Постанова № 33859587, 12.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 вересня 2013 року 11:21 № 2а-3039/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.;

при секретарі Мальчик І.Ю.,

за участю сторін:

представника позивача: Борисова М.С.,

представника відповідача: Чарковська Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронна фірма «Ескалада» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва, за участю Прокуратури Оболонського району м. Києва про скасування податкових повідомлень- рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень - рішень, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням вимог податкового законодавства, що призвело до порушенні законних прав та інтересів позивача.

У позовній заяві, з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог позивач просить суд: визнати нечинними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000412307/0 від 14.08.2009р., № 0000412307/1 від 23.09.2009р., № 0000412307/2 від 15.12.2009р., № 0000412307/3 від 10.03.2010р.;

- визнати нечинними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000422307/0 від 14.08.2009р., № 0000422307/1 від 23.09.2009р., № 0000422307/2 від 15.12.2009р., № 0000422307/3 від 10.03.2010р.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.08.2010року залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2010р., позов задоволено частково, скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва від 14.08.2009р. №0000422307/0, №0000422307/1 від 23.09.2009р., №0000422307/2 від 15.12.2009р., №0000422307/3 від 10.03.2010р. в частині донарахування 1 269 982грн. податку на прибуток та застосування 1 258 732грн. штрафних (фінансових) санкцій та податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва від 14.08.2009р. №0000412307/0, №0000412307/1 від 23.09.2009р., №0000412307/2 від 15.12.2009р., №0000412307/3 від 10.03.2010р. в частині донарахування 1 011 073 грн. податку на додану вартість та застосування 505 537грн. штрафних (фінансових) санкцій. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 травня 2013 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.08.2010року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2010р. скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 травня 2013 року визначено, що судовими інстанціями в ході розгляду справи не було дано належної оцінки наявності у позивача документів, що підтверджують факт отримання спірних послуг. Відтак, з метою перевірки факту здійснення позивачем спірних операцій, які стали підставами для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість, судам попередніх інстанцій слід дослідити первинну документацію та інші документи на предмет їх відповідності вимогам податкового законодавства України, правомірності їх складання.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник позивача, в судовому засіданні, проти позову заперечував з огляду на те, що проведеною перевіркою було встановлено, що укладенні між позивачем та його контрагентами угоди мають ознаки нікчемності. Також відповідач стверджує, що витрати на проживання працівників не є витратами, пов'язаними з господарською діяльністю, а надання інформаційних послуг позивачу нічим не підтверджено.

Представник прокуратури, в судове засідання, не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представника позивача, представника відповідача, суд дійшов наступних висновків:

Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності товариства обмеженою відповідальністю "Охоронна фірма "Ескалада" (далі -позивач) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 09.03.2006р. по 31.12.2008р., за результатами якої складено акт № 425/23/7/34186166 від 03.08.2009р.

В ході проведення перевірки встановлено порушення ТОВ "Охоронна фірма "Ескалада":

- пп.5.2.1п. 5.2 ст.5, п.п. 5.3.1. п. 5.3 ст.5, п.п. 5.4.2. п.5.4.4., п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1283920,0грн.;

- п. 7.4.4. пп.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1021963грн.;

- вимог п.п.4.2.9 п.4.2 ст.4, п.8.1 ст.8, п.п.20.3..2 п.20.3 ст.20 Закону №880-IV, не утримано податок з доходу платника податку, чим занижено податок з доходу фізичної особи в сумі 1188,79грн.;

- п.п.4.2.9. п.4.2 ст.4, п.8.1 ст.8 Закону №880-IV, не утримано податок з доходу платника податку, чим занижено податок з доходу фізичної особи в сумі 356,50грн.

На підставі акту перевірки № 425/23/7/34186166 від 03.08.2009р., відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва від 14.08.2009р. №0000422307/0, №0000422307/1 від 23.09.2009р., №0000422307/2 від 15.12.2009р., №0000422307/3 від 10.03.2010р. в частині донарахування 1282482,00 грн. податку на прибуток та застосування1 264 982,00грн. штрафних (фінансових) санкцій та податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва від 14.08.2009р. №0000412307/0, №0000412307/1 від 23.09.2009р., №0000412307/2 від 15.12.2009р., №0000412307/3 від 10.03.2010р. в частині донарахування 1 011 073 грн. податку на додану вартість та застосування 505 537грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Актом перевірки було встановлено, що позивачем у складі валових витрат задекларовано витрати з отриманих рекламних послуг, які не пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), тобто з веденням господарської діяльності та всупереч ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України. Позивачем у складі податкового кредиту задекларовано суму податку на додану вартість, не підтверджену податковими накладними, у зв'язку чим відповідач дійшов висновку, що позивачем занижено податку на прибуток на суму 1234357,0 грн., у зв'язку з чим донараховано штрафних санкцій з податку на прибуток у розмірі 1234357,0 грн., та занижено податку на додану вартість у розмірі 982573,0 грн., у зв'язку з чим донараховано штрафних санкцій у розмірі 491287,0 грн.

ТОВ "Охоронна фірма "Ескалада"отримувало рекламні послуги, які надавались ТОВ "Продснаб - Трейдінг" згідно укладено договору № 21 від 02.01.2007р., про що свідчать акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 4937427.39 грн., крім того ПДВ 982572,61 грн.:

- акт від 31.01.2007р. б/н, яким підтверджено факт виконання послуг ТОВ "Продснаб -Трейдінг", визначено вартість рекламних послуг на телебаченні в січні додатком № 2 до договору № 21 від 02.01.2007р. в розмірі 767302,91 грн. (в т.ч податок з реклами у розмірі 5%, включений до валових витрат - 3817,43 грн.), крім того ПДВ 152697,09 грн.;

- акт від 28.02.2007р. б/н, яким підтверджено факт виконання послуг ТОВ "Продснаб -Трейдінг", визначено вартість рекламних послуг на телебаченні в лютому додатком № 2 від 02.01.2007р. до договору № 21 від 02.01.2007р. в розмірі 667219,92 грн. (в т.ч податок з реклами у розмірі 5%. включений до валових витрат - 3319,5 грн.), крім того ПДВ 132780,08 грн.;

- акт від 31.03.2007р. № 310302, яким підтверджено факт виконання послуг ТОВ "Продснаб -Трейдінг", визначено вартість рекламних послуг на телебаченні в березні додатком № 2/2 від 01.03.2007р. до договору № 21 від 02.01.2007р. в розмірі 708921,16 грн. (в т.ч податок з реклами у розмірі 5%, включений до валових витрат - 3526,97 грн.), крім того ПДВ 141078,84 грн.;

- акт від 30.04.2007р. б/н, яким підтверджено факт виконання послуг ТОВ "Продснаб -Трейдінг", визначено вартість рекламних послуг на телебаченні в квітні додатком № 2/3 від 02.04.2007р. до договору № 21 від 02.01.2007р. в розмірі 708921,16 грн. (в т.ч податок з реклами у розмірі 5%, включений до валових витрат - 3526,97 грн.), крім того ПДВ 141078,84 грн.;

- акт від 31.05.2007р. б/н, яким підтверджено факт виконання послуг ТОВ "Продснаб -Трейдінг", визначено вартість рекламних послуг на телебаченні в травні додатком № 2/4 від 03.05.2007р. до договору № 21 від 02.01.2007р. в розмірі 708921,16 грн. (в т.ч податок з реклами у розмірі 5%, включений до валових витрат - 3526,97 грн.), крім того ПДВ 141078,84 грн.;

- акт від 30.06.2007р. б/н, яким підтверджено факт виконання послуг ТОВ "Продснаб -Трейдінг", визначено вартість рекламних послуг на телебаченні в червні додатком № 2/5 від 01.06.2007р. до договору № 21 від 02.01.2007р. в розмірі 750622,41 грн. (в т.ч податок з реклами у розмірі 5%, включений до валових витрат - 3734,44 грн.), крім того ПДВ 149377,59 грн.;

- акт від 31.07.2007р. б/н, яким підтверджено факт виконання послуг ТОВ "Продснаб -Трейдінг", визначено вартість рекламних послуг на телебаченні додатком № 2/6 від 02.07.2007р. до договору № 21 від 02.01.2007р. в розмірі 625518,67 грн. (в т.ч податок з реклами у розмірі 5%, включений до валових витрат - 3112,03 грн.), крім того ПДВ 124481,33 грн.

Розрахунки за отримані послуги здійснювались шляхом передачі простих векселів. Погашення векселів відбувалось відповідно до актів пред'явлення векселів до сплати. Актами про оплату і передачу векселі повернуто ТОВ "Охоронна фірма "Ескалада".

В податковому обліку витрати в розмірі 4 937 427,0 грн. відображено у складі валових витрат підприємства за І квартал 2007 року, за II квартал 2007р., за III квартал 2007 року, про що свідчать відомості валових витрат та податкові декларації з податку на прибуток за відповідні періоди. а саме: за І квартал 2007 року - в розмірі 2143444,0 грн.; за півріччя 2007 року - в розмірі 4311909,0 грн. (за І квартал 2007 року - в розмірі 43444,0 грн., за II квартал 2007 року - в розмірі 2168464,73 грн.). За 9 місяців 2007 року - в розмірі 4 937 427,0 грн., (за І квартал 2007 року - в розмірі 3444.0 грн., за II квартал 2007 року - в розмірі 2168464,73 грн., за III квартал 2007 року -в розмірі 625518,67 грн.).

З огляду на те, що постановою Печерського районного суду м.Києва від 18.04.2008р. за № 1 - 252/08 засновник і директор підприємства ТОВ "Продснаб - Трейдінг" ОСОБА_3 визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 205, ч.2 ст.358, ч.3 ст.358 Кримінального Кодексу України, судом встановлено, що підписи від імені ОСОБА_3 в податковій звітності виконані іншою особою з наслідуванням підпису (висновок Київського науково - дослідного інституту судових експертиз № 2489. складений 14.03.2008р.), дії ОСОБА_3 полягали у створенні суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи - ТОВ "Продснаб - Трейдінг") з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі (ч.2 ст. 205 Кримінального Кодексу України); підробці документів, які видаються підприємством та надають права і звільняють від обов'язків, з метою використання таких документів та збуту таких документів, вчинені повторно, за попередньою змовою групою осіб, та використання завідомо підроблених документів, відповідач дані дії позивача кваліфікував як віднесення до податкових зобов'язань сум, які не підтверджені первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними.

Однак, відповідачем не надано жодних доказів того, що первинні бухгалтерські документи, по взаємовідносинах з позивачем, підписані іншою особою, ніж директором ТОВ "Продснаб-Трейдінг". Тому, судом не приймаються посилання відповідача на порушення позивачем норм Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств"та "Про податок на додану вартість"при укладенні та виконанні договору №21 від 02.01.2007р.

Актом перевірки було встановлено, що позивачем у складі валових витрат задекларовано витрати з отриманих інформаційно-консультаційних послуг, які не пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), тобто з веденням господарської діяльності підприємства (п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"), а у складі податкового кредиту задекларовано суму податку на додану вартість сплачену (нараховану) у зв'язку з придбанням інформаційно - консультаційних послуг, які не призначаються для їх використання в господарській діяльності (п.п 7.4.1, п. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість").

У зв'язку з викладеним, позивачу було донараховано 12500,0 грн., податку на прибуток та застосовано штрафні санкцій у розмірі 6250,0 грн., донараховано 10000,00грн. податку на додану вартість, донараховано штрафні санкції у розмірі 5000,0 грн.

Разом з тим, судом встановлено, що ТОВ "Охоронна фірма "Ескалада"у складі валових витрат задекларовано витрати на інформаційно - консультаційні послуги за грудень 2006 р., які надавались СПД ОСОБА_4 (іпн НОМЕР_1) згідно договору від 01.12.2006р. за № 121-06. Отримання послуги підтверджено актом виконаних робіт (наданих послуг) від 31.12.2006р. б/н, на суму 50000 грн., крім того ПДВ 10000 грн.

За отримані послуги ТОВ "Охоронна фірма "Ескалада" перераховано на розрахунковий рахунок СПД ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 60000 грн., про що свідчать: платіжне доручення № 558 від 29.01.2007р., на суму 25000 грн., крім того ПДВ 5000 грн.; платіжне доручення № 562 від 30.01.2007р. на суму 25000 грн., крім того ПДВ 5000 грн. В податковому обліку витрати в розмірі 50000 грн. відображено у складі валових витрат підприємства за 2006 року.

Окрім того, актом перевірки було встановлено, що підприємством у складі валових витрат задекларовано витрати на фінансування особистих потреб фізичних осіб, що пов'язано з орендою приміщення для проживання персоналу (п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"), а у складі податкового кредиту задекларовано суми податку на додану вартість сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням послуг по оренді приміщення для проживання персоналу, які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства (п.п. 7.4.1, п. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість").

На підставі вищевикладеного, позивачу визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 35625,0 грн., донараховано штрафних санкцій у розмірі 17813,0 грн. та визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 28500,0 грн., донараховано штрафних санкцій у розмірі 14250,0 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Охоронна фірма "Ескалада" відповідно до договору № 12/04 - 07 від 12.04.2007р. орендувало жиле приміщення у ДП "Дитячий оздоровчий табір санаторного типу "Ювілейний". Пунктом 2.1 договору передбачено, що орендна плата сплачується за орендовані ліжко - місця кількістю 25 шт. Отримання послуг підтверджується актами наданих послуг на загальну суму 142500,0 грн., крім того ПДВ 28500,0 грн. В податковому обліку витрати на оренду, ліжко - місць в розмірі 142500 грн. відображено у складі валових витрат підприємства.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом, не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків.

На момент укладання договорів, на яких ґрунтувалися взаємовідносини позивача з контрагентами, а також під час здійснення господарських операцій, згідно даних ЄДРПОУ контрагент був зареєстрований в податкових органах як платник ПДВ.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки них не внесено відповідних змін.

Суд також звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10, в якому зазначено, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість, постачальники були включені до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Крім того, чинним законодавством України, відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності).

У зв'язку з тим, що перевірка позивача проводилась з урахуванням періоду до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01.01.2011 р.), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31.12.2010 р.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат підприємства включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до ч.4 пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно п.1.7. ст.1. Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп.7.5.1. п.7.5. Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Аналогічні положення закріплені в ст.ст. 198, 138-139 Податкового кодексу України.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Частиною 2 ст.3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Отже, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (зокрема, податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі-Закон).

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентом первинними документами, зокрема, податковими накладними, що знаходяться в матеріалах справи та досліджені судом, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства.

Також суд не приймає до уваги доводи відповідача, сформовані на підставі актів перевірки контрагентів, оскільки, інформація, викладена в зазначених документах була фактично переписана відповідачем в акт перевірки позивача, без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Згідно вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. В акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Крім того, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та /або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про скасування оскаржуваних податкових повідомлень -рішень виданих ДПІ у Оболонському районі м. Києва, в зв'язку з їх протиправністю.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати - податкові повідомлення - рішення №0000412307/0 від 14.08.2009р., № 0000412307/1 від 23.09.2009р., № 0000412307/2 від 15.12.2009р., № 0000412307/3 від 10.03.2010р., прийняті ДПІ у Оболонському районі м. Києва;

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення №0000422307/0 від 14.08.2009р., № 0000422307/1 від 23.09.2009р., № 0000422307/2 від 15.12.2009р., № 0000422307/3 від 10.03.2010р., прийняті ДПІ у Оболонському районі м. Києва.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилаються особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов