Постанова № 33854262, 19.08.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2013 р. Справа № 804/10314/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВласенка Д.О. при секретаріПасічнику Т.В. за участю: представника позивача Гаценка О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Співдружність інвест плюс" до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001612201 від 12.06.2013 р.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Співдружність інвест плюс" 31 липня 2013 року звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001612201 від 12.06.2013 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається те, що висновки Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, викладені в акті №1529/220/33758736 від 31.05.2013р. про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Співдружність інвест плюс" (код ЄДРПОУ 33758736) щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «Акопт» (код ЄДРПОУ 37999413) за травень 2012р. про те, що ТОВ "Співдружність інвест плюс" порушено ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 198.1, п. 198.3, п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, є безпідставними та необґрунтованими нормами чинного законодавства України. В результаті чого, податкове повідомлення - рішення від 12.06.2013р. № 0001612201, прийняте Криворізькою центральною міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області, на підставі акту перевірки №1529/220/33758736 від 31.05.2013р. протиправне та підлягає скасуванню.

В письмових запереченнях проти позову (вих. № 53638 від 19.08.2013р.), Криворізька центральна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області заперечує проти позовних вимог, вважає, що податкове повідомлення - рішення від 16.06.2013р. № 0001612201 прийняте у відповідності до норм чинного законодавства, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Також, Криворізька центральна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області просить замінити Криворізьку центральну міжрайонну державну податкову інспекцію Дніпропетровської області на Криворізьку центральну об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 38658985, м. Кривий Ріг, просп. Дзержинського, 42, 50007).

Ухвалою від 19.08.2013р. замінено Криворізьку центральну міжрайонну державну податкову інспекцію Дніпропетровської області на її правонаступника Криворізьку центральну об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, та наполягав на їх задоволенні, посилаючись на обставини, які викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про дату, місце та час розгляду справи відповідача було повідомлено належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням 15.08.2013р.

Відповідно ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу Криворізької центральної МДПІ у м. Кривому Розі № 598 від 20.05.2013р. проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Співдружність інвест плюс" (код ЄДРПОУ 33758736) щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «Акопт» (код ЄДРПОУ 37999413) за травень 2012р.

Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Співдружність інвест плюс" (далі - позивач) щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «Акопт» (код ЄДРПОУ 37999413) за травень 2012р., Криворізькою центральною МДПІ Дніпропетровської області ДПС складено акт №1529/220/33758736 від 31.05.2013р.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Співдружність інвест плюс" ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 198.1, п. 198.3, п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки №1529/220/33758736 від 31.05.2013р., Криворізькою центральною МДПІ Дніпропетровської області ДПС прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 12.06.2013р. № 0001612201, відповідно до якого ТОВ "Співдружність інвест плюс" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 19137,57 грн., за основним платежем + 12758,38 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 6379,19 грн.

З акту перевірки №1529/220/33758736 від 31.05.2013р. вбачається, що:

Згідно Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, між сумами податкових зобов'язань та/або податкового кредиту з податку на додану вартість та його контрагентом, а саме по ТОВ «Акопт» на дату складання акту розбіжності становлять 12 758,38 грн.

Вході перевірки використано отриману інформацію від Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС_від 24.09.2012р. №401/22 417/37999413 «Про результати невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Акопт» (код за ЄДРПОУ 37999413) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 21.12.2011 р. по 30.06.2012 р.» (супровідний лист від 09.11.12 №3898/7/22 614).

Згідно отриманого акту невиїзної документальної перевірки встановлений факт відсутності реального вчинення господарських операцій по постачальникам ТОВ «Акопт» за період 21.12.2011р. - 30.06.2012р.

Згідно Акту виконаних робіт №1 за квітень 2012 року ТОВ «Співдружність інвест плюс» надавали послуги з ремонту двигуна гідротрансформатора S 273-376, 2007 г.в. всього на суму 168 190,38 грн/ з ПДВ та було використано: 540,00 чол. годин; матеріали згідно п/н №1204 від 07.05.2012р та №1203 від 04.05.2012р.

Згідно реєстру 1ДФ та поданою звітністю за II квартал 2012 року на ТОВ «Співдружність інвест плюс» працювала 1-особа.

В пакеті наданих ТОВ «Співдружність інвест плюс» копій первинних бухгалтерських документів фінансово-господарської діяльності і питань господарських відносин з замовником ДП «Схід ГЗК» (код ЄДРПОУ 143097879) за перевіряємий період відсутні наступні підтверджуючі документи: податкові накладні, договори купівлі-продажу, договори субпідряду для виконання робіт, акти виконаних робіт від субпідрядників, документи щодо зберігання товару, оплата робіт згідно акту №1 за квітень 2012 року, документи що підтверджують транспортування товару та яким чином відбувався ремонт і т.д.

Отже, відповідно до п. 44.6 ст.44 Податкового кодексу, ТОВ «Співдружність інвест плюс» документи для перевірки не надано, то такі документи вважаються у підприємства відсутні.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Співдружність інвест плюс» (покупець) та ТОВ «Акопт» (продавець) був укладений договір № 02/05 від 02.05.2013р. купівлі - продажу товару - запчастини для ремонту двигуна - гідротрансформатора S273-376.

Відповідно до договору ТОВ «Акопт» поставило ТОВ «Співдружність інвест плюс» товар на суму 76 550,28 грн., з урахуванням ПДВ 12 758,38 грн., що підтверджується наступними документами:

- рахунками - фактури РФ №07/05 від 07.05.2012р., РФ №04/05 від 04.05.2012р.;

- видатковими накладними №07/05 від 07.05.2012р., РФ №04/05 від 04.05.2012р.;

- податковими накладними № 1204 від 07.05.2012р., № 1203 від 04.05.2012р.

Також, між ТОВ «Співдружність інвест плюс» (виконавець) та ДП «Схід ГЗК» (код ЄДРПОУ 143097879) (замовник) 06.04.2012р. укладено договір №252/28, відповідно до якого замовник поручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконати роботи по ремонту двигуна гідротрансформатора S 273-376, 2007 г.в. Вартість виконаних робіт 168 190,38 грн./ з ПДВ.

Також, ТОВ «Співдружність інвест плюс» (замовник) з ТОВ «ТДС Спецтехніка» був укладений договір №1072010С6 від 01.07.2010р. на проведення ремонтних та відновлювальних робіт навантажувальної та екскаваторної техніки, про що були складенні акти: №1 від 02.06.2012р. приймання - передачі виконаних робіт та акт №7387 від 04.06.2012р. про надання послуг на суму 54 600,00 грн., у т.ч. ПДВ 9100 грн., податкові накладні: №31 від 04.04.2012р. на суму 25478,60 грн., з урахуванням ПДВ 4246,43 грн., та № 33 від 04.04.2012р. на суму 29 121,40 грн. з урахуванням ПДВ 4853,57 грн.

Отже, у ТОВ «Співдружність інвест плюс» наявні всі необхідні документи, що підтверджують рух активів в процесі здійснення господарських операцій, зв'язок між фактом придбання товарів і господарською діяльністю ТОВ «Співдружність інвест плюс» та факт здійснення господарських операцій, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість.

З вищевикладеного слідує, що договори, укладені між ТОВ «Співдружність інвест плюс» та його контрагентами направлені на настання правових наслідків, які обумовлені ними, та підтверджені належним чином складеними первинними документами.

Враховуючи, вищевикладене суд прийшов до наступних висновків.

Виходячи зі змісту п.1.1. ст.1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 врегульовано положеннями Податкового кодексу України.

Згідно ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у стаття 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772, встановлено що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

У статті 76 Податкового кодексу України встановлено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Згідно п. 86.2 ст. 86 Податкового кодексу України, за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Дослідуючи господарську діяльність та взаємовідносини ТОВ «Співдружність інвест плюс» з вищезазначеними контрагентами, які підтверджуються первинними документами: договорами, рахунками, видатковими накладними, актами виконаних робіт, податковими накладними, на підставі яких ТОВ «Співдружність інвест плюс» були сформовані дані податкового обліку, можна зробити висновок, що в процесі здійснення господарських операцій, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість, відбувався рух активів, було отримання майнової вигоди, що свідчить про реальності здійснення господарських операцій платника податку ТОВ «Співдружність інвест плюс».

Слід зазначити, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

При цьому в податкових відносинах не може застосуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено пунктом 11 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні".

Отже, Криворізькою центральною МДПІ Дніпропетровської області ДПС не доведено в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків (завищення податкового кредиту на суму 12758,38 грн. ТОВ «Співдружність інвест плюс») у податковому обліку.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика європейського суду є самостійним джерелом права і підлягає застосуванню національними судами.

У п. 38 рішення, датованого 09.01.2007 (справа Інтерсплав проти України) Європейський суд з прав людини відзначив: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, які здійснюються конкретною компанією, вони можуть прийняти відповідні заходи з метою запобігання чи усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду, стосовно загальної практики по відшкодування ПДВ при відсутності будь-яких ознак, що вказували б на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

У справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що «суд визнає, що коли Держави-члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання з боку визначеної фізичної чи юридичної особи, вони можуть застосувати відповідні заходи з метою попередити, зупинити чи покарати за такі зловживання. Однак, суд вважає, що якщо національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної чи юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при ряді операцій по поставкам, чи яких-небудь вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж-таки карають одержувача оподаткованої ПДВ поставки, що повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, що знаходився поза контролю одержувача і відносно до якого не було засобів відстежування і забезпечення його зусиль, то влада виходить за розумні границі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами інтересів і вимогами захисту права власності.

Враховуючи своєчасне та повне використання компанією-заявником своїх зобов'язань по декларуванню ПДВ, неможливості з її боку забезпечити дотримання постачальником його зобов'язань по декларуванню ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства відносно системи оподаткування, про яку компанія-заявник знала чи могла знати, суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань по своєчасному декларуванню ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом з пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності».

Суд вважає, що відповідач не повинен був робити свої висновки саме на підставі висновків перевірки контрагентів позивача, оскільки використання даних відомостей є упередженим та необґрунтованим використанням недостовірних даних.

Підсумовуючи усе вищевикладене, суд дійшов висновку, що ТОВ «Співдружність інвест плюс» правомірно визначило суму податку на прибуток, у зв'язку з чим повідомлення-рішення форми "Р" № 0001612201 від 12 червня 2013 року, яке винесене Криворізькою центральною міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Співдружність Інвест плюс" (код ЄДРПОУ 33758736) щодо збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем на суму 12758,38 грн. (дванадцять тисяч сімсот п'ятдесят вісім гривень 38 коп.) та за штрафними санкціями у розмірі 6379,19 грн. (шість тисяч триста сімдесят дев'ять гривень 19 коп.), є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову, відповідач, який відповідно до норм Податкового кодексу України та за визначенням Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень, правомірність вчинення спірних дій з проведення перевірки належним чином не довів.

Оскільки, вчиняючи оскаржувані дії, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, суд вважає за необхідне адміністративний позов задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 14, 35, 70, 71, 86, 94, 122, 128, 159-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Співдружність інвест плюс" до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001612201 від 12.06.2013 р. - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0001612201 від 12 червня 2013 року, яке винесене Криворізькою центральною міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Співдружність Інвест плюс" (код ЄДРПОУ 33758736) щодо збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем на суму 12758,38 грн. (дванадцять тисяч сімсот п'ятдесят вісім гривень 38 коп.) та за штрафними санкціями у розмірі 6379,19 грн. (шість тисяч триста сімдесят дев'ять гривень 19 коп.).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Співдружність Інвест плюс" (код ЄДРПОУ 33758736) судовий збір у розмірі 192,00 грн. (сто дев'яносто дві гривні 00 копійок).

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 22 серпня 2013 року

Суддя Д.О. Власенко