Постанова № 33851095, 24.07.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 липня 2013 р. (15 год. 59 хв.) Справа №801/6656/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кузнякової С.Ю. за участю секретаря судового засідання Устінової І.В., представника позивача Мустафаєвої Е.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Інспекції з питань захисту прав споживачів в АР Крим

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення.

Обставини справи: Інспекція з питань захисту прав споживачів в АР Крим звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з штрафних санкцій за порушення законодавства про рекламу у розмірі 4250,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем були порушені вимоги Закону України "Про рекламу". У зв'язку з ненаданням суб'єктом господарювання відомостей про вартість розповсюдженої реклами на підставі рішення № 19 від 15.01.2013р. до відповідача застосований штраф за порушення законодавства про рекламу у сумі 4250,00 грн., який відповідачем не сплачений, що і стало підставою для звернення до суду з зазначеними позовними вимогами.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові, та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач фізична особа-підприємець ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилась, про час, день та місце розгляду справи сповіщена належним чином - судовою повісткою, скерувала до суду заяву, в якій просила розглядати справу за її відсутності та в якій виклала свою правову позицію.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, враховуючи, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, суд вважає можливим, на підставі ч. 6 ст. 71, ст. 128 КАС України, розглядати справу за наявними у ній матеріалами у відсутності відповідача.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

16.11.2012 року посадовою особою Інспекції з питань захисту прав споживачів в АР Крим було складено протокол № 1828 про порушення законодавства про рекламу, відповідно до якого встановлено, що в ході здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства про рекламу виявлено розповсюдження зовнішньої реклами з ознаками порушення Закону України "Про рекламу", а саме: в м. Феодосія в районі оптичного заводу по вул.. Генерала Горбачова в пішохідній зоні розташований рекламний носій (стопер) з інформацією про магазин (мовою оригіналу) «Винная бочка», направлений на формування та/або підтримання інтересу споживача реклами до товару зі змістом (мовою оригіналу): "крымские вина на розлив Богатый выбор вин, коняков, води Широкий ассортимент пива, слабоалкогольных и энергетических напитков Соки, минеральная и сладкая вода Натуральный кофе «Эспрессо»", що є ознакою порушення ч. 1, ч. 3 ст. 16 Закону України "Про рекламу". (а.с.9).

16.11.2012р. за вих. № 02-01/1828 відповідачу була направлена вимога про надання інформації та документів стосовно вартості розповсюджуваної (виготовленої) реклами відповідно до п. 5 ст. 27 Закону України "Про рекламу" (акт виконаних робіт, рахунок, платіжні документи та інше), або пояснення з вказівкою причин неможливості надати таку інформацію; договір на виготовлення та/або розміщення реклами та узгоджений макет даного зображення; свідоцтво про державну реєстрацію СПД та про сплату податків (торговий патент); дозвіл на розміщення рекламного носія, який виданий виконавчим комітетом Феодосійської міської ради; пояснення по факту даного порушення та інформацію про усунення порушень із встановленим строком надання до 26.11.2012р. (а.с.10).

Разом з цим, згідно вказаного листа, відповідач також був повідомлений про дату, час та місце розгляду питання про накладання штрафних санкцій за порушення законодавства про рекламу - 04.12.2012р.

Зазначена вимога була належним чином скерована на адресу відповідача та отримана 22.11.2012р., що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 10 зворотній бік).

Рішенням від 14.12.2012р. було розпочато розгляд справи про порушення законодавства про рекламу (а.с.8).

03.01.2013р. за вих. № 02-01/8 відповідачу була направлена повторна вимога про надання інформації та документів стосовно вартості розповсюджуваної (виготовленої) реклами відповідно до п. 5 ст. 27 Закону України "Про рекламу" (акт виконаних робіт, рахунок, платіжні документи та інше), або пояснення з вказівкою причин неможливості надати таку інформацію; договір на виготовлення та/або розміщення реклами та узгоджений макет даного зображення; свідоцтво про державну реєстрацію СПД та про сплату податків (торговий патент); дозвіл на розміщення рекламного носія, який виданий виконавчим комітетом Феодосійської міської ради; пояснення по факту даного порушення та інформацію про усунення порушень із встановленим строком надання до 14.01.2012р., який був отриманий 05.01.2013р. (а.с.12).

З матеріалів справи вбачається, що на вимоги позивача від фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 жодної інформації не надійшло, та доказів зворотного відповідачем не надано.

На засіданні комісії Інспекції 15.01.2013р., яке оформлено протоколом № 2 засідання по справі за порушення законодавства про рекламу від 15.01.2013р., було прийняте рішення № 19 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, яким було вирішено за порушення ч. 6 ст. 27 Закону України "Про рекламу" накласти на ф/о-підприємця ОСОБА_2 штраф в загальному розмірі 4250,00 грн.(а.с.5,7). Вказане рішення було належним чином скероване на адресу відповідача та отримане 21.01.2013р., про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.6).

Регулювання відносин між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлення прав споживачів, а також визначення механізму їх захисту та основ реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів передбачено Законом України "Про захист прав споживачів".

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про захист прав споживачів" держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.

Частиною 3 ст. 5 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено, що захист прав споживачів здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші державні органи, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.

Статтею 26 Закону України "Про захист прав споживачів" визначено, що спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право: 1) давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів; 2) перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №465/2011, Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів (Держспоживінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі України.

Держспоживінспекція України входить до системи органів виконавчої влади і реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Держспоживінспекція України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Згідно п. 7 вказаного Положення Держспоживінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Наказом Міністра економічного розвитку і торгівлі України від 09.11.2011 р. №206, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 листопада 2011 р. за №1337/20075 затверджено Положення про інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (надалі Положення).

Згідно пп. 4.1. п. 4 Положення Інспекції відповідно до покладених на них завдань: здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів (крім Держспоживінспекції в Автономній Республіці Крим), рекламу в цій сфері та державний ринковий нагляд.

Відповідно до пп. 6.1.12. пп. 6.1. п. 6 Положення Інспекції у сфері захисту прав споживачів мають право вимагати від рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами надання документів, усних чи письмових пояснень, відео- та звукозаписів, іншої інформації, необхідної для здійснення інспекціями повноважень щодо контролю за додержанням законодавства про рекламу.

При цьому одержувати в установленому порядку інформацію, документи і матеріали від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності та їх посадових осіб ( пп. 6.8. п. 6 Положення).

Згідно пп. 6.5 п. 6 Положення Інспекції мають право звертатися до суду з позовами про стягнення до бюджету коштів у разі застосування відповідних адміністративно-господарських санкцій, зобов'язання вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Таким чином, виходячи з аналізу наведених норм законодавства, контроль за дотриманням, зокрема, законодавства про рекламу відноситься до повноважень Держспоживінспекції України та її територіальних органів на місцях.

А відтак, на позивача законодавством покладений обов'язок здійснення контролю за дотриманням Закону України "Про рекламу" суб'єктами господарювання та звернення до суду щодо стягнення адміністративного-господарських санкцій, застосованих, зокрема, за порушення законодавства про рекламу .

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 693 від 26.05.2004р. (далі Порядок).

Відповідно до п.1 Порядку, цей Порядок регулює питання накладення уповноваженими особами Держспоживстандарту і його територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав).

Пунктом 8 зазначеного Порядку передбачено, що накладати штрафи на рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами мають право Голова Держспоживінспекції, його заступники, начальники територіальних органів Держспоживінспекції та їх заступники.

Підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (далі - справа) є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів. (п. 9 Порядку).

Протокол про порушення законодавства про рекламу подається Держспоживінспекції або її територіальним органам за місцем вчинення порушення (п. 10 порядку). Протокол розглядається у місячний строк.

Таким чином, виходячи з наведених норм законодавства, враховуючи спірні правовідносини, фіксація порушення законодавства про рекламу здійснюється протоколом, а відтак, на спірні правовідносини не розповсюджуються норми Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Засади рекламної діяльності в Україні, регулювання відносин, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами визначає Закон України "Про рекламу" від 03.07.1996, № 270/96-ВР (далі Закон №270).

Статтею 1 Закону №270 передбачено, що реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару; реклама на транспорті - реклама, що розміщується на території підприємств транспорту загального користування, метрополітену, зовнішній та внутрішній поверхнях транспортних засобів та споруд підприємств транспорту загального користування і метрополітену.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону № 270, розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Під час видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється. Розміщення зовнішньої реклами у межах смуги відведення автомобільних доріг проводиться відповідно до цього Закону за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами, або їх власниками та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки дорожнього руху. Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб). Стягнення плати за видачу дозволів забороняється.

Згідно з ч.3 ст.16 Закону № 270, забороняється розташовувати засоби зовнішньої реклами: на пішохідних доріжках та алеях; у населених пунктах на висоті менш ніж 5 метрів від поверхні дорожнього покриття, якщо їх рекламна поверхня виступає за межі краю проїжджої частини; поза населеними пунктами на відстані менш ніж 5 метрів від краю проїжджої частини.

З матеріалів справи вбачається, що під час здійснення контролю дотримання законодавства про рекламу було встановлено порушення відповідачем вимог ч. 1 та ч. 3 ст. 16 Закону №270. На виконання своїх повноважень, позивачем була спрямована суб'єкту господарювання вимога про надання інформації стосовно вартості розповсюдженої (виготовленої) реклами в строк до 26.11.2012р. та повторна вимога - в строк до 14.01.2013р.

В порушення ст. 71 КАС України, відповідачем не надані докази виконання вимог Закону №270 в частині надання витребуваної інформації в запропонований позивачем строк, а саме до 14.01.2013р.

Суд не приймає до уваги наявну у матеріалах справи заяву відповідача скеровану позивачу з поясненням по факту порушення, оскільки наведена заява була отримана позивачем 24.01.2013р. за вх. 211, тобто після строку встановлено позивачем у повторній вимозі про надання інформації та прийняття рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу № 19 від 15.01.2013р.

Інших доказів направлення позивачу будь-яких заяв (пояснень, документів тощо) стосовно розгляду зазначеного у протоколі № 1828 від 16.11.2012р. порушення законодавства про рекламу відповідачем не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону №270 особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Згідно ч.6, ч. 7 ст. 27 Закону № 270 за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальним органам, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. . У разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідач не надав суду доказів оскарження рішення позивача № 19 від 15.01.2013р. або доказів погашення заборгованості зі сплати штрафу в розмірі 4250,00 грн. за вказаним рішенням, у той час як відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, та відповідно такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вступну та резолютивну частину постанови проголошено у судовому засіданні 24.07.2013 року. У повному обсязі постанова виготовлена та підписана 29.07.2013 року.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, ст.ст. 158-159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути с фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (98100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) штраф за рішенням Інспекції з питань захисту прав споживачів в АР Крим № 19 від 15.01.2013р. за порушення законодавства про рекламу у розмірі 4250,00 грн. (чотири тисячі двісті п'ятдесят грн. 00 коп.) до Державного бюджету м. Феодосії: 21081100, ЄДРПОУ 37986011, п/р 31112106700024, МФО 824026 ГУ ДКС України в м. Сімферополі.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Кузнякова С.Ю.