Рішення № 33855754, 24.09.2013, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження №22ц\791\2764\ 2013р. Головуючий в І інстанції: Головко О.В.

Категорія: 27 Доповідач: Чиркова К.Г.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2013 року вересня місяця 24 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого: Пузанової Л.В. Суддів: Чиркової К.Г.

Фурман Т.Г.

при секретарі: Биковій Ю.В.

з участю прокурора: Волкової Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора Суворовського району м. Херсона, який діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 27 червня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення збитків та за зустрічним позовом прокурора Суворовського району м. Херсона, який діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення збитків, посилаючись на те, що 26.02.2010 року між нею та відповідачкою укладено нотаріально посвідчений договір купівлі - продажу 52\100 частин житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. На виконання умов договору вона передала ОСОБА_2 обумовлену ними ціну продажу 20000 доларів США, на підтвердження отримання грошових коштів продавець видала письмову розписку.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 28.12.2010 року, залишеним без змін апеляційним судом Херсонської області 09.03.2011 року, визнано недійсним договір купівлі - продажу від 26.02.2010 року 52\100 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 з підстав укладення договору без дозволу органів опіки та піклування, оскільки на час його укладення в будинку проживав та був зареєстрований неповнолітній ОСОБА_4

З огляду на те, що відповідачка заперечувала факт проживання чи реєстрації в будинку інших крім неї осіб і надала на підтвердження правдивості тверджень до нотаріальної контори відповідну довідку, таким чином ввела її, як покупця в оману та не повертає отримані грошові кошти, позивач просила суд стягнути з відповідача отримані за договором купівлі - продажу 20000 доларів США, а також 3% річних в сумі 1300 доларів США.

У ході судового розгляду справи позивач уточнила позовні вимоги та просила суд станом на день подачі позовної заяви на 04.05.2012 року стягнути з ОСОБА_2 за офіційним курсом Національного Банку України 159 600 грн., що еквівалентно 20000 доларів США, 18194,40 грн. інфляційні втрати, 10374 грн. три відсотка річних за весь час прострочення та 1881,70 грн. судового збору.

У жовтні 2012 року прокурор Суворовського району м. Херсона звернувся до суду із зустрічним позовом в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики, посилаючись на те, що договір позики від 26.02.2010 року укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є недійсним, оскільки отримання грошових коштів за даним договором підтверджується підробленою розпискою. Окрім того, ОСОБА_2 людина похилого віку з 11.08.2008 року по теперішній час перебуває на обліку в Херсонському обласному наркологічному диспансеру з діагнозом «Розлади психіки та поведінки, внаслідок вживання алкоголю. Синдром залежності», а людину з такою хворобою легко ввести в оману, чим і скористалася ОСОБА_3

Прокурор з огляду на те, що ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 20000 доларів США не отримувала, письмову розписку не підписувала та знаходилася в стані, в якому не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, просив суд визнати недійсним договір позики від 26.02.2010 року укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 27 червня 2013 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 159600 грн. завданих збитків, 18194,40 грн. інфляційних втрат, 10374 грн. три відсотки річних за весь час прострочення, судові витрати в сумі 1984,70 грн., а всього 190153,10 грн.

У задоволенні зустрічного позову прокурора Суворовського району м. Херсона, який діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики відмовлено.

В апеляційній скарзі прокурор Суворовського району м. Херсона, діючий в інтересах ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічні позовні вимоги, зазначаючи, що висновки суду у спірних правовідносинах не відповідають обставинам справи та нормам матеріального права.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_3 її доводів не визнала, рішення суду просить залишити без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що 26.02.2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено нотаріально посвідчений договір купівлі - продажу 52\100 частин житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. На виконання умов договору покупець передала ОСОБА_2 обумовлену ними ціну продажу 20000 доларів США, на підтвердження отримання грошових коштів продавець видала письмову розписку.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 28.12.2010 року, залишеним без змін апеляційним судом Херсонської області 09.03.2011 року, визнано недійсним договір купівлі - продажу від 26.02.2010 року 52\100 частин житлового будинку по АДРЕСА_1, з підстав його укладення без дозволу органів опіки та піклування, оскільки на час укладення договору в будинку проживав та був зареєстрований неповнолітній ОСОБА_4

Питання щодо повернення сторін у первісний стан, який мав місце до здійснення недійсного правочину, зазначеним судовим рішенням не вирішувалося.

Враховуючи, що укладений між сторонами договір визнаний судом недійсним і за його наслідками кожна сторона повинна повернути інший стороні все отримане за договором, оскільки ОСОБА_2 отримала грошові кошти від ОСОБА_3 в сумі 20000 доларів США, житловий будинок залишився у її користуванні, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про стягнення з неї на користь позивача обумовлену ними ціну продажу, в гривневому еквіваленті до долару США, відповідно до встановленого Національним Банком України курсу за станом на час вирішення судом справи.

Разом із тим, суд першої інстанції правильно на вимогу позивача стягнувши грошові кошти в національній валюті, помилково застосував до спірних правовідносин положення ст.625 ЦК України, оскільки між сторонами не існувало грошових зобов'язань і грошові кошти за договором купівлі - продажу передавалися продавцю в іноземній валюті, а за діючим в Україні законодавством індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта індексації не підлягає.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в частині стягнення на користь позивача 18194,40 грн. інфляційних втрат та 10374 грн. трьох відсотків річних за весь час прострочення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову у цій частині, у зв'язку із цим визначена судом загальна сума стягнення підлягає зменшенню з 190153,10 грн. до 161584,70 грн.( 190153,10 - 18194,40грн. - 10374грн. = 161584,70грн.).

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним договору позики суд першої інстанції виходив із того, що в ході судового розгляду справи обставини викладені позивачем за зустрічним позовом не знайшли свого підтвердження, у тому числі щодо введення ОСОБА_2 в оману та відсутності її підпису в розписці про отримання грошових коштів за договором купівлі - продажу.

Такий висновок суду є правильним і ґрунтується на всебічно та повно досліджених обставинах справи.

Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі, доказах і як такі, що висновок суду не спростовують підлягають відхиленню.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальнику) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передавання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст.1046 ЦК України).

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч.2 ст.1047).

Відповідно до вимог ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до вимог ст.10 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Матеріалами справи підтверджено, що між сторонами 26.02.2010 року укладено не договір позики, а нотаріально посвідчений договір купівлі - продажу 52\100 частин житлового будинку, на підтвердження отримання за зазначеним договором грошових коштів на суму 20000 доларів США ОСОБА_2 видала письмову розписку.

За таких обставин, колегія суддів, вважає безпідставними доводи апелянта про те, що договір позики не відповідає вимогам закону, суперечить положенням ст.ст.1047, 1049, 1051 ЦК України, оскільки прокурор, який діє в інтересах ОСОБА_2 посилаючись на недійсність договору позики, зазначав про те, що підпис у розписці виконаний не нею і ОСОБА_2 грошових коштів за даним договором не отримувала, не врахував, що за діючим в Україні законодавством вимоги закону щодо недійсності правочину до розписки не застосовуються, оскільки письмова розписка підтверджує передавання грошових коштів, і не є підтвердженням договору, а відповідно до встановлених у ході судового розгляду справи обставин, між сторонами виникли правовідносини, які випливають з договору купівлі - продажу, а не з договору позики.

Такими, що не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про наявність об'єктивних причин, які обумовили непроведення експертизи, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а заперечуючи підпис на розписці про отримання грошових коштів, ОСОБА_2 і прокурор, який діє в її інтересах не надали для проведення експертизи достовірних вільних зразків почерку ОСОБА_2 за 2009 -2010 року, які не пов'язані з розглядом справи, що відповідно до ст.60 ЦПК України є обов'язком сторони у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в оскарженій прокурором частини ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування чи зміни колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, ст.ст.1046, 1047, 1051 ЦК України, керуючись ст.ст. 303,307,309,316 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Суворовського району м. Херсона, що діє в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 27 червня 2013 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 інфляційних втрат в сумі 18194,40грн. та 3% річних в сумі 10374грн. скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, відмовити ОСОБА_3 в задоволенні зазначених позовних вимог.

Зменшити розмір стягнутої з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 загальної суми з 190153,10 грн. до 161584,70 грн.

В решті частині рішення суду залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: