Ухвала суду № 33857007, 12.09.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2013 р. справа № 1170/2а-1203/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Лукманової О.М. Поплавського В.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Соломки М.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 травня 2012 року у справі

за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Кіровоградський механічний завод» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Публічне акціонерне товариство «Кіровоградський механічний завод» (далі ПАТ «Кіровоградський механічний завод») 11 квітня 2012 року звернувся до суду з позовом до відповідача Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі Кіровоградської ОДПІ ), в якому просив з урахуванням уточнень до позову визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.12.2011 року, а саме: податкове повідомлення - рішення №0000372310 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 37 530 грн., за основним платежем в сумі 25 020 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 12 510 грн., податкове повідомлення - рішення №0000382310 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 127 689 грн., за основним платежем в сумі 125 250 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2 439 грн. ;податкове повідомлення - рішення №0000392310, яким визначено штрафні (фінансові) санкцій у розмірі 93 140 грн. з податку на додану вартість .

Відповідач заперечував проти позову та просив в задоволенні позову відмовити.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 травня 2012 року позов задоволено , визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ від 20.12.2011 року №0000372310,№0000382310, №0000392310.

Не погодившись з постановою суду, відповідач Кіровоградська ОДПІ звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, про день розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно ст.41 КАС України не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ПАТ «Кіровоградський механічний завод») зареєстрований Кіровоградською ОДПІ як платник податків.

Відповідачем Кіровоградською ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.09.2011 року, по результатам якої складений акт №181/23-1/00374485 від 07.12.2011 року.

Відповідно до викладених в акті перевірки висновків, позивач порушив приписи положень п. 1.32 ст. 1, п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5, п.п.7.8.2 п.7.8 ст. 7, п.п. 11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на суму 125250 грн.; у тому числі: за II квартал 2010 року на суму 9750 грн., за І квартал 2011 року на суму 115500 грн.; підприємством віднесено до складу валових витрат суми по операціях з оприбуткування ТМЦ по взаємовідносинах з підприємством- контрагентом ПП «Технобудресурс БТ» , правочини з яким визнані нікчемними.

пп. 7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5, п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (який був чинним на момент вчинення порушення), п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 204.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-У, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на суму 25020 грн., в тому числі: за липень 2009 року на суму 3353 грн.; жовтень 2009 року на суму 3053 грн.; листопад 2009 року на суму 5463 грн.; грудень 2009 року на суму 10709 грн.; січень 2010 року на суму 2442 грн.;

п.п. 7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5., п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.2, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.204. ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено суму ПДВ, що підлягає (підлягала) бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів на суму 186280 грн., у тому числі: за серпень 2009 року на суму 14647 грн., вересень 2009 року на суму 21150 грн.; жовтень 2009 року на суму 17100 грн., листопад 2009 року на суму 19447 грн., грудень 2009 року на суму 72087 грн.; січень 2010 року на суму41849 грн.;

п. 3.4 ст. З, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України від 22.05.2003 року №889- IV «Про податок з доходів фізичних соіб» та п. 164.5 ст. 164, п.п. 168.1.1 п.168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності дотримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету 2596,06 грн. в тому числі за II півріччя 2009 року в сумі 311,82 грн., за 2010 рік в сумі 684,88 грн., за І - III квартал 2011 року в сумі 1599,36 грн.

На підставі акту перевірки №181/23-1/00374485 від 07.12.2011 року податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення №0000372310 від 20.12.2011 року щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 37 530 грн., за основним платежем в сумі 25 020 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 12 510 грн.,податкове повідомлення - рішення №0000382310 від 20.12.2011 року щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 127 689 грн., за основним платежем в сумі 125 250 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2 439 грн.; податкове повідомлення - рішення №0000392310 від 20.12.2011 року, яким визначено штрафні (фінансові) санкцій у розмірі 93 140 грн. з податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 1 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, розділ III "Податок на прибуток " цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Згідно розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України, Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств " втрачає чинність 01 квітня 2011 року.

Отже, в період з 01.04.2010 року по 01.04.2011 року правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника цього податку регулювалися саме Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі Закону №334/94-ВР), а починаючи з 01.04.2011 року - положеннями Податкового кодексу України.

Відповідно до приписів п.1.32. ст.1 Закону №334/94-ВР діяльність підприємства є господарською діяльністю за умови, якщо така діяльність здійснюється регулярно та спрямована на досягнення економічних та соціальних результатів та з метою одержання прибутку.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334/94-ВР встановлено, що до складу валових витрат включаються, зокрема суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) , з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Згідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п.5.11 ст.5 Закону №334/94-ВР установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону №334/94-ВР , датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Матеріалами справи підтверджено , що між ПАТ «Кіровоградський механічний завод» та контрагентами ПП «Технобудресурс БТ», ПП «Плантер» укладені договори поставки товару -пічного палива.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року (далі Закон № 996-XIV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Такі ж положення містяться в Податковому Кодексі України, згідно з приписами якого, а саме: п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як свідчать матеріали справи, здійснення поставки товару -пічного палива контрагентами позивача ПП «Технобудресурс БТ», ПП «Плантер» за відповідними договорами підтверджується первинними бухгалтерськими документами : видатковими накладними, прибутковими накладними, податковими накладними, карточками складського обліку матеріалів, платіжними дорученнями про оплату товару, оформленими у відповідності із Законом № 996-XIV, згідно яких товар прийнятий позивачем та оплачений, в тому числі ПДВ.

За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що ПАТ «Кіровоградський механічний завод» правомірно включив до складу валових витрат відповідних періодів витрати по оплаті договорів поставки товару пічного палива з контрагентами ПП «Технобудресурс БТ», ПП «Плантер» та мав всі необхідні розрахункові, видаткові, та інші документи, підтверджені відповідними первинними бухгалтерськими документами, оформленими у відповідності із Законом № 996-XIV, що є підставою для відображення таких документів в бухгалтерському та податковому обліку, та включення витрат з виконання цих робіт до складу валових витрат відповідних податкових періодів.

За змістом п.п. 7.4.1., 7.4.5. п. 7.4. ст. 7, п.10.2 ст.10 Закону № 168/97-ВР умовами права платника податків на податковий кредит мають бути фактично здійснені господарські операції, які підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат з сплати податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту; платники ПДВ відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону, при цьому право на включення до складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених продавцям (виконавцям) товарів (робіт, послуг), не може ставитися у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до п.п.7.5.1 пп.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) , або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, який почав діяти з 1.01.2011 року, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до приписів п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, п.198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно із п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Із матеріалів справи вбачається, що між ПАТ «Кіровоградський механічний завод» та контрагентами ПП «Технобудресурс БТ», ПП «Плантер» укладені договори про придбання пічного палива.

Відповідно до п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.(п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно вищевказаних норм, Податковим кодексом України встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Пунктами 201.8. та 201.9. ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Із матеріалів справи видно, що зазначені вище договори поставки товару були спрямовані на реальне настання правових наслідків та набуття сторонами цивільних прав та обов'язків, що обумовлені ними, оскільки ПП «Технобудресурс БТ», ПП «Плантер» здійснено поставку товару, а ПАТ «Кіровоградський механічний завод» здійснив оплату товару на користь контрагентів відповідно до платіжних документів.

Здійснення контрагентами позивача ПП «Технобудресурс БТ», ПП «Плантер» за вищезазначеними договорами поставки товару та здійснення позивачем оплати виконаних робіт підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими у відповідності із Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 року, а саме: податковими накладними, платіжними дорученнями по оплаті товару тощо.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем до складу податкового кредиту відповідних періодів віднесено суми ПДВ по виписаним ПП «Технобудресурс БТ», ПП «Плантер» податковим накладним.

Відповідно до викладених в акті перевірки висновків, позивач порушив приписи ч.1,2 ст.215, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України при вчиненні правочинів, укладених з ПП «Технобудресурс БТ», ПП «Плантер», договори з зазначеними контрагентами є нікчемними.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не надані належні докази фіктивності (нікчемності) укладених позивачем з контрагентами правочинів, рішення суду про визнання їх такими, також не існує судових рішень, якими контрагенти позивача визнані фіктивними, а їх установчі документи - недійсними, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем висновок про нікчемність правочинів зроблений на припущеннях.

Оскільки факт дійсного виконання позивачем та його контрагентами ПП «Технобудресурс БТ», ПП «Плантер» господарських угод доведений матеріалами справи, позивач не мав підстав вважати діяльність цих контрагентів протиправною, так як на час дії угод зазначені контрагенти позивача були зареєстровані в установленому порядку як платники ПДВ, мали право виписувати та надавати податкові накладні, не були виключені із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Суми ПДВ за зазначеними податковими накладними позивачем правомірно включені до складу податкового кредиту , та відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, оскільки чинне податкове законодавство України не ставить в залежність право покупця на податковий кредит від проведення перевірок податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб, а також наявності та змісту правових взаємовідносин цих осіб між собою.

На підставі викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач виконав передбачені законом умови щодо підтвердження свого права на податковий кредит та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту по операціям з зазначеними контрагентами, а висновки податкового органу про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість згідно оскаржуваних податкових повідомлень - рішень є неправомірними.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України , суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є обґрунтованим та вірним.

Доводами апеляційної скарги вказані обставини не спростовуються.

Оскільки судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини адміністративної справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись п. 1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 травня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Т.С. Прокопчук

Суддя: О.М. Лукманова

Суддя: В.Ю. Поплавський