Ухвала суду № 33858812, 02.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/48712/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Маринчак Н.Є., Приходько І.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15.03.2012 р.

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2012 р.

у справі № 0670/274/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Церсаніт Інвест» (далі - позивач, ТОВ «Церсаніт Інвест»)

до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області (далі - відповідач-1, Новоград-Волинська ОДПІ)

та Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області (далі - відповідач-2, ГУ ДКС України у Житомирській області)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення суми бюджетного відшкодування, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Церсаніт Інвест» звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Новоград-Волинська ОДПІ, ГУ ДКС України у Житомирській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило суду визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.11.2009 р. № 0010911502/0 і стягнути суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за вересень 2009 року в сумі розміром 62 977,00 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 15.03.2012 р., залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2012 р., позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення Новоград-Волинської ОДПІ № 0010911502/0 від 19.11.2009 р.; стягнуто з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у Житомирській області на користь ТОВ «Церсаніт Інвест» (п/р 26002006351000 в ПАТ «КІБ Креді Агріколь», МФО 300379, код ЄДРПОУ 33529350) бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2009 року в сумі розміром 62 977,00 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач-1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15.03.2012 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2012 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що працівниками Новоград-Волинська ОДПІ було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Церсаніт Інвест» поданої за вересень 2009 року, зареєстрованої в податковому органі 20.10.2009 р. за вх. № 40522, за результатами якої складено акт від 18.11.2009 р. № 1767/05-53/15-02 та встановлено порушення позивачем п.п.7.3.1 п. 7.3, п.п.7.4.2, п.п.7.4.5 п. 7.4, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п. 7.2, п. 7.5, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за вересень 2009 року в сумі розміром 1 049 629,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 19.11.2009 р. № 0010911502/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 1 049 629,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки від 18.11.2009 р. № 1767/05-53/15-02, висновки податкового органу про завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника по декларації за вересень 2009 року на загальну суму 1 049 629,00 грн. ґрунтуються на висновках актів перевірки: № 871/05-53/23-30/33529350 від 27.05.2009 р. та № 1281/05-53/23-30/33529350 від 17.08.2009 р.

Так, відповідно до акта № 871/05-53/23-30/33529350 від 27.05.2009 р. про результати позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за березень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.02.2009 р. по 28.02.2009 р. зафіксовано порушення позивачем вимог п.п.7.4.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачем завищено від'ємне значення рядка 21 декларації, різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту за березень 2009 року в сумі 54 529,00 грн., що спричинили наступні порушення: - заниження задекларованих в рядку 1 декларації за березень 2009 року показників податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 3 226,00 грн., внаслідок того, що товариством не в повній мірі відображено в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних та відповідно в податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2009 року реалізацію товарно-матеріальних цінностей ТОВ «Магік» та ТОВ «Новоград-Волинськвторресурси»; - завищення податкового кредиту (рядок 10.1 декларації) за березень 2009 року в розмірі 920,10 грн. за рахунок того, що товариством двічі в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних відображені податкові накладні від ТОВ «Інженерно-технічна спілка» № 121 від 27.03.2009 р. на суму податку на додану вартість 747,80 грн. та від ТОВ «Джерман технікал сервіс» № 267 від 16.02.2009 р. на суму податку на додану вартість 172,30 грн.; - завищено податковий кредит (рядок 10.1 декларації) за березень 2009 року в розмірі 25 583,33 грн. внаслідок відображення товариством у складі податкового кредиту суми податку на додану вартість з вартості придбаного легкового автомобіля марки Ford FOCUS, згідно з податковою накладною № 121 від 27.03.2009 р. від ТОВ «Мега Моторс Груп»; - завищено податковий кредит (рядок 12.1 декларації) за березень 2009 року в розмірі 24 800,52 грн., внаслідок того, що товариством двічі в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних відображена вантажно-митна декларація № 000456 від 20.03.2009 р. BIURO TECHNICZNO-HANDLOWE, Польща, при придбанні частин для пульвелізаторів на суму податку на додану вартість 24 800,52 грн.

Відповідно до акта № 1281/05-53/23-30/33529350 від 17.08.2009 р. про результати позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за травень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.04.2009 р. по 30.02.2009 р. виявлено порушення позивачем вимог п.п.7.3.1 п. 7.3, п.п.7.4.5 п. 7.4, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п. 7.2, п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту за травень 2009 року в сумі 995 100,00 грн., що спричинили наступні порушення: - заниження податкових зобов'язань (рядок 1 декларації) за травень 2009 року в розмірі 4 328,00 грн., за рахунок того, що товариством не в повній мірі відображено в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних та відповідно в податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2009 року реалізацію товарно-матеріальних цінностей ТОВ «Магік» та ПП ОСОБА_5; - завищено податковий кредит (рядок 10.1 декларації) за травень 2009 року в розмірі 9 231,20 грн. за рахунок того, що товариством двічі в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних відображені податкові накладні від ВАТ «Київський КПК» № 5261 від 04.05.2009 р. на суму податку на додану вартість 6 955,20 грн. по придбанню лотка, від МПФ «Сігма-С» № 520 від 15.05.2009 р. на суму податку на додану вартість 1 076,00 грн. при придбанні дизпалива та від СПД ОСОБА_6 № 18 від 21.05.2009 р. на суму податку на додану вартість 1 200,00 грн. при придбанні прокладок ДСП; - товариством безпідставно в травні 2009 року до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість в розмірі 981 541,23 грн. по податковим накладним, виписаним в попередніх звітних періодах, а саме: лютий, березень та квітень 2009 року (Додаток 13 до акта перевірки).

Разом з тим, доказів прийняття податкових повідомлень-рішень на підставі актів перевірки № 871/05-53/23-30/33529350 від 27.05.2009 р. та № 1281/05-53/23-30/33529350 від 17.08.2009 р. податковим органом, під час розгляду судами даної справи, не надано.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті, не погоджуючись з висновками відповідача та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з наявного в матеріалах справи реєстру отриманих та виданих податкових накладних ТОВ «Церсаніт Інвест», позивач відобразив в складі податкового кредиту суми податку на додану вартість, згідно з належним чином оформленими податковими накладними, отриманими із запізненням у тому звітному періоді, в якому вони були отримані.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно офіційних роз'яснень, наданих ДПА України, у межах наданих Законом повноважень, у листі № 6936/6/15-2415-9 від 11.08.2003 р. «Щодо відновлення податкового кредиту по податковій накладній, яка на момент перевірки податковим органом не була оформлена постачальником належним чином» у разі, коли платник податку отримує належним чином оформлену податкову накладну із запізненням, то він відповідно до зазначених законодавчих норм, але з урахуванням граничного строку давності визначення сум податкових зобов'язань, встановленого ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», (не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації звітного періоду), не позбавляється права на включення вказаної в ній суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому вона була отримана. Крім того, у листі Державної податкової адміністрації України від 11.08.2004 р. № 15316/7/15-2417 зазначено, що записи в податковому обліку про податкові накладні, отримані із запізненням, не можуть бути прирівняними до записів про самостійно виправленні помилки, а тому включення їх до декларації з податку на додану вартість повинно здійснюватися в такому порядку. У випадку коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Така ж позиція висвітлена у листі ДПА України від 30.12.2005 р. № 26268/7/16-1117 «Про деякі питання справляння податку на додану вартість» в якому, зокрема, зазначено, що отримавши податкову накладну (у поточному податковому періоді), покупець товару (за умови виконання норм підпункту 7.4.1 зазначеного вище пункту 7.4) набув права на включення суми податку, вказаній у цій податковій накладній, до податкового кредиту. Вказана сума має бути відображена у рядку 10.1 податкової декларації з податку на додану вартість за поточний звітний період. При цьому додаток 1 до податкової декларації з податку на додану вартість «Розрахунок коригування сум ПДВ» не заповнюється, оскільки ніякого коригування раніше відображеного податкового кредиту в даному випадку не здійснюється.

За таких підстав, суди попередніх інстанцій слушно зазначили необхідність враховувати те, що період виникнення права на податковий кредит та дата виписування податкової накладної можуть не збігатися. Зазначена обставина спростовує твердження відповідача-1 про неправомірність формування податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому була отримана податкова накладна.

Згідно акту перевірки, перевіряючі, обґрунтовуючи свої висновки щодо встановлених порушень позивачем податкового законодавства наголошував на необхідності подання позивачем скарг на постачальників щодо відмови виписування податкових накладних. Однак, згідно п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», звернення з такими скаргами є правом платника, а не обов'язком. Крім того, подання таких скарг передбачено у випадках відмови контрагента виписувати податкову накладну, а в даному випадку податкові накладні були виписані контрагентами позивача, але отримані останнім із запізненням, що не зумовлює необхідність звернення платника податків до податкового органу з відповідними скаргами.

Виходячи з вищезазначених правових норм, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що у випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулись господарські операції, суми податку на додану вартість вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивачем правомірно сформований податковий кредит в періоді отримання відповідної податкової накладної, а зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2009 року є безпідставним.

Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, ТОВ «Церсаніт Інвест» 20.10.2009 р. подано до Новоград-Волинської ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2009 року, яка зареєстрована за вх. № 40522 та розрахунок суми бюджетного відшкодування за вересень 2009 року, відповідно до якого сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню становить 9 402 469,00 грн. і заяву про повернення суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.п.7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди ( у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У п.п.7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, позивач, маючи право на одержання бюджетного відшкодування, виконавши вимоги вищезазначених правових норм, прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, надавши Новоград-Волинській ОДПІ податкову декларацію і Довідку за ті періоди, у яких у нього виникло право на бюджетне відшкодування.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які правомірно визнали необґрунтованими висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 18.11.2009 р. № 1767/05-53/15-02, і скасували спірне податкове повідомлення-рішення від 19.11.2009 р. № 0010911502/0 та задовольнили вимоги позивача про стягнення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за вересень 2009 року в сумі розміром 62 977,00 грн.

Частиною другою ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав

За таких обставин та з урахуванням вимог ч.3 ст.2, ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п.3 ст.2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15.03.2012 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2012 р. у справі №0670/274/12 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І.О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) Н.Є. МаринчакПомічник судді підпис (підпис) І.В. Приходько З оригіналом згідно З оригіналом згідно