Ухвала суду № 33839942, 26.09.2013, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 504/1531/13-ц

4-с/504/19/13

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2013 р. смт. Комінтернівське

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді -Барвенка В.К.,

при секретарі - Мельниковій В.М.,

за участі заявника - ОСОБА_1,

за участі заступника начальника відділу ДВС - Васильєва Ю.Ю., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 9, смт. Комінтернівське, скаргу ОСОБА_1 на постанову заступника начальника відділу державної виконавчої служби Южненського міського управління юстиції в Одеській області Васильєва Ю.Ю. ВП № 28785362 від 25.03.2013 року, про повернення виконавчого листа, виданого 24.11.2009 року на виконання рішення Комінтернівського районного суду Одеської області у справі № 2-355/05 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозберігаючі технології» на користь ОСОБА_1 грошової суми у розмірі 47 557 грн., та на постанову цієї ж посадової особи ВП № 28785091 про повернення виконавчого листа, виданого 24.11.2009 року на виконання рішення Комінтернівського районного суду Одеської області у справі № 2-355/05 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозберігаючі технології» на користь ОСОБА_1 грошової суми у розмірі 500, 00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із скаргою на бездіяльність державної виконавчої служби Южненського міського управління юстиції Одеської області в особі начальника цього відділу - Носенка С.Б., заступника начальника цього відділу - Васильева Ю.Ю. по виконанню рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 09.10.2009 року про стягнення боргу з ТОВ «Енергозберігаючі технології» на користь ОСОБА_1, визнати постанови від 25.03.2013 року про повернення виконавчих листів такими, що не відповідають закону, поновити порушене право, та визнати за скаржником право на звернення до адміністративного суду для компенсації завданої моральної шкоди та матеріальних збитків згідно діючого законодавства.

Крім того, ОСОБА_1 просила поновити їй строк на оскарження прийнятих державним виконавцем процесуальних рішень у зв'язку із несвоєчасним отриманням копій цих рішень.

В судовому засіданні ОСОБА_1 доводи поданої нею скарги підтримала повністю, просила скаргу задовольнити з викладених в скарзі підстав.

Заступник начальника відділу державної виконавчої служби Южненського міського управління юстиції Одеської області доводи скарги вважав безпідставними, проти її задоволення заперечував в повному обсязі.

Представник заінтересованої особи - ТОВ «Енергозберігаючі технології» в судове засідання не з'явився повторно, про поважність причин своєї неявки суду не повідомив, суд, в силу ст. 169 ЦПК України, вважав за можливе розглядати справу за його відсутності.

Заслухавши доводи скаржника, державного виконавця, дослідивши матеріали справи, матеріали виконавчих проваджень ВП № 28785362, ВП №28785091, суд встановив наступні правовідносини:

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 09.10.2009 року стягнуто з ТОВ «Енергозберігаючі технології» на користь ОСОБА_1 47557 грн. боргу та 500 грн витрат на правову допомогу.

В межах заявленого предмету скарги, судом також встановлено, що 23.09.2011 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Южненського міського управління юстиції Одеської області було відкрито виконавче провадження ВП № 28785362 з виконання виконавчого листа, виданого 24.11.2009 року Комінтернівським районним судом Одеської області на виконання рішення у справі № 2-355/05 про стягнення з ТОВ «Енергозберігаючі технології» на користь ОСОБА_1 47557 грн.

Крім того, 23.09.2011 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Южненського міського управління юстиції Одеської області було відкрито виконавче провадження ВП № 28785091 з виконання виконавчого листа, виданого 24.11.2009 року Комінтернівським районним судом Одеської області на виконання рішення у справі № 2-355/05 про стягнення з ТОВ «Енергозберігаючі технології» на користь ОСОБА_1 500 грн.

25.03.2013 року заступником начальника відділу державної виконавчої служби Южненського міського управління юстиції Одеської області були прийняті процесуальні рішення про повернення виконавчих документів стягувачеві з підстав п. 2 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», які, що доведено матеріалами справи і матеріалами виконавчого провадження, ОСОБА_1 отримала 25.04.2013 року, в зв'язку із чим є всі підстави для поновлення скаржнику строку на оскарження постанов державного виконавця.

Зокрема, підставою для прийняття заступником начальника відділу державної виконавчої служби Южненського міського управління юстиції Одеської області такого рішення стало те, що за боржником- юридичною особою транспортні засоби, нерухоме майно, в тому числі земельні ділянки не зареєстровані; згідно довідки ДПІ у м. Южне Одеської області за боржником зареєстровані розрахункові рахунки, на які накладено арешт, та виставлені платіжні вимоги на списання наявних на цих рахунках грошових коштів; з рахунків списано 4,02 грн., а сума, що зберігається на рахунку в ПАТ «Промінвестбанк» не може бути списана примусово, у зв'язку із тим, що боржник не взятий на облік як платник податків; виконавчими діями розшукати фактичне місцезнаходження боржника-юридичної особи не можливо, директор боржника -юридичної особи не розшуканий, оскільки на обліку зареєстрованим в Одеській області не перебуває.

Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту (стаття 22 Основного Закону).

У своєму Рішенні № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року Конституційний Суд України зазначив, що відповідно до Основного Закону Украхни держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання; усі суб'єкти права власності рівні перед законом; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території; обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства (частина четверта статті 13, частина перша статті 55, частина п'ята статті 124, пункт 9 частини третьої статті 129).

Згідно з частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-ра/2012).

Таким чином, суд повторює, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень- складовою права на справедливий судовий захист.

В Україні діє принцип верховенства права.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Основного Закону).

Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Реалізацію конституційного права громадян на справедливий судовий захист законодавцем втілено в Законі.

Так, Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) визначені умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Положенням ч.ч. 1, 2 ст. 2 Закону законодавцем визначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Положенням ч.ч. 1, 3 ст. 6 Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушеня прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Зі змісту ч. 1 ст. 27 Закону вбачається, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другої статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно із ст. 32 Закону заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржниковів від інших осіб.

В силу ч. 2 ст. 40 Закону розшук боржника -юридичної особи та іншого майна боржника організовує державний виконавець.

В силу п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалось або здіснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке можу бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Отже, детальний аналіз наведених норм Закону у їх сукупності, дозволяє суду дійти до висновку, що розшук майна боржника- юридичної особи здійснює державний виконавець, а, у випадку неможливості встановлення місця знаходження такого боржника, державний виконавець зобов'язаний організувати його розшук.

Суд враховує, що матеріали виконавчого провадження ВП № 28785362 містять достатньо матеріальних доказів неможливості встановлення фактичного місця перебування боржника- юридичної особи, зокрема, акти державного виконавця від 19.03.2012 року, 21.03.2012 року, 10.08.2012 року, 23.03.2012 року.

Державним виконавцем з'ясовано, що ТОВ «Енергозберігаючі технології» має представництво в м. Дніпропетровськ і його місцезнаходження також не встановлено.

Проте, державний виконавець у порушення гарантованих ст. 6 Закону прав та законних інтересів стягувача у виконавчому провадженні, не в повній мірі здійснив організацію передбачених ч. 2 ст. 40 Закону заходів щодо розшуку боржника -юридичної особи та його представництва (в силу ст. 95 ЦК України - представництва наділяються майном юридичної особи).

В силу ч. ч. 1 , 3 ст. 55 Закону державний виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Готівкові кошти та майно, що належать боржнику від інших осіб, вилучаються державним виконавцем у таких осіб у присутності понятих на підставі ухвали суду.

Реалізацію цієї норми щодо юридичних осіб державний виконавець має можливість здійснювати шляхом отримання бухгалтерської та фінансової документації підприємства, зокрема, балансу, звітності, тощо, зокрема, п. 4.13.4 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року № 74/5, передбачає право державного виконавця отримувати відомості про доходи (активи, пасиви (що включають в себе кошти, що належать боржнику від інших осіб), звітність платника податків через органи податкової інспекції, зокрема, такими документами можуть бути податкові декларації, оборотно -сальдові відомості.

Проте, саме невжиття в повній мірі заходів розшуку боржника -юридичної особи в спосіб, передбачений Законом та наведеною Інструкцією, не дозволило реалізацію в повній мірі закріпленого Законом обов'язку державного виконавця забезпечувати повне, всебічне та неупереджене виконання рішення суду.

В матеріалах виконавчого провадження містяться заява від ОСОБА_5 (колишній засновник ТОВ «Енергозберігаючі технології») зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_5 детально пояснює процедуру виведення зі складу співзасновників товариства певних осіб та введення до цього складу інших осіб, зокрема громадянина ОСОБА_6, якому була передана вся документація підприємства за актом від 28.02.2011 року і який мав сплатити частку нового учасника товариства в розмірі 46 250 грн.

В матеріалах справи міститься акт від 29.08.2012 року, який складений начальником відділу державної виконавчої служби Южненського міського управління юстиції Одеської області про те, що ОСОБА_5 детально пояснив, що все майно підприємства було передано ОСОБА_6, але його кількість та з чого це майно складалось не пам'ятає.

Матеріали справи містять докази того, що ОСОБА_6 по Одеській області не зареєстрований, проте реєстрацію цього громадянина в м. Києві (адреса його проживання в м. Києві зазначена у протоколі зборів засновників ТОВ «Енергозберігаючі технології») державним виконавцем не перевірено.

Відомості про виконання доручення начальника відділу державної виконавчої служби Южненського міського управління юстиції Одеської області, що викладені в постанові від 14.09.2012 № В-3/612/2012 на адресу ВДВС Дарницького районного управління юстиції м. Києва, матеріали справи не містять, в зв'язку із чим, суд вважає, що заступник начальника відділу державної виконавчої служби Южненського міського управління юстиції Одеської області, приймаючи процесуальне рішення про повернення виконавчого документу стягувачеві, помилково не врахував, що за цим дорученням перевірка не проведена, реальне місцезнаходження засновника боржника- юридичної особи ОСОБА_6 не перевірялось.

Крім того, суд звертає увагу, що в силу п. б ст. 11 Закону України «Про господарські товариства» учасники товариства повинні виконувати свої зобов'язання перед товариством, зокрема і пов'язані з майновою участю, а також вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими документами.

Згідно зі ст. 50 Закону України «Про господарські товариства» учасники товариства з обмеженою відповідальністю несуть відповідальність у межах їх вкладів. У випадках, передбачених установчими документами, учасники, які не повністю внесли вклади, відповідають за зобов'язаннями товариства також у межах невнесеної частини вкладу.

Отже, державний виконавець не надав оцінку факту належного виконання ОСОБА_6 рішення засновників про внесення новим засновником (ОСОБА_6) 46 250 грн. у статутний фонд товариства, що є боржником за виконавчими провадженнями, не перевірив надходження цих коштів до статутного фонду в натурі чи в інший спосіб, встановлений статутом товариства.

Не надана державним виконавцем оцінка і не вжито заходів повної перевірки доводів ОСОБА_1 (звернення від 06.09.2012 року), що згідно наявної у справі декларації з податку на прибуток ТОВ «Енергозберігаючі технології» за 2009 рік, балансова вартість активів підприємства становила 516 686 грн., в тому числі на складах 488 588 грн.

Таким чином, державний виконавець не в повній мірі вжив всіх передбачених Законом заходів примусового виконання рішення суду, що призвело до передчасного повернення виконавчих документів стягувачу.

Суд звертає увагу, що застосування державним виконавцем п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону - повернення виконавчого документу за відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, повністю протирічить встановленим державним виконавцем обставинам, зокрема, фактичному доведенню матеріалами виконавчих проваджень неможливості встановлення місця перебування боржника -юридичної особи, що, згідно із цим Законом, є самостійною підставою повернення виконавчого документу стягувачу в передбачених цим Законом випадках.

Тобто, без проведення всебічного з'ясування всіх наведених обставин, і проведення перевірки звітності підприємства, документації, вжиття інших, передбачених Законом заходів, неможливо говорити про дотримання державним виконавцем Закону при прийнятті ним оскаржуваних рішень, в зв'язку із чим суд приходить до висновку про те, що достатніх підстав вважати, що державний виконавець вжив всі заходи для виконання зазначеного рішення суду - неможливо.

В силу ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд наголошує, що у рішенні від 27 листопада 2008 року у справі «Крутько проти України» (№2), Європейський суд з прав людини зазначив, що провадження в суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадіями одного провадження (див. «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy) (no.1) (GC), no. 36813/97, п.197 ЄСПЛ 2006-…).

Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатися як цілісний процес (див. «Джорж Естіма проти Португалії» (Estima Jorge v. Portugal), рішення від 21 квітня 1998 року, Reports of Judgments and Decisions 1998*II, п. 35, та «Сіка проти Словакії» (Sica v. Slovakia), №2132/02, пп. 24-27, 13 червня 2006 року).

Застосовуючи процедуру «пілотного рішення» у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (рішення від 15 жовтня 2009 року, остаточне від 15.01.2010 року) Європейський суд з прав людини знову констатував, що право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).

Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (див. рішення у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» ( Immobiliare Saffi v. Italy), (GC), №22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

У такому самому контексті відсутність у скаржника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачене першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (див. рішення у справі Войтенка, п. 53).

Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції (див. рішення у справі «Бурдов проти Росії», № 59498/00, ECHR 2002-III). Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування (див. рішення у справі «Райлян проти Росії» (Raylyan v. Russia), № 22000/03, п. 31, від 15 лютого 2007 року).

Виконання судового рішення це остаточна стадія цивільного судочинства у процесі реалізації захисту цивільних прав, тому невиконання судового рішення на користь ОСОБА_1, що є остаточним, обов'язковим для виконання, є порушенням права на справедливий суд, яке захищено ст. 6 ч. 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відсутність у ОСОБА_1 можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном відповідно ст.1 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

В силу ст. 387 ЦПК України, розглядаючи скаргу на бездіяльністю державного виконавця суд, у разі встановлення обгрунтованості скарги, визнає рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Таким чином, суд вважає можливим визнати неправомірними дії Васильєва Юрія Юрійовича -заступника начальника відділу державної виконавчої служби Южненського міського управління юстиції Одеської області, що пов'язані з передчасним прийняттям процесуального рішення у виконавчому провадженні ВП № 28785362 шляхом винесення постанови від 25.03.2013 року про повернення виконавчого листа, виданого 24.11.2009 року на виконання рішення Комінтернівського районного суду Одеської області у справі № 2-355/05 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозберігаючі технології» на користь ОСОБА_1 грошової суми у розмірі 47 557 грн., та з передчасним прийняттям процесуального рішення у виконавчому провадженні ВП № 28785091 про повернення виконавчого листа, виданого 24.11.2009 року на виконання рішення Комінтернівського районного суду Одеської області у справі №2-355/05 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозберігаючі технології» на користь ОСОБА_1 грошової суми у розмірі 500, 00 грн., і, як наслідок неправомірності цих дій, скасувати оскаржувані постанови.

Вирішуючи питання поновлення порушеного права скаржника, суд вважає можливим зобов'язати Васильєва Юрія Юрійовича - заступника начальника відділу державної виконавчої служби Южненського міського управління юстиції Одеської області в триденний термін вирішити питання відновлення виконавчих проваджень та проведення всіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» процесуальних дій.

Що стосується доводів скаржника про необхідність визнання в судовому порядку її права на звернення до адміністративного суду, для компенсації матеріальних збитків та моральної шкоди, згідно діючого законодавства, суд виходить з того, що цивільним процесуальним законом не передбачено іншого рішення суду за наслідками розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця ніж, передбаченого ст. ст. 387 ЦПК України.

Крім того, як вже зазначалось судом вище, право на доступ до суду гарантовано Основним Законом України кожному громадянину держави, і в цьому разі, додаткове рішення суду про визнання такого права за громадянином суперечило б вказаній конституційній нормі.

Отже? в цій частині скарга не може бути задоволена.

В силу ст. 388 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову у задоволенні його скарги, або на відділ державної виконавчої служби, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Разом із тим, в силу ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки скарга ОСОБА_1 задоволена частково, то судові витрати мають бути розподілені порівну.

На підставі наведеного, керуючись ст.1 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 19 Конституції України, ст. 95 ЦК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI, п. б ст. 11, ст. 50 Закону України «Про господарські товариства», ч.ч. 1, 2 ст. 2, ч.ч. 1, 3 ст. 6, ч. 1 ст. 27, 32, ч. 2 ст. 40, п. 2 ч. 1 ст. 47, ч. ч. 1, 3 ст. 55, Закону України «Про виконавче провадження», Рішенням Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року, п. 4.13.4 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року № 74/5, ст.ст. 10, 11, 15, 57-61, 64, 88, 208, 212 - 215, 218, 223, 293, 294, 296, 386, 387, 388 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови заступника начальника відділу державної виконавчої служби Южненського міського управління юстиції в Одеській області Васильєва Юрія Юрійовича ВП № 28785362 від 25.03.2013 року, про повернення виконавчого листа, виданого 24.11.2009 року на виконання рішення Комінтернівського районного суду Одеської області у справі № 2-355/05 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозберігаючі технології» на користь ОСОБА_1 грошової суми у розмірі 47 557 грн., та постанови ВП № 28785091 про повернення виконавчого листа, виданого 24.11.2009 року на виконання рішення Комінтернівського районного суду Одеської області у справі № 2-355/05 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозберігаючі технології» на користь ОСОБА_1 грошової суми у розмірі 500, 00 грн.

Скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Васильєва Юрія Юрійовича заступника начальника відділу державної виконавчої служби Южненського міського управління юстиції Одеської області, що пов'язані з передчасним прийняттям процесуального рішення у виконавчому провадженні ВП № 28785362 шляхом винесення постанови від 25.03.2013 року про повернення виконавчого листа, виданого 24.11.2009 року на виконання рішення Комінтернівського районного суду Одеської області у справі № 2-355/05 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозберігаючі технології» на користь ОСОБА_1 грошової суми у розмірі 47 557 грн., та з передчасним прийняттям процесуального рішення у виконавчому провадженні ВП № 28785091 про повернення виконавчого листа, виданого 24.11.2009 року на виконання рішення Комінтернівського районного суду Одеської області у справі №2-355/05 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозберігаючі технології» на користь ОСОБА_1 грошової суми у розмірі 500, 00 грн.

Постанову від 25.03.2013 року у виконавчому провадженні ВП № 28785362 про повернення виконавчого листа, виданого 24.11.2009 року на виконання рішення Комінтернівського районного суду Одеської області у справі № 2-355/05 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозберігаючі технології» на користь ОСОБА_1 грошової суми у розмірі 47 557 грн. - скасувати, зобов'язавши Васильєва Юрія Юрійовича заступника начальника відділу державної виконавчої служби Южненського міського управління юстиції Одеської області в триденний термін вирішити питання відновлення виконавчого провадження та проведення всіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» процесуальних дій.

Постанову від 25.03.2013 року у виконавчому провадженні ВП № 28785091 про повернення виконавчого листа, виданого 24.11.2009 року на виконання рішення Комінтернівського районного суду Одеської області у справі №2-355/05 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозберігаючі технології» на користь ОСОБА_1 грошової суми у розмірі 500, 00 грн. - скасувати, зобов'язавши Васильєва Юрія Юрійовича заступника начальника відділу державної виконавчої служби Южненського міського управління юстиції Одеської області в триденний термін вирішити питання відновлення виконавчого провадження та проведення всіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» процесуальних дій.

Стягнути з відділу державної виконавчої служби Южненського міського управління юстиції Одеської області на користь держави судовий збір в сумі 57, 35 грн.

В задоволенні решти позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили ухвалою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного суду Одеської області протягом п'яти днів з часу її проголошення через Комінтернівський районний суд Одеської області.

Суддя В. К. Барвенко