Постанова № 33851072, 25.09.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2013 р. Справа№ 910/6128/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Авдеєва П.В.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 25.09.2013 року,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дімеойл» на рішення господарського суду міста Києва від 26.06.2013 року

у справі № 910/6128/13 (суддя Гавриловська І.О.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Всесвіт»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Дімеойл»

про стягнення 112 729,35 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.06.2013 року по справі № 910/6128/13 позов товариства з обмеженою відповідальністю «Всесвіт» до товариства з обмеженою відповідальністю «Дімеойл» про стягнення 112729,35 грн. - задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Дімеойл» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Всесвіт» 100000 грн. основного боргу, 8286,87 грн. пені, 2117,63 трьох відсотків річних та 2208,09 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду від 26.06.2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Дімеойл» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 26.06.2013 року у справі № 910/6128/13 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги заявник стверджує, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам чинного законодавства України, місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Також, скаржник просив поновити строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 26.06.2013 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2013 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Лобаня О.І., суддів - Майданевича А.Г., Федорчука Р.В. відновлено скаржнику строк для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 26.06.2013 року по справі № 910/6128/13, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Тищенко А.І. в зв'язку з перебуванням судді Майданевича А.Г. у відпустці склад колегії змінено: головуючий суддя - Лобань О.І., судді - Авдеєв П.В., Федорчук Р.В.

У судовому засіданні 25.09.2013 року представник позивача надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі оскільки, вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Представник ТОВ «Всесвіт» просив апеляційний господарський суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін.

Представники товариства з обмеженою відповідальністю «Дімеойл» в судові засідання 04.09.2013 року та 25.09.2013 року не з'явились про день та час розгляду справи позивач повідомлявся належним чином однак, поштовий конверт з ухвалою по призначення справи до розгляду на 04.09.2013 року повернувся без вручення адресату за закінченням встановленого строку зберігання. Судова колегія звертає увагу на те, що вказана вище поштова кореспонденція направлялася за адресою, яка зазначена у позовній заяві та апеляційній скарзі, а саме: 04053, м. Київ, вул. Смірнова-Ласточкіна, 3/5. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що скаржник знав про розгляд даної справи так, як звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке судовою колегією було задоволене, розгляд справи відкладено на 25.09.2013 року про що відповідачу також направлено ухвалу.

Враховуючи викладене, заслухавши думку представника ТОВ «Всесвіт», колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки ТОВ «Дімеойл» про дату та місце розгляду справи судом повідомлялося належним чином, участь представників ТОВ «Дімеойл» у судовому засіданні 25.09.2013 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи та витребування письмових доказів не надходило. В матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття рішення по справі.

Крім того, відповідно до абзацу 3 пункту 3.6 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. До того ж у пункті 11 Інформаційного листа від 15.03.2007р. №01-8/123 Вищий господарський суд України висловив правову позицію про відсутність повноважень у господарських судів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, у зв'язку з чим прийшов до висновку, що відповідні процесуальні документи мають надсилатися господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Таким чином, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що ТОВ «Дімеойл» про час та місце розгляду справи повідомлене належним чином, оскільки ухвала суду апеляційної інстанції про призначення справи до розгляду була направлена стороні за адресою яка була зазначена в позові та міститься в матеріалах справи. Також, у відповідності до ч.2 ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, а продовження зазначеного строку розгляду справи у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України без клопотання сторони по справі, не передбачено ГПК України.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явились у судове засідання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.10.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Всесвіт» (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Дімеойл» (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів № 14/10-1, за умовами якого постачальник зобов'язується поставляти (передавати у власність покупця) на умовах, визначених даним договором, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати на умовах, визначених цим договором, нафтопродукти (товар).

Згідно з п. 1.2 договору № 14/10-1 від 14.10.2011 року, асортимент товару, його кількість та ціна погоджуються постачальником та покупцем перед поставкою та зазначаються у відвантажувальних документах (видаткових накладних), які є специфікацією в розумінні статті 266 Господарського кодексу України та складають невід'ємну частину даного договору.

У відповідності до п. 1.3 вищезазначеного договору, якість товару, що поставляється, повинна відповідати технічним умовам (ТУ) та державним стандартам (ДСТУ), які діють на території України, та підтверджуватись паспортом якості та/або сертифікатом відповідності, виданими виробником товару.

Згідно з п. 2.1 договору, загальна ціна цього договору визначається загальною вартістю поставленого товару протягом строку дії цього договору. Вартість окремої партії товару погоджується постачальником та покупцем перед її поставкою та фіксується у видаткових накладних. Пунктом 2.2 даного договору встановлено, що покупець оплачує товар в порядку 100 % передплати вартості відповідної партії поставки.

Відповідно до п. 2.3 договору, постачальник має право поставити погоджену партію товару без попередньої оплати. В цьому випадку покупець зобов'язаний оплатити вартість товару в термін, що не перевищує 1 календарний день від дня поставки товару.

Згідно з пунктами 2.5 та 2.6 договору, розрахунок покупцем за товар здійснюється в національній валюті України, шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця; в графі «призначенні платежу» покупець зобов'язаний вказувати, що платіж здійснюється на підставі цього договору; датою оплати вартості товару вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок постачальника в банківській установі.

У відповідності до п. п. 3.1 та 3.2. договору, товар поставляється погодженими партіями, що підтверджується видатковими накладними на товар, які підписуються представниками обох сторін; поставка товару за цим договором здійснюється в рамках наступних базисів поставки: а) СРТ - пункт призначення, вказаний покупцем, поставка транспортом і за рахунок постачальника; б) EXW - резервуар нафтобази зберігання, вказаний постачальником, вивіз товару транспортом та рахунок покупця; в) FCA - пункт відправлення товару (Дніпропетровський район, с. Дороге, вул. Миколаївська 187, Нафтобаза «Всесвіт». Базис поставки узгоджується сторонами перед поставкою відповідної партії товару.

Згідно з п. п. 3.4 та 3.5 договору № 14/10-1 від 14.10.2011 року, постачальник зобов'язується поставити товар протягом 3-х днів з моменту отримання передплати або узгодження відповідної партії поставки; датою поставки товару вважається дата підписання покупцем товаророзпорядчих документів.

Пунктом 3.6 договору передбачено, що у разі наявності заборгованості покупця по оплаті раніше поставленого товару, постачальник має право відмовити у поставці погодженої партії.

Відповідно до п. 3.7 договору, постачальник та покупець підтверджують, що поставки товару, передбаченого п. 1.1 договору, в період дії договору є поставками, здійсненими на виконання та на умовах цього договору, незалежно від наявності або відсутності посилань на цей договір у товаросупровідних або видаткових документах.

Розділом 4 договору № 14/10-1 від 14.10.2011 року визначені умови приймання товару за цим договором.

Згідно з п. 5.1 вищевказаного договору, сторони несуть повну матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов даного договору відповідно до чинного законодавства України. Пунктом 5.2 договору передбачено, що у випадку ненадходження від покупця повної оплати за відвантажений товар протягом строку, передбаченого договором, продавець має право нарахувати, а покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення. Пеня нараховується на суму, що належить до оплати.

У відповідності до п. 8.4 договору, даний договір набирає законної сили з моменту його підписання та діє до 31.12.2011 року, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Якщо сторони не заявили про розірвання договору до кінця терміну, договір вважається подовженим до закінчення наступного календарного року на тих же умовах.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вищевказаного договору ТОВ «Всесвіт» здійснило поставки нафтопродуктів, а саме: бензин моторний А-95 в обсязі 8762 літрів на загальну суму 90248,60 грн. та бензин моторний А-92 в обсязі 8767 літрів на загальну суму 88546,70 грн. Загальна вартість поставки за вказаною накладною складала 178795,30 грн., що підтверджується підписаною уповноваженими особами та скріпленою печатками сторін видатковою накладною № ВС0727-005 від 27.07.2012 року та товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № ВС0727-005 від 27.07.2012 року.

Проте, відповідач своє зобов'язання за договором № 14/10-1 від 14.10.2011 року щодо оплати за отриманий товар здійснив частково лише у розмірі 78795,30 грн., що підтверджується випискою ПАТ «Альфа-Банк» по особових рахунках між сторонами за період від 20.08.2012 року та у зв'язку з чим у відповідача станом на 25.03.2013 року існує заборгованість за поставлений товар за даним договором у розмірі 100000,00 грн.

Так, у квітні 2013 року ТОВ «Всесвіт» звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВ «Дімеойл» про стягнення 100000 грн. основного боргу, 2121,56 грн. трьох відсотків річних та 10607,79 грн. пені, у зв'язку неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати поставленого товару (нафтопродуктів) за договором № 14/10-1 від 14.10.2011 року.

Як зазначалося раніше, рішенням господарського суду міста Києва від 26.06.2013 року по справі № 910/6128/13 позов ТОВ «Всесвіт» до ТОВ «Дімеойл» про стягнення 112 729,35 грн. - задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 100000,00 грн. основного боргу, 8286,87 грн. пені, 2117,63 трьох відсотків річних та 2208,09 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання які мають ознаки договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами статті 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Так, як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 14/10-1 від 14.10.2011 року позивач поставив відповідачу товар (нафтопродукти) на загальну суму 178795,30 грн., що підтверджується підписаною уповноваженими особами та скріпленою печатками сторін видатковою накладною № ВС0727-005 від 27.07.2012 року та товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № ВС0727-005 від 27.07.2012 року, копії яких містяться в матеріалах справи.

Зауважень щодо поставки товару від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 14/10-1 від 14.10.2011 року строк оплату за отриманий товар здійснив неналежним чином.

Судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції відповідач не надав суду докази на спростування заявленого позову.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що сума заборгованості ТОВ «Дімеойл» у розмірі 100000 грн. відповідає фактичним обставинам, підтверджена матеріалами справи та підлягає стягненню.

Крім того, за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання по договору, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 2121,56 грн. 3% річних за період з 29.07.2012 року по 25.03.2013 року у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати за поставлений товар та 10607,79 грн. пені за період з 29.07.2012 року по 25.03.2013 року за порушення договірного грошового зобов'язання за договором № 14/10-1 від 14.10.11 року.

Проте, судова колегія апеляційного господарського суду не може погодитися з вказаними розрахунками позивача, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, як вірно вказав суд першої інстанції, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не врахував при розрахунку кількість днів у високосному 2012 році. Так, здійснивши перевірку розрахунку суду першої інстанції 3% річних за період з 29.07.2012 року по 25.03.2013 року з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2117,63 грн. 3% річних за неналежне виконання зобов'язання щодо оплати за поставлений товар за договором № 14/10-1 від 14.10.2011 року, а не 2121,56 грн., як просив позивач.

Крім того, щодо стягнення з відповідача пені, судова колегія також вважає за необхідне вказати наступне.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 10607,79 грн. пені за період з 29.07.2012 року по 25.03.2013 року за порушення договірного грошового зобов'язання за договором № 14/10-1 від 14.10.2011 року.

Пунктом 5.2. договору № 14/10-1 від 14.10.2011 року передбачено, що у випадку ненадходження від покупця повної оплати за відвантажений товар протягом строку, передбаченого договором, продавець має право нарахувати, а покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення. Пеня нараховується на суму, що належить до оплати.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 року зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача пені саме у розмірі 8286,87 грн. а не 10607,79 грн. як просив позивач.

Як вірно досліджено та встановлено місцевим господарським судом, при розрахунку пені позивачем помилково визначено період заборгованості та не враховано кількість днів у високосному 2012 році, у зв'язку з чим судом першої інстанції виконано власний розрахунок пені.

Так, здійснивши перевірку правильності розрахунку пені зробленого місцевим господарським судом, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає його правомірним та обґрунтованим. Отже, з відповідача на користь позивача за порушення зобов'язання щодо оплати отриманого товару за договором № 14/10-1 від 14.10.2011 року за період з 29.07.2012 року по 28.01.2013 року слід стягнути пеню в розмірі 8286,87 грн.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов частково та стягнув з відповідача на користь позивача 100000 грн. основного боргу, 8286,87 грн. пені та 2117,63 грн. трьох відсотків річних.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі відповідача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 26.06.2013 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Дімеойл» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 26.06.2013 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, господарський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дімеойл» на рішення господарського суду міста Києва від 26.06.2013 року у справі № 910/6128/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 26.06.2013 року у справі № 910/6128/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/6128/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Лобань О.І.

Судді Авдеєв П.В.

Федорчук Р.В.

Дата підписання 30.09.2013 року