Рішення № 33836870, 24.09.2013, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/3479/13-ц

Категорія 43

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2013 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Декаленко В. С. ,

при секретарях - Кравцовій Ю. В. ,

за участю:

представника позивачів - ОСОБА_1

представника відповідача - Бистрицької О.О.

представника третьої особи - Корженко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Державного підприємства «Науково-дослідний виробничий комбінат «Пуща-Водиця» про визнання права користування житловим приміщенням, третя особа: Подільська районна в місті Києві державна адміністрація та зустрічним позовом Державного підприємства «Науково-дослідний виробничий комбінат «Пуща-Водиця» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про виселення, суд,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачі звернулися до суду з позовом до відповідача про визнання права користування житловим приміщенням, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_4 перебуває на квартирному обліку з 07 квітня 1994 року, з 11.01.1995 року встановлена категорія пільги - багатодітна сім'я, а з 18.03.2002 року встановлена категорія пільги - захворювання ЛКК 42 (психічне захворювання).

Зазначають, що 18.11.1993 року на підставі рішення прийнятого на спільному засіданні Ради підприємства, адміністрації та профспілкового комітету радгоспу-комбінату «Пуща-Водиця» було ухвалено рішення про поліпшення житлових умов працівників радгоспу-комбінату, відповідно до якого, ОСОБА_4 для її проживання і її родини було надано однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 18 кв.м., а зареєстрованою вона продовжувала з сім'єю залишатись у гуртожитку по АДРЕСА_3 без займання будь-якої площі.

Посилаються на те, що згідно розпорядження Подільської районної у місті Києві державної адміністрації № 569 від 24.05.2002 року для тимчасового поліпшення житлових умов на родину із 5 осіб було надано 2-кімнатну квартиру АДРЕСА_2 без зняття ОСОБА_4 з квартирного обліку.

Звертають увагу суду на те, що оскільки відповідно до медичного висновку № 271 у зв'язку із хронічним психічним захворюванням ОСОБА_4 не може проживати в одній кімнаті з членами своєї родини, в тому числі в ізольованій квартирі, то вона залишилась проживати в квартирі АДРЕСА_1 з двома на той час неповнолітніми дітьми, ОСОБА_5 та ОСОБА_5 де і проживають до цього часу, а її колишній чоловік ОСОБА_7 з донькою ОСОБА_8 переїхали проживати за адресою АДРЕСА_2.

Зазначають, що ОСОБА_4, разом із членами всієї родини на вимогу ДП НДВАГК «Пуща-Водиця» змушена була зареєструватись за адресою наданого житла по АДРЕСА_2, оскільки ДП НДВАГК «Пуща-Водиця» не надавав і не надає згоди на реєстрацію їм, позивачам за місцем фактичного проживання.

Посилаються на те, що вони сплачують комунальні послуги і фактично з 18 листопада 1993 року проживають в квартирі АДРЕСА_1, користуються житловим приміщенням, беруть участь у витратах по комунальним послугам. Особовий рахунок № НОМЕР_4 на квартиру АДРЕСА_1 було відкрито на ім'я ОСОБА_4

Звертають увагу суду на те, що ОСОБА_4 маючи намір зареєструватись із сином та донькою за місцем фактичного проживання звернулась до адміністрації ДП НДВАГК «Пуща-Водиця» із цього питання, однак отримала категоричну усну відмову, а згодом і письмове оголошення.

Вважають, що оскільки вони відкрито і постійно проживають за спірною адресою, були вселені в житлове приміщення за рішенням адміністрації підприємства, особовий рахунок квартири було відкрито на ім'я ОСОБА_4 , то за 19 років вони набули право користування спірним жилим приміщенням, однак таке право за ними не визнається відповідачем, що змушує їх звернутись до суду з даним позовом.

Відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом до відповідачів про виселення, мотивуючи свої вимоги тим, що під час інвентаризації, яка проводилась у зв'язку з передачею житлового фонду Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» до комунальної власності територіальної громади міста Києва було виявлено, що в квартирі АДРЕСА_1 проживають ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не маючи при цьому ніяких підстав для цього.

Зазначають, що ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_5 в своїй позовній заяві зазначають, що в квартиру АДРЕСА_1 вони вселилася після отримання та на підставі Виписки з протоколу № 56 спільного засідання Ради підприємства, адміністрації та профспілкового комітету радгосп - комбінат «Пуща - Водиця» від 18.11.1993 року, однак ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» звертає увагу, що вищезазначений протокол в профспілковому комітеті відсутній. А в архіві агрокомбінату зберігається протокол № 56 від 15.02.1993 року, в якому не йдеться мова про поліпшення житлових умов працівників підприємства.

Посилаються на те, що оскільки документи на вселення в квартиру ОСОБА_4 та членам її родини не надавались, то користуватись цим житлом відповідачі (позивачі за первісним позовом) не мають права, їх знаходження в ній є таким, що суперечить чинному законодавству України та порушує законні права та інтереси ДП Агрокомбінату «Пуща - Водиця».

На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст.ст. 9, 52, 58, 109, 116 ЖК України, ст. 311 ЦК України звертаються з даним зустрічним позовом до суду та просять висилити ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_1.

Позивачі за первісним позовом і відповідачі за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їх представник в судовому засіданні свої вимоги підтримують з підстав викладених в своєму позові, обґрунтувавши поясненнями просять суд їх позов задовольнити в повному обсязі, а в задоволенні зустрічного відмовити.

Представник відповідача за первісним позовом і представник позивача за зустрічним позовом в судовому засіданні проти вимог позивачів за первісним позовом заперечує, обґрунтувавши поясненнями просить суд відмовити в задоволенні їх позову в повному обсязі, а зустрічний позов задовольнити.

Представник третьої особи в судовому засіданні заперечує проти вимог позивачів за первісним позовом, обгрунтуваши поясненнями, просить суд в їх задоволенні відмовити, а вимоги за зустрічним позовом задовольнити.

Заслухавши пояснення позивачів за первісним позовом і відповідачів за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їх представника, представника відповідача за первісним позовом і представника позивача за зустрічним позовом, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що первісний позов не підлягає задоволенню, а зустрічний позов є доведеним, а тому підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується сторонами, що ОСОБА_4 перебуває на квартирному обліку у Подільському районі м. Києва з 07 квітня 1994 року, з 11.01.1995 року встановлена категорія пільги - багатодітна сім'я, а з 18.03.2002 року встановлена категорія пільги - захворювання ЛКК 42 (психічне захворювання) (а.с. 15, 11).

Згідно наданої суду Довідки з житлового питання ОСОБА_4 від 2001 року (а.с.15), виданої квартирним відділом Шевченківської РДА - ОСОБА_4 мешкає сім'єю із п'яти осіб по АДРЕСА_3, де у гуртожитку займає ліжко-місце. За станом здоров'я вона потребує окремої кімнати, хворіє хронічним психічним захворюванням.

Судом встановлено, що Розпорядженням Подільської районної у м. Києві державної адміністрації № 569 від 24.05.2002 року, ОСОБА_4 у зв'язку з тим, що вона проживає у гуртожитку з родиною із п'яти осіб та цим складом перебуває на квартирному обліку, надано для тимчасового поліпшення житлових умов на родину із п'яти осіб 2-кімнатну квартиру АДРЕСА_2 без зняття з квартирного обліку (а.с.22).

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.25), на підставі зазначеного Розпорядження № 569 від 24.05.2002 року, ОСОБА_4 було надано Ордер на жиле приміщення № 01629 Серія Б від 29.10.2002 року.

Згідно Листа начальника Відділу обліку та розподілу житлової площі Подільської районної у м. Києві державної адміністрації № 68 від 18.02.2008 року (а.с.23), ОСОБА_4 знята з квартирного обліку у Подільській РДА у м. Києві Розпорядженням № 569 від 24.05.2002 року у зв'язку з отриманням житлової площі, без зняття з квартирного обліку у Дарницькому районі.

Як вже зазначалося вище, позивачі звертаючись із позовом до суду обґрунтовують свої вимоги тим, що 18.11.1993 року на підставі рішення прийнятого на спільному засіданні Ради підприємства, адміністрації та профспілкового комітету радгоспу-комбінату «Пуща-Водиця» було ухвалено рішення про поліпшення житлових умов працівників радгоспу-комбінату, відповідно до якого, ОСОБА_4 для її проживання і її родини було надано однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 18 кв.м. Оскільки вони відкрито і постійно проживають за спірною адресою, були вселені в житлове приміщення за зазначеним рішенням адміністрації підприємства, особовий рахунок квартири було відкрито на ім'я ОСОБА_4 ім'я, то за 19 років вони набули право користування спірним жилим приміщенням.

Однак з даними твердженнями суд не може погодитись виходячи з наступного.

Конституція України в статті 47 закріплює право кожної людини на житло. При цьому задекларовано, що держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Громадяни, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону

Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ст. 9 ЖК України, громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду, або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно статті 51 ЖК України, жилі приміщення в будинках житлового фонду місцевих Рад народних депутатів надаються громадянам виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті з депутатів Рад, представників громадських організацій, трудових колективів.

Відповідно до ст. 52 ЖК України, жилі приміщення в будинках відомчого житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів, а у випадках, передбачених Радою Міністрів СРСР,- за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому комітетові відповідної Ради народних депутатів про надання жилих приміщень для заселення.

Відповідно до ст. 58 ЖК України, на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

При аналізі зазначених норм Закону, вбачається, що єдиною підставою для вселення особи в надане жиле приміщення, є ордер.

Згідно ж наданих до суду Листів заступника Голови Подільської районної в місті Києві державної адміністрації 26.03.2013 року та від 19.04.2013 року (а.с.60, 63), в Подільській районній в місті Києві державній адміністрації не виявлено спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету агрокомбінату «Пуща-Водиця» щодо надання ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1 у зв'язку з чим ордер на це житло їй не надавався.

Крім того, як вбачається з наданої суду Довідки Державного підприємства «Науково-дослідний виробничий комбінат «Пуща-Водиця» № 496 від 17.05.2013 року (а.с.95), протокол № 56 спільного засідання Ради підприємства, адміністрації та профспілкового комітету радгоспу - комбінату «Пуща-Водиця» від 18.11.1993 року, на Рішення якого посилаються позивачі, як на підставу правомірного вселення в спірну квартиру, на даний час в архіві агрокомбінату відсутній.

Крім того , представник 3-ї о особи також підтвердив відсутність зазначеного спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету агрокомбінату « Пуща-Водиця» і в адміністрації та зазначив , що при наданні житла позивачці враховувалась та обставина , що вона з родиною проживає саме в гуртожитку , а відомостей про її проживання в спірній квартирі не було , а якби вони були відомі то їй би не було надано житло по вул. Леніна для тимчасового поліпшення житлових умов, та без зняття з квартобліку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про доведеність відсутності правових підстав для проживання позивачів у квартирі АДРЕСА_1, житловою площею 18 кв.м., у зв'язку з чим їх позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів, ніж ті які зазначені вище, в підтвердження своїх вимог, які б суд міг покласти в основу рішення про задоволення позову, позивачами в порушення вимог ст.ст. 10, 58, 59, 60 ЦПК України, суду не надано.

Також в судовому засіданні позивачами не спростовано і та обставина , що на даний час вони перебувають на квартирному обліку і складом сім'ї 5 осіб, що підтверджує правомірність пред'явлення зустрічного позову, сплата ж комунальних послуг не може бути підставою для набуття ними права на житлову площу,оскільки останні фактично займали квартиру то й проводили оплату.

Стаття 9 ЖК України, визначає, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно ж до ст. 116 ЖК України, осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Враховуючи ту обставину, що суд прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог позивачів за зустрічним позовом, оскільки останні без будь-яких правових підстав займають спірну житлову площу (самоправно зайняли приміщення), а тому вимоги за зустрічним позовом про виселення останніх із зазначеної квартири є доведеними і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 15-16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З врахуванням встановлених в судовому засіданні обставин справи, суд оцінюючи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що вимоги позивачів за зустрічним позовом не знайшли своє доведення в судовому засіданні, є такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому задоволенню не підлягають.

Зустрічний же позов знайшов своє доведення в судовому засіданні, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи вищевикладене, з відповідачів за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом підлягає стягненню судовий збір в розмірі 115,00 грн.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 9, 51, 52, 53, 58, 61, 64, 65, 109, 116 ЖК України, ст.ст. 16, 311 ЦК України, Постанови Пленуму Верхового суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» № 2 від 12.04.1985 року, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 14, 57, 60, 88, 209, 213, 214, 215, 218, 223 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Державного підприємства «Науково-дослідний виробничий комбінат «Пуща-Водиця» про визнання права користування житловим приміщенням, третя особа: Подільська районна в місті Києві державна адміністрація - відмовити.

Зустрічний позов Державного підприємства «Науково-дослідний виробничий комбінат «Пуща-Водиця» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про виселення - задовольнити.

Виселити ОСОБА_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, ОСОБА_5, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2, ОСОБА_6, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3, з квартири АДРЕСА_1.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, ОСОБА_5, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2, ОСОБА_6, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 на користь Державного підприємства «Науково-дослідний виробничий комбінат «Пуща-Водиця», код ЄДРПОУ 00849296 судовий збір в розмірі 115, 00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В. С. Декаленко