Ухвала суду № 33841769, 26.09.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2013 р. Справа № 9104/49142/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Хобор Р.Б., Яворського І.О.

з участю секретаря судових засідань Микитин І.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької обєднаної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 08.02.2012 року у справі за позовом підприємства, що повністю належить іноземному інвестору «Гран-Інвест» до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними дій та визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Підприємство, що повністю належить іноземному інвестору «Гран-Інвест» звернулося в суд з адміністративним позовом до Луцької обєднаної державної податкової інспекції (надалі Луцька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними дій та визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 03.10.2011 року № 0017961601, від 27.10.2011 року № 0019351601, від 15.11.2011 року № 0002332302.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що дійсно в податковій декларації за липень 2011 року при формуванні податкового кредиту включено податкового накладну від 29 липня 2011 року № 273, отриману від ПАТ «Рафалівський карєр», із сумою ПДВ 301051,75 грн. Разом з тим, зясувавши, що податкова накладна не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, підприємство відповідно до статті 50 ПК України зазначену помилку виправило самостійно шляхом подання 05-06 вересня 2011 року уточнюючого розрахунку до декларації за липень 2011 року. Спірну суму податкового кредиту по контрагенту ПАТ «Рафалівський карєр» було зменшено та одночасно в цьому розрахунку на таку саму суму збільшено податковий кредит по іншим контрагентам. Квитанція № 2 свідчить про прийняття уточнюючого розрахунку до системи звітності Державної податкової служби. При цьому остаточним є електронний документ, надісланий пізніше, тобто, уточнюючий розрахунок 06.09.2011 року та розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту від 05.09.2011 року.

Зменшивши суму податкового кредиту липня 2011 року на 301051,75 грн. за податковою накладною від 29 липня 2011 року № 273, виданою ПАТ «Рафалівський карєр», при формуванні податкового кредиту серпня 2011 року підприємством цю накладну враховано у звязку із поданням скарги на контрагента, який не зареєстрував податкову накладну. Накладна дає підстави для формування податкового кредиту в межах 365 календарних днів з дати її виписки. Відтак ППНІІ «Гран-Інвест» не допустило порушень податкового законодавства при формуванні податкового кредиту та визначення суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету у серпні 2011 року.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 08.02.2012 року задоволено позовні вимоги, оскільки суд погодився з наведеними позивачем доводами.

Не погодившись з постановою суду її оскаржив відповідач - Луцька ОДПІ, яка просить скасувати дану постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням заперечень на позовні вимоги, зокрема зазначає, що подані ППНІІ «Гран-Інвест» у вересні 2011 року уточнюючі розрахунки податкових зобовязань з ПДВ у звязку із виправленням самостійно виявленої помилки за липень 2011 року та додаток № 5 розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів заповнені з порушенням правил, визначених у Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, тому Луцькою ОДПІ вони визнані неприйнятими, про що позивачу було надіслано повідомлення від 19.09.2011 року № 22511/10/15-2. Відповідно при проведенні податкових перевірок йому було зменшено заявлений у податковій декларації з ПДВ за липень 2011 року податковий кредит на 301052,75 грн. та на вказану суму збільшено податкове зобовязання, що підлягає сплаті до Державного бюджету України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Підприємство, що повністю належить іноземному інвестору «Гран-Інвест» 04.12.2001 року зареєстровано виконавчим комітетом Луцької міської ради та 06.12.2001 року взято на податковий облік і на момент проведення перевірки знаходиться на обліку в Луцькій ОДПІ та було платником податку на додану вартість.

Працівниками Луцька ОДПІ 16.09.2011 року проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ за вересень 2011 року.

За результатами перевірки в цей день складено акт перевірки № 7255/15-2/31788549, яким встановлено порушення підприємством пункту 201.1 статті 201 ПК України та пункту 20 Порядку заповнення та подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 16.02.2011 року № 197/18935 (допущено арифметичну (методологічну) помилку (порушення), що вплинула на розрахунку з бюджетом).

На підставі акту перевірки податковим органом 03.10.2011 року прийнято щодо підприємства податкове повідомлення-рішення № 0017961601, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість на загальну суму 376315 грн., в тому числі 301052 грн. основного платежу та 75263 грн. штрафних санкцій.

27.10.2011 року при розгляді скарги Луцькою ОДПІ сформовано нове податкове повідомлення-рішення № 0019351601 про збільшення штрафної санкції на 75263 грн., а Державною податковою службою України 10.01.2012 року № 489/6/10-2115 обидва податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги встановив, що 22.08.2011 року позивачем засобами електронного зв'язку було подано податкову декларацію з ПДВ за липень 2011 року разом із додатками, зокрема, розшифровками податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та реєстром виданих та отриманих податкових накладних. Квитанціями про електронну доставку № 2 (а.с.80; 83; 86) підтверджується, що податкова звітність була прийнята податковим органом.

В зазначеній декларації позивач у складі податкового кредиту у сумі 436867 грн. відобразив податкову накладну від 29.07.2011 року № 273, видану ПАТ «Рафалівський карєр», на суму 1505258,75 грн., в тому числі ПДВ 301052 грн., що слідує з розділу ІІ додатку 5 «Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту», розділу ІІ реєстру отриманих та виданих податкових накладних.

Висновок відповідача про заниження податкового зобов'язання в сумі 301052 грн. спростовується зазначеними нижче доказами, які свідчать про самостійне виправлення позивачем допущеної помилки.

Так, аналізуючи приписи п.п.14.1.18 п.14.1 ст.1, п.201.1 ст.201 ПК України необхідно зазначити, що податковим законодавством передбачено сальдовий метод визначення податкових зобов'язань та кредиту із цього податку і цей метод передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку (разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку), так і витрат цього платника на сплату сум податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг).

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, та складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів та послуг, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (абзац "а" п.198.1 ст. 198 ПК України).

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (послуг); або дата отримання товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

Відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст.201 ПК України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п.201.6 ст.201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

При цьому, згідно п.201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Порядок дій платника податків у разі виявлення ним факту заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів визначено статтею 50 ПК України, а саме такий платник податків зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті, або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

При цьому, суд першої інстанції встановив, що не дивлячись на відмітку на податковій накладній від 29.07.2011 року № 273, ця накладна не була фактично включена постачальником ПАТ «Рафалівський карєр» до Єдиного державного реєстру податкових накладних. Зазначена обставина виключала право позивача на податковий кредит за рахунок цієї податкової накладної.

05.09.2011 року підприємство подало уточнюючий розрахунок до декларації за липень 2011 року (самостійний документ) та додаток 5 до податкової декларації (уточнюючого розрахунку). Уточнюючий розрахунок повторно подано 06.09.2011 року, оскільки попередній містив помилки у заповненні. Квитанцією № 2 підтверджується факт прийняття уточнюючого розрахунку податковою інспекцією. Уточнюючи показники податкової декларації, позивач виключив з реєстру отриманих накладних, розшифровки податкового кредиту податкову накладну від 29.07.2011 року № 273 на суму 1505258,75 грн., в тому числі ПДВ 301052 грн., а натомість, зазначену суму замінено за рахунок податкових накладних, виданих іншими постачальниками позивача, де сума ПДВ також становить 301051,74 грн. Про вчинення господарських операцій, вказаних у податкових накладних, які включені в реєстр виданих та отриманих податкових накладних, свідчать первинні документи.

Зазначені дії позивача не вплинули на розрахунки з бюджетом, оскільки фактично сума, на яку зменшено податковий кредит липня 2011 року за податковою накладною від 29.07.2011 року № 273, виданою ПАТ «Рафалівський карєр», була одночасно збільшена на суму ПДВ інших податкових накладних, виданих контрагентами позивача.

Одночасно суд підставно погодився з доводами позивача, що за правилами, встановленими Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного звязку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року N 233 «Про подання електронної податкової звітності», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2008 року за N 320/15011, підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних державної податкової служби (ДПС) є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки електронного цифрового підпису (ЕЦП), інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС; якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС (пункти 7.5-7.6 Інструкції). А згідно з пунктом 8 Інструкції якщо платник податків надіслав до органів ДПС кілька примірників одного податкового документа (у разі виправлення, неотримання першої квитанції тощо), то оригіналом вважається електронний документ, надісланий до органів ДПС останнім до закінчення граничного терміну встановленого законодавством для подання податкової звітності за умови, що його було сформовано правильно, прийнято до бази даних ДПС та платнику податків надійшла про це друга квитанція.

При цьому у відповідача не було підстав вважати остаточний уточнюючий розрахунок від 06.09.2011 року та додатки до нього від 05.09.2011 року (додаток 5 «Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів») не прийнятими. Квитанції № 2 не містить інформації про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин.

З відбитка штемпеля відділення поштового звязку на конверті слідує, що лише 29.09.2011 року, тобто, на 13 день після подання позивачем уточнюючого розрахунку до декларації за липень 2011 року, відповідач надіслав на адресу ППНІІ «Гран-Інвест» повідомлення від 19.09.2011 року № 22511/10/15-2 про неприйняття уточнюючого розрахунку та додатку 5 «Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів».

Тим самим Луцька ОДПІ порушила п. 49.11 статті 49 ПК України. Фактично повідомлення сформовано після розгляду 28.09.2011 року заперечення на акт перевірки від 16.09.2011 року.

В даному випадку податковим органом не враховано того факту, що на момент перевірки 16.09.2011 року підприємством було повністю усунуто всі розбіжності податкової звітності за липень 2011 року.

При цьому не можна погодитись з доводами апелянта, що позивачем порушено податкове законодавство, призвело до заниження податкового зобовязання за серпень 2011 року, зважаючи на таке.

19.09.2011 року позивач подав податкову декларацію з ПДВ за серпень 2011 року. Одночасно з поданням цієї декларації ним було подано і заяву про відмову постачальника (ПАТ «Рафалівський карєр»), надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних), передбачену додатком 8 до податкової декларації з ПДВ. Документи, як і інші обовязкові додатки до декларації, прийняті податковим органом і свідченням цього є квитанція № 2.

З розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту за серпень 2011 року слідує, що його сформовано з урахуванням податкової накладної від 29.07.2011 року № 273, виданої ПАТ «Рафалівський карєр», де ПДВ становить 301051,75 грн. (ПДВ, сплачене цьому постачальнику, становить всього 315927,75 грн.).

При цьому, позивач набув права на формування податного кредиту на підставі податкової накладної від 29.07.2011 року № 273, що випливає з пункту 201.10 статті 201 ПК України: у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

29.07.2011 року № 273 податкова накладна виключена з розрахунку податкового кредиту за липень 2011 року, бо на той час позивач не набув права на податковий кредит за такою накладною, що не включена до Єдиного державного реєстру податкових накладних, то для підтвердження цього права у серпні 2011 року позивач дотримався вимог пунктів 198.6 статті 198 та 201.10 статті 201 ПК України і правомірно сформував податковий кредит. Тобто, факт заниження податку, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за серпень 2011 року з цих підстав, відсутній, а висновки Луцької ОДПІ є помилковими.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в спосіб, визначений ст.162 КАС України, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатні та беззаперечні докази в обгрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та не довів правомірність прийнятих рішень.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що Волинський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Луцької обєднаної державної податкової інспекції - залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 08.02.2012 року у справі №2а-178/12 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: Р.Б.Хобор

І.О.Яворський

Повний текст виготовлено 27.09.2013р.