Ухвала суду № 33860989, 02.10.2013, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Снегірьов В.А.

Доповідач - Фарятьєв С.О.

Справа № 410/2066/13-ц

Провадження № 22ц/782/3875/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого - Фарятьєва С.О.

суддів - Украінцевої Л.Д., Назарової М.В.

при секретарі - Вербицькому І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_2 на рішення Брянківського міського суду Луганської області від 08 серпня 2013 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини,-

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2013 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, посилаючись на те, що з 19.11.2011 року вона перебуває з ним у зареєстрованому шлюбі від якого вони мають спільну дитину - сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. На теперішній час вона знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, проте відповідач матеріальної допомоги на її утримання та утримання малолітнього сина не надає, участі у його вихованні не приймає, дитина мешкає разом з нею та знаходиться на її утриманні, добровільної угоди про сплату аліментів між ними не досягнуто, інших зобов'язань по виконавчих листах у нього не має, вона отримує державну допомогу, якої не вистачає на її та сина матеріальне утримання.

Тому позивачка просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на її утримання та на утримання сина в розмірі по ? частини усіх видів прибутків відповідача

Рішенням Брянківського міського суду Луганської області від 08 серпня 2013 року позовні вимоги позивачки було задоволено частково.

Суд стягнув з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 у розмірі ? частки усіх видів заробітку (прибутку) щомісячно, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14.06.2013 року до досягнення дитиною повноліття.

Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини усіх видів доходу (заробітку) щомісячно, від дня подання позовної заяви - 14.06.2013 року до досягнення сином - ОСОБА_4 трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2.

Стягнув з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави у сумі 229, 40 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання позивачки та в частині стягнення судового збору, оскільки вважає його незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивачка просить її відхилити, а рішення суду залишити без змін, оскільки вважає його таким, що прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Про місце, день та час слухання справи в суді апеляційної інстанції сторони були повідомлені своєчасно та належним чином, але до судового засідання не з`явились і про причини своєї неявки суд не повідомили.

Вислухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія не знаходить підстав для її задоволення.

В силу ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно з вимогами ст.303 ч.1 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Положеннями ч.1 ст.3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності із вимогами ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. Згідно зі ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того, згідно зі ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що всі докази надані сторонами були досліджені і оцінені в їх сукупності відповідно до вимог ст.212 ЦПК України.

Судом встановлено, що сторони по справі з 19 листопада 2011 року перебувають у зареєстрованому шлюбі /а.с.5/, від якого мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.6/.

На теперішній час сторони проживають окремо один від одного, спільного бюджету не мають, дитина проживає разом з матір'ю /а.с.7,8/, яка не працює, оскільки доглядає за дитиною до досягнення нею трирічного віку, в зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги, однак відповідач ніякої допомоги їй на її утримання та на утримання їх спільної дитини не надає.

В силу ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до вимог ч.2 ст.182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Визначаючи розмір аліментів на утримання дитини суд повинен врахувати стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно із ст.84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

З матеріалів справи вбачається, що доказів про те, що позивачка негідно поводилась у шлюбних відносинах, а також те, що батьки відповідача потребують матеріальної допомоги і він її надає або інші поважні причини, з яких він не в змозі надавати позивачці матеріальну допомогу,відповідач суду не надав.

Не надав відповідач і доказів стосовно того, що на теперішній час він, за станом свого здоров'я є особою непрацездатною або з інших поважних причин не в змозі надавати позивачці матеріальну допомогу на дитину та її утримання. Тому він зобов'язаний надавати їй таку допомогу.

Посилання апелянта про те, що його звільнено від сплати судового збору теж уваги суду не заслуговують.

Згідно з ч.3 ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Судом правильно зроблено висновок про стягнення судового збору з відповідача, пропорційно до задоволеної частини вимог, оскільки позивачка, згідно п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року, який набрав чинності 01.11.2011 року, звільняється від його сплати.

За наведених обставин суд першої інстанції обґрунтовано, з урахуванням матеріального становища обох сторін, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивачки.

З вказаними висновками суду першої інстанції вважає за необхідне погодитись і судова колегія апеляційного суду, оскільки зроблені вони на підставі встановлених ним у судовому засіданні обставинах справи, всебічно, повно та об'єктивно досліджених доказах, наданих сторонами, та на підставі правильного застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Рішення суду відповідає вимогам ст.ст. 213, 214 ЦПК України.

З огляду на вищенаведене доводи апеляційної скарги висновків суду 1-ої інстанції не спростовують та не є підставою для скасуванні рішення суду. При цьому апеляційним судом враховується те, що згідно ч.3 ст.309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення суду тільки тоді, коли це порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого по даній справі не сталося.

Підстав для скасування або зміни рішення суду немає.

Керуючись ст.ст.303,304,307ч.1п.1,308,314ч.1п.1,315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Брянківського міського суду Луганської області від 08 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів після її проголошення.

Головуючий:

Судді: