Постанова № 33859563, 10.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 вересня 2013 року 13:23 № 2а-5242/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.;

при секретарі Мальчик І.Ю.,

за участю сторін:

представника позивача -Волосної Я.О.,

представника відповідача - Шевченко Я.А.,

представник прокуратури - Завадської Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом закритого акціонерного товариства «УКРГАЗ-ЕНЕРГО» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві, за участю прокуратури міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправними дії та зобов'язання витини певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві, за участю прокуратури міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправними дії та зобов'язання витини певні дії, обґрунтовуючи свої позовні вимоги відсутністю підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 31.03.2011 року №1 та вважає його таким, що порушує права та охоронювані законом інтереси позивача. Окрім того, позивач стверджує, що відмова відповідача в поверненні надмірно сплаченого податку на додану вартість є необґрунтованою та протиправною, у зв'язку з відсутністю підстав для такої відмови, оскільки по-перше, у позивача відсутній податковий борг, по-друге, у разі анулювання тимчасових митних декларацій, позивач втрачає можливість звернутися до відповідача-1 про повернення надміру сплаченого ПДВ, то-третє, відповідно до податкового законодавства, наявність реєстраційного номеру облікової картки позивача в заяві про повернення надміру сплаченого ПДВ не є обов'язковою.

У позовній заяві позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Енергетичної регіональної митниці від 31.03.2011 року №1;

- визнати протиправним та скасувати рішення Енергетичної регіональної митниці від 18.03.2011 року №22/1-1461 про відмову в задоволені заяви Закритого акціонерного товариства «УКРГАЗ-ЕНЕРГО» №01-14/2-069 від 25.02.2011 року про повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість в сумі 598 273 500,00 грн.;

- зобов'язати Енергетичну регіональну митницю зробити висновок про наявність надмірно сплаченого Закритим акціонерним товариством «УКРГАЗ-ЕНЕРГО» податку на додану вартість в сумі 598 273 500,00 грн.

- зобов'язати Енергетичну регіональну митницю направити висновок про наявність надмірно сплаченого Закритим акціонерним товариством «УКРГАЗ-ЕНЕРГО» податку на додану вартість в сумі 598 273 500,00 грн. на виконання до Головного управління Державного казначейства України у м. Києві.

- зобов'язати Головне управління Державного казначейства України у м. Києві повернути надмірно сплачений Закритим акціонерним товариством «УКРГАЗ- ЕНЕРГО» податок на додану вартість в сумі 598 273 500,00 грн. ЗАТ «УКРГАЗ-ЕНЕРГО».

01.08.13 р. судом ухвалено рішення щодо замінення відповідача, з Енергетичної регіональної митниці на її правонаступника - Київську міжрегіональну митницю Міністерства доходів і зборів України.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача-1 - Київської міжрегіональної митниці Міндоходів проти позову заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача-2, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві, в судове засідання, не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник прокуратури міста Києва в судовому засіданні проти позову заперечував.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представника позивача, представника відповідача, представника прокуратури, суд дійшов наступних висновків:

ЗАТ «Укргаз-Енерго» є юридичною особою, створеною за законодавством України, зареєстрованою Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 06 лютого 2006 року.

Як вбачається із статуту позивача основними цілями його діяльності є, зокрема, постачання природного газу (п.5.1.), а до предмету діяльності віднесено, зокрема, постачання на територію України природного газу, закупленого, передусім, за зовнішньоекономічними контрактами.

Відповідно до контракту купівлі-продажу природного газу у 2006-2010 роках від 02.02.2006р. №б/н, укладеного між ЗАТ «УКРГАЗ-ЕНЕРГО» та ROSUKRENERGO AG (Швейцарія) та додаткових угод до нього від 03.03.2006 року №2, від 28.07.2006р. №8 від 26.10.2006р. №16, від 15.11.2006р. №17, від 05.12.2007р. №25 протягом лютого 2008р. ROSUKRENERGO AG відбувалося постачання природного газу ЗАТ «УКРГАЗ-ЕНЕРГО» на територію України.

З матеріалів справи вбачається, що 31.01.2008 року позивач подав відповідачу-1 заяву від 31.01.2008 року на одержання дозволу на подання тимчасової декларації №02-14/2-00305 на переміщення трубопровідним транспортом у лютому 2008 року через кордон України природного газу в обсязі 300 млн. куб. м. і сплатив ПДВ у сумі 54 388 500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №278 від 31.01.2008 року. Відповідачем-1 надано позивачу відповідний дозвіл та 01.02.08р. оформлено тимчасову декларацію №124000002/8/001009 на переміщення через кордон України 300 млн. куб. м. газу.

06.02.2008 року позивач подав відповідачу-1 заяву від 06.02.2008 року на одержання дозволу на подання тимчасової декларації №01-14/2-00384 на переміщення трубопровідним транспортом у лютому 2008 року через кордон України природного газу в обсязі 600 млн. куб. м. і сплачено ПДВ у сумі 108 777 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №341 від 06.08.2008 року. Відповідачем-1 надано позивачу відповідний дозвіл та 06.02.08 оформлено тимчасову декларацію №124000002/8/001010 на переміщення через кордон України 600 млн. куб. м. газу.

11.02.2008 року позивач подав відповідачу-1 заяву від 11.02.2008 року на одержання дозволу на подання тимчасової декларації №01-14/2-00433 на переміщення трубопровідним транспортом у лютому 2008 року через кордон України природного газу в обсязі 500 млн. куб. м. і сплачено ПДВ у сумі 90 647 500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №18 та №381 від 11.02.2008 року. Відповідачем-1 надано позивачу відповідний дозвіл та 06.02.08 оформлено тимчасову декларацію №124000002/8/001011 на переміщення через кордон України 500 млн. куб. м. газу.

Таким чином, у лютому 2008 року позивач оформив тимчасові декларації на переміщення через кордон України 1400 млн. куб. м. газу та при цьому сплатив 253 813 000,00 грн. ПДВ, що й підтверджує відповідач-1 в листі від 18.03.2011 року №22/1-1461.

Разом з тим, 19.02.2008 року позивач звернувся до відповідача-1 із заявою №02-14/2-00542/1 (до відділу митного оформлення №2) на одержання дозволу на подання тимчасової декларації на природний газ, який переміщується через кордон України трубопровідним транспортом у лютому 2008 року в обсязі 500 млн. куб. м. та сплачено ПДВ у сумі 90 647 500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №407 від 20.02.2008 року.

Окрім того, 21.02.2008 року позивач подав до відповідача-1 заяву №02-14/2-00568 на одержання дозволу на подання тимчасової декларації на природний газ, який переміщується через кордон України трубопровідним транспортом у лютому 2008 року в обсязі 1 000 млн. куб. м. та сплатив ПДВ у сумі 181 295 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №21 та №550 від 22.02.2008 року.

З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з не отриманням відповідей від відповідача-1 на заяви позивача від та від 19.02.2008р. №02-14/2-00542/1 (до відділу митного оформлення №2) на одержання дозволу на подання тимчасової декларації на природний газ та від 21.02.2008№02-14/2-00568, ЗАТ «УКРГАЗ-ЕНЕРГО» 26.02.2008р. звернувся до відповідача-1 із заявою №02-14/2-00653 на одержання дозволу на подання тимчасової декларації на природний газ, який переміщується через кордон України трубопровідним транспортом у лютому 2008 року в обсязі 1 500 млн. куб. м.

06.03.2008 року ЗАТ «УКРГАЗ-ЕНЕРГО» одержано від відповідача-1 лист №22/1-1940 від 29.02.2008 року, в якому останній повідомляв, що до нього не надходили заяви позивача від 19.02.2008 року №02-14/2-00542/1 та від 21.02.2008 року №02-14/2-00653, проте було зареєстровано заяву від 26.02.2008 року №02-14/2-00653. При цьому відповідач-1 наголошував на відсутності підтвердження з боку перевізника - ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» щодо приймання в газотранспортну систему вказаного обсягу газу для переміщення територією України.

Таким чином, у період з 31.01.2008р. до 26.02.2008р. позивачем на адресу відповідача-1 надано заяви на одержання дозволу на подання тимчасової декларації на природний газ, який переміщується через кордон України трубопровідним транспортом у лютому 2008 року, в обсязі 2 900 млн. куб. м. та сплачено ПДВ в сумі 525 755 500,00 грн. Проте, фактично оформлено тимчасових декларацій на обсяг 1 400 млн. куб. м., що сталося через відсутність підтвердження технічної можливості прийняття в газотранспортну систему України та переміщення в режимі «імпорт» природного газу в обсязі 1,5 млрд. куб. м. з боку ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України».

Пунктом 21 Порядку митного контролю та митного оформлення природного газу, що переміщується через митний кордон України трубопровідним транспортом, затвердженого ПКМУ від 17.12.2003 року №1958 встановлений обов'язок декларанта не пізніше ніж через 15 днів після останнього дня періоду поставки газу, зазначеного в тимчасовій декларації, подати митному органу вантажну митну декларацію, оформленою відповідно до заявленого митного режиму.

Отже, позивач повинен був подати вантажну митну декларація на оформлення природного газу, переміщеного в лютому 2008 року на підставі тимчасових митних декларацій, до суботи - 15 березня 2008 року. Оскільки 15 березня 2008 року був вихідним днем, наступного робочого дня - 17 березня 2008 року позивач подав до Енергетичної регіональної митниці вантажну митну декларацію №124000002/8 для закінчення митного оформлення природного газу в обсязі 2 449 329,101 тис. куб. м.

Відповідачем-1 видано картку відмови №124000002/2008/000032 від 17.03.08р. в прийнятті митної декларації ЗАТ «УКРГАЗ-ЕНЕРГО» від 17.03.2008р., у зв'язку з неподанням неповного пакету документів, необхідних для митного оформлення, а саме: копії загального акту приймання-передачі газу перевізниками та технічного акта приймання-передачі газу, завірені перевізником; акт приймання-передачі газу згідно із зовнішньоекономічним договором з відміткою українського перевізника про фактичний обсяг переміщеного газу, рахунок-фактура (інвойс).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до технічного акту приймання-передачі газу в лютому 2008 року, отриманого відповідачем -1 від НАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» вх..№17328/6 від 29.07.08р., протягом лютого 2008 року ЗАТ «УКРГАЗ-ЕНЕРГО» фактично отримало 2 443 315,358 тис. куб. м. природного газу.

Відповідно до супровідного листа відповідача-1 від 31.03.11р. №2/1-1643, митним органом визначено, що в лютому 2008р. на підставі контракту купівлі-продажу природного газу 2006-2010р. від 02.02.06р. фактично переміщено через митний кордон України в режимі «імпорт» 2 443 315,358 тис.куб.м. природного газу. Із зазначеного об'єму 1 043 315,358 тис.куб.м. природного газу переміщено ЗАТ «УКРГАЗ-ЕНЕРГО» з порушеннями Митного кодексу України та Порядку митного контролю та митного оформлення природного газу, що переміщується через митний кордон України трубопровідним транспортом, затвердженого постановою КМ України від 17.12.2003р. №1958, без подання тимчасової декларації у зв'язку з чим у ЗАТ «УКРГАЗ-ЕНЕРГО» виникло несплачене митне зобов'язання з податку на додану вартість.

На підставі вище вказаного, відповідачем-1 прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.03.2011р. №1, за платежем податок на додану вартість на загальну суму 372 677 462,45грн., з яких за основним платежем 298 141 969,96грн., за штрафними санкціями 74 535 492,49грн.

На момент виникнення спірних правовідносин, діяв Митний кодекс України, в редакції від 11.07.2002, № 92-IV.

Митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. ( абз.1 ст.40 Митного кодексу)

Особи, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою цим Кодексом покладено на митні органи, зобов'язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю. Перелік документів та відомостей, необхідних для здійснення митного контролю, порядок їх подання визначаються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Кодексу. Правоохоронні органи України, фінансові установи, податкові та інші контролюючі органи України відповідно до законодавства України на запити митних органів або за власною ініціативою інформують митні органи про наявні в них відомості, необхідні для здійснення митного контролю. (ст.45 Митного кодексу)

За змістом ст.72 Митного кодексу, митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.

Відповідно до ст.82 Митного кодексу, якщо декларант з поважних причин, перелік яких визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи, не може здійснити у повному обсязі декларування товарів і транспортних засобів, які ввозяться на митну територію України, безпосередньо під час переміщення їх через митний кордон України (крім товарів, які переміщуються транзитом через територію України), такі товари можуть бути випущені у вільний обіг у спрощеному порядку після подання митному органу тимчасової чи неповної декларації та під зобов'язання про подання митної декларації, заповненої у звичайному порядку не пізніше ніж через 30 днів з дня випуску товарів у вільний обіг. Рішення про можливість випуску товарів у вільний обіг з наступним оформленням митних документів у повному обсязі приймається митним органом виходячи з обставин переміщення таких товарів через митний кордон України, характеристики підприємства, установи, організації та за умови сплати належних податків і зборів у повному обсязі.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2011 р. по справі № 2а-12624/10/2670 за позовом закритого акціонерного товариства «Укргаз-Енерго»до Кабінету Міністрів України, треті особи Державна митна служба України, Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», про визнання незаконним та скасування пункту 2 постанови від 05.03.2008 р. № 16 позов задоволено частково. Визнано незаконним п.2 постанови КМ України від 05.03.2008 р. № 163 «Про реалізацію імпортованого природного газу на територію України».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.02.2013р. К/9991/94467/11, Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2011 р. по справі № 2а-12624/10/2670 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2011 р. по справі № 2а-12624/10/2670 залишено без змін.

Відповідно до Ухвали ВАСУ від 19.02.2013р. К/9991/94467/11 встановлено, що під попереднім митним оформленням у спірній постанові розуміються процедури та порядок оформлення тимчасових декларацій, оформлення яких дозволяє здійснити випуск у вільний обіг поточних (звітних) місячних обсягів газу з наступним оформленням ВМД у наступному місяці за загальними правилами, як то передбачено п. 10 - 14 Положення, тобто після оформленням технічних актів та актів приймання передачі, в яких відображається фактичний обсяг газу, який надійшов за імпортом у поточному (звітному) місяці поставки. Крім того оформлення ВМД у загальному порядку є можливим лише після завершення місяця поставки, оскільки п. 14 Положення передбачено, що для оформлення ВМД імпортер повинен надати акти, у т.ч. з перевізниками, щодо фактичного обсягу переміщеного газу, оформлення яких можливе, враховуючи специфіку поставки газу трубопровідним транспортом, після закінчення місяця поставки

З матеріалів справи вбачається, що позивачем, на виконання приписів законодавства, переміщення позивачем через митний кордон України природного газу трубопровідним транспортом у митному режимі «імпорт» у лютому 2008 року здійснювалося відповідно до контракту на підставі оформлених тимчасових декларацій.

Декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою. Декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів ітранспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митногооформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори. (ст.88 Митного кодексу).

Статтею 148 Митного кодексу визначено, що митний контроль товарів, що переміщуються через митний кордон України трубопровідним транспортом та лініями електропередачі, у тому числі з метою транзиту через митну територію України, здійснюється в місцях митного контролю, які визначаються Кабінетом Міністрів України. Порядок та строки митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються трубопровідним транспортом та лініями електропередачі, визначаються Кабінетом Міністрів України виходячи з особливостей їх переміщення через митний кордон України.

Порядок митного контролю та митного оформлення природного газу, що переміщується через митний кордон України трубопровідним транспортом, затверджений постановою КМ України від 17.12.2003р. №1958.(надалі Порядок)

Пунктом 11 Порядку передбачено, що декларування газу здійснюється шляхом подання декларантом: 1) вантажної митної декларації чи тимчасової декларації з наступним поданням вантажної митної декларації або періодичної митної декларації з наступним поданням вантажної митної декларації - у режимі імпорту. Періодична митна декларація застосовується у разі, коли газ імпортується в рамках міжнародних договорів України, якими встановлено звільнення від обкладення податками і зборами (обов'язковими платежами) при ввезенні газу в Україну, або коли імпортер відповідно до законодавства України має право видавати податковий вексель; 2) вантажної митної декларації або періодичної митної декларації з наступним поданням вантажної митної декларації - у режимі експорту; 3) вантажної митної декларації або періодичної митної декларації з наступним поданням вантажної митної декларації - у режимі транзиту.

Враховуючи те, що позивач імпортує газ з території Російської Федерації в режимі імпорту, то він не може здійснювати митне оформлення газу відповідно до п.п. 2 та п.п. 3 пункту 11 Порядку №1958. Тому прийнятним для позивача є декларування газу або шляхом подання одразу вантажної митної декларації, або подання тимчасової декларації з наступним поданням вантажної митної декларації.

Для митного оформлення газу на підставі вантажної митної декларації подаються такі документи: 1) у режимі імпорту: вантажна митна декларація та її електронна версія; оригінал та копія зовнішньоекономічного договору (контракту); дозволи (ліцензії) органів державної влади (у випадках, визначених законами); акт приймання-передачі газу згідно із зовнішньоекономічним договором (контрактом) з відміткою українського перевізника про фактичний обсяг переміщеного газу; акти приймання-передачі газу перевізниками, підписані в пунктах приймання-передачі газу; рахунок-фактура (інвойс); сертифікат про походження газу (для газу, імпортованого в рамках угод про вільну торгівлю); сертифікат (паспорт) якості газу; платіжне доручення на загальну суму всіх установлених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів); копія довідки про декларування валютних цінностей; копії загального акта приймання-передачі газу перевізниками та технічного акта приймання-передачі газу, завірені перевізником; документ, що посвідчує особу декларанта; у разі коли оформлялася тимчасова декларація або періодична митна декларація, - її копія (ч.1 п.14 Порядку).

Абз. 3 п. 15 Порядку встановлено, що у разі укладення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності протягом періоду поставки газу зовнішньоекономічного договору (контракту) або внесення змін до цього договору (контракту) тимчасова декларація, періодична митна декларація або вантажна митна декларація може подаватися в інший строк протягом періоду поставки, ніж зазначено в цьому пункті, за умови документального підтвердження перевізником дати початку переміщення газу.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано до вантажної митної декларації документів встановлених Порядком, а саме: загального акту приймання-передачі газу перевізниками та технічний акт приймання-передачі газу, завіреного перевізником.

В 2008 році єдиним перевізником, що здійснював прийняття природного газу в газотранспортну систему України від іноземних постачальників був ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (постанова Національної комісії регулювання електроенергетики від 15.06.05 № 447).

Керуючись вищезазначеним, позивач звернувся до ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» з запитом від 19.02.2008 року №02-14/2-00542 (вхідний номер ДК «Укртрансгаз» №4670 від 20.02.08) щодо підтвердження технічної можливості прийняття в газотранспортну систему України та переміщення в режимі «імпорт» зазначеного обсягу природного газу, як це вимагається пунктом 15 Порядку №1958). Зазначений запит позивача ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» залишив без відповіді, підтвердження технічної можливості прийняття в газотранспортну систему України та переміщення в режимі «імпорт» зазначеного обсягу природного газу до митних органів не надавав.

Позивач повторно звернувся до ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» з запитом від 21.02.08 №02-14/2-00569 до (вхідний номер ДК «Укртрансгаз» №4843 від 22.02.08 року) щодо підтвердження технічної можливості прийняття в газотранспортну систему України та переміщення в режимі «імпорт» зазначеного обсягу природного газу, проте й цей запит позивача залишений ДК «Укртрансгаз» без відповіді.

Позивач звернувся до ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» з листами від 26.02.2008 року №05-00654 та від 27.02.2008 року №05-07-00756, в яких висловив занепокоєнням у зв'язку із ситуацією, що склалася навколо підтвердження можливості прийняття в газотранспортну систему природного газу, який імпортується з території Російської Федерації, а також проханням припинити протиправні дії і негайно надати підтвердження технічної можливості прийняття в газотранспортну систему України 1,5 млрд. куб. м природного газу.

Також листами від 26.02.2008 року №05-00655 та від 27.02.2008 року №05-07-00757 позивач звернувся до НАК «Нафтогаз України» з проханням доручити ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» надати підтвердження технічної можливості прийняття в газотранспортну систему України та переміщення в режимі «імпорт» природного газу в обсязі 1,5 млрд. куб. м. за контрактом між позивачем та Компанією ROSUKRENERGO AG.

Листами від 28.02.2008 року №2607/64-004 та від 03.03.2008 року №2794/64-004 ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» висловила стурбованість щодо ситуації, що склалася та наголосила на необхідності комплексного вирішення проблем щодо надходження природного газу в Україну.

Листом від 13.03.2008 року №05-08/1-01067 позивач знову звернувся до ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» та наголосив, що дії ДК «Укртрансгаз», як монополіста та єдиного оператора газотранспортної системи України, порушують чинне законодавство України та вимагав негайного надання підтвердження технічної можливості прийняти природний газ в транспортну систему України та переміщення його в режимі «імпорт».

Разом з тим, судом встановлено, що протягом грудня 2007 - березня 2008 років ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" здійснювало перерахування грошових коштів Відповідачу-1 для здійснення митного оформлення природного газу в січні - квітні 2008 року відповідно до контракту купівлі - продажу природного газу у 2006- 2010 роках від 02.02.06 № б/н, укладеного між ЗАТ „УКРГАЗ- ЕНЕРГО" (Україна) та ROSUKRENERGO AG (Швейцарія). Зазначені платежі здійснювалися Позивачем на підставі пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в редакції, що діяла в лютому 2008 року, згідно з яким датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Всього з метою імпорту природного газу було перераховано 2 374 964 500 грн.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.3 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затверджена наказом Міністерства фінансів України, Державної митної служби України від 24.01.06 № 25/44, сплата коштів у національній валюті, призначених для забезпечення справляння митних та інших платежів, здійснюється платниками до/або під час митного оформлення товарів з рахунків, відкритих ними в банках, у вигляді передплати та/або доплати, а також готівкою через банки на депозитні рахунки, відкриті на ім'я митних органів в УДК у місті Києві. Кошти, що надійшли на депозитні рахунки митних органів згідно з цим Порядком, перераховуються митними органами виключно для здійснення таких операцій: зарахування до відповідних бюджетів України; повернення платникам помилково та/або надміру сплачених коштів.

Відповідно до розділу 6 Порядку ведення митними органами оперативного обліку коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митних органів як передоплата (доплата), і сум митних та інших платежів, які сплачуються платниками податків під час митного оформлення товарів, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.07 № 615 (в редакції, що діяла в квітні 2008 року), між позивачем та відповідачем-1 складено акт від 14.01.08 б/н, відповідно до якого, станом на 31.12.07, у Позивача рахувалася передоплата з ПДВ на депозитних рахунках 3734 відповідача-1 в сумі 1 126 495,82 грн.

Судом встановлено, що з метою митного оформлення природного газу в грудні 2007 року - лютому 2008 року позивач додатково перерахував відповідачеві-1 ПДВ в сумі 2 374 964 500 грн., яка теж була зарахована на депозитні рахунки 3734, відкриті на ім'я відповідача-1 в УДК у місті Києві.

З матеріалів справи вбачається, що у січні-березні 2008 року зазначені кошти були використані позивачем для оформлення тимчасових декларацій за січень 2008 року на суму 833 957 000грн, в лютому - 253 813 000 грн., в березні - 598 273 500 грн. Таким чином, з урахуванням станом на 1 квітня 2008 року у позивача утворилася переплата з ПДВ на рахунках 3734, відкритих на ім'я Відповідача-1 в УДК у місті Києві в сумі 690 897 971,94 грн., що також підтверджується актом звіряння розрахунків станом на 30.04.08р., складеним між позивачем та відповідачем-1.

Таким чином, виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем була сплачена вся сума ПДВ - 442 960 892,81 грн., необхідна для митного оформлення природного газу в лютому 2008 року в обсязі 2 443 315,358 тис.куб.м.

Відсутність податкового боргу позивача, також підтверджується висновком № 50 від 29.04.09р., відповідно до якого 29.04.09р. відповідач повернув позивачеві кошти в сумі 567 896 888,94 грн., призначення платежу - повернення передоплати за митне оформлення.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про безпідставність винесення та протиправність податкового повідомлення-рішення від 31.03.2011 року №1, оскільки, судом встановлено, що фактично переміщено через митний кордон України в режимі «імпорт» в лютому 2008 року 2 443 315,358 тис.куб.м. природного газу, що не заперечувалось представником відповідача, в судовому засіданні. Позивачем сплачена вся сума ПДВ - 442 960 892,81 грн., необхідна для митного оформлення природного газу в лютому 2008 року в обсязі 2 443 315,358 тис.куб.м., що підтверджується платіжними доручення, актами звірки та відсутністю податкового боргу на момент прийняття оскаржуваного рішення.

Відносно позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення відповідача-1 від 18.03.2011р. №22/1-1461 про відмову в задоволені заяви Закритого акціонерного товариства «УКРГАЗ-ЕНЕРГО» №01-14/2-069 від 25.02.2011 року про повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість в сумі 598 273 500,00 грн. та зобов'язання вчинити певні дії, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що в лютому 2008 року позивач звернувся до відповідача-1 з заявою №02-14/2-00760 від 27.02.2008 року про надання дозволу на подання тимчасової декларації на переміщення у березні 2008 року в режимі «імпорт» природного газу, код УКТЗЕД 2711 210000 в обсязі 3 300 000 000 кубічних метрів. Також позивач сплатив податок на додану вартість в сумі 598 273 500,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №628 від 29.02.2008 року, №33 від 29.02.2008 року, №586 від 28.02.2008 року.

Однак, фактично позивач не переміщував природний газ через кордон України в березні 2008 року, що не заперечується та підтверджується відповідачем - 1.

Позивач звернувся до відповідача-1 з заявою №01-14/2-069 від 25.02.2011 року про повернення надміру сплаченого податку на додану вартість в сумі 598 273 500,00 грн., що був сплачений для оформлення тимчасових декларацій від 28.02.2008 року №124000002/8/001012 та від 29.02.2008р. №124000002/8/001013, у зв'язку з відсутністю факту переміщення природного газу у березні 2008 року за контрактом від 02.02.06р.

Листом від 18.03.2011 року №22/1-1461 відповідач-1 відмовив позивачу в задоволенні заяви про повернення надміру сплаченого податку на додану вартість, при цьому в якості підстав для відмови в поверненні коштів відповідач-1 посилається на: 1) наявність податкового боргу ( відповідно до актів приймання -передачі газу протягом лютого 2008 року, отримано позивачем 2 443 315,358 тис.куб.м. природного газу, в той час як на трьома тимчасовими деклараціями було заявлено лише 1,4 млрд.куб. м., зі сплатою ПДВ у сумі 297,29 млн.грн.); 2) відповідно до загального акту приймання-передачі перевізниками від 10.04.08 №3 та технічного акту приймання-передачі газу від 10.04.08. №3, в яких фіксується загальний обсяг природного газу, переміщений через митний кордон України в митному режимі «імпорт» у березні 2008 року - отримувачем всього обсягу була НАК «Нафтогаз України». Таким чином, ТД від 28.02.2008 року №124000002/8/001012 та від 29.02.2008р. №124000002/8/001013 підлягають анулюванню, у зв'язку з відсутністю факту переміщення природного газу; 3) не зазначено реєстраційний номер облікової картки.

З матеріалів справи вбачається, що 24 листопада 2008 року між позивачем та відповідачем-1 був складений акт звірення розрахунків станом на 30.06.2008 року, в якому відображена заборгованість відповідача-1 в сумі 690 897 971,94 грн. на користь позивача, в тому числі ПДВ в сумі 690 047 495,82 грн.

У січні та березні 2008 року позивачем була використана передоплата по податку на додану вартість в сумі 2 374 964 500 грн. для оформлення тимчасових декларацій за січень 2008 року на суму 833 957 000 грн., за лютий на суму 253 813 000 грн., за березень на суму 598 273 500 грн.

Як вже встановлювалось судом, станом на 1 квітня 2008 року у позивача утворилася переплата з ПДВ на рахунках 3734, відкритих на ім'я відповідача-1 в УДК у місті Києві в сумі 690 897 971,94 грн., що також підтверджується актом звіряння розрахунків станом на 30.04.08 року, складеним між позивачем та відповідачем-1.

Окрім того, між позивачем та відповідачем-1 був складений акт звірення розрахунків станом на 31.12.2008 року, в якому відображена заборгованість відповідача-1 в сумі 567 896 888,94 грн. на користь позивача, в тому числі ПДВ в сумі 567 047 422,82 грн.

На час виникнення спірних правовідносин спеціальними законами з питань оподаткування та, зокрема, порядку погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків, зборів (обов'язкових платежів), були Закону України «Про податок на додану вартість» та Законі України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Зазначені закони не дають визначення події, з настанням якої відповідний податок вважається сплаченим його платником.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженнями та похованням» (в редакції, що діяла на момент існування спірних правовідносин) днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування за безготівковими розрахунками - день подання до установи банку розрахункових документів на перерахування страхових внесків на рахунок Фонду; у разі сплати готівкою - день внесення коштів до банківської установи чи відділення зв'язку для перерахування на рахунок Фонду. Частиною сьомою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). З урахуванням зазначеного та, застосовуючи аналогію закону, є підстави для висновку, що з поданням позивачем до установи банку платіжних доручень на оплату податку на додану вартість обов'язок щодо сплати податкових зобов'язань у цих сумах припинився.

Аналогічного висновку дійшов Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 01.04.10 року по справі № К1866/08.

На підставі аналізу зазначених вище норм законодавства, виходячи з матеріалів справи, суд приходить до висновку, що позивачем був сплачений податок на додану вартість в сумі 442 960 892,81 грн., в обсязі, необхідному для митного оформлення природного газу в лютому 2008 року в обсязі 2 443 315,358 тис. куб. м.

29.04.2009 року відповідач-1 повернув позивачу надміру сплачені грошові кошти в сумі 567 896 888,94 грн., що підтверджується довідкою АТ «Брокбізнесбанк» від 13.04.2011 року №254/013-02. Отже, станом на квітень 2009 року відповідач-1 вважав, що позивач не має заборгованості по сплаті ПДВ за природний газ, переміщений через кордон України в лютому 2008 року.

Беручи до уваги вище наведене, та як встановлено судом раніше, у позивача відсутній податковий борг по сплаті ПДВ за лютий 2008 року.

У відповідності до п.п. 115 п. 1 статі 14 Податкового кодексу України надміру сплачені грошові зобов'язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Відтак, податок на додану вартість в сумі 598 273 500,00 грн., сплачений позивачем при поданні тимчасової митної декларації на переміщення природного газу у березні 2008 року, вважається надміру сплаченим.

Статтею 43 Податкового кодексу України передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

У відповідності до частини 3 статті 43 Податкового кодексу України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Частино 4 згаданої статті встановлено, що платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Частиною 5 тієї ж статті на контролюючий орган покладений обов'язок не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви підготувати висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Аналогічні норми містить й Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затверджений наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 р. № 618 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 р. за № 1097/14364.

Згідно до п.п. 1 п. 11 Порядку №1958 декларування газу здійснюється, зокрема, шляхом подання декларантом тимчасової декларації з наступним поданням вантажної митної декларації у режимі імпорту.

Не пізніше ніж через 15 днів після останнього дня періоду поставки, зазначеного в тимчасовій декларації або періодичній митній декларації, декларант подає митному органу вантажну митну декларацію, оформлену відповідно до зазначеного в цих деклараціях митного режиму (п. 21 Порядку №1958).

Отже, остаточне митне оформлення газу відбувається саме на підставі вантажної митної декларації.

Пунктом 23 Порядку №1958 передбачене наступне: «якщо переміщення газу на підставі тимчасової декларації, періодичної митної декларації або вантажної митної декларації не відбулося, ці декларації анулюються в установленому Держмитслужбою порядку». Проте, суд звертає увагу на те, що на час виникнення спірних правовідносин, порядок анулювання декларацій не був встановлений.

Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затверджений наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 р. № 618 передбачено, що до заяви про повернення надміру сплачених коштів додаються аркуші з позначенням "3/8" комплектів бланків митних декларацій форм МД-2 і МД-3 (тобто оригінали тимчасових та/або вантажних митних декларацій) і доповнення (у разі їх оформлення) або другий аркуш оформленої посадовою особою митного органу уніфікованої митної квитанції МД-1, за якою помилково та/або надмірно сплачено митні та інші платежі. В разі анулювання тимчасових митних декларацій позивач втрачає можливість звернутися до відповідача-1 з заявою про повернення надміру сплаченого податку на додану вартість, оскільки він не зможе додати до заяви оригінали тимчасової декларації.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в разі анулювання тимчасових митних декларацій позивач втрачає можливість звернутися до відповідача-1 з заявою про повернення надміру сплаченого податку на додану вартість, оскільки він не зможе додати до заяви оригінали тимчасової декларації. Більш того, чинне законодавство України не ставить повернення надміру сплаченого податку на додану вартість за оформлення товару в залежність від анулювання тимчасових декларацій.

Однією з підстав для відмови в задоволенні заяви про повернення коштів стало, що в заяві про повернення надміру сплачених коштів позивач не зазначив реєстраційний номер облікової картки, чим, на думку відповідача-1, порушив абзац 12 пункту 1 розділу III Порядку №618.

Пунктом 43.4. статті 43 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

При цьому пунктом 3 Підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено, що в разі якщо законодавчими актами передбачені інші правила справляння податків, зборів, що регулюються цим Кодексом, застосовуються правила цього Кодексу.

За таких обставин наявність реєстраційного номеру облікової картки позивача в заяві про повернення надміру сплаченого податку на додану вартість не є обов'язковою, та, як наслідок, відсутність цієї інформації не може бути підставою для відмови в задоволенні такої заяви.

Взаємовідносини митних органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи регламентує «Порядок взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи»затверджений Державною митною службою, Державним митним казначейством України від 20.07.2007, № 611/14.

Відповідно до п.2 Порядку, повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації. Зазначений висновок оформлюється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації (далі - митний орган).

Митний орган на підставі заяви платника готує висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до цього Порядку, та не пізніше п'яти робочих днів від дня прийняття керівником (заступником керівника) митного органу рішення про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, направляє його для виконання відповідному органу Державного казначейства України разом із супровідним листом, в якому вказується кількість висновків, загальна сума, яка підлягає поверненню, а також наводиться перелік висновків із зазначенням такої інформації: номера та дати висновку, найменування юридичної або ім'я фізичної особи - платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ платника - юридичної особи або ідентифікаційного номера за ДРФО платника - фізичної особи (за наявності), суми, яка підлягає поверненню за кожним з висновків.(п.5 Порядку)

На підставі отриманого Висновку про повернення відповідний орган Державного казначейства України готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету. (п.7 Порядку).

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач-1 по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваного рішення та вчинених дій.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів від 31.03.2011 року №1;

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів від 18.03.2011 року №22/1-1461 про відмову в задоволені заяви Закритого акціонерного товариства «УКРГАЗ-ЕНЕРГО» №01-14/2-069 від 25.02.2011 року про повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість в сумі 598 273 500,00 грн.

Зобов'язати Київську міжрегіональну митницю Міндоходів (код ЄДРПОУ 38716451, 03680, м. Київ, бульвар Івана Лепсе,8а) зробити висновок про наявність надмірно сплаченого Закритим акціонерним товариством «УКРГАЗ-ЕНЕРГО» податку на додану вартість в сумі 598 273 500,00 грн.

Зобов'язати Київську міжрегіональну митницю Міндоходів (код ЄДРПОУ 38716451, 03680, м. Київ, бульвар Івана Лепсе,8а) направити висновок про наявність надмірно сплаченого Закритим акціонерним товариством «УКРГАЗ-ЕНЕРГО» податку на додану вартість в сумі 598 273 500,00 грн. на виконання до Головного управління Державного казначейства України у м. Києві.

Зобов'язати Головне управління Державного казначейства України у м. Києві повернути надмірно сплачений Закритим акціонерним товариством «УКРГАЗ- ЕНЕРГО» податок на додану вартість в сумі 598 273 500,00 грн. Закритому акціонерному товариству «УКРГАЗ-ЕНЕРГО».

Судові витрати в сумі 1717,00 грн. присудити на користь Закритого акціонерного товариства «УКРГАЗ-ЕНЕРГО» за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Київської міжрегіональної митниці Міндоходів

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 16.09.2013р.

Суддя Є.В. Аблов