Ухвала суду № 33837191, 25.09.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 827/1442/13-а

25.09.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ілюхіної Г.П.,

суддів Яковенко С.Ю. ,

Лядової Т.Р.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління державної міграційної служби України в м. Севастополі на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя (суддя Кириленко О.О.) від 10.07.2013 у справі № 827/1442/13-а

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 99029)

представник позивача:

ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, 99057)

до Управління державної міграційної служби України в м. Севастополі (вул.Пушкіна, 2, м.Севастополь, 99011)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нефтіда" (пр.Ген.Острякова, 25, м.Севастополь, 99029)

Комунальне підприємство "Жилсервис-15" (вул.М.Музики, 88-А, м.Севастополь, 99029)

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (вул.Луначарського, 5, м.Севастополь, 99011)

про визнання дій незаконними та протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Севастополя від 10.07.2013 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії управління Державної міграційної служби України в місті Севастополі щодо відмови ОСОБА_2 у реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов'язано управління Державної міграційної служби України в місті Севастополі вчинити дії щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 34,41грн. шляхом їх безспірного списання із рахунка управління Державної міграційної служби України в місті Севастополі (арк.с.49-55).

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем не доведено на підставі належних та допустимих доказів правомірності своїх дій, відмовляючи позивачу у реєстрації місця проживання, відповідач діяв без врахування усіх обставин, що мали значення для вчинення такої дії.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Управління Державної міграційної служби України в місті Севастополі, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Доводи апеляції мотивовані тим, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, оскільки відповідачем на листи позивача була надана відповідь з роз'ясненням щодо необхідності звернутись з оригіналами документів, передбачених діючим законодавством до Ленінського РВ УДМС України в м.Севастополі, а також надана відповідь про неможливість проведення реєстрації на підставі доданих до заяв документів; крім того, суд втрутився в дискреційні повноваження відповідача.

В судове засідання, призначене на 25.09.2013, позивач, відповідач та треті особи явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів встановила наступне.

12.11.2012 між позивачем (наймач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нефтіда" (наймодавець), укладено Договір найму №62, згідно з яким наймодавець надає наймачу згідно з заявою у користування житлову площу (койко-місце у кількості 1,5) у гуртожитку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (арк.с.6-7).

12.11.2012 на підставі цього Договору позивач отримав ордер №8 на житлову площу у вказаному гуртожитку (арк.с.5).

Згідно довідок Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремстройтрест" від 10.02.2012 №09, Товариства з обмеженою відповідальністю "Нефтіда" від 13.05.2013 №82, гуртожиток, розташований за адресою: АДРЕСА_1 перебуває на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю "Нефтіда" (арк.с.40, 41).

11.04.2013 вих.№2243/03 на заяву позивача від 08.04.2013 (вх.№2304 від 10.04.2013) відповідачем повідомлено про необхідність до Ленінського райвідділу УДМС України в м.Севастополі для оформлення реєстрації місця проживання та повідомлено про перелік необхідних документів (арк.с.86, 87, 88).

11.04.2013 Фонд комунального майна Севастопольської міської ради повідомив відповідача, що балансоутримувачем гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, є Комунальне підприємство "Жилсервіс №15" (арк.с.111).

29.04.2013 (вх.№2913 від 08.05.2013) позивач звернувся до управління Державної міграційної служби України в місті Севастополі із заявою про реєстрацію місця проживання (арк.с.93-94).

15.05.2013 вих.№2945/02 відповідач повідомив позивача про те, що його заява не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до рішення господарського суду міста Севастополя від 10 грудня 2012 року (справа № 5020-1079/2012), рішення Севастопольського апеляційного господарського суду від 05 лютого 2013 року (справа № 5020-1079/2012), повідомлення фонду комунального майна Севастопольської міської Ради від 11 квітня 2013 року № 01-15/1160 балансоутримувачем гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1, є комунальне підприємство "Жилсервіс № 15", а ордер від 12 листопада 2012 року № 8 виданий товариством з обмеженою відповідальністю "Нефтіда", договір найму від 12 листопада 2012 року № 62, укладений з товариством з обмеженою відповідальністю "Нефтіда", яка не є балансоутримувачем відповідного гуртожитку (арк.с.8).

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до управління Державної міграційної служби України в місті Севастополі про визнання незаконними і протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у реєстрації позивача за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язання відповідача зареєструвати позивача за адресою: АДРЕСА_1.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Правовідносини сторін регулюються Конституцією України, Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003 №1382-VI (далі - Закон №1382).

Суд першої інстанції здійснив аналіз діючого законодавства України та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 Закону №1382 передбачено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Статтею 3 Закону №1382 встановлено, що місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік; реєстрація - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону №1382, громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.

Згідно з частиною другою статті 6 Закону №1382, для реєстрації особа або її законний представник подає: письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України; квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати; талон зняття з реєстрації (у разі зміни місця проживання в межах України). Талон зняття з реєстрації не подається у разі оформлення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

У відповідності до статті 11 Закону №1382, реєстрація місця проживання та місця перебування осіб здійснюється органом реєстрації. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері реєстрації фізичних осіб, затверджує відповідно до закону порядок реєстрації місця проживання та місця перебування осіб в Україні, зразки документів, необхідних для реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання та місця перебування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2004 №985 "Про затвердження зразків документів, необхідних для реєстрації місця проживання в Україні" затверджено форму заяви про реєстрацію місця проживання. Така заява повинна містити відомості про підстави для реєстрації місця проживання заявника за зазначеною ним адресою (ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи) або згоду власника житла на реєстрацію місця проживання заявника у разі відсутності документів, зазначених як підстава для реєстрації вище. У зразку заяви, який встановлений вищезазначеною Постановою Кабінету Міністрів України встановлено, що заявник має вказати, що є підставою для реєстрації місця проживання заявника.

Так, Закон вказує, що заява особи про реєстрацію місця проживання є єдиною підставою для реєстрації місця проживання особи. У зразку заяви, який встановлений вищезазначеною Постановою Кабінету Міністрів України встановлено, що заявник має вказати, що є підставою для реєстрації місця проживання заявника.

Зокрема, серед підстав зазначено ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи.

В даному випадку, підставою для реєстрації позивача є договір найму, який є правочином і у встановленому Цивільним кодексом України порядку недійсним не визнавався.

Крім того, підставою для реєстрації місця проживання позивача є ордер.

Згідно зі статтею 58 Житлового кодексу України, ордер є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Пунктом 69 Постанови Ради Міністрів Української РСР і Української Республіканської Ради професійних спілок від 11.12.1984 №470 "Про затвердження Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР" встановлено, що ордер є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення; ордер дійсний протягом 30 днів.

Вказана норма визначає право особи вселитися у надане жиле приміщення протягом 30 днів.

Невиконання позивачем вимог статті 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" щодо реєстрації місця проживання протягом 10-ти днів після прибуття до нового місця проживання не може бути підставою для відмови у такій реєстрації, оскільки тягне інші правові наслідки.

Посилання відповідача в запереченнях на позов на те, що рішенням господарського суду м. Севастополя від 10.12.2012 по справі №5020-1079/2012, яке набрало законної сили, за позовом прокурора Ленінського району м. Севастополя в інтересах Фонду комунального майна Севастопольської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нефтіда" про повернення орендованого майна, яким позов задоволено, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Нефтіда" звільнити об'єкт нерухомості - будівлю гуртожитку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, та повернути його Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради за Актом прийому - передачі, є необґрунтованим, оскільки це рішення не виконано, так як Акт прийому-передачі не підписаний.

Згідно пояснень Товариства з обмеженою відповідальністю "Нефтіда" по справі, будівля гуртожитку за адресою АДРЕСА_1 знаходиться на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю "Нефтіда" з 1995 року по теперішній час (арк.с.132-133).

Також, судова колегія вважає необхідним зазначити, що відповідач не врахував, що наказ Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради від 18.10.2011 №01-03/1297 про постановку на баланс Комунального підприємства "Жилсервіс № 15", серед інших, гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, не виконано, що підтверджується довідками Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремстройтрест" від 10.02.2012 №09, Товариства з обмеженою відповідальністю "Нефтіда" від 13.05.2013 №82, зі змісту яких вбачається, що гуртожиток, розташований за адресою: АДРЕСА_1 перебуває на балансі товариства з обмеженою відповідальністю "Нефтіда", а не на балансі комунального підприємства "Жилсервіс-15".

Підставою для відмови в реєстрації місця проживання позивача є повідомлення Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради від 11.04.2013 №01-15/1160, згідно з яким балансоутримувачем гуртожитку по АДРЕСА_1, є Комунальне підприємство "Жилсервіс №15".

Наказом Міністерства статистики України від 29.12.1995 №352 "Про затвердження типових форм первинного обліку" затверджена типова форма Акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (форма № ОЗ-1), яка застосовується для оформлення зарахування до складу основних засобів окремих об'єктів, для обліку вводу їх в експлуатацію, за винятком тих випадків, коли введення об'єктів в дію повинно у відповідності з існуючим законодавством оформлятися в особливому порядку, для оформлення внутрішнього переміщення основних засобів із одного цеху (відділу, дільниці) в інший, для оформлення передачі основних засобів зі складу (із запасу) в експлуатацію, а також для виключення із складу основних засобів при передачі іншому підприємству (організації).

Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив, що наданий Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради на запит суду від 11.06.2013 №10505/03 Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 09.04.2013, яким гуртожиток за адресою: АДРЕСА_1, переданий на баланс Комунального підприємства "Жилсервіс-15" не відповідає вимогам встановленим законодавством та не може вважатись належним доказом передачі гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1, на баланс комунального підприємства "Жилсервіс-15".

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дії відповідача щодо відмови в реєстрації місця проживання позивача зазначеним вимогам не відповідають.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності своїх дій щодо відмови в реєстрації місця проживання позивача відповідачем не надано, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовані фактичними обставинами та доказами, встановленими судом.

При викладених обставинах, суд першої інстанції враховуючи приписи статей 11, 162 Кодексу адміністративного судочинства України дійшов вірного висновку, що належним судовим захистом прав позивача у даній справі буде визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у реєстрації місця проживання та зобов'язання відповідача вчинити дії щодо реєстрації місця проживання позивача.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Управління державної міграційної служби України в м. Севастополі на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 10.07.2013 у справі № 827/1442/13-а залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 10.07.2013 у справі № 827/1442/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна

Судді підпис С.Ю. Яковенко

підпис Т.Р.Лядова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна