Постанова № 33851335, 30.09.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 вересня 2013 року Справа № 812/7952/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді: Ірметової О.В.

при участі секретаря судового засідання: Семціві О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м.Ровеньках Головного управління Міндоходів у Луганській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 10 749,54 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державної податкової інспекції у м.Ровеньках Головного управління Міндоходів у Луганській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 10 749,54 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 має податковий борг з орендної плати за землю на суму 10 749,54 грн., з них: основний платіж - 8 164,68 грн., пеня - 2 584,86 грн., виник в результаті несплати поточних податкових зобов'язань по орендній платі за землю та нарахованої пені за земельну ділянку на умовах оренди, договір оренди землі від 19.11.2007 р., укладений між Ровеньківською міською радою та громадянином ОСОБА_1 на строк до 31.12.2056 року, зареєстрований у Ровеньківському міському реєстраційному офісі Луганської філії.

Згідно п. 9 додаткової угоди до договору оренди від 26.02.2010 р., оренда плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі, що складає 1 635,78 грн. - щомісячно у 2012 році.

З метою стягнення податкового боргу відповідачу було направлено податкову вимогу № 17 від 14.05.2013, яку він отримав 18.05.2013 року.

Тому позивач просив стягнути кошти за податковим боргом з орендної плати за землю в сумі 10 749,54 грн.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, в адміністративному позові просив розглянути справу без його участі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Дослідивши надані докази, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з таких підстав.

Статтею 14 Податкового кодексу України наведено перелік основних понять, які використовуються у Податковому кодексі України, зокрема:

- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);

- податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).

Відповідно до вимог чинного законодавства України, земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, а справляння плати за землю - Податковим Кодексом України.

Порядок оподаткування землі в Україні, починаючи з 01 січня 2011 року, визначається розділом XIII «Плата за землю» Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 9 Податкового кодексу України, плата за землю віднесена до загальнодержавних податків і зборів.

Відповідно до п.п.14.1.72, п.п. 14.1.73 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно з ст. 82 Земельного кодексу України, юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України), можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу; в) прийняття спадщини; г) виникнення інших підстав, передбачених законом.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з ст. 269 Податкового Кодексу України, платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначаються Податковим Кодексом України.

Згідно ст. 270 Податкового Кодексу України, об'єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Законом України "Про оренду землі" регулюються орендні відносини, статтею 1 якого визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із статтею 18 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Питання орендної плати за землю врегульовані статтею 288 Податкового кодексу України.

Згідно з статтею 288 Податкового Кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі", однією із істотних умов договору оренди землі між орендодавцем та орендарем є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини 2 статті 21 цього ж Закону, розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Нормами Податкового кодексу України визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування.

Річна сума платежу, що підлягає перерахуванню до бюджету суб'єктами господарювання, які орендують земельні ділянки державної і комунальної власності, визначається відповідно до умов договору.

Розмір та умови оплати, вказані в договорі, не можуть суперечити діючому на час укладення договору, законодавству.

Відповідно до ч. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Судом встановлено, що 19 листопада 2007 року між Ровеньківською міською радою та громадянином ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі на строк до 31.12.2056 року (а. с. 14-15). У зв'язку з індексацією грошової оцінки станом на 01.01.2010 року були внесені зміни в договір оренди земельної ділянки №040740100237 від 22.11.2007 року, а саме орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: у грошовій формі у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки землі, що складає 19629,32 грн. (4,61 грн. за 1 кв.м) в рік та 1635,78 грн. щомісячно (а. с. 18).

ОСОБА_2 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності Виконавчим комітетом Жовтневої районної у місті ради м. Луганська 13.06.2002 за №04051879Ф0015981(а.с. 7).

Згідно висновку щодо наявності заборгованості по орендній платі за землю, ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 8 164,68 грн. (а. с. 9-11).

У зв'язку з несвоєчасною сплатою орендної плати, податковим органом було нарахована пеню у розмірі 2 584,86 грн., що підтверджується карткою платника податку (а. с. 12).

З метою стягнення податкового боргу податковим органом відповідачу було направлено податкову вимогу №17 від 14 травня 2013 року на суму 58206,54 грн., яка була отримана відповідачем 18 травня 2013 року (а.с.19). Проте, сума податкового боргу відповідачем не сплачена.

Оскільки сума податкового боргу до цього часу відповідачем не сплачена позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись статтями 14, 16, 20, 116, 126, 285, 287 Податкового кодексу України, статтями 11, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у м.Ровеньках Головного управління Міндоходів у Луганській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 10 749,54 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 кошти за податковим боргом з орендної плати за землю в сумі 10 749,54 грн. (десять тисяч сімсот сорок дев'ять грн. 54 коп.) в дохід Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови у повному обсязі складено та підписано 02 жовтня 2013 року.

Суддя О.В. Ірметова