Ухвала суду № 33858796, 02.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/43137/12

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Маринчак Н.Є., Приходько І.В.,

за участю секретаря Стоцького О.І.,

представника позивача Сміховського М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 18.01.2012 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2012 року

у справі № 2а/1770/4162/2011

за позовом приватного підприємства «Мінераліз» (далі - позивач, ПП «Мінераліз»)

до Державної податкової інспекції у Рівненському районі (далі - відповідач, ДПІ у Рівненському районі)

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 18.01.2012 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2012 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Рівненському районі № 0000302351/0 від 12.04.2011 року в частині зменшення ПП «Мінераліз» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2010 року на 204 829,00 грн.; визнано протиправним та скасовано повністю податкове повідомлення-рішення ДПІ у Рівненському районі № 0000282351/0 від 12.04.2011 року, згідно з яким ПП «Мінераліз» визначено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у сумі 366 993,00 грн., у тому числі 293 594,00 грн. за основним платежем та 73 399,00 грн. за штрафними санкціями; визнано протиправним та скасовано повністю податкове повідомлення-рішення ДПІ у Рівненському районі № 0000292351/0 від 12.04.2011 року, згідно з яким ПП «Мінераліз» визначено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» у сумі 732 594,00 грн., у тому числі 586 075,00 грн. за основним платежем та 146 519,00 грн. за штрафними санкціями; присуджено на користь позивача з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справ, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 01.03.2011 року по 22.03.2011 року ДПІ у Рівненському районі проведена виїзна перевірка ПП «Мінераліз» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 07.05.2010 року по 31.12.2010 року та іншого законодавства за період з 07.05.2010 року по 31.12.2010 року, про що складено акт № 243/30/23-141/37105205 від 29.03.2011 року. В акті зазначено про порушення позивачем вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 року, неправомірне віднесення до складу валових витрати на загальну суму 2 344 302,00 грн., у тому числі у III-му кварталі 2010 року 800 999,00 грн., у IV-му кварталі 2010 року 1 543 303,00 грн., а також порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, внаслідок чого позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість згідно податкових накладних, отриманих від ТОВ «Українська агропромислова группа», ТОВ «Торговий дім «Востокхімпром», ТОВ «Компанія «Тасман», а всього у сумі 518 776,00 грн., у тому числі за липень 2010 року 60 729,00 грн., за серпень 2010 року 99 076,00 грн., за листопад 2010 року 174 349,00 грн., за грудень 2010 року 32 236,00 грн. В результаті встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 586 075,00 грн. та завищення податкового кредиту всього у сумі 293 594,00 грн., а також зменшено значення рядка 26 декларації з податку на додану вартість на 204 829,00 грн.

Судами встановлено, що ПП «Мінераліз» листами № 71 від 31.03.2011 року та № 72 від 01.04.2011 року було надано до ДПІ у Рівненському районі документи, які в акті перевірки зазначено як відсутні. Крім того, на акт перевірки № 243/30/23-141/37105205 від 29.03.2011 року позивачем було подано письмові заперечення, які розглянуто 11.04.2011 року, а 12.04.2011 року ДПІ у Рівненському районі оформлено відповідь на заперечення за вих. № 4158/23-120, за змістом якої, висновки акту залишено без змін.

Податковими повідомленнями-рішеннями ДПІ у Рівненському районі від 12.04.2011 року № 0000302351/0 ПП «Мінераліз» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2010 року на 1 204 829,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 51 207,00 грн.; № 0000282351/0 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 366 993,00 грн. (293 594,00 грн. за основним платежем та 73 399,00 грн. за штрафними санкціями ); № 0000292351/0 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємств» у розмірі 732 594,00 грн. (586 075,00 грн. за основним платежем, 146 519,00 грн. за штрафними санкціями).

Рішенням заступника голови ДПА у Рівненській області № 11946/25-16/248 від 17.06.2011 року за результатами розгляду скарги залишено без змін податкові повідомлення-рішення № 0000292351/0 та № 0000282351/0 від 12.04.2011 року, а скаргу ПП «Мінераліз» без задоволення. Податкове повідомлення-рішення № 0000302351/0 від 12.04.2011 року залишене без змін в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 204 829,00 грн., а в частині визначення штрафних санкцій у розмірі 51 207,00 грн. скасовано.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до договорів № 43 від 08.07.2010 року, № 61 від 01.11.2010 року ТОВ «Торговий дім «Востокхімпром» передає у власність ПП «Мінераліз» мінеральні добрива, а останній проводить їх оплату. Умови поставки окремо визначено договором. За наслідками угоди оформлено відповідні видаткові накладні. Сума 800 156,25 грн. віднесена позивачем до валових витрат у III та IV кварталі 2010 року. Перевезення, отримання мінеральних добрив від ТОВ «Торговий дім «Восток-хімпром» та подальше їх використання у власній господарській діяльності шляхом продажу підтверджується матеріалами справи, дослідженими судами попередніх інстанцій.

Також, судами встановлено, що згідно договорів № 10/09/26М від 26.09.2010 року, № 10/10/21М від 21.10.2010 року, № 10/09/16М від 16.09.2010 року, № 10/11/09М від 09.11.2010 року, № 10/12/21М від 21.12.2010 року ТОВ «Українська агропромислова группа» передає у власність ПП «Мінераліз» мінеральні добрива, а останній проводить їх оплату. Умови поставки окремо визначено договором. За наслідками угоди оформлено відповідні видаткові накладні. Сума 1 542 172,49 грн. віднесена позивачем до валових витрат у III та IV кварталі 2010 року. Перевезення та отримання мінеральних добрив від ТОВ «Українська Агропромислова Группа» підтверджується матеріалами справи, дослідженими судами попередніх інстанцій.

Крім того, судами встановлено, що згідно договору № 2709-1/ПММ від 27.09.2010 року ТОВ «Компанія «Тасман» зобов'язується передати у власність ПП «Мінераліз» нафтопродукти згідно зі специфікацією, що оформлено на бензин марки А-92 в кількості 340 л та останнє проводить їх оплату. Товар оплачено на загальну суму ПДВ 394,66 грн. виписано податкові накладні. Відпуск бензину здійснено з виробничої бази ТОВ «Компанія «Тасман». Господарські операції позивача відображені в документах бухгалтерського обліку. Суми ПДВ сплаченого позивачем постачальникам та суми ПДВ, сплаченого покупцями на користь позивача, підтверджені податковими накладними, форма та зміст яких відповідають вимогам закону, відображені позивачем у податковій звітності.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 року, чинного в повній мірі до 01.04.2011 року, валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з абзацом 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що валові витрати ПП «Мінераліз» по господарським операціям з ТОВ «Українська агропромислова группа», ТОВ «Торговий дім «Востокхімпром» та ТОВ «Компанія «Тасман» підтверджені належним чином оформленими первинними документами, які мають всі необхідні обов'язкові реквізити відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року та розкривають зміст і обсяг господарських операцій.

Судами вірно зазначено, що відсутність товарно-транспортних чи залізничних накладних, що посвідчують факт перевезення бензину, отриманого позивачем від ТОВ «Компанія «Тасман», не є підставою для висновку про протиправність віднесення до валових витрат вартості бензину.

Також, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що діяльність позивача шляхом придбання у ТОВ «Українська агропромислова группа», ТОВ «Торговий дім «Востокхімпром» мінеральних добрив, частина з яких доставлена безпосередньо ПП «Мінераліз», а частина, за його посередництвом, доставлена суб'єктам господарювання, з якими ПП «Мінераліз» укладено угоди на продаж їм мінеральних добрив, не суперечить чинному законодавству. Рух товару підтверджується дослідженими судами залізничними накладними, які оформлені у повній відповідності до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерство транспорту України № 644 від 21.11.2000 року, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 863/5084.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що валові витрати формувались позивачем згідно вимог чинного законодавства, а тому висновки податкового органу є безпідставними.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з вимогами пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до пп. 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Зареєстровані в якості платника податку на додану вартість особи отримують відповідне свідоцтво.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковий кредит позивача сформовано на підставі податкових накладних, які виписані ТОВ «Українська агропромислова группа», ТОВ «Торговий дім «Востокхімпром» та ТОВ «Компанія «Тасман», що контрагенти позивача зареєстровані платниками податку на додану вартість, докази про анулювання їх свідоцтв платника ПДВ відсутні.

Факт використання вказаних товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності позивача підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій матеріалами справи.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що податковий кредит за охоплений перевіркою період формувався позивачем у повній відповідності до вимог чинного на той час податкового законодавства на підставі належним чином оформлених первинних документів обліку, обґрунтовано та правомірно, а висновки податкового органу про протилежне не знайшли жодного свого підтвердження в ході судового розгляду.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 18.01.2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2012 року у справі № 2а/1770/4162/2011 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: Н.Є. Маринчак

І.В. Приходько