Рішення № 3384953, 15.01.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.09 Справа№ 2/106

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С., за участю представника відповідача Лоли Н.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Острог до Державного підприємства “Львіввугілля”, м. Сокаль про стягнення 11 180 грн. 84 коп.

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємецьОСОБА_1, м. Острог звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Державного підприємства “Львіввугілля”, м. Сокаль про стягнення 11 180 грн. 84 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 10.11.2008р. ухвалив призначити розгляд справи на 27.11.2008р. Ухвалами суду розгляд справи відкладався на 18.12.2008р., 15.01.2009р.

Представник позивача в судові засідання 27.11.2008р., 18.12.2008р. з'явився, позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що позивач поставив відповідачу товар, який останнім оплачено частково. У зв'язку з цим відповідачу було надіслано претензію. У відповіді на претензію, відповідач суму заборгованості визнав, однак не оплатив, пославшись на відсутність грошових коштів. Просить стягнути з відповідача основний борг в сумі 7663 грн. 48 коп., інфляційні втрати в сумі 2947 грн. 31 коп., 3% річних в сумі 570 грн. 05 коп. та судові витрати. В судове засідання 15.01.2009р. позивач явку представника не забезпечив, причин неявки не повідомив, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Відповідач в судові засідання 27.11.2008р., 18.12.2008р. явку представника не забезпечив, просив відкласти розгляд справи у зв'язку з участю повноважного представника в інших судових засіданнях. Представник позивача в судове засідання 15.01.2009р. з'явився, позов визнав в частині основного боргу в сумі 7663 грн. 48 коп. В запереченнях щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних посилається на ту обставину, що оскільки договір між сторонами не був укладений і строк оплати товару не визначений, то відповідач зобов'язаний оплатити вартість товару протягом семи днів з дня пред'явлення позивачем вимоги про оплату. Така вимога відповідачем була отримана 18.09.2008р., і, після закінчення семи днів, тобто з 26.09.2008р., відповідач вважається таким, що прострочив зобов'язання. Позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати за період з 2006р. по липень 2008р., 3% річних за період з 01.03.2006р. по 01.09.2008р., тобто до моменту виникнення у відповідача обов'язку з оплати, а тому їх стягнення є безпідставним.

Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

5 жовтня 2005р. позивач поставив відповідачу (його відокремленому підрозділу) по накладній №266 від 05.10.2005р., на підставі довіреності серії №674400 від 05.10.2005р., товар на загальну суму 11688 грн. 07 коп.

10 вересня 2008р. позивач надіслав відповідачу претензію, в якій вимагав оплатити суму заборгованості. Відповідач розглянув дану претензію, визнав заборгованість, однак вартість товару не оплатив, посилаючись на відсутність коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача та відповідача, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати за отриманий товар виконав частково, на дату розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 7663 грн. 48 коп.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до частини 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Сторони є вільними в укладенні договору, а також у визначенні форми договору (усна чи письмова), що підтверджується ст. 218 ЦК України, яка передбачає, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорюваних окремих його частин може доводитися, в тому числі, письмовими доказами.

Відповідно до укладеного договору (усних домовленостей, які досягнуті сторонами), позивач здійснив поставку відповідачу товару, що підтверджується накладною та довіреностю. Таким чином позивач вчинив дії щодо передачі товару та передав такий, а відповідач прийняв товар, підтвердивши прийняття підписом на накладній та передачею довіреності.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Оскільки строк виконання зобов'язання сторонами визначений не був, позивач, в порядку ст. 530 ЦК України, направив відповідачу вимогу (претензію) про сплату боргу, яка розглянута останнім, однак залишена без задоволення.

Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Стаття 598 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до вимог цієї статті, позивачем нараховано та заявлено до стягнення втрати від інфляції за період з 2006р. по липень 2008р. в сумі 2947 грн. 31 коп. та 3% річних за період з 01.03.2006р. по 01.09.2008р. в сумі 570 грн. 05 коп.

Оскільки у зобов'занні між сторонами не було встановлено строку оплати, то, відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідач зобов'заний був провести оплату вартості товару протягом семи днів з дня отримання вимоги (претензії). Позивач в тексті позовної заяви зазначає, що вимога про оплату була направлена відповідачу 27.08.2007р., однак до позовної заяви відповідної вимоги та доказів її надсилання не долучено, в судовому засіданні представником позивача не подано, представником відповідача факт отримання цієї вимоги заперечується. Таким чином, як вбачається з долучених до матеріалів справи документів, вимога (претензія) була оформлена позивачем 10.09.2008р. та отримана відповідачем 18.09.2008р. У зв'язку з цим, право нарахування інфляційних втрат та 3% річних у позивача виникає після спливу семи днів з дня пред'явлення вимоги. Позивачем нараховано інфляційні втрати за період з 2006р. по липень 2008р., 3% річних за період з 01.03.2006р. по 01.09.2008р., тобто до моменту виникнення у відповідача обов'язку з оплати після заявленої претензії (вимоги) від 10.09.2008р. За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність відмови в стягненні інфляційних втрат та 3% річних, оскільки така вимога є безпідставною.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 7663 грн. 48 коп. основного боргу. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 218, 509, 526, 530, 598, 610, 625, 626 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства “Львіввугілля”, м. Сокаль, вулиця Б.Хмельницького, 26, Львівська область (ідентифікаційний код 32323256) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 7663 грн. 48 коп., 69 грн. 91 коп. державного мита та 80 грн. 87 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя