житловим приміщення є складовою частиною права власності, а ОСОБА_3 втратив право власності щодо зазначеної квартири, не є членом родини нового власника, відповідно він втратив право користування цією квартирою.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Згідно ст. 40 Закону України "Про іпотеку" (в редакції із змінами, внесеними згідно із Законом № 3795-VI від 22.09.2011) звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ч.1 - 3 ст. 109 ЖК України (в редакції із змінами, внесеними згідно із Законом № 3795-VI від 22.09.2011) виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Отже, Законом № 3795-VI від 22.09.2011 року були внесені зміни до ст. 109 ЖК України та ст. 40 Закону України "Про іпотеку", відповідно до яких обов'язкова письмова вимога іпотекодержателя добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги повинна направлятися мешканцям лише у випадку звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

У спірних правовідносинах звернення стягнення на передане в іпотеку домоволодіння відбувається в судовому порядку, а тому направлення письмової вимоги про виселення не є обов'язковим.

Незважаючи на це, АТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулось до ОСОБА_3 з письмовою претензією - вимогою про виселення з квартири АДРЕСА_1, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія претензії - вимоги (а.с. 45), однак ці вимоги відповідачем було проігноровано.

При викладених обставинах позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» є обґрунтованими та задовольняються судом.

Згідно ст. 217 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Згідно ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть. Таким чином, рішення суду по справі про задоволення позову після набуття ним законної сили є підставою для скасування реєстрації відповідача за вищевказаною адресою.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України витрати по сплаті судового збору у розмірі 107,30грн., підлягають стягненню з відповідача на користь позивача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль».

Керуючись ст.ст. 88, 213, 215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та виселення - задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.

Виселити ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження: м. Одеса, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, паспорт НОМЕР_2, виданий 14.03.2005р. Київським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області) на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» (65000, м. Одеса, вул. Садова, 10/8, МФО 328351, код ЄДРПОУ 23876031, р/р 2909949) 107 (сто сім) грн. 30 коп. витрат по сплаті судового збору

Встановити порядок виконання цього рішення суду відповідно до якого це рішення у разі набрання ним законної сили є підставою для відповідного відділу у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб для зняття ОСОБА_3 з реєстраційного обліку за адресою: місто Одеса, проспект Академіка Глушка, будинок №18, корпус «А», квартира №107.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення його вступної та резолютивної частини. У разі якщо рішення було ухвалено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Петренко В. С.