Постанова № 3384150, 16.02.2009, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

Справа № 2-а-13/08/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М           У К Р А Ї Н И

16 лютого2009року                                                      м.Івано-Франківськ

         Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:

 головуючого -суддіГундяка В.Д.,

присекретарі Бітківській Г.П.,

за участю: представників позивача Дем’янчук Г.С., Луковкіної У.Ю.,

             представників відповідача Дум’як В.О., Гуменюка Б.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Серін” до Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі про визнання податкових повідомлень-рішень нечинними та визнання неправомірними дій посадових осіб,

В С Т А Н О В И В:

22.11.2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Серін” звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі про визнання податкових повідомлень-рішень  нечинними, а дій посадових осіб відповідача - неправомірними. Позовні вимоги мотивувало тим, що податкові повідомлення-рішення №000482301/0 та №0004802301/0 від 09.11.2007 року є необґрунтованими та таким, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства, тому підлягають до скасування, а дії посадових осіб відповідача щодо відображення у акту проведеної перевірки висновків про зменшення від”ємного значення об”єкта оподаткування по податку на прибуток та про зменшення податку на додану вартість, які не відповідають фактичним обставинам, неправомірними.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, суду пояснили,що  позивач не погоджується з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями та висновками, викладеними в акті, щодо донарахування податку на прибуток та визначення податкового зобов2язання з ПДВ, так як при відпуску деревообробної продукції нерезидентам підприємство застосовувало індикативні ціни згідно чинного законодавства України. Не погоджуються представники позивача із висновками викладеними в акті щодо не включення до складу валових витрат в сумі 9 866,67 грн. витрат на проживання та інше консультантів “SerinUК LTD”, так як підприємством на законних підставах віднесено витрати персоналу Виконавця до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки ці витрати ТзОВ “Серін” понесло у зв’язку з веденням своєї господарської діяльності, відповідно до контракту. В зв’язку з тим, що висновки попередніх актів перевірки ТзОВ “Серін” були оскаржені в судовому порядку, а рішення податкового органу не є узгодженим, тому позивачем не було відображено у податковій декларації про прибуток за перше півріччя 2007 року висновків планової документальної перевірки за період з 01.04.2006 року по 31.03.2007 року. Крім того вважають, що позивачем не було занижено податкове зобов’язання по податку на додану вартість за квітень 2007 року, не завищено заявленої суми бюджетного відшкодування на 230 625 грн за ІІ квартал 2007 року та не завищено залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду декларації з ПДВ за червень 2007 року на 215 757 грн., тому відповідні висновки, зроблені при проведенні перевірки та викладені у акті є надуманими та не відповідають фактичним обставинам справи.

Представники відповідача в судовомузасіданні позов не визнали, суду пояснили, що позивачем реалізовувалась на експорт продукція за цінами нижчими собівартості, що спричинило до заниження валового доходу, завищення від’ємного значення об’єкту оподаткування по податку на прибуток та зниження податку на прибуток. Позивачем при визначенні скоригованого валового доходу за І півріччя 2007 року не враховано збільшений попередньою плановою документальною перевіркою дохід в сумі 604 135 грн. за І квартал 2007 року. Вважають, що в порушення вимог чинного законодавства позивачем включено до складу валових витрат витрати на фінансування особистих потреб фізичних осіб, а також при наданні інформаційних (консультаційних) послуг нерезиденту  неправомірно занижено податкове зобов’язання по податку на додану вартість.

Допитана в якості свідка СДПРІ  ДПА В Івано-Франківській області Хованець О.М. суду показала, що за дорученням керівництва ДПА  в області вона брала участь у проведенні перевірки ТзОВ “Серін”. При проведенні перевірки для визначення звичайної ціни було дано запити платнику, в управління статистики, на Івано-Франківську митницю. Однак встановити рівень звичайної ціни не вбачалось можливим, оскільки продукція позивача відрізнялась по своїм якісним і кількісним характеристикам від продукції, яка реалізовувалась іншими суб”єктами підприємницької діяльності  у періоді що перевірявся. Основні дані щодо сплати ПДВ не перевірялись, інформація була включена да Акту перевірки з попереднього акту перевірки, яка була проведена 15.08. по 29.08. 2007 року. Також у податкових деклараціях платником податків не було враховано висновки перевірки викладені у акті перевірки  від 05.09.2007 року. Посадовим особам, які проводили перевірку було відомо про оскарження ТзОВ “Серін” висновків та рішень прийнятих на підставі акту від 05.09.2007 року, однак на момент проведення перевірки судове рішення у справі за відповідним позовом ТзОВ “Серін” судом ще не було постановлено.

Вислухавши представників позивача, представників відповідача, дослідивши подані докази, суд прийшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з наступних мотивів.

 В судовому засіданні встановлено, що ДПІ в Надвірнянському  районі Івано-Франківської області у період з 14.05.2007 року по 25.06.2007 року була проведена виїзна планова документальна перевірка ТзОВ “Серін” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 30.06.2007. За результатами перевірки ДПІ складений акт №980/23-32472639 від 29.10.2007 року.

 В даному акті зафіксовано порушення позивачем вимог п.3.1 п.3.1 ст.3 та пп.7.4.1 п.7.4ст.7 Закону  України  "Про податок на додану вартість".  Тому на підставі акту ДПІ в Надвірнянському районі прийнятоподаткові повідомлення-рішення №0004812301/0 та №0004802301/0 від 09.11.2007 року. Зазначеними повідомленнями-рішеннями відповідно зменшено до відшкодування ПДВ в розмірі 49 293 грн. та застосовано 24 646 грн. штрафних санкцій, а також донараховано  1 848 963 грн. податку на прибуток та застосовано штрафні санкції в сумі 1 294 274,1 грн.

Як вбачається з дослідженого в судовому засіданні  акту перевірки № №980/23-32472639 від 29.10.2007 року, зазначені порушення виникли у зв’язку із неправильним визначенням ТзОВ “Серін” ціни на пиломатеріали, включення до валових витрат витрат на проживання та проїзд на території України фізичних осіб - працівників ТзОВ "SerinUKLTD", які надавали позивачу послуги відповідно до контракту від 01.08.03,  невідображення у податковій декларації про прибуток за перше півріччя 2007 року висновків планової документальної перевірки за період з 01.04.2006 року по 31.03.2007 року, заниження податкових зобов’язань по податку на додану вартість .

Відповідно до поданого заперечення на адміністративний позов та пояснень представників відповідача, в ході проведення перевірки податковим   органом   були   проведені вичерпні заходи щодо  застосування з метою оподаткування звичайних цін з використанням норм пп.1.20.2-1.20.4 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", зокрема направлено запити щодо обґрунтування рівня цін на пиломатеріали до Івано-Франківської митниці, Івано-Франківської торгово-промислової палати, управління статистики та підприємствам-експортерам, проте отримані відповіді не дали можливості податковому органу їх застосування в якості визначення звичайних цін, тому ДПІ в Надвірнянському районі застосовано правила, визначені національним положенням бухгалтерського обліку та національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав Положення (стандарт) бухгалтерського обліку, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246 та зареєстроване в Міністерстві Юстиції України 02.11.1999 за №751/4044.

Разом з тим, представник позивача в судовому засіданні пояснив, що основна частина зробленої продукції реалізується ТзОВ "Серін" за межі України, тому при відпуску деревообробної продукції нерезидентам позивачем застосовано індикативні ціни, відображенні в листі Митного органу від 10.07.03 №13/13-1680-ЕП, що у спірному випадку відповідають рівню звичайних цін. При цьому для визначення ціни пиломатеріалів хвойних та букових в тому числі (держлісгоспів) відповідно до п.1.20.2 вищезазначеного закону, а також отримано висновок Івано-Франківської  торгово-промислової палати № В-354 від 22.10.2007 року, з якого вбачається, що договірні відпускні ціни ТзОВ "Серін" не є меншими від рівня звичайних цін, що підтверджується матеріалами справи.

В обґрунтування своїх тверджень представник позивача посилався на Указ Президента України від 10.02.1996 №124/26 "Про заходи щодо вдосконалення кон’юктурно-цінової політики у сфері зовнішньо-економічної діяльності" та затверджене ним положення про індикативні ціни у сфері зовнішньо-економічної діяльності.

Разом з тим, відповідно до п. 1.20.1. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робі, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна – це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Однак ні при проведенні перевірки, ні в судовому засіданні ринкова несправедливість договірної ціни посадовими особами ДПІ в Надвірнянському районі доведена не була.

З огляду на  вищевикладене, суд приходить до висновку щодо правомірності визначення позивачем відпускних цін на пиломатеріали .

Твердження  відповідача, що ґрунтуються на п.п.1.20.5 п.1.20 ст.1  Закону України Про оподаткування прибутку підприємств", відповідно до якого  якщо  звичайна  ціна  не може бути визначена   з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту  то  для доказів обґрунтування  її  рівня  застосовуються   правила,   визначені   національними   положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав; з метою оподаткування терміни "справедлива вартість", ринкова вартість та чиста вартість реалізації, які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна майнових прав, прирівнюються до терміну “звичайна ціна”, визначеного цим Законом, судом до уваги не приймається, оскільки зазначена правова норм обумовлює її застосування у випадку, якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх пунктів.

Суд також приходить до висновку, що податковим органом не доведено правомірності визначення звичайної ціни на підставі п.п.1.20.5 п.1.20 ст.1 ЗУ “Про оподаткування прибутку підприємств”     

Стосовно визначення в акті перевірки про те, що інформаційно-консультаційні послуги надані позивачем компанії "MultidyesLLC", неправомірно відображені в рядку 9 колонка А в декларації з ПДВ за квітень 2007 р. в сумі 60 685 грн., суд констатує наступне.

На основі укладених контрактів про надання інформаційно-консультаційних послуг між позивачем та компанією "MultidyesLLC" позивачем надано зазначеній компанії послуг за перевірений період на суму 303 424 грн.

На думку податкового органу, зазначена сума є об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до п.п.3.1.п.3.1ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки зазначені послуги створені на території України і надані нерезидентам на митній території України ( а не покупцям , які знаходяться за межами України).

Разом з тим, відповідно до п.3.1 зазначеного закону об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об’єкта застави позичальнику для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу. П.п "а" 6.5 цього закону передбачено , що місцем поставки послуг вважається за винятками, визначеними у підпунктах "в", "д"-"є" цього підпункту, - місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована платником цього податку, а у разі якщо така послуга надається нерезидентом - місце розташування його представництва, а за відсутності такого - місце розташування резидента, який виконує агентські (представницькі) дії від імені такого нерезидента, а за відсутності такого - місце фактичного розташування покупця (отримувача), який у цьому випадку виступає податковим агентом такого нерезидента, а п.п. "д"  встановлено,  що місцем поставки послуг є місце реєстрації покупця або його постійного представництва, а за відсутності такого місця реєстрації місце постійної адреси або постійного проживання, в разі якщо покупці, яким надаються нижченаведені послуги, проживають за межами митної території України, надають послуги передання чи надання авторських прав, патентів, ліцензій, а також суміжних прав, у тому числі торгових марок, надання рекламних послуг та інших послуг з просування товарі (послуг) на ринку   (промоутерства);   надання послуг консультантами, інженерами, адвокатами, бухгалтерами, аудиторами, актуаріями та інших аналогічних послуг, а також з обробки даних та надання інформації, у тому числі з використанням комп’ютерних систем; надання обов’язку утримуватися від проведення окремих видів діяльності частково або повністю; надання послуг фізичними особами, які перебувають у відносинах трудового найму з постачальником на користь іншої особи, надання агентських послуг від імені та за рахунок іншої особи, якщо забезпечується надання покупцю послуг, перерахованих у цьому підпункті; надання в оренду рухомого майна (у тому числі банківських сейфів).

Аналізуючи вищенаведену правову норму, суд вважає, що місце поставки позивачем інформаційно-консультативних послуг підпадає під дію п.п."д" Закону України "Про податок на додану вартість".

Відносно не включення до складу валових витрат в сумі 9 866,67 грн витрат на проживання та інше, консультантів ТзОВ “SerinUК LTD”, які надавали послуги відповідно до контракту  від 01.08.2003 року, суд вважає наступне.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються будь-які суми витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, в тому числі витрати з придбання електричної енергії, з врахуванням обмежень, встановлених п.5.3-5.7 цієї статті.

П.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається із заперечення на позовну заяву, витрати по контракту від 01.08.03 не відображені в бухгалтерському та податковому обліках ТзОВ "Серін", тому, на думку  відповідача, відсутні правові підстави дня включення отриманих позивачем послуг на суму 9 866,67 грн. до валових витрат.

В той же час, відповідач зазначає, що позивачем віднесено до витрат підприємства в бухгалтерському обліку та включено до складу валових витрат  в податковому обліку витрати на проживання та проїзд на території України фізичних осіб, які є працівниками виконавця по договору від 01.08.03 та не перебували з позивачем в трудових відносинах, а в підтверджуючих документах про надання їм відповідних послуг замовником та платником цих послуг зазначено ТзОВ “Серін”.

Однак відповідно до п.п. 3.1.4, 4.1.2 контракту замовник зобов’язується   забезпечити   персонал  виконавця проживанням, харчуванням, здійснити   придбання необхідних матеріалів  для виконання  умов контракту, самостійно оплатити витрати персоналу виконавця, пов’язані з їх проїздом та пересуванням  та інші витрати, розрахунки    замовника з третіми особами у зв’язку із забезпеченням персоналу виконавця проживанням, харчуванням та іншим,  здійснюються ним самостійно та є його прямими витратами за даним контрактом.

За таких обставин суд вважає, що позивачем правомірно віднесено витрати персоналу Виконавця по договору про надання консультаційних послуг від 01.08.03 до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки ці витрати понесені позивачем у зв’язку із веденням господарської діяльності.

Що стосується виявлених в акті порушень відносно невідображення у податковій декларації про прибуток за І півріччя 2007 року висновків плановою документальної перевірки за період з 01.04.2006 року по 30.03.2007 року, суд вважає дії позивача правомірними з огляду на наступне.

Як було встановлено в судовому засідання рішення податкового органу за результатами проведено планової документальної перевірки за період з 01.04.2006 року по 30.03.2007 року були оскаржені в судовому порядку до господарського суду Івано-Франківської області.

Згідно чинного законодавства рішення податкового органу вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення. Оскільки на момент подання декларації про прибуток за І півріччя 2007 року рішення суду не набрало законної сили, тому і не було підстав для відображення висновків попередньої перевірки в зазначеній декларації.

Висновок ДПІ в Надвірнянському районі, який викладений в акті (та відображений в податковому повідомленні-рішенні) про завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування на суму 230 625 грн за ІІ квартал 2007 року та завищення залишку від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду декларації за червень 2007 року на суму 215 757 грн. є неправомірним, оскільки зроблений з врахуванням результатів попередніх перевірок, матеріали по яких не узгоджені, оскільки оскаржені в судовому порядку.

 Крім того суд приходить до переконання, що обставини щодо правомірності реалізації деревообробної продукції підприємством по індикативних цінах, правомірність невключення до складу валових витрат витрати на проживання та інше, консультантів ТзОВ “SerinUК LTD”, які надавали послуги відповідно до контракту, а також правомірність відображення в рядку 9 (колонка А) в декларації з ПДВ інформаційно-консультаційних послуг згідно ч.1 ст.72 КАС України  доказуванню не підлягають, оскільки дані обставини були встановлені постановою господарського суду Івано-Франківської області №А-12/263 від 27.11.2007 року, що набрала законної сили згідно ухвали Львівського адміністративного апеляційного суду від 09.04.2008 року. Як вбачається з акту перевірки від 05.09.2007 року вищевказані судові рішення постановлені при оскарженні дій та податкових повідомлень-рішень, прийнятих за ідентичні порушення, які мали місце на думку   посадових осіб органів ДПІ, в попередніх звітних періодах.

Відсутність факту порушення посадовими особами позивача вимог податкового законодавства підтверджується також постановою щодо відмови в порушенні кримінальної справи за ст.212 ККУ відносно генерального директора ТзОВ “Серін” та головного бухгалтера ТзОВ”Серін” Дем”янчук Г.С. згідно п.2 ст.6 КПКУ.

 Однак позовні вимоги щодо визнання неправомірними дій посадових осіб ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської області щодо відображення в актах перевірки від 29.10.2007 року №980/23-32472639 та від 05.09.2007 року №800/23-32472639 неправомірних висновків щодо зменшення від’ємного значення об’єкту оподаткування по податку на прибуток та про зменшення податку на додану вартість до задоволення не підлягають з наступних підстав.

Так згідно ст.11 ЗУ “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні планові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами. Результати перевірок органи державної податкової служби відображають у відповідних актах, які є підставою для  винесення у разі необхідності податкового повідомлення - рішення.

Як вбачається з наведеного, висновки, зроблені при проведенні перевірки, робляться посадовими особами податкових органів на власний розсуд, не є юридично-значимими, так як вимагають подальшої реалізації шляхом прийняття відповідних рішень.

Таким чином суд не вбачає в діях посадових осіб ДПІ в Надвірнянському районі жодної неправомірності щодо проведення перевірок та відображення в їх  актах відповідних висновків, оскільки зроблені висновки самі по собі  не мають юридичних наслідків, тобто не створюють жодних обов’язків чи позбавляють прав.

Одночасно при вирішенні питання щодо часткового задоволення позову, суд приходить до переконання про необхідність виходу за межі позовних вимог в порядку ч.2 ст. 11 КАСУ, так як вважає, що оскаржуване рішення слід визнати частково недійсним, а не нечинним, оскільки в останньому випадку правові наслідки податкового повідомлення-рішення втрачаються не з часу його прийняття, а з моменту набрання законної сили рішенням суду. 

Враховуючи вимоги ч.3 ст.94 КАС України судові витрати, здійснені позивачем, необхідно присудити йому відповідно до задоволених вимог, тобто стягненню з Державного бюджету України в користь ТзОВ “Серін”  підлягає 3,40 грн. судового збору.  

Керуючись ст.ст.11, 71, ч.1 ст.72, ст.ст.86, 94, ч.3 ст.160, ст.162 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити частково.

Визнати недійсним податкове повідомлення рішення №0004812301/0 від 09.11.2007 року.

 Визнати недійсним податкове повідомлення рішення №0004802301/0 від 09.11.2007 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України в користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Серін” 3,40 грн. судового збору.   

Постанованабирає законної сили в порядку встановленому ст.254  КАС України, може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, передбачені ст.186 КАС України.

Строк подання заяви про апеляційне оскарження рахується з 20.02.09, як дня складення постанови у повному обсязі.

Суддя                                                                                                                                  В.Д. Гундяк