Ухвала суду № 33858792, 02.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/75571/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Маринчак Н.Є., Моторного О.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державіної податкової служби

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 02.10.2012 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.11.2012 року

у справі № 2а/1270/6959/2012

за позовом публічного акціонерного товариства «Сталь» (далі - позивач, ПАТ «Сталь»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державіної податкової служби (далі - відповідач-1, СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську ДПС)

та Державної податкової служби у Луганській області (далі - відповідач-2, ДПС у Луганській області)

про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 02.10.2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.11.2012 року, позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську ДПС № 0001408013 від 19.08.2012 року; стягнуто на користь ПАТ «Сталь» з Державного бюджету України судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1081,05 гривня. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач-1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Відповідач-2 заяву про приєднання до касаційної скарги відповідача-1 або заперечень на касаційну скаргу до суду не надав.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ «Сталь» зареєстроване в якості юридичної особа виконавчим комітетом Луганської міської ради 15.12.1993 року. Крім того, позивач перебуває на податковому обліку у СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганськ за № 1967 з 15.12.1993 року, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 03.02.2012 року № 8/29-011.

У відповідності до вимог Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який був чинним до 01.01.2011 року) ПАТ «Сталь» зареєстроване платником податку на додану вартість з 30.09.1997 року, йому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість 133864712014, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 28.07.2011 року № 100346143, серії НБ № 203339.

На підставі п.п. 20.1.4, п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету суми податку на додану вартість з питань взаємовідносин з ПП «Лугінвест-Термінал-Контракт» за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року, за результатами якої складено акт від 04.04.2011 року № 4/35/13386478.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 2 п. 5 п. 18 Порядку заповнення податкової накладної № 165 від 30.05.1997 року, в результаті чого занижено податок на додану вартість, у період що перевірявся, на загальну суму 1 686 000,00 гривень, у тому числі по періодам: квітень 2008 року - 400 000,00 грн., травень 2008 року - 400 000,00 грн., червень - 443 000,00 грн., липень 2008 року - 443 000,00 грн.

Висновок про заниження ПАТ «Сталь» податку на додану вартість, вмотивований тим, що перевіркою встановлено, що у перевіряємому періоді ПАТ «Сталь» мало господарські відносини з фіктивним підприємством ПП «Лугінвест-Термінал-Контракт». Згідно вироку Ленінського районного суду м. Луганська від 03.03.2011 року ОСОБА_4 (директора ПП «Лугінвест-Термінал-Контракт») визнано винним в скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 27 ч. 1 ст. 205 ч. 1 ч. З ст. 358 Кримінального кодексу України за ознаками фіктивного підприємства, а саме створення суб'єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 09.08.2011 року № 0001408013 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 234 156,25 гривень, у тому числі 187 325,00 гривень за основним платежем, 46 831,25 гривня за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги частково, виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1); датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2); податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3); якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4); не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Відповідно до статті 200 ПК України: сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1); при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 ПК України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ПК України регламентовано, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що висновки податкового органу та оцінка документів бухгалтерського обліку ґрунтуються на матеріалах кримінальної справи. Зокрема в абзаці 5-му сторінки акту перевірки зазначено про використання матеріалів кримінальної справи, порушеної відносно посадових осіб позивача, а саме протоколу допиту ОСОБА_4 - директора ПП «Лугінвест-Термінал-Контракт».

Згідно зі ст. 83 ПК України, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; виключено; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Зі змісту акту перевірки вбачається встановлення відповідачем порушень з боку контрагента позивача - ПП «Лугінвест-Термінал-Контракт».

Судами попередніх інстанцій встановлено, що остаточного вироку за кримінальною справою № 02/10/9145-02 порушеної відносно гр. ОСОБА_5 та відносно ОСОБА_4 не ухвалено.

Відповідно до пункту 86.9 статті 86 ПК України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу України, оцінка доказів зібраних в межах кримінальної справи відноситься до компетенції слідчого та суду.

При цьому до компетенції відповідача не відноситься оцінка доказів, зібраних в межах кримінальної справи у разі відсутності їх оцінки уповноваженим органом.

Таким чином, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що у розумінні вимог ПК України матеріали кримінальної справи у тому числі експертизи проведені в межах кримінальної справи не можуть використовуватись в якості підстав для висновків під час проведення перевірок без їх оцінки уповноваженими органами.

Судами встановлено, що висновки, викладені в акті перевірки стосовно порушення позивачем вимог податкового законодавства фактично ґрунтуються лише на висновках перевірки контрагента ПП «Лугінвест-Термінал-Контракт» в частині неможливості здійснення господарських операцій цією юридичною особою (що у сукупності вказує на «нікчемність» правочинів) та матеріалах кримінальної справи. Тобто, податковий орган визнав позивача винним у порушеннях, можливо допущених контрагентом без перевірки всіх первинних бухгалтерських документів за взаємовідносинами позивача з певним контрагентом на виконання постанови слідчого.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те що позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0001408013 від 19.08.2011 року підлягають задоволенню.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 02.10.2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.11.2012 року у справі № 2а/1270/6959/2012 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: Н.Є. Маринчак

О.А. Моторний