Рішення № 33834624, 17.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9189/13 17.09.13

За позовом Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля Національної академії наук України до Державного науково-виробничого підприємства "Алкон-Твердосплав" Науково-технологічного алмазного концерну "Алкон" Національної академії наук Українипро стягнення 743 108,78 грн.Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Пасічна Л.В. (дов. б/н від 16.09.2013 року) від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 17 вересня 2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Інститут надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля Національної академії наук України (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного науково-виробничого підприємства "Алкон-Твердосплав" Науково-технологічного алмазного концерну "Алкон" Національної академії наук України (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 854 106,54 грн., з яких, 831 724,24 основної заборгованості за договором № 49 на компенсацію витрат за спожиту електроенергію, 22 382,30 грн.. пені, а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2013 року порушено провадження у справі № 910/9189/13, слухання справи призначено на 11.06.2013 року.

07.06.2013 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшов документ на часткове виконання вимог ухвали суду.

Представник відповідача в судове засідання 11.06.2013 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 20.05.2013 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2013 року розгляд справи було відкладено на 05.07.2013 року, у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

05.07.2013 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшов додатковий документ по справі.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 05.07.2013 року справу № 910/9189/13 передано для розгляду судді Гулевець О.В., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду від 05.07.2013 року суддя Гулевець О.В. прийняла справу № 910/9189/13 до свого провадження, розгляд справи призначено на 02.08.2013 року.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 18.07.2013 року справу № 910/9189/13 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2013 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/9189/13 до свого провадження, розгляд справи призначено відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 05.07.2013 року.

Представник відповідача в судове засідання 02.08.2013 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 05.07.2013 року виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2013 року розгляд справи було відкладено на 13.09.2013 року, у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

Представники сторін у судове засідання 13.09.2013 року не з'явились, про дату та час слухання справи повідомлялись належним чином.

Ухвалою Господарського суду від 13.09.2013 року розгляд справи відкладено на 17.09.2013 року.

У судовому засіданні 17.09.2013 року представник позивача подав додаткові документи по справі та заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 720 726,48 грн. та пеню у розмірі 22 382,30 грн.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Подана позивачем заява про зменшення позовних вимог приймається судом до розгляду, позовні вимоги розглядаються з урахуванням заяви поданої у судовому засіданні 17.09.2013 року.

Представник відповідача у судове засідання 13.09.2013 року повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду та поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення з відмітками про вручення.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та вказана в позові.

У відповідності з положеннями пункту 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

В С Т А Н О В И В:

01.02.2012 року між Інститутом надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля Національної академії наук України та Державним науково-виробничим підприємством "Алкон-Твердосплав" Науково-технологічного алмазного концерну "Алкон" Національної академії наук України було укладено договір № 49 на компенсацію витрат за спожиту електроенергію (надалі по тексту - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору позивач є споживачем електроенергії на підставі укладеного договору з АЕК "Київенерго" для забезпечення статутної діяльності Інституту, розташованого за адресою: 04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2. В порядку та на умовах цього Договору відповідач зобов'язався компенсувати позивачеві витрати на оплату спожитої електроенергії, що буде використана відповідачем.

Пунктом 1.2. Договору сторони погодили, що предметом цього Договору не є постачання чи продаж електроенергії, або надання послуг будь-якою із сторін Договору іншій стороні. Компенсації за цим Договором підлягають фактичні витрати за спожиту електроенергію, згідно показників лічильника, з урахуванням втрат на силових трансформаторах та кабельних лініях, по діючим тарифам АЕК "Київенерго".

Згідно з пунктами 2.1., 2.2., 2.3. Договору розрахунок витрат на оплату спожитої електроенергії ґрунтується на основі обліку обсягу використаної електроенергії здійсненої Державним науково-виробничим підприємством "Алкон-Твердосплав" Науково-технологічного алмазного концерну "Алкон" Національної академії наук України. Компенсації підлягають витрати позивача на оплату спожитої електроенергії, що фактично було використано, з врахуванням втрат електроенергії на трансформаторах електроживлення і кабельних мережах, також частки витрат електроенергії на холосту роботу трансформаторів, що живлять його мережі, а також враховуються питомі витрати електроенергії на освітлення території, охорону і охоронну сигналізацію, згідно діючих тарифів АЕК "Київенерго". Кожного місяця позивач виставляє відповідачу рахунок, в якому зазначена сума компенсації позивачу на оплату електроенергії, розрахована відповідно до пунктів 2.1.,2.2. Договору.

Відповідач відшкодовує позивачу витрати за фактично використану електроенергію, що зазначено у рахунку, не пізніше 15 (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за звітним місяцем (пункт 3.1. Договору).

На виконання умов Договору позивачем було виставлено відповідачу наступні рахунки:

- рахунок - наказ № 213-12 від 24.02.2012 року на суму 152 734,62 грн.;

- рахунок - фактура № 495-12 від 27.03.2012 року на суму 136 649,26 грн.;

- рахунок - фактура № 609-12 від 26.04.2012 року на суму 125 392,73 грн.;

- рахунок - фактура № 798-12 від 24.05.2012 року на суму 110 690,80 грн.;

- рахунок - фактура № 1069-12 від 27.06.2012 року на суму 99 367,20 грн.;

- рахунок - фактура № 1182-12 від 25.07.2012 року на суму 87 049,44 грн.;

- рахунок - фактура № 1601-12 від 26.09.2012 року на суму 88 104,50 грн.;

- рахунок - фактура № 1704-12 від 25.10.2012 року на суму 105 472,58 грн.;

- рахунок - фактура № 2029-12 від 27.12.2012 року на суму 45 246,55 грн.;

Також, за період з лютого 2012 року по грудень 2012 року між сторонами були підписані акти про використану електричну енергію.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо компенсації Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля Національної академії наук України витрат за спожиту електроенергію, за період з лютого 2012 року по грудень 2012 року, у зв'язку з чим, у Державного науково-виробничого підприємства "Алкон-Твердосплав" Науково-технологічного алмазного концерну "Алкон" Національної академії наук України виникла заборгованість у розмірі 720 726,48 грн.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 720 726,48 грн. заборгованості за договором від 01.02.2012 року № 49 на компенсацію витрат за спожиту електроенергію та пеню у розмірі 22 382,30 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частиною 3 статі 277 Господарського кодексу України передбачено, що абонент має право відпускати енергію приєднаним до його мереж вторинним споживачам (субабонентам). У цьому випадку субабоненти укладають договір енергопостачання з абонентом і мають права та несуть обов'язки абонента, а абонент має права та несе обов'язки енергопостачальника.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено договір № 49 на компенсацію витрат за спожиту електроенергію, за умовами якого позивач є споживачем електроенергії на підставі укладеного договору з АЕК "Київенерго" для забезпечення статутної діяльності Інституту, розташованого за адресою: 04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2, а відповідач зобов'язався компенсувати позивачеві витрати на оплату спожитої електроенергії, що буде використана відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов договору, не виконав свої зобов'язання щодо компенсації позивачу витрат на оплату спожитої електроенергії, за період з лютого 2012 року по грудень 2012 року.

Факт споживання Державним науково-виробничим підприємством "Алкон-Твердосплав" Науково-технологічного алмазного концерну "Алкон" Національної академії наук України електроенергії підтверджується атами про використану електричну енергію, за період з з лютого 2012 року по грудень 2012 року, актом звіряння розрахунків станом на 16.09.2013 року, які підписані уповноваженими особами та скріплені печатками сторін та рахунками - фактурами (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

Окрім того, в матеріалах справи містяться належним чином засвідчені копії виписок з банківського рахунку позивача, які свідчать про часткову оплату відповідачем заборгованості, внаслідок чого, в ході розгляду даної справи позивачем, у відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, були зменшені позовні вимоги.

Приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 720 726,48 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем, в порядку статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростований, позовні вимоги Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля Національної академії наук України про стягнення з Державного науково-виробничого підприємства "Алкон-Твердосплав" Науково-технологічного алмазного концерну "Алкон" Національної академії наук України 720 726,48 грн. основної заборгованості підлягають задоволенню.

Окрім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 22 382,30 грн. пені.

Відповідно до пункту 5.2. Договору за несвоєчасне виконання зобов'язань за цим Договором відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Пунктом 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з пунктом 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Таким чином, встановивши прострочення відповідача щодо оплати боргу за Договором, беручи до уваги пункт 5.2. Договору, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача пені, за період з 16.06.2012 року по 16.12.2012 року, у розмірі 22 382,30 грн.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.06.2011 року судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" від 06.12.2012 року, з 1 січня 2013 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 147,00 грн.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.

Як вбачається з платіжного доручення № 455 від 26.04.2013 року, позивач, керуючись вищевказаними нормами законодавства сплатив судовий збір за подання позову у даній справі на загальну суму 17 082,13 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Приймаючи до уваги те, що 17.09.2013 року позивачем зменшено позовні вимоги до 743 108,78 грн., відповідно до частини статті 7 Закону України "Про судовий збір", позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 2 219,95 грн. (17 082,13 грн. - 14 862,18 грн.)

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного науково-виробничого підприємства "Алкон-Твердосплав" Науково-технологічного алмазного концерну "Алкон" Національної академії наук України (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2, код ЄДРПОУ 30153645) на користь Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля Національної академії наук України (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2, код ЄДРПОУ 05417377) 720 726 (сімсот двадцять тисяч сімсот двадцять шість) грн. 48 коп. заборгованості, 22 382 (двадцять дві тисячі триста вісімдесят дві) грн. 30 коп. пені, 14 862 (чотирнадцять тисяч вісімсот шістдесят дві) грн. 18 коп. судового збору.

3. Повернути Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля Національної академії наук України (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2, код ЄДРПОУ 05417377) з Державного бюджету України 2 219 (дві тисячі двісті дев'ятнадцять) грн. 95 коп. судового збору як такий, що внесений у більшому розмірі, ніж передбачено законом, перерахований за платіжним дорученням № 455 від 26.04.2013 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.09.2013 року

Суддя С.В. Стасюк