Постанова № 33854364, 01.10.2013, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2013 р. Справа №818/6998/13-a

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.

за участю секретаря судового засідання - Олійника А.В.,

представника позивача - Шелест М.В.,

представників відповідача - Васильченко М.П., Остапенко В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний шинний склад" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіональний шинний склад», звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах, в якому з урахуванням уточнень просить:

- визнати податкове повідомлення-рішення № 0000582260 від 29.07.2013р. протиправним та скасувати;

- визнати податкове повідомлення-рішення № 0000572260 від 29.07.2013р. протиправним та скасувати.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що ДПІ у м. Сумах було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Регіональний шинний склад», 29 липня 2013 року відповідачем були видані податкові повідомлення-рішення № 0000582260, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 256 754,00 грн., № 0000572260, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на 96 662,00 грн.

Позивач вважає дані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню з наступних підстав.

Позивач зазначає, що відповідачем було встановлено, заниження суми податкового зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток від реалізації товарів ФОП ОСОБА_4 Натомість, в липні 2010 року в ТОВ «Регіональний шинний склад» було виявлено нестачу товарно-матеріальних цінностей, що сталася внаслідок злочинних дій матеріально відповідальної особи на загальну суму 186 167,39 грн. з ПДВ. Дану нестачу ТМЦ позивачем було включено до складу валових доходів підприємства за ІІІ квартал 2010 року в сумі 155 139,49 грн. і до податкових зобов'язань з ПДВ за серпень 2010 року в сумі 31027,90.

Постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 15.11.2011р. автомобільні шини, обернуто в рахунок відшкодування шкоди ТОВ «Регіональний шинний склад».

В І кварталі 2012 року позивач реалізував вищевказаний товар ФОН ОСОБА_4 на загальну суму 144 476,01 грн. з ПДВ, тобто на суму, яка вже була включена позивачем до складу валових доходів підприємства у ІІІ кварталі 2010 року і до податкових зобов'язань з ПДВ у серпні 2010 року. Отже, позивач вважає, що в І кварталі 2012 року не занижував суми податкового зобов'язанню з ПДВ та податку на прибуток від реалізації товарів ФОН ОСОБА_4

Також, перевіркою встановлено, що підприємством до складу податкового кредиту було віднесено податкові накладні, оформлені з порушеннями ст. 201 Податкового кодексу України, а саме в податкових накладних не зазначено прізвище особи, яка склала податкову накладну. Натомість, з такою позицією відповідача не згоден, так як зазначені податкові накладні складені працівниками ТОВ «ТИК «Омега- Автопоставка» ОСОБА_5, ТОВ «Нокіа Шина» ОСОБА_6, ТОВ «ТПК Омега-Автопоставка» ОСОБА_7, ТОВ «Валса» ОСОБА_8

Таким чином, позивачем сформовано податковий кредит в сумі 142 641,34 грн. на підставі податкових накладних, що оформлені у відповідності до ст. 201 Податкового кодексу України.

Крім того, перевіркою встановлено завищення валових витрат в результаті включення позивачем орендної плати за землю, що не використовується в господарській діяльності підприємства.

Натомість,позивач зазначає, що між позивачем та Сумською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки від, відповідно до якого позивач орендує земельну ділянку площею 0,0432 га.

Відповідно до аб. 2 пп. «в» п. 10.4 ст. 138 ПК України до складу інших операційних витрат включаються суми нарахованих податків і зборів, установлених цим Кодексом, а також інші обов'язкові платежі, встановлені законодавчими актами. Разом з тим, податковим законодавством не встановлено жодних обмежень щодо включення суб'єктом господарювання- платником податків орендної плати за землю, що не використовується в його господарській діяльності.

Також, перевіркою відображених встановлено завищення позивачем задекларованих показників на загальну суму 236 961,00 грн. у IV кварталі 2011 року, що підтверджується різницею між даними бухгалтерського обліку та даними Декларації.

Натомість, позивач зазначає, що відповідно до рядку 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» поданої Декларації з податку на прибуток підприємств від 09.02.2012р., позивач задекларував витрат на суму 7 177 676,00, відповідно до даних бухгалтерського обліку позивача витрати по собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) склали 7 177 676,00 грн. Таким чином, висновок відповідача щодо завищення позивачем «декларованих показників по собівартості товару в IV кварталі 2011 року на суму 236 961,00 не підтверджується даними бухгалтерського обліку позивача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечували та просили у задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на наступне.

На порушення п.135.1, п.135.2 ст.135 Податкового Кодексу України, перевіркою встановлено заниження підприємством ТОВ «Регіональний шинний склад» податкового зобов»язання з ПДВ та податку на прибуток у зв'язку з неповним відображенням реалізації товару ФОП ОСОБА_9 Також, перевіркою встановлено, завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 05.1 Декларацій «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 236 961 грн. В ході перевірки на підставі наданих оборотно сальдових відомостей по рах. 79, 28; 90; встановлено, що в 4 кварталі 2011 року підприємством ТОВ «Регіональний шинний склад» собівартість реалізованих товарів визначена в сумі 6 940 715,74 грн. Різниця між даними бухгалтерського обліку та даними Декларації становить 236 961,0 грн.

Крім того, перевіркою встановлено завищення задекларованих показників, відображених у рядку 06.5 Декларацій "Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати" на суму 14209,8 грн. за рахунок включення орендної плати за землю, що не використовується в господарській діяльності підприємства.

Проведеною перевіркою також встановлено, що в перевіряємому періоді підприємством до складу податкового кредиту було віднесено податкові накладні, оформлені з порушеннями ст.201 Податкового кодексу України.

Суд, заслухавши представника позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ДПІ у м. Сумах було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Регіональний шинний склад» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р., за результатом якої складено акт № 2496/2250/33219017/46 (а.с. 137-185). На підставі зазначеного акту перевірки 29.07.2013р. були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000582260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 256 754,00 грн. в тому числі за основним платежем 171 169,00 грн., за штрафними санкціями - 85 585,00 грн., та № 0000572260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на 96 662,00 грн. в тому числі за основним платежем 82 826,00 грн., за штрафними санкціями 13 836,00 грн. (а.с. 9, 12).

Зі змісту акту перевірки, суд вбачає, що перевіркою було встановлено заниження підприємством ТОВ «Регіональний шинний склад» податкового зобов»язання з податку на прибуток за 1 кв. 2012р. та податкового зобов»язання з податку на додану вартість за період січень - березень 2012 р. в наслідок неповного відображення операцій з реалізації товару ФОП ОСОБА_9 у складі доходів від операційної діяльності та у складі податкових зобов»язань з ПДВ, в зв»язку з чим відповідачем було донараховано податку на прибуток за 1 кв. 2012 року в сумі 25 283 грн. та податку на додану вартість на суму 24 080,0 грн.(в тому числі: січень 2012 року на суму 12004,0 грн., лютий 2012року на суму 10219,0 грн., березень 2012 року на суму 1857,0 грн.).

Суд вважає зазначені висновки відповідача такими, що відповідають нормам податкового законодавства виходячи з наступного.

Так, проведеною перевіркою встановлено, що підприємством ТОВ «Регіональний шинний склад» в 1 кварталі 2012р. проводилась реалізація товарів ФОП ОСОБА_9, в бухгалтерському обліку реалізацію товарів ФОП ОСОБА_9 проведено на суму 273 837,14 грн., згідно наданих для перевірки видаткових накладних та Акту звірки взаєморозрахунків за 1 квартал 2012р. обсяг реалізації товарів ФОП ОСОБА_9 становить 418 313,15 грн. в т.ч. ПДВ 69 718,85 грн. При складанні Декларації з податку на прибуток за 1 квартал підприємством у рядку 02 Декларацій "доходи від операційної діяльності» врахована сума реалізації товарів ФОП ОСОБА_9 в обсязі 228 198 грн., тоді як сума реалізації товарів ФОП ОСОБА_9, в розмірі 120396,0 грн. до Декларації не включена. Також, сума податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 45639 грн. по ФОП ОСОБА_4 підприємством ТОВ «Регіональний шинний склад» врахована при складанні Декларацій з податку на додану вартість за відповідні періоди, тоді як сума в розмірі 24 080,0 грн. не врахована. Обсяг реалізації товарів ФОП ОСОБА_9 за 1 квартал 2012р. на суму 418 313,15 грн. в т.ч. ПДВ 69 718,85 грн., підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку, а саме: видатковими накладними та актом звірки взаєморозрахунків, та не заперечується позивачем (а.с. 81-120).

Суд зазначає, що відповідно до вимог п. 9.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені при здійсненні господарської операції, а якщо це неможливо, то безпосередньо після її закінчення. Відповідно до ст.2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництво іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та надавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку. Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Статтею 134 Податкового кодексу визначено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємства є, зокрема:

-прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду (пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу);

Відповідно до пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з п.135.1, п.135.2 ст.135 Податкового Кодексу України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

- доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

- інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті тау статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 135.2. ст.135 Податкового кодексу України, встановлено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складу доходу від операційної діяльності включаються: доходи, отримані від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, та доходи банківських установ. Дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо) визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше, ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань (пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу).

Згідно з п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу, дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар, а дохід від надання послуг та виконання робіт - за датою складання акта або іншого документа, оформленого згідно з вимогами чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Отже, враховуючи, що право власності на товар реалізований позивачем ФОП ОСОБА_9 перейшло до останнього в І кварталі 2012 року, відтак у ТОВ «Регіональний шинний склад» виник обов'язок включити вказані суми у відповідний період до складу доходів від операційної діяльності в повному обсязі.

Також, згідно з п. 187.1 ст.187, п. 188.1 ст. 188 Податкового Кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 188.1. ст.188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Так, суд зазначає, що в порушення п. 187.1 ст.187, п. 188.1 ст. 188 Податкового Кодексу України, підприємством ТОВ «Регіональний шинний склад» безпідставно занижена сума податкового зобов'язання від реалізації товарів ФОП ОСОБА_4 в розмірі 24 080,0 грн.

При цьому посилання позивача на те, що в липні 2010 року в ТОВ «Регіональний шинний склад» було виявлено нестачу товарно-матеріальних цінностей (автомобільних шин та акумуляторів), на загальну суму 186 167,39 грн. з ПДВ та дану нестачу ТМЦ позивачем було включено до складу валових доходів підприємства за ІІІ квартал 2010 року в сумі 155 139,49 грн. і до податкових зобов'язань з ПДВ за серпень 2010 року в сумі 31027,90, суд вважає безпідставним з огляду на таке.

Судом встановлено, що постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 15.11.2011р. по кримінальній справі № 1806/1-136/11 автомобільні шини у кількості та асортименті, вказаному в п.п. 1-237 протоколу про накладення арешту на майно від 20.10.2010р., обернуто в рахунок відшкодування шкоди ТОВ «Регіональний шинний склад», завданої Малюком ТІЛ. Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 10.01,2012р. вказана постанова суду першої інстанції залишена без змін (а.с. 14, 16, 127-132). Як стверджує позивач саме ці шини і були в подальшому реалізовані ФОП ОСОБА_9 і оскільки сума зазначеної нестачі вже включалась підприємством до складу валових доходів та податкових зобов»язань з ПДВ, позивач вважає безпідставним нараховувати відповідні податкові зобов»язання вдруге. Суд не погоджується з вказаним твердженням позивача, оскільки операції з виявлення та повернення нестачі ТМЦ ні яким чином не впливають на виникнення об»єкту оподаткування при реалізації ТМЦ ФОП ОСОБА_9

Отже, суд вважає позовні вимоги в цій частині необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

Також, зі змісту акту перевірки, суд вбачає, що перевіркою відображених у рядку 05.1 Декларацій з податку на прибуток «Собівартість придбаних виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» встановлено завищення позивачем задекларованих показників на загальну суму 236 961,00 грн. у IV кварталі 2011 року, що підтверджується різницею між даними бухгалтерського обліку та даними Декларації, в зв'язку з чим відповідачем було донараховано податку на прибуток в сумі 54501 грн.

Суд не погоджується з такими висновками відповідача, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Так, з матеріалів справи суд вбачає, що відповідно до рядку 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» поданої Декларації з податку на прибуток підприємств від 09.02.2012р., позивач задекларував витрат на суму 7 177 676,00

Відповідно до даних бухгалтерського обліку позивача :оборотно-сальдової відомості за 4 квартал 201 1 року по рахунку 90 за IV квартал 2011 року, аналізу рахунку 79 за ІV квартал 2011 року, аналізу рахунку 90 за ІV квартал 2011 року, собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) склали 7 177 676,00 грн., що відповідає даним рядку 05.1 поданої Декларації з податку на прибуток підприємств від 09.02.2012р. (а.с. 136, 197, 208).

Згідно ч.4. ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. (ч.2 ст.71) Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Суд зазначає, що податковим органом в даному випадку не було надано суду будь - яких доказів на обґрунтування вищевикладених висновків акту перевірки. Відтак суд вважає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім того, перевіркою встановлено завищення позивачем показників у рядку 06.4 «Інші витрати звичайної діяльності та операційні витрати» декларацій з податку на прибуток на суму 14 209,80 грн., внаслідок включення позивачем до складу витрат орендної плати за землю, що не використовується в господарській діяльності підприємства, в зв»язку з чим відповідачем донараховано податку на прибуток в сумі 3042 грн.

Суд не погоджується з данним висновком відповідача та вважає його таким що не відповідає нормам податкового законодавства.

З матеріалів справи суд вбачає, що між позивачем та Сумською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки від 21.12.2009р., відповідно до якого позивач орендує земельну ділянку площею 0,0432 га, яка знаходиться за адресою:АДРЕСА_1, кадастровий номер: 5910136300:06:036:0055. Земельна ділянка надається в оренду під будівництво СТО, згідно з Українським класифікатором цільового використання - землі комерційного використання. Як зазначено в акті перевірки, орендована земля за адресою : АДРЕСА_1 площею 0.0432 га. не використовується підприємством під будівництво СТО.

Суд зазначає, що згідно з пп. 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Відповідно до п.138.10.4 п.138.4 ст.138 Податкового Кодексу України, інші операційні витрати, що включають, зокрема:

в) інші витрати операційної діяльності, пов'язані з господарською діяльністю, у тому числі, але не виключно:

суми нарахованих податків та зборів, установлених цим Кодексом (крім тих, що не визначені в переліку податків та зборів, встановлених цим Кодексом), єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відшкодування Пенсійному фонду України сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", різниці між сумою пенсії, призначеної за Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право особа, які згідно із законодавством фінансуються за рахунок коштів підприємств, установ, організацій в обов'язковому порядку, а також інших обов'язкових платежів, встановлених законодавчими актами, за винятком податків та зборів, передбачених підпунктами 139.1.6 і 139.1.10 статті 139 цього Кодексу, та пені, штрафів, неустойки, передбачених підпунктом 139.1.11 статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 14.1.147. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Системний аналіз вказаних законодавчих приписів дає підстави для висновку про те, що для цілей оподаткування визначальним критерієм для кваліфікації діяльності платника як господарської є направленість такої діяльності на отримання доходу. Сам факт того, що на даний час позивач не розпочав будівництво СТО не може бути підставою для висновку про непов»язаність вказаних витрат з господарською діяльністю, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик, проте визначальною ознакою господарської діяльності є наявність ділової мети, що полягає в намірі отримати економічний ефект від операцій.

Як вбачається зі змісту вказаного договору оренди, земельна ділянка набувалась в оренду з метою використання її в господарській діяльності, тобто з комерційною метою, оскільки будівництво СТО безпосередньо пов»язано з основною господарською діяльністю позивача (реалізація автомобільних шин і інших запчастин до автомобілів тощо).

За наведених обставин суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, проведеною перевіркою було встановлено, що в перевіряємому періоді підприємством до складу податкового кредиту було віднесено податкові накладні, оформлені з порушеннями ст.201 Податкового кодексу України (не зазначене прізвище особи, яка склала податкову накладну), в зв'язку з чим відповідачем донараховано податок на додану вартість в сумі 147089 грн.

Суд не погоджується з такими висновками відповідача та вважає їх безпідставними виходячи з наступного.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Суд зазначає, що перелічені в акті перевірки податкові накладні містять підпис посадових осіб підприємств - продавців, скріплених печаткою.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

При цьому, суд зазначає, що самі по собі формальні недоліки в оформленні податкових накладних при фактично здійснених операціях та сплаті ПДВ в ціні придбаного товару не є підставою для позбавлення платника права на податковий кредит.

В судовому засідання представник відповідача не заперечував реальність операцій за результатами яких було виписано спірні податкові накладні, та зазначив що відповідні суми підприємствами контрагентами були включені до складу податкових зобов»язань.

Крім того, в судовому засіданні на огляд суду були надані оригінали вказаних податкових накладних, які містили прізвище осіб, що їх виписали.

Відтак суд вважає, що позовні вимоги в даній частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний шинний склад" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах № 0000582260 від 29 липня 2013 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 147089,00 грн. та застосованні фінансових санкцій в сумі 73545,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах № 0000572260 від 29 липня 2013 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 57543,00 грн. та застосуванні фінансових санкцій в сумі 896,00 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 02 жовтня 2013 року.

Суддя (підпис) В.О. Павлічек

З оригіналом згідно

Суддя В.О. Павлічек