Постанова № 33851422, 01.10.2013, Одеський окружний адміністративний суд

справа № 815/4867/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2013 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Стеценко О.О.

за участю секретаря - Кочмар М.І.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія АМ» до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія АМ» (далі - Позивач, або ТОВ «Продовольча компанія АМ») з позовом (а.с.2-13) до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі - Відповідач, або ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС) про скасування податкових повідомлень-рішень від 12 лютого 2013 року № 0000452250 року, № 0000462250, № 0000472250 та від 05 квітня 2013 року № 00001102250.

Свої вимоги Позивач обґрунтував наступними доводами.

Так, Позивач зазначив, що в період з 15.01.2013 року по 18.01.2013 року, згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, посадовою особою ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Продовольча компанія АМ» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Сегмент-Юг», їх реальності та повноти відображення в обліку за період січень-березень 2010 року, за результатами якої складено Акт позапланової виїзної документальної перевірки № 233/22-5/32972638 від 18.01.2013 року. На підставі зазначеного Акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС прийняла податкові повідомлення-рішення від 12.02.2013 року: № 0000452250, яким ТОВ «Продовольча компанія АМ» зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість в розмірі 1680,00 грн. (декларація від 19.03.2010 року № 28232); № 0000462250, яким ТОВ «Продовольча компанія АМ» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 2636,00 грн., з яких за основним платежем - 2109,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 527,00 грн.; № 0000472250, яким ТОВ «Продовольча компанія АМ» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 5920,00 грн., з яких за основним платежем - 4736,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1184,00 грн. За результатами адміністративного оскарження Відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 00001102250 від 05.04.2012 року, яким ТОВ «Продовольча компанія АМ» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 2636,00 грн., з яких за основним платежем - 1680,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 420,00 грн.

Позивач не згоден з висновками даного Акту перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, наголошуючи, що за всіма наведеними Відповідачем в Акті перевірки періодами стосовно такого постачальника як ПП «Сегмент-Юг» (з січня 2010 року по березень 2010 року включно) має належним чином оформлені податкові накладні, отримані від постачальника, який був зареєстрований як платник ПДВ. Також, Позивач зазначив, що усі операції з придбання товарів були зроблені Позивачем з метою їх подальшого використання у межах своєї господарської діяльності. Таким чином, на думку Позивача, податковий кредит ТОВ «Продовольча компанія АМ» сформований у відповідності до норм законодавства, і немає ніяких законних підстав здійснювати його зменшення. Крім того, Позивач звернув увагу суду на те, що в Акті перевірки зазначено про наявність видаткових та податкових накладних, рахунків-фактур, платіжних документів, якими було документально оформлені операції з придбання запасних частин до козлових кранів у ПП «Сегмент-Юг». Більш того, Позивач наголосив, що в Акті перевірки зазначено, що відповідно до даних «Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» сума податкового кредиту Позивача відповідає сумі податкових зобов'язань ПП «Сегмент-Юг» та ніяких відхилень не має. Дата анулювання свідоцтва платника ПДВ ПП «Сегмент-Юг» зазначена як 03.03.2011 року, що вже значно пізніше ніж дата проведення господарських операцій з Позивачем. Таким чином, Позивач вважає, що інформація, яка викладена в Акті стосовно наявності документів та даних, які свідчать про реєстрацію ПП «Сегмент-Юг» платником податку ПДВ суперечить висновкам, зробленим в Акті стосовно не підтвердження податкового кредиту по господарським операціям Позивача з зазначеним контрагентом. Крім того, Позивач зазначив, що Відповідачем не вказано жодних зауважень до первинних документів, якими оформлялися господарські операції між ТОВ «Продовольча компанія АМ» та його контрагентом, та не вказано жодних зауважень до бухгалтерського обліку господарських операцій Позивача. На підставі вищевикладеного Позивач вважає, що ним не було порушено жодної норми законодавства при відображенні податкового кредиту з ПДВ за періоди січень-березень 2010 року і відповідно не було завищено податковий кредит. Окрім викладеного, Позивач наголосив, що має всі необхідні документи оформлені належним чином, які підтверджують витрати підприємства по придбанню товару у ПП «Сегмент-Юг».

Також, Позивач звернув увагу суду, що правомірність формування валових витрат та податкового кредиту Позивача за період 2010 року вже перевірялась Відповідачем (Акт № 16307/23-3/32972638 від 08.11.2010 року «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Продовольча компанія АМ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року) та на момент проведення цієї перевірки ніяких порушень з боку Позивача по зазначеній господарський операції з ПП «Сегмент-Юг» не було.

В судовому засіданні представник Позивача заявлені вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник Відповідача заперечував проти задоволення позову в повному обсязі з підстав, зазначених у письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с.159-162). В судовому засіданні представник Відповідача, обґрунтовуючи заперечення проти позову, послався на правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з встановленням порушення Позивачем податкового законодавства. Так, зокрема, Відповідач вважає, що угоди, між Позивачем та ПП «Сегмент Юг» укладені без мети настання реальних наслідків з ціллю штучного формування валових витрат та податкового кредиту. На думку представника Відповідача, досліджені в Акті перевірки факти свідчать про неможливість реального здійснення фінансово- господарських операцій між Позивачем та ПП «Сегмент-Юг». З огляду на викладене, Відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС прийняті з урахуванням вимог чинного податкового законодавства, є правомірними, а отже не підлягають скасуванню.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

В період з 15.01.2013 року по 18.01.2013 року, згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), на підставі наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 09.01.2013 року № 25 (а.с.163) та згідно направлення від 09.01.2013 року № 000029/15 (а.с.164), посадовою особою ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Продовольча компанія АМ» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Сегмент-Юг», їх реальності та повноти відображення в обліку за період січень-березень 2010 року, за результатами якої складено Акт позапланової виїзної документальної перевірки № 233/22-5/32972638 від 18.01.2013 року (далі - Акт перевірки) (а.с.14-23).

Не погодившись з висновками та фактами (даними), викладеними в Акті перевірки ТОВ «Продовольча компанія АМ» були надані заперечення на Акт перевірки (а.с.24-28), які згідно висновку щодо розгляду вказаних заперечень від 15.02.2013 року № 6741/10/22-5 не враховані ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС (а.с.29-34).

На підставі зазначеного Акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС прийняла податкові повідомлення-рішення від 12.02.2013 року: № 0000452250, яким ТОВ «Продовольча компанія АМ» зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість в розмірі 1680,00 грн. (декларація від 19.03.2010 року № 28232); № 0000462250, яким ТОВ «Продовольча компанія АМ» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 2636,00 грн., з яких за основним платежем - 2109,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 527,00 грн.; № 0000472250, яким ТОВ «Продовольча компанія АМ» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 5920,00 грн., з яких за основним платежем - 4736,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1184,00 грн. (а.с.35-37).

За результатом розгляду первинної скарги Позивача (рішення про результати розгляду первинної скарги ДПС в Одеські області від 01.04.2013 року за № 723/10/10-2007): залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 12.02.2013 року №№ 0000452250, 0000462250, 0000472250, а первинну скаргу ТОВ «Продовольча компанія АМ» - без задоволення; збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Продовольча компанія АМ» з ПДВ на 1680,00 грн. та збільшено суму застосованої штрафної фінансової санкції на 420,00 грн. (а.с.41-54).

Не погоджуючись з рішенням ДПС в Одеській області про результати розгляду первинної скарги від 01.04.2013 року за № 723/10/10-2007, ТОВ «Продовольча компанія АМ» подало повторну скаргу від 29.04.2013 року вих. № 62/04 (а.с.55-63), яка рішенням Міністерства доходів і зборів України за № 3565/6/99-99-10-01-15 від 27.05.2013 року залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 12.02.2013 року №№ 0000452250 року, 0000462250, 0000472250, з урахуванням рішення ДПС в Одеські області від 01.04.2013 року за № 723/10/10-2007 - без змін (а.с.64-66).

За результатами адміністративного оскарження Відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 00001102250 від 05.04.2012 року, яким ТОВ «Продовольча компанія АМ» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 2636,00 грн., з яких за основним платежем - 1680,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 420,00 грн. (а.с.39).

Позивач, не погодившись з зазначеними рішеннями податкового органу, звернувся до суду з позовною заявою про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 12.02.2013 року №№ 0000452250, 0000462250, 0000472250 та від 05.04.2013 року № 00001102250.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні податкові повідомлення-рішення базуються на викладених в Акті перевірки висновках Відповідача щодо порушення Позивачем вимог пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), в результаті чого ТОВ «Продовольча компанія АМ»: завищено податковий кредит з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 3780 грн., в тому числі по періодах: січень 2010 року - 400 грн., лютий 2010 року - 1680 грн., березень 2010 року - 1709 грн.; занижено суму ПДВ до сплати на 2109 грн., в тому числі по періодах: січень 2010 року - 400 грн., березень 2010 року - 1709 грн.; завищено залишок від'ємного значення між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на загальну суму 1680 грн., у тому числі по періодах: лютий 2010 року - 1680 грн., а також вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а саме безпідставно в декларації з податку на прибуток включено до складу валових витрат суми витрат по постачальнику ПП «Сегмент Юг» на загальну суму 18945 грн., в тому числі: 1 квартал 2010 року - 18945 грн., чим занижено податок на прибуток на суму 4736 грн., в т.ч.: 1 квартал 2010 року - 4736 грн.

При цьому, доходячи висновку про порушення Позивачем вказаних вимог законодавства, Відповідач послався на висновки акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси № 2326/22-3/35818058 від 28.11.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Сегмент-Юг» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, перелік яких встановлено постановою слідчого, їх реальності та відображення в обліку за весь період діяльності», відповідно до яких у зв'язку з неможливістю здійснення зустрічної звірки ПП «Сегмент Юг» (відсутність посадової особи за податковою адресою та ненадання документів податкового та бухгалтерського обліку) та наявної податкової інформації по контрагентам, документально не підтверджено реальність здійснення господарських операцій ПП «Сі.Ті.Джи» з підприємствами ПП «Амітек», ПП «Дана Маркет Юг», ПП «Мира 2008», ПП «Комбі-Транс», ПП «ПП Інлоуд», ПП «Сатера», ПП «Клин-Маркет», ПП «Віайпі груп», ПП «Одеська будівельна компанія», ПП «Агростар Юг» (а.с.178-196).

Також, встановлюючи порушення Позивачем вимог податкового законодавства, Відповідач в Акті перевірки зазначив, що посадовими особами ТОВ «Продовольча компанія АМ» не надано до перевірки первинних документів, які б свідчили про транспортування, навантаження, розвантаження товарно-матеріальних цінностей отриманих від ПП «Сегмент-Юг», а тому, на думку податкового органу, надані Позивачем первинні документи не можуть підтверджувати проведення господарських операцій між Позивачем і ПП «Сегмент-Юг», відповідно, не можуть підтверджувати і задекларовані Позивачем показники податкового обліку.

Однаку, суд не погоджується з вказаними висновками Акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, та досліджуючи фактичність проведених господарських операцій, їх зв'язок з господарською діяльністю Позивача, формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, зазначає наступне.

Так, судом встановлено, між ПП «Сегмент-Юг» (Постачальник) та ТОВ «Продовольча компанія АМ» (Покупець) в усній формі укладено договір поставки товарів.

Виконання вказаної угоди та передача товару від ПП «Сегмент-Юг» до ТОВ «Продовольча компанія АМ» за цією угодою підтверджується наявними в матеріалах справи: рахунками - фактурами від 23.11.2009 року №№ 11/23/15, 11/23/16 та від 22.03.2010 року № 322/15, а також видатковими накладними від 14.01.2010 року № 01/14/5, від 05.02.2010 року № 02/05/9, від 23.03.2010 року № 03/23/6, в яких, зокрема, визначено найменування поставленого Товару, найменування одиниці виміру, його кількість та вартість, а також зазначено уповноважену особу Позивача, якою здійснювалось приймання поставленого ПП «Сегмент-Юг» Товару - Замятин А.И. (довіреність від 14.01.2010 року № 5, від 05.02.2010 року № 18, від 23.03.2010 року № 56) (а.с.67-69, 73-75).

На підтвердження того, що Товар, придбаний Позивачем у ПП «Сегмент-Юг», приймався уповноваженою особою Позивача, останнім надано до суду витяг з книги обліку довіреностей на 2008-2010 р.р., з якого вбачається, що 14.01.2010 року, 05.02.2010 року та 23.03.2010 року ТОВ «Продовольча компанія АМ» дійсно видавались Замятину А.И. довіреності на отримання Товару від ПП «Сегмент-Юг» на підставі виставлених рахунків - фактур від 23.11.2009 року №№ 11/23/15, 11/23/16 та від 22.03.2010 року № 322/15 (а.с.76-79).

Також, на підтвердження того, що вказаний Товар було отримано Позивачем та він був в наявності у останнього, в матеріалах справи містяться акти списання від 31.01.2010 року № АМ-0000011, від 28.02.2010 року та від 31.03.2010 року №№ б/н, складені директором, заступником директора, майстром ділянки механізації та головним інженером ТОВ «Продовольча компанія АМ» (а.с.218-220).

Окрім викладеного, судом встановлено, що ТОВ «Продовольча компанія АМ» здійснило оплату отриманих від ПП «Сегмент Юг» та ПП «Сі.Ті.Джи» Товарів, що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками-фактурами та відповідними платіжними дорученнями.

Матеріали справи, також, містять копії належним чином завірених податкових накладних: від 14.01.2010 року № 01/14/5, від 05.02.2010 року № 02/05/5, від 23.03.2010 року № 03/23/7 (а.с.70-72), отриманих від постачальника Товару - ПП «Сегмент Юг», які, в тому числі, підтверджують факт здійснення вищевказаних господарських операцій з постачання Товару та дають ТОВ «Продовольча компанія АМ» право на включення податку на додану вартість до складу ціни товару та є необхідною умовою для формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

При цьому, як вбачається зі змісту Акту № 233/22-5/32972638 від 18.01.2013 року під час проведення спірної перевірки до наявної у Позивача первинної документації, на підставі якої останнім були сформовані валові витрати та податковий кредит по операціям з ПП «Сегмент Юг», у податкового органу не виникло жодних претензій, як і до правильності її оформлення, так і до відображення у бухгалтерському та податковому обліку. Поряд з цим, як зазначено у Акті перевірки, що, також, підтверджено представником Відповідача під час судового розгляду справи, висновки щодо порушення Позивачем вимог податкового законодавства були здійснені податковим органом лише виходячи зі змісту акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси № 2326/22-3/35818058 від 28.11.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Сегмент-Юг» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, перелік яких встановлено постановою слідчого, їх реальності та відображення в обліку за весь період діяльності» (а.с.178-196).

Водночас, суд вважає недостатніми для висновків Акту перевірки про порушення Позивачем податкового законодавства, посилання в ньому лише на акт зустрічної звірки, складеного органом державної податкової служби відносно контрагента Позивача. Такі висновки не ґрунтуються на законодавстві і не можуть бути підставою для прийняття рішень про донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій відносно Позивача.

На думку суду, такого роду обґрунтування, взагалі не припустимі в офіційних документах суб'єктів владних повноважень, на підставі яких приймаються акти індивідуальної дії, на зразок оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки, по-перше, приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України чітко визначено, що органи державної влади та їх посадові особи можуть діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто, роблячи висновок про допущення будь-яким суб'єктом правовідносин порушення діючого законодавства, орган державної влади зобов'язаний чітко встановити склад такого порушення, зазначивши, в якій саме події воно полягає та якими саме фактичними даними (доказами) це підтверджується, та жодним чином не викладати припущення щодо порушення законодавства за відсутності належних доказів на підтвердження їх вчинення. По-друге, суб'єкт владних повноважень повинен бути здатним підтвердити правомірність зроблених ним висновків у законодавчо визначеному порядку.

Крім того, суд вважає за необхідне наголосити, що як вбачається зі змісту акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси № 2326/22-3/35818058 від 28.11.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Сегмент-Юг» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, перелік яких встановлено постановою слідчого, їх реальності та відображення в обліку за весь період діяльності», правовідносини, що виникли між Позивачем та ПП «Сегмент Юг» не досліджувались перевіряючими. Відповідно до висновків зазначеного акту у зв'язку з неможливістю здійснення зустрічної звірки ПП «Сегмент-Юг» (відсутність посадової особи за податковою адресою та ненадання документів податкового та бухгалтерського обліку) та наявної податкової інформації по контрагентам, документально не підтверджено реальність здійснення господарських операцій ПП «Сі.Ті.Джи» з підприємствами ПП «Амітек», ПП «Дана Маркет Юг», ПП «Мира 2008», ПП «Комбі-Транс», ПП «ПП Інлоуд», ПП «Сатера», ПП «Клин-Маркет», ПП «Віайпі груп», ПП «Одеська будівельна компанія», ПП «Агростар Юг». Тобто, взагалі відсутні посилання на нікчемність правочинів між ТОВ «Продовольча компанія АМ» та ПП «Сегмент Юг», а також встановлення порушень податкового законодавства з боку вказаного підприємства (ПП «Сегмент Юг») при здійсненні господарських операцій з Позивачем. Тобто, висновок податкового органу щодо порушення Позивачем вимог пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ґрунтується на наявній податковій інформації по контрагентам - ПП «Сі.Ті.Джи», який, в свою чергу, мав господарські відносини з контрагентом Позивача - ПП «Сегмент Юг», а також висновку податкового органу щодо неможливості підтвердити господарські операції між ПП «Сі.Ті.Джи» та його контрагентами ПП «Амітек», ПП «Дана Маркет Юг», ПП «Мира 2008», ПП «Комбі-Транс», ПП «ПП Інлоуд», ПП «Сатера», ПП «Клин-Маркет», ПП «Віайпі груп», ПП «Одеська будівельна компанія», ПП «Агростар Юг».

Однак, суд не погоджується з вказаним висновками податкового органу та вважає їх безпідставними, оскільки Податковий кодекс України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов'язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов'язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбанні товару (послуги) не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товарів (послуг), який у складі вартості проданого товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов'язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника. Відповідно, несплата податку на додану вартість постачальником сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту зазначеного податку товариству, яке віднесло до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні товару.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Можливі ж порушення податкового законодавства з боку контрагента Позивача - ПП «Сегмент-Юг» при здійсненні господарських операцій в ланцюзі постачання з третіми особами для зниження об'єкту оподаткування, доказів чого податковим органом до суду надано не було, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність фактичного здійснення ПП «Сегмент-Юг» господарських операцій для ТОВ «Продовольча компанія АМ» та відсутність у Позивача, як покупця товару, права на валові витрати та податковий кредит з ПДВ, а тому не можуть бути підставою для позбавлення позивача права формувати валові витрати та податковий кредит по господарських операціях з цим контрагентом.

Крім того, суд вважає, також, за необхідне зазначити, що діючим законодавством, не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Це відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 11 грудня 2007 року (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція, також, узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також, суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями та їх постачальниками, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Як встановлено судом, Позивач та його контрагент - ПП «Сегмент Юг» на момент укладання та виконання спірного Договору були зареєстровані в ЄДР, знаходились на податкову обліку в ДПІ, мали свідоцтво платника податку на додану вартість, що не заперечується Відповідачем, а також відображено в Акті перевірки № 233/22-5/32972638 від 18.01.2013 року.

Крім того, суд не приймає до уваги твердження, викладені в Акті перевірки щодо відсутності у контрагента Позивача основних фондів, складських приміщень, трудових резервів, що, на думку податкового органу, унеможливлює здійснення ним будь-якої господарської діяльності, оскільки Позивач за законом не зобов'язаний був отримувати у контрагента документи з метою доведення, ким саме виготовлялась, транспортувалась поставлена продукція, або перевіряти кількість працюючих осіб контрагента. При цьому, суд, також, звертає увагу на те, що чинним законодавством чітко не регламентована обов'язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності. В свою чергу, представник Відповідача у судовому засіданні, також, не надав пояснення стосовно того, яка кількість працюючих осіб достатня для такого виду діяльності, за яким було здійснено господарські операції між Позивачем та його контрагентом ПП «Сегмент Юг». Водночас, суд наголошує, що в залежності від специфіки виду діяльності підприємство у разі виникнення такої потреби може залучити до виконання роботи інших осіб з наявними ресурсами визначеного обсягу і структури.

Враховуючи викладене, посилання Відповідача в Акті перевірки на той факт, що у ПП «Сегмент Юг» для здійснення відповідних господарських операцій із Позивачем були відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а також те, що це підприємство не знаходиться за юридичною адресою, судом не приймаються до уваги з мотивів безпідставності та недоведеності.

Щодо посилань податкового органу в Акті перевірки на те, що Позивач до перевірки не надав документів, які б підтвердили факт перевезення товару від продавця до покупця, а саме: товарно-транспортні накладні, суд наголошує, що правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавством висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. При цьому в розумінні даного Закону первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Стаття 4 Закону України «Про бухгалтерський облік в Україні» передбачає, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах як, зокрема, превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Визначення товарно-транспортної накладної наведено в п. 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363 (далі Правила), відповідно до яких - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 2.1 Правил визначено, що товарно-транспортна накладна - це один з документів, які повинні завжди бути у водія автомобіля при перевезенні вантажу.

Відповідно ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» товарно-транспортну накладну повинен мати перевізник для пред'явлення особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки руху.

Органи податкової служби не відносяться до органів, які мають такі повноваження.

Крім того, вказаним законом допускається можливість мати інший встановлений законодавством документ на вантаж, крім товарно-транспортних накладних.

Так, згідно з Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу від 14.10.1997 року № 363, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Тобто, як вбачається з викладеного, товарно-транспортні накладні не є єдиним та безумовним доказом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей. Іншим документом, на підставі якого здійснюється перевезення та оприбуткування товару є документ, що свідчить про передавання товару від продавця до покупця.

Зокрема, на підтвердження факту отримання ТОВ «Продовольча компанія АМ» від контрагента - постачальника - ПП «Сегмент Юг» товару, Позивачем до суду надані, видаткові накладні: від 14.01.2010 року № 01/14/5, від 05.02.2010 року № 02/05/9, від 23.03.2010 року № 03/23/6 (а.с.73-75).

Також, суд вважає безпідставними посилання представника Відповідача, в обґрунтування правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, на інформацію слідчого органу ГУ Міндоходів в Одеській області про наявність в його провадженні внесеного в Єдиний державний реєстр досудових розслідувань кримінального провадження № 32013170000000138 стосовно посадових осіб ПП «Сегмент-Юг» за ч. 3 ст. 212 КК України, оскільки приписами ч. 4 ст. 72 КАС України передбачено, що обов'язковими для висновків адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, є тільки вирок суду у кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Крім того, суд наголошує, що як вбачається з наданої до суду копії протоколу допиту директора ПП «Сегмент-Юг» ОСОБА_3 в межах зазначеного кримінального провадження, ця особа була засновником та директором ПП «Сегмент-Юг» з 2008 року та підприємство здійснювало фінансово-господарську діяльність під його керівництвом в період з 2008 року по 2012 рік. В жовтні 2012 року ОСОБА_3 зазначене підприємство було продано іншій особі ОСОБА_4 (а.с.206-209).

Окрім викладеного, визначаючись щодо правомірності заявлених позовних вимог, суд зазначає, що відображення в бухгалтерському та податковому обліку результатів господарських операцій Позивача за січень-березень 2010 року вже були предметом попередньої перевірки (Акт № 16307/23-3/32972638 від 08.11.2010 року «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Продовольча компанія АМ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року).

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями Податкового кодексу України передбачено проведення повторної перевірки платника податку з тих же самих питань за той же самий період лише у випадку, коли органом державної податкової служби вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (пп. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України).

При цьому, рішення про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається органом державної податкової служби вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Аналогічні підстави проведення повторної перевірки визначені п. 4 Указу Президента України від 23.07.1998 року № 817/98 «Про деякі заходи щодо дерегулювання підприємницької діяльності»: «вищестоящий контролюючий орган вправі прийняти рішення щодо повторної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності лише в тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб контролюючого органу, які проводили планову або позапланову перевірку зазначеного суб'єкта, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу. Державна податкова адміністрація України вправі прийняти рішення про проведення повторної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності в разі, коли таке рішення оформляється наказом за підписом її Голови».

Водночас, в даному випадку ані в наказі про призначення проведення спірної перевірки ані в Акті № 233/22-5/32972638 від 18.01.2013 року, складеного за результатами її проведення, відсутні будь-які посилання на службове розслідування або порушену кримінальну справу відносно посадових осіб ДПІ у Приморському районі м. Одеси, які проводили попередню документальну перевірку ТОВ «Продовольча компанія АМ».

В судовому засідання представник Відповідача, також, не зміг надати будь-яких пояснень підстав проведення повторної перевірки відображення в бухгалтерському та податковому обліку результатів господарських операцій Позивача за січень-березень 2010 року.

З огляду на викладене, оскільки Відповідачем не надано доказів наявності у нього підстав для проведення повторної перевірки правомірності формування Позивачем валових витрат та податкового кредиту за період січень-березень 2010 року, а також не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про нездійснення Позивачем та його контрагентом господарської операції по поставці товару, можливі ж порушення податкового законодавства з боку контрагента Позивача - ПП «Сегмент-Юг» при здійсненні господарських операцій в ланцюзі постачання з третіми особами для зниження об'єкту оподаткування, доказів чого податковим органом, також, до суду надано не було, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність фактичного здійснення ПП «Сегмент-Юг» господарських операцій для ТОВ «Продовольча компанія АМ» та відсутність у Позивача, як покупця товару, права на валові витрати та податковий кредит з ПДВ, суд приходить до висновку, що вимоги ТОВ «Продовольча компанія АМ» підлягають задоволенню, а податкові повідомлення - рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 12.02.2013 року №№ 0000452250 року, 0000462250, 0000472250 та від 05.04.2013 року № 00001102250 - скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія АМ» до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0000452250 від 12 лютого 2013 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія АМ» зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість в розмірі 1680,00 грн.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0000462250 від 12 лютого 2013 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія АМ» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 2636,00 грн., з яких за основним платежем - 2109,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 527,00 грн.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0000472250 від 12 лютого 2013 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія АМ» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 5920,00 грн., з яких за основним платежем - 4736,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1184,00 грн.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби № 00001102250 від 05 квітня 2013 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія АМ» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 2636,00 грн., з яких за основним платежем - 1680,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 429,00 грн.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Стеценко О.О.

01 жовтня 2013 року