Ухвала суду № 33858771, 02.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/74449/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Маринчак Н.Є., Приходько І.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державіної податкової служби

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21.09.2012 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.11.2012 року

у справі № 2а/1270/6533/2012

за позовом приватного підприємства «ВОЛАТ-ТРАНС» (далі - позивач, ПП «ВОЛАТ-ТРАНС»)

до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державіної податкової служби (далі - відповідач, Алчевська ОДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 21.09.2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.11.2012 року, позов задоволено повністю: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення № 0001332310 від 07.09.2012 року про визначення податкового зобов'язання на загальну суму 169 915,00 гривень, з яких 157 464,00 гривні основного зобов'язання з податку на прибуток підприємств та 12 451,00 гривні штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток підприємств та № 0001352310 від 07.09.2012 року про визначення податкового зобов'язання на загальну суму 83 704,00 гривні, з яких 73 743,00 гривні основного зобов'язання з податку на додану вартість та 9961,00 гривня штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість, винесені Алчевською ОДПІ у відношенні ПП «ВОЛАТ-ТРАНС»; стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «ВОЛАТ-ТРАНС» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2146,00 гривень.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили, що не перешкоджає розгляду справи.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 06.02.2012 року відповідачем видано наказ № 152 про проведення документальної планової виїзної перевірки ПП «ВОЛАТ-ТРАНС» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2011 року.

Судами встановлено, що позивача було проінформовано про проведення документальної планової виїзної перевірки письмовим повідомленням від 08.02.2012 року № 56/231/33587983 та направленнями від 20.02.2012 року № 268/231, № 269/231, № 270/231, № 271/231, № 272/231 на проведення перевірки ПП «ВОЛАТ-ТРАНС», видані Алчевською ОДПІ, та які отримані головним бухгалтером ПП «ВОЛАТ-ТРАНС» Корзинка П.Р., що не оспорюється позивачем.

На підставі направлень від 20.02.2012 року № 268/231, № 269/231, № 270/231, № 271/231, № 272/231, виданих Алчевською ОДПІ, державними податковими ревізорами-інспекторами відповідача, згідно п.п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на І квартал 2012 року проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки позивача відповідачем складено акт № 75/22-300/33587983 від 26.03.2012 року про результати документальної планової виїзної перевірки ПП «ВОЛАТ-ТРАНС» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2011 року.

Згідно зазначеного акту, відповідачем виявлені порушення ПП «ВОЛАТ-ТРАНС»: п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у вигляді заниження податку на прибуток у сумі 157 464,00 грн.; пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України у вигляді заниження податку на додану вартість у сумі 85 703,00 грн.; п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 178.5 ст. 178, п. 176.2 ст. 176 ПК України у вигляді неперерахування податку на доходи фізичних осіб у сумі 2847,32 грн.; п. 103.4 ст. 103, п. 160.2 ст. 160 ПК України у вигляді неутримання податку під час виплати доходів нерезидентів із джерелом їх походження в Україні у сумі 105 279,01 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 11.04.2012 року були винесені податкові повідомлення-рішення: № 0000792310 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 95 669,00 грн., за яких 85 703,00 грн. основного зобов'язання з податку на додану вартість та 9966,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість; № 0000782310 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 169 916,00 грн., за яких 157 464,00 грн. основного зобов'язання з податку на прибуток підприємств та 12 452,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток підприємств.

Не погодившись з висновками акту, позивач надіслав відповідачу свої заперечення від 30.03.2012 року № 35/1.

Відповіддю на заперечення від 06.04.2012 року № 2706/22-306 відповідач спростував заперечення до акту перевірки та вважав їх необґрунтованими.

Не погодившись із висновками акту, позивач 23.04.2012 року звернувся до ДПС в Луганській області з первинною скаргою № 45. За результатами розгляду скарги позивача № 45 від 23.04.2012 року ДПС в Луганській області, винесено рішення № 10058/10-408 від 26.06.2012 року, яким податкове повідомлення-рішення № 0000782310 від 11.04.2012 року скасовано в частині 1,00 грн. застосованої штрафної санкції, в іншій частині зазначене рішення залишено без змін; податкове повідомлення-рішення № 0000792310 від 11.04.2012 року скасоване у частині 11 960,00 грн. донарахованої суми податку на додану вартість та 5,00 грн. застосованої штрафної санкції, в іншій частині зазначене рішення залишено без змін.

Частково не погоджуючись з рішенням про результати розгляду первинної скарги № 10058/10-408 від 26.06.2012 року ДПС в Луганській області, позивач 12.07.2012 року звернувся до ДПС України з повторною скаргою № 76 від 12.07.2012 року на податкове повідомлення-рішення № 0000792310 від 11.04.2012 року, податкове повідомлення-рішення № 0000782310 від 11.04.2012 року та Рішення про результати розгляду первинної скарги № 10058/10-408 від 26.06.2012 року ДПС в Луганській області.

За результатами розгляду повторної скарги позивача №76 від 12.07.2012 року рішенням про результати розгляду повторної скарги № 13731/6/10-2115 від 02.08.2012 року ДПС в Луганській області у задоволенні скарги було відмовлено, податкові повідомлення-рішення від 11.04.2012 року з урахуванням рішення про результати розгляду первинної скарги № 10058/10-408 від 26.06.2012 року ДПС в Луганській області залишені без змін.

Згідно з п. 60.1.3 ст. 60 ПК України якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення, то податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним.

Відповідно до п. 58.2 ст. 58 ПК України у разі зменшення контролюючим органом, зокрема суми бюджетного відшкодування платнику податків надсилаються окремі податкові повідомлення-рішення.

Так, відповідачем 07.09.2012 року винесено нові податкові повідомлення-рішення № 0001332310 про визначення податкового зобов'язання на загальну суму 169 915,00 грн., з яких 157 464,00 грн. основного зобов'язання з податку на прибуток підприємств та 12 451,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток підприємств, яке було винесено на підставі акту перевірки № 75/22-300/33578983 від 26.03.2012 року та № 0001352310 про визначення податкового зобов'язання на загальну суму 83 704,00 грн., з яких 73 743,00 грн. основного зобов'язання з податку на додану вартість та 9961,00 штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість, яке було винесено на підставі акту перевірки № 75/22-300/33578983 від 26.03.2012 року.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Щодо уточненої вимоги позивача в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 07.09.2012 року № 0001332310 про визначення податкового зобов'язання на загальну суму 169 915,00 грн., з яких 157 464,00 грн. основного зобов'язання з податку на прибуток підприємств та 12 451,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток підприємств, то суди обґрунтовано вважають, що ця позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій були досліджені надані позивачем до перевірки документи, у тому числі Переліки послуг, що надаються згідно Договору, акти передання-прийняття ДТЗ для надання послуг з ТО і ремонту, наряди-замовлення, акти прийому-передачі наданих послуг за Договором № 09/ТО-2010 про надання послуг з технічного обслуговування техніки від 01.09.2010 року та встановлено, що висновки відповідача про неправомірність віднесення позивачем до складу валових витрати суми 735 780,00 грн. на послуги з обслуговування дорожньо-транспортних засобів, наданих ПП «ЕВАГОР» за перевіряємий період, які мотивовані тим, що надані до перевірки документи, складені з порушенням вимог Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 11.11.2002 року № 792 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 17.02.2003 року за № 122/7443 (далі - Правила з технічного обслуговування), та тим, що позивачем не надані документи, форма яких встановлена Правилами з технічного обслуговування; доцільність та фактичність отримання послуг від ПП «ЕВАГОР», в зв'язку з наявністю в штаті позивача ремонтної групи та на підставі умов Договору № 09/ТО-2010 про надання послуг з технічного обслуговування техніки від 01.09.2010 року, не узгоджуються з дослідженими судами попередніх інстанцій первинними документами, які наявні у позивача та були надані позивачем до перевірки, а також вимогами діючого законодавства України.

Судами встановлено, що уповноваженими особами відповідача під час проведення перевірки не було взято до уваги всі надані позивачем первинні документи на підтвердження здійснення господарських операцій з ПП «ЕВАГОР», із посиланням в акті перевірки від 26.03.2012 року на п. 44.6 ст. 44 ПК України, а саме - відсутність цих документів на час складання звітності. А відтак, суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що висновки відповідача в акті перевірки від 26.03.2012 року про невідповідність первинних документів, що підтверджують факти надання послуг з технічного обслуговування транспортних засобів, вимогам Правил з технічного обслуговування № 792, вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції 05.06.1995 року за № 168/704, не відповідають дійсності та спростовуються змістом самих первинних документів.

Окрім того, судами встановлено, що зі змісту взаємовідносин між ПП «ВОЛАТ-ТРАНС» та ПП «ЕВАГОР», вказаному в Акті перевірки від 26.03.2012 року, вбачається, що відповідач вважає, що оскільки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку недостатньо для фіксації господарської операції або такі документи, з їх точки зору, не вважаються первинними, то і фактично цієї операції не було.

Суди попередніх інстанцій, з якими погоджується колегія суддів касаційної інстанції, правомірно вважають такий висновок відповідача помилковим, оскільки факт здійснення операції тягне за собою документальне оформлення, а не навпаки.

Судами попередніх інстанцій досліджені Перелік транспортних засобів, що належать на праві власності позивачу станом на 30.09.2011 року, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів та встановлено, що позивач є автотранспортним підприємством, яке здійснює вантажні перевезення та виконує роботи власними технологічними транспортними засобами, основна господарська діяльність якого складається в наданні послуг з вантажних перевезень та послуг технологічних транспортних засобів.

Відповідно до п. 1.2 Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 30.03.1998 року № 102 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції 28.04.1998 року за № 268/2708 (далі - Положення № 102), мета технічного обслуговування і ремонту - підтримування дорожніх транспортних засобів у технічно справному стані та належному зовнішньому вигляді, забезпечення надійності, економічності, безпеки руху та екологічної безпеки.

Згідно з п. 3.1 Положення № 102 система технічного обслуговування та ремонту ДТЗ передбачає: підготовку до продажу; технічне обслуговування в період обкатки; щоденне обслуговування; перше технічне обслуговування (ТО-1); друге технічне обслуговування (ТО-2); сезонне технічне обслуговування; поточний ремонт; капітальний ремонт; технічне обслуговування під час консервації ДТЗ; технічне обслуговування та ремонт ДТЗ на лінії.

Згідно з п. 3.7 Положення № 102 технічне обслуговування ДТЗ виконується у планово-обов'язковому порядку, включаючи визначений цим документом та інструкціями виробників перелік обов'язкових робіт.

Також, Положенням № 102 визначені примірний перелік обов'язкових операцій, які проводяться при технічному обслуговування, а також їх періодичність.

Отже, судами вірно зазначено, що для ведення господарської діяльності, пов'язаної з автомобільними перевезеннями, позивач зобов'язаний діючим законодавством України періодично здійснювати технічне обслуговування автомобільних транспортних засобів. Проведення технічного обслуговування автомобільних транспортних засобів нерозривно пов'язано з виробничим процесом позивача - наданням послуг вантажних перевезень, тому витрати позивача на технічне обслуговування автомобільних транспортних засобів є валовими витратами.

Факти надання послуг з технічного обслуговування транспортних засобів між позивачем та ПП «ЕВАГОР» підтверджуються дослідженими судами попередніх інстанцій договором № 09/ТО-2010 про надання послуг з технічного обслуговування техніки від 01.09.2010 року, переліками послуг що надаються згідно договору № 09/ТО-2010 про надання послуг з технічного обслуговування техніки від 01.09.2010 року, актами прийому-передачі послуг, податковими накладними, актами передання-прийняття ДТЗ після надання послуг з ТО і ремонту, нарядами-замовленнями.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій про те, що позивач мав всі законодавчі підстави для віднесення до складу валових витрати в сумі 735 780,00 грн. на послуги з технічного обслуговування дорожньо-транспортних засобів, наданих ПП «ЕВАГОР» позивачу за перевіряємий період.

Також, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які обґрунтовано вважають такими, що суперечать положенням п. 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984, посилання відповідача в акті перевірки від 26.03.2012 року на наявність в штаті позивача працівників ремонтної групи, як на підставу відсутності потреби в послугах ПП «ЕВАГОР» з технічного обслуговування транспортних засобів та необґрунтованості віднесення вартості послуг до валових витрат, оскільки наявність у штаті позивача працівників ремонтної групи, на позбавляє останнього права на використання в своїй господарській діяльності послуг сторонніх осіб з технічного обслуговування та ремонту.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем в акті перевірки від 26.03.2012 року самостійно зазначено, що Договір поставки, укладений між позивачем з ТОВ «ТРАНС АГЕНТСТВО СЕРВІС», має номер «№ 100023» та датований « 04 січня 2011 р.», а в первинних документах на приход металопродукції від ТОВ «ТРАНС АГЕНТСТВО СЕРВІС», наданих до перевірки, міститься посилання на договір «№ 100023» та дату договору « 04.02.2011 р.». При цьому в первинних документах місяць укладання договору записаний цифрами, а не прописом. Судами вірно зазначено, що збіг практично всіх реквізитів договору, окрім написання місяця укладання Договору цифрами, свідчить про формальну описку при оформленні первинних документів.

Тому, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанції про те, що твердження відповідача, що наданий до перевірки Договір поставки № 100023 від 04.01.2011 року не виконувався, а первинні документи на відвантаження металопродукції від ТОВ «ТРАНС АГЕНТСТВО СЕРВІС» надані за неіснуючим договором, засновані на формальних підставах та припущеннях відповідача. Окрім того, неприйняття до уваги первинних документів на приход металопродукції від ТОВ «ТРАНС АГЕНТСТВО СЕРВІС», наданих до перевірки, на підставі нібито ненадання до перевірку договору, на який ці документи посилаються, суперечить нормам діючого законодавства України.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність їх оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Судами вірно зазначено, що договір не є первинним документом бухгалтерського та/або податкового обліку. Відповідно до положень ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Наявність договору є домовленістю сторін, та не є обов'язково фактом здійснення господарської операції. Факт здійснення господарської операції відображають первинні документи згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Судами попередніх інстанцій досліджені первинні документи та встановлено факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТРАНС АГЕНТСТВО СЕРВІС» з придбання металопродукції в періоді, що перевірявся та встановлено, що фактично вся металопродукція, отримана позивачем від ТОВ «ТРАНС АГЕНТСТВО СЕРВІС», була використана на проведення капітальних ремонтів власних автомобільних та технологічних транспортних засобів

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що Алчевською ОДПІ в акті перевірки від 26.03.2011 року в порушення ст. ст. 1, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704, ст. 626 Цивільного кодексу України, положенням про договір поставки Господарського кодексу України безпідставно, необґрунтовано та всупереч фактичним даним податкового обліку та первинним документам зроблено висновок про завищення позивачем валових витрат по операціям з ТОВ «ТРАНС АГЕНТСТВО СЕРВІС».

З огляду на вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що податкове повідомлення-рішення від 07.09.2012 року № 0001332310 про визначення податкового зобов'язання на загальну суму 169 915,00 грн. є таким, що підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення від 07.09.2012 року № 0001352310 про визначення податкового зобов'язання на загальну суму 83 704,00 грн., з яких 73 743,00 грн. основного зобов'язання з податку на додану вартість та 9961,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість, то суди попередніх інстанцій дійшли до правильного висновку, що твердження відповідача про те, що позивач не мав права на включення витрат за послуги з технічного обслуговування транспортних засобів наданих позивачу ПП «ЕВАГОР» до податкового кредиту у сумі 82 090,00 грн., з мотивувань відсутності задекларованих податкових зобов'язань по послугам з технічного обслуговування транспортних засобів ПП «ЕВАГОР», є безпідставними, оскільки чинне законодавство не передбачає підстав для виключення з податкового кредиту сум ПДВ, якщо постачальник товарів (робіт, послуг) не задекларував такий ПДВ в податкових зобов'язаннях.

Позивач за діючим законодавством не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, а на нього також не може бути покладений обов'язок з перевірки дотримання постачальниками товару (надавачами послуг) вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету.

Відповідно до вимог пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час виникнення відповідних правовідносин податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покутня та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судам попередніх інстанцій встановлено, що всі податкові накладні, надані ПП «ЕВАГОР» та включені позивачем до податкового кредиту за перевіряємий період, були досліджені відповідачем в ході перевірки. Будь-яких порушень щодо форми, порядку складання, заповнення та надання цих податкових накладних відповідачем не встановлено, про що свідчить зміст акту перевірки від 26.03.2012 року.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які дійшли до правильного висновку, що відповідач всупереч нормам ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. ст. 198, 201 ПК України неправомірно виключив із складу податкового кредиту суми ПДВ з вартості послуг з технічного обслуговування транспортних засобів, наданих ПП «ЕВАГОР» позивачу.

Щодо доводів відповідача про відсутність первинних документів та їх невідповідність встановленим чинним законодавством вимогам по взаємовідносинам між позивачем та ПП «ЕВАГОР» та про відсутність фактичного здійснення господарських операцій з технічного обслуговування транспортних засобів, то суди попередніх інстанцій обґрунтовано зауважили, що наявність ділової мети для використання в його господарської діяльності послуг з технічного обслуговування, наданих ПП «ЕВАГОР», законодавче обґрунтована ст. 36 Закону України «Про дорожній рух», п. 1.2., п. 3.2, п. 3.7. Положення № 102, а також підтверджена дослідженими судами первинними документами щодо отримання послуг, та є підставою для формування податкового обліку платника податків, що підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають її реальність.

Також, суди попередніх інстанцій дійшли до правильного висновку про те, що відповідачем в акті перевірки від 26.03.2012 року в порушення ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. ст. 198, 201 ПК України, ст. 36 Закону України «Про дорожній рух», п. 1.2, п. 3.2, п. 3.7 Положення № 102, безпідставно, необґрунтовано та всупереч фактичним даним податкового обліку та первинним документам зроблено висновок про завищення позивачем податкового кредиту по операціям з ПП «ЕВАГОР» за період, що перевірявся.

Крім того, судами попередніх інстанцій правомірно зазначено, що висновки відповідача, відображені в акті перевірки від 26.03.2012 року, по взаємовідносинам позивача з ТОВ «ТРАНС АГЕНТСТВО СЕРВІС», які заперечують фактичне проведення операцій та, відповідно, правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту в сумі 3613,00 грн. витрат на придбання металопродукції від вказаного контрагента за перевіряємий період, які мотивовані тим, що договір поставки, укладений між ПП «ВОЛАТ-ТРАНС» та ТОВ «ТРАНС АГЕНТСТВО СЕРВІС», та первинні документи при посиланні на договір поставки різняться місяцем укладання договору, є хибними та необґрунтованими, оскільки ділова мета використання позивачем в його господарської діяльності придбаних товарів та подальший рух товарів у позивача фактично відповідачем не досліджувались.

Судами попередніх інстанцій були досліджені подорожні листи вантажного автомобіля та встановлено, що згідно умов договору між цими суб'єктами господарської діяльності, перевозка товару покладена на покупця, а відтак, суди дійли до правильного висновку, що відповідачем в акті перевірки від 26.03.2012 року в порушення ст. ст. 1, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704, ст. 626 Цивільного кодексу України, безпідставно, необґрунтовано та всупереч фактичним даним податкового обліку та первинних документів зроблено висновок про завищення ПП «ВОЛАТ-ТРАНС» податкового кредиту по операціях з ТОВ «ТРАНС АГЕНТСТВО СЕРВІС».

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державіної податкової служби - відхилити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21.09.2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.11.2012 року у справі № 2а/1270/6533/2012 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: Н.Є. Маринчак

І.В. Приходько