Ухвала суду № 33833800, 23.09.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого - Малєєва А.Ю.,

суддів: Беркій О.Ю., Пнівчук О.В.,

секретаря - Мельник О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 березня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкомбуд», ОСОБА_1 про повернення зайво сплачених коштів і виплату матеріальної та моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а:

У липні 2012 року позивач звернувся в суд з даним позовом. Просив стягнути в його користь з відповідачів зайво сплачені кошти, а також матеріальну та моральну шкоду.

Позовні вимоги мотивував тим, що 10.01.2006 року між сторонами по справі було укладено Договір №43 про дольову участь у будівництві житлового будинку, згідно якого ОСОБА_2 повинна бути надана однокімнатна квартира, житловою площею 42.82 м.кв., вартістю 29974 дол. США, що в гривневому еквіваленті становило 152867,00 грн. Оскільки згідно технічного паспорта площа квартири, наданої позивачу, складає 41.3 м.кв., що не відповідає площі, зазначеній в договорі, то позивачем зайво сплачено за 1,52 м.кв., а саме - 1064,00 дол. США, що згідно курсу НБУ станом на 09.07.2012 становить 8501,36 грн.

Оскільки станом на час звернення з даним позовом до суду будинок забудовником не введено в експлуатацію, то термін прострочення виконання умов договору ТзОВ «Інкомбуд» становить чотири роки.

Забудовник зобов'язався встановити вхідні броньовані двері в квартиру. В зв'язку з тим, що відповідачем було встановлено вхідні двері низької якості (сумнівного металу), позивач придбав дійсно броньовані двері, вартістю 3050,0 грн. Директором ТзОВ «Інкомбуд» відшкодовано лише 300,0 грн. вартості дверей. Тому позивач вимагав повернення 2750,0 грн., сплачених за придбання нових дверей в зв'язку з неналежним виконанням забудовником взятих згідно договору зобов'язань щодо встановлення вхідних броньованих дверей.

В зв'язку з порушенням забудовником взятих на себе згідно вищевказаного договору зобов'язань, позивач вважав, що відповідачі повинні сплатити на його користь три відсотки річних (7204,42 грн.) та пеню (36894,94 грн.).

Внаслідок вищесказаного сім'я позивача зазнала значних фінансових труднощів, оскільки потрібно сплачувати кредит, вирішувати питання житла, що потягло за собою моральні страждання, оцінені позивачем у 5000,0 грн.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29.03.2013 позов задоволено частково. Стягнуто з приватного підприємця ОСОБА_1 8501,36 грн., зайво сплачених позивачем за 1,52 м.кв. житлової площі, 1000,0 грн. моральної шкоди, 229,40 грн. судового збору.

В задоволенні решти заявлених вимог - відмовлено.

Відповідач ОСОБА_1 оскаржив дане рішення в апеляційному порядку. Вважає, що рішення ухвалено з грубим порушенням матеріальних та процесуальних норм, а висновки суду суперечать обставинам справи.

Зі слів апелянта, вартість квартири згідно Договору становить 29974 дол. США. Саме цю суму сплатив позивач, тому апелянту не зрозуміло, чому він повинен повертати позивачу кошти. Крім того, згідно техпаспорта балансова вартість квартири становить 207670 грн., тобто, вважає апелянт, що позивачу передано квартиру майже на 50000 грн. дорожчу, ніж передбачено Договором, без зайвих доплат.

Апелянт зазначає, що підписуючи договір позивач погодився, що згідно п. 3.2. Договору остаточна площа квартири встановлюється після обмірів Івано-Франківським ОБТІ.

Апелянт вважає, що покладений на нього судом обов'язок сплатити позивачу кошти в сумі 8501,36 грн. не ґрунтується на вимогах закону та не передбачено умовами Договору. Зазначає, що жодної шкоди діями відповідача позивачу не завдано, а навпаки передано майно більшої вартості, ніж передбачено Договором.

На думку апелянта позивач не довів і факт завдання йому моральної шкоди.

Крім того, зазначає, що суд всупереч вимогам ст. 224 ЦПК не ухвалив заочне рішення, чим позбавив апелянта можливості оскаржити його в порядку ст. ст. 228, 229 ЦПК України.

Просить скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 березня 2013 року та ухвалити нове, яким в позові відмовити.

В засіданні апеляційного суду апелянт доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задоволити з наведених у ній мотивів.

Позивач апеляційну скаргу заперечив, просив її відхилити з огляду на законність і обґрунтованість рішення суду.

Заслухавши сторони, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить відхилити з наступних мотивів.

Судом встановлено, що 10.01.2006 між приватним підприємцем ОСОБА_1, як співдольовиком, що діє в інтересах ТзОВ «Інкомбуд», та ОСОБА_2, як дольовиком, було укладено Договір №43 про дольову участь у будівництві (далі - Договір) житлового будинку по АДРЕСА_1, згідно якого ОСОБА_2 повинна бути надана однокімнатна квартира, житловою площею 42.82 м.кв., на 6 поверсі, вартістю 29974 дол. США., що становить в гривневому еквіваленті 152867,00 грн., вартістю 1 м.кв. - 700,00 дол. США (3570 грн.) (далі - квартира). Згідно п.п. 7.1.3. Договору планова здача об'єкту в експлуатацію - І квартал 2008 року (а.с.4-5).

Згідно п.п. 3.1, 4.1 Договору вартість квартири, що становить 29974 дол. США.(або 152867,00 грн.) може змінюватись. Розрахунки між сторонами проводяться в гривнях, однак по курсу НБУ на момент проведення платежу, але не нижче 5,10 грн. за один дол. США.

Вартість 1 м.кв. згідно п. 3.3 Договору №43 може бути змінена співдольовиком у випадках зміни фактичної площі квартири чи виконання додаткових робіт.

Фактичний розмір житлової площі, що передається дольовику остаточно встановлюється Івано-Франківським ОБТІ у відповідності до результатів вимірів після здачі об'єкта в експлуатацію (п.3.2 Договору).

Згідно матеріалів справи ОСОБА_2 виконав зобов'язання по Договору та оплатив ПП ОСОБА_1 29974 дол. США. в гривневому еквіваленті 152867,00 грн. вартості однокімнатної квартири (а.с. 63 а), що не заперечується сторонами по справі (а.с. 163, абз. 4).

Відповідно до копії технічного паспорта на квартиру, виготовленого 12.04.2012 ОКП «Івано-Франківське ОБТІ», власником якої зазначено ОСОБА_2, площа квартири складає 41.3 м.кв. (а.с. 8-9).

Новобудові по АДРЕСА_1 було присвоєно поштову адресу - АДРЕСА_1, що не заперечується сторонами по справі.

Згідно копій Свідоцтва про право власності та Витягу про державну реєстрацію прав від 11.05.2012 ОСОБА_2 є власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.65, 66).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову частково суд, враховуючи положення ст. ст. 610 ЦК України та 60 ЦПК України, правильно виходив з того, що оскільки площа квартири згідно Договору №43 про дольову участь у будівництві становила 42.82 м.кв., а згідно техпаспорту - 41,3 м.кв., то позивачем зайво сплачено кошти за 1,52 м.кв. житлової площі, що становить 1064 дол. США, тобто 8501,36 грн. в гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на день звернення до суду. Також суд, врахувавши приписи Постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.95 «Про судову практику в судових справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди в сумі 1000,0 грн.

Доводи апелянта про те, що суд безпідставно зобов'язав його сплатити позивачу зайво сплачені кошти, спростовуються матеріалами справи, оскільки згідно п.п. 1.1 Договору № 43 (а.с. 4) передбачено надання Дольовику (позивачу) однокімнатної квартири з визначеною площею - 42,82 м.кв., яка за результатами обмірів ОБТІ виявилась меншою на 1,52 м.кв. Крім того, п.п.3.1. цього ж Договору загальна вартість квартири, що передається Дольовику, безпосередньо обумовлена вартістю 1 м.кв. житлової площі цієї квартири (700,00 доларів за 1 м.кв.).

Інші доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

За таких обставин, вважає колегія суддів, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313 - 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 березня 2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий А.Ю. Малєєв

Судді: О.Ю. Беркій

О.В. Пнівчук