Ухвала суду № 33858814, 02.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" жовтня 2013 р. м. Київ К-40857/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.09.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2010 по справі №2а-3427/10/1670 за позовом Приватного підприємства «Кременчуцька тарна мануфактура» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.09.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2010, позовні вимоги Приватного підприємства «Кременчуцька тарна мануфактура» (далі - ПП «Кременчуцька тарна мануфактура», позивач) до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі - Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області, відповідач) - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області від 08.07.2010 №0006332301/0/2221. Стягнуто з державного бюджету на користь Приватного підприємства «Кременчуцька тарна мануфактура» витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40грн.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано правомірністю включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість у зв'язку з придбанням та фактичним отриманням товару (наданих послуг), підтверджених документально, на підставі дійсних, реально виконаних правочинів.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач 15.12.2010 звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 17.01.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.09.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2010, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі-Закон України №168/97-ВР), п.5.1, пп. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон України №334/94-ВР), ст.2, ст. 3, ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон України №996-XIV), ст.86, ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту від 25.06.2010 №3289/23-209/35869013, складеного за результатами планової виїзної перевірки ПП «Кременчуцька тарна мануфактура» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 08.04.2008 по 31.03.2010 валютного та іншого законодавства за період з 08.04.2008 по 31.03.2010, відповідачем було винесено податкове-повідомлення рішення №0006332301/0/2221 від 08.07.2010, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 54290,50грн., у тому числі 37527,00грн. - за основним платежем та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 18763,50грн.

Підставою для визначення позивачеві податкового зобов'язання слугував висновок податкового органу, про порушення позивачем п.п. 7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 37527,00грн. При цьому, податковий орган виходив з того, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит по податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Рейн-Крнсалт», ТОВ «Вінницький завод пакувальних виробів «Вінтар», ТОВ «Аметиста» та ТОВ «АрселорМіттал Пекеджинг Україна».

На думку податкового органу податкові накладні заповнені з порушенням, а саме реквізити -опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм) та місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість), не відповідають дійсності, у зв'язку із чим ці податкові накладні не можуть слугувати підставою для формування податкового кредиту ПП «Кременчуцька тарна мануфактура».

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Судом встановлено, що між ПП «Кременчуцька тарна мануфактура» та ТОВ «АрселорМіттал Пекеджінг Україна» укладений договір поставки від 17.03.2009 №DС-09-033, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставляти позивачеві жерсть ЕЖК листову, а ПП «Кременчуцька тарна мануфактура» зобов'язалося приймати та оплачувати товар по номенклатурі, кількості, вказаних в специфікаціях та в порядку, визначеному договором. Поставка товару, відповідно до положень пункту 2.1 договору здійснюється на умовах EXW -склад постачальника с. Салгана, Білгород-Дністровський район, однак умови постачання кожної окремої партії можуть бути змінені згідно з домовленістю сторін та вказані в специфікаціях, укладених до кожної окремої поставки.

Факт виконання договірних зобов'язань, підтверджується рахунком-фактурою, видатковою накладною, податковою накладною, товарно-транспортною накладною та відповідними розрахунковими документами - банківськими виписками, копії яких залучено до матеріалів справи.

Також, ПП «Кременчуцька тарна мануфактура» було отримано від ТОВ «Вінницький завод пакувальних виробів «Вінтар» товар - пакувальні вироби - гофрокороб, на підтвердження даних правовідносин ПП «Кременчуцька тарна мануфактура» до матеріалів справи залучена копія листа від 26.02.2010 №102 підприємства -контрагента позивача.

Факт отримання товару, підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, копії яких залучено до матеріалів справи. Крім того, факт проведення розрахунків не заперечується Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області.

Крім того, судами встановлено, що на підставі договорів від 20.03.2009 №20/03 укладеного між ТОВ «Рейн-Консалт» та ПП «Кременчуцька тарна мануфактура» та від 01.07.2009 №01/07 укладеного між ТОВ «Аметиста» та ПП «Кременчуцька тарна мануфактура», позивачем отримано послуги по лакуванню та літографії жерсті. За умовами вказаних договорів, позивач доручив, а виконавці ТОВ «Рейн-Консалт», ТОВ «Аметиста» зобов'язалися виконати роботи по лакуванню та літографії жерсті, що надається позивачем. ПП «Кременчуцька тарна мануфактура» зобов'язалося доставити жерсть до місця виконання робіт м.Керчь, вул. Кокоріна, 59 і передати жерсть виконавцям з оформленням необхідних документів, а також зобов'язалося оплатити послуги з лакування та літографії шляхом 100% попередньої оплати вартості на розрахунковий рахунок виконавців.

Факт виконання договірних зобов'язань, підтверджується рахунком-фактурою, актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), видатковою накладною, податковою накладною, товарно-транспортною накладною, копії яких залучено до матеріалів справи.

Також, судами встановлено, що жерсть, що надавалася позивачем для лакування та літографії ТОВ «Рейн-Консалт», ТОВ «Аметиста» поставлялася на користь ПП «Кременчуцька тарна мануфактура» ТОВ «АрселорМіттал Пекеджінг Україна» в 2009 році. Реальність вказаних операцій Кременчуцькою ОДПІ у Полтавській області під сумнів не ставилась.

Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України №996-XIV, передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на зазначене та враховуючи, що позивачем було включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість, нарахованого у зв'язку з придбанням та фактичним отриманням товарів (наданих послуг), підтверджених документально, на підставі дійсних, реально виконаних правочинів, що не заперечується відповідачем, у податкового органу були відсутні підстави для визначення позивачеві податкових зобов'язань.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.09.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв