Рішення № 33833589, 25.09.2013, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 1513/1928/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2013 року м. Кілія.

Кілійський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Балана М.В.,

при секретарі Урсул Г.К.,

з участю представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Кілія цивільну справу

за позовом

ОСОБА_2

до

ОСОБА_3

про

стягнення аліментів на утримання повнолітнього недієздатного сина, стягнення ? частини додаткових витрат на лікування та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 21.06.2012 року звернулась до Кілійського районного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_3, третя особа ВДВС Кілійського РУЮ про стягнення з відповідача на її користь аліментів в твердій грошовій сумі, в розмірі прожиткового мінімуму, на утримання сина - ОСОБА_3, довічно, стягнення 27591 гривні 46 копійок заборгованості по зобов'язанням мирової угоди та 5000 гривень моральної шкоди.

Під час розгляду справи у суді ОСОБА_2 свої позовні вимоги уточнила та просить суд стягнути з ОСОБА_3 на її користь:

- щомісячну матеріальну допомогу на утримання непрацездатної дитини - інваліда ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вигляді аліментів, в твердій грошовій сумі, в розмірі 1000 гривень щомісячно;

- половину суми додаткових витрат на утримання та виховання недієздатного сина в розмірі 30000 гривень;

- моральну шкоду в сумі 5000 гривень.

В судовому засіданні ОСОБА_2 пояснила, що 16.04.1997 року було розірвано шлюб між нею та ОСОБА_3. ІНФОРМАЦІЯ_4 року у шлюбі народився син - ОСОБА_5, батьком якого є відповідач. ОСОБА_5 є інвалідом 1 групи з дитинства по зору. Після розірвання шлюбу за рішенням суду з ОСОБА_3 було стягнуто аліменти на утримання сина, до його повноліття. У зв'язку з тим, що ОСОБА_5 постійно хворіє та потребував великих витрат на придбання ліків, він звернувся до Кілійського районного суду Одеської області з позовом до батька, про стягнення додаткових коштів на своє лікування. 03.04.2008 року Кілійським районним судом Одеської області постановлено ухвалу про затвердження мирової угоди, укладеної між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 Згідно з умовами вказаної мирової угоди ОСОБА_3 зобов'язався добровільно надавати ОСОБА_5 грошові кошти, необхідні на проведення операцій, лікування, придбання медикаментів та харчування, і прийняти на себе усі витрати, пов'язані з хворобою сина. З моменту розірвання шлюбу і, приблизно, до початку 2008 року ОСОБА_3 періодично надавав кошти на утримання свого сина, а у 2008 році навіть оплатив операцію, яку було проведено позивачці. Однак, після укладання мирової угоди ОСОБА_3 взагалі перестав надавати будь яку допомогу на утримання та лікування свого сина. ОСОБА_5, який, окрім того, що має 1 групу інвалідності по зору, ще є і інвалідом 2 групи з дитинства, у зв'язку з розумовими розладами та не розуміє значення своїх дій і потребує постійного стороннього догляду. На підставі вищевикладеного, рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 21.09.2010 року ОСОБА_5 визнано недієздатним, а позивачку призначено його піклувальником. ОСОБА_3, який на теперішній час постійно проживає у м. Одеса, є приватним підприємцем, має власний магазин по продажу будівельних матеріалів, отримує великий щомісячний дохід, а матеріальну допомогу на утримання свого непрацездатного повнолітнього сина не надає, та участі у додаткових витратах на його лікування не приймає. За останні роки, на лікування непрацездатного сина позивачка, яка ніде не працює, оскільки вимушена постійно знаходитись разом з дитиною, витратила близько 30000 гривень. Своїми протиправними діями проти рідного сина, а саме невиконанням своїх батьківських обов'язків, ОСОБА_3 завдав ОСОБА_2 та ОСОБА_5 моральну шкоду, яку позивачка оцінює в розмірі 5000 гривень. На підставі викладеного ОСОБА_2 просить задовольнити позов у повному обсязі.

ОСОБА_3 та його представник - ОСОБА_1, в судовому засіданні позов ОСОБА_2 не визнали у повному обсязі та пояснили наступне.

ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 до квітня 1997 року. ІНФОРМАЦІЯ_4 року у шлюбі народився ОСОБА_5, батьком якого є відповідач. Після розірвання шлюбу, ОСОБА_3 переїхав мешкати до м. Одеса, де і мешкає на теперішній час у орендованій квартирі. На прикінці 2002 року, ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_2 усний договір, згідно з яким подарував належну йому ? частину житлового будинку своєму сину ОСОБА_5, а ОСОБА_2, у свою чергу, відмовилась від вимог про стягнення з відповідача аліментів на утримання сина. У подальшому, в зв'язку з тим, що ОСОБА_5 постійно хворів, ОСОБА_3 через спільних знайомих періодично передавав колишній дружині гроші на утримання сина, а також оплатив операцію самої позивачки.

ОСОБА_3 не заперечує, що починаючи з 2010 року він не виконує вимог мирової угоди, укладеної між ним та його сином, і гроші на лікування сина не надає, однак це обумовлено об'єктивними причинами. На сьогоднішній день ОСОБА_3 неофіційно працює нічним охоронцем, отримує заробітну плату в розмірі, приблизно, 1500 гривень щомісячно, і витрачає ці кошти на оплату орендованої квартири та придбання продуктів харчування. Відповідач та його представник не заперечують, що ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець та раніше займався продажем будівельних матеріалів, при цьому подавав до податкових органів звіти про отримання чималого прибутку, однак це робилось для того, щоб у подальшому отримати «нормальну» пенсію. На теперішній час у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем, ОСОБА_3 продажем будівельних матеріалів вже не займається, а намагається заробити кошти на проживання вирощуванням сільськогосподарської продукції, однак, оскільки цим він зайнявся нещодавно, ніякого прибутку поки не отримав.

Також відповідач і його представник зазначили, що в них викликають сумніви товарні чеки, надані позивачкою у якості підтвердження витрат на лікування сина, оскільки частина цих чеків отримана в одних і тих же аптеках, з дуже стислими проміжками часу між покупками, і при цьому кожен раз по цих чеках проведено розрахунок крупними грошовими купюрами, не зважаючи на те, що за попередніми покупками надавалась решта, та її би вистачило на нові покупки. Також позивачкою не надано призначень лікарів, які б підтверджували, що вказані у товарних чеках ліки призначались саме ОСОБА_5 і саме у тій кількості, яку було придбано.

На підставі викладеного відповідач та його представник просять відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що вона підтримує дружні стосунки з ОСОБА_2 на протязі тривалого часу. Син позивачки та відповідача - ОСОБА_5, є інвалідом з дитинства у зв'язку із захворюваннями очей та психічними розладами, у зв'язку з чим постійно потребує лікування та стороннього догляду. Зі слів позивачки, їй відомо, що після розлучення ОСОБА_3 ніякої матеріальної допомоги на утримання та лікування свого сина ОСОБА_2 не надає, і остання, незважаючи на те, що ніде не працює, сама утримує ОСОБА_5.

Свідок ОСОБА_7, в судовому засіданні дала показання, аналогічні показанням свідка ОСОБА_6

Свідок ОСОБА_8 пояснив, що він проживає у цивільному шлюбі з ОСОБА_2 у житловому будинку, який належить останній. Син ОСОБА_2, ОСОБА_5, є інвалідом з дитинства у зв'язку із захворюванням очей та психічними розладами, постійно потребує стороннього догляду та лікування, яке оплачує мати. Перед переїздом до ОСОБА_2, він продав свою квартиру разом із гаражем та автомобілем, а отримані гроші вклав у ремонт будинку позивачки, оскільки останній знаходився у поганому стані. За час проживання разом з ОСОБА_2 він жодного разу не бачив батька ОСОБА_5 і, зі слів позивачки, йому відомо, що з 2008 року ОСОБА_3 ніякої фінансової допомоги на утримання та лікування свого сина не надавав. Усі витрати, пов'язані з лікуванням ОСОБА_5, несе позивачка, а він їй допомагає.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що він є знайомим ОСОБА_3, який тривалий час мешкає у м. Одесі. У на протязі 2005-2010 років він декілька разів у м. Одеса зустрічався з ОСОБА_3, і останній давав йому гроші, які він у подальшому передавав ОСОБА_2 Коли саме, скільки разів, а також які суми грошей він передавав, не пам'ятає, оскільки минуло вже багато часу.

Свідок ОСОБА_12, в судовому засіданні дала показання, аналогічні показанням свідка ОСОБА_11

Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши письмові докази по справі та розглянувши справу у межах заявлених позовних вимог, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

Згідно зі ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Як зазначено у ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як зазначено у ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Судом достовірно встановлено, що 16.04.1997 року розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 і даний факт підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_4 виданого 16.04.1997 року відділом РАГС Кілійського району Одеської області /а.с. 9/.

ІНФОРМАЦІЯ_4 року в шлюбі народився ОСОБА_5, батьком якого є ОСОБА_3 /а.с. 10/, що не оспорюється сторонами і доказуванню не підлягає.

Згідно з договором дарування від 14.12.2002 року ОСОБА_2, яка діяла від свого імені та за довіреністю ОСОБА_3, обдарувала ОСОБА_5 житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 107/.

Згідно з довідкою до акту огляду МСЕК Серії 2-18 ОВ № 011527, від 22.05.2006 року, виданою спеціалізованою медико-соціальною експертною комісією № 1 м. Одеси /а.с. 13/, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, безстроково встановлена 2 група інвалідності з дитинства. Це також підтверджується довідкою № 319 від 03.06.2009 року, виданою Кілійською центральною районною лікарнею /а.с. 15/.

У відповідності до довідки до акту огляду МСЕК Серії 2-18 ОВ № 059772, від 18.05.2009 року, виданої спеціалізованою офтальмологічною медико-соціальною експертною комісією м. Одеси /а.с. 12/, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, безстроково встановлена 1 група інвалідності по зору, з дитинства та потребує постійного стороннього догляду. Даний факт також підтверджується висновком ЛКК № 1163, виданим Кілійською центральною районною лікарнею /а.с. 14/ та пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 виданим 11.06.2009 року /а.с. 11/.

Ухвалою Кілійського районного суду Одеської області від 03.04.2008 року затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 /а.с. 23/. Згідно з умовами вказаної мирової угоди ОСОБА_3 зобов'язався добровільно надавати ОСОБА_5 грошові кошти, необхідні на проведення операцій, лікування, придбання медикаментів та харчування, і прийняти на себе усі витрати, пов'язані з хворобою сина.

Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 21.09.2010 року по цивільній справі № 2о-59/2010 року, визнано недієздатним ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та його піклувальником призначено ОСОБА_2 /а.с. 20-21/.

У довідці № 2950 від 14.10.2011 року, яка видана Кілійською міською радою Одеської області зазначено, що ОСОБА_2 разом із сином ОСОБА_5 мешкає за адресою: АДРЕСА_1, та з 15.03.1995 року ніде не працює /а.с. 8/.

У відповідності до довідки № 1556 від 14.10.2011 року, станом на 12.10.2011 року ОСОБА_2 не перебуває на податковому обліку у Кілійському відділенні Ізмаїльської ОДПІ Одеської області як фізична особа -підприємець /а.с. 6/.

Згідно з довідкою УПСЗН Кілійського району № 1092 від 14.10.2011 року, ОСОБА_2 у період з квітня 2011 року по вересень 2011 року отримала компенсаційну виплату працездатній особі, що не працює, у розмірі 81 гривня 40 копійок /а.с. 7/.

Відповідно до довідки УПСЗН Кілійського району № 1091 від 14.10.2011 року, ОСОБА_5 у період з квітня 2011 року по вересень 2011 року отримав державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства 1 групи, в розмірі 1146 гривень, щомісячно /а.с. 16/.

У відповіді УПФУ в Кілійському районі Одеської області № 2923/04 від 30.08.2013 року вказано, що ОСОБА_3 зареєстрований в управлінні ПФУ в Кілійському районі, як фізична особа-підприємець-платник єдиного податку з 2004 року /а.с. 104/.

Як зазначено у відповіді Кілійського відділення Ізмаїльської ОДПІ ГУ Мнідоходів в Одеській області № 2032/10/170 від 04.09.2013 року, ОСОБА_3 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності з 20.04.2004 року. За період діяльності в 2012 році - СПД ОСОБА_3 сплачував єдиний податок щомісячно, отриманий валовий доход (без врахування затрат) склав 520,2 тис. грн. Інформацію за 2013 рік, щодо отриманого доходу, надати не є можливим в зв'язку з законодавчо встановленим строком надання звітності - один раз на рік (з 01.01.2014 року по 09.02.2014 року) /а.с. 123/.

Також в судовому засіданні були досліджені надані позивачкою у якості підтвердження витрат на лікування ОСОБА_5 товарні чеки видані різними аптеками за період з жовтня 2009 року по 17.08.2013 року /а.с. 26-73 та 114-117/. У вказаних чеках не зазначено, хто саме оплачував придбання ліків, а також до них не додані лікарські призначення, які б дали змогу стверджувати, що вказані ліки придбані саме ОСОБА_2 на лікування ОСОБА_5

Згідно зі ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

У відповідності до ч. 1 ст. 190 СК України той із батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо). Такий договір нотаріально посвідчується і підлягає державній реєстрації.

Якщо дитина досягла чотирнадцяти років, вона бере участь в укладенні цього договору.

Відповідно до ст. 198 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

У статті 200 СК України зазначено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Як вказано у ст. 201 СК України до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189 - 192 і 194 - 197 цього Кодексу.

Оскільки відповідачем та його представником на підтвердження своїх доводів суду не наданий передбачений ч. 1 ст. 190 СК України нотаріально посвідчений договір про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно, укладений з дозволу органу опіки та піклування, та з участю ОСОБА_5, суд не приймає ці доводи до уваги.

Згідно зі ст. 7 Закону «Про державний бюджет України на 2013 рік», на момент винесення судового рішення, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність складає 894 гривні.

Оскільки в судовому засіданні достовірно встановлено, що повнолітній ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, є непрацездатним та потребує матеріальної допомоги, а його батько - ОСОБА_3 може надавати таку допомогу, суд вважає позов в частині стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання повнолітнього непрацездатного сина, щомісячно, у твердій грошовій сумі обґрунтованим. Однак суд не може погодитись з розміром аліментів в сумі 1000 гривень щомісячно, та з урахуванням вимог ст. 182 СК України, вважає, що цей розмір повинен становити 450 гривень щомісячно.

В частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 половини суми додаткових витрат на утримання та виховання повнолітнього недієздатного сина - ОСОБА_5, в розмірі 30000 гривень суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, оскільки діючим Сімейним Кодексом України (а також іншими законодавчими актами) стягнення таких витрат не передбачено.

У відповідності до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї, чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода, відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб; розмір відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань, зазнаних позивачем та інших обставин.

Позов ОСОБА_2 в частині стягнення на її користь з ОСОБА_3 5000 гривень моральної шкоди, на думку суду, не підлягає задоволенню, оскільки позивачкою не надано суду доказів на підтвердження втрат немайнового характеру та обсягу страждань, які вона зазнала внаслідок протиправної поведінки відповідача, та причинно-наслідкового зв'язку між такою поведінкою і вказаними втратами, а також не зазначено з яких саме міркувань позивач виходила визначаючи розмір моральної шкоди та обґрунтування саме такої суми.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

На підставі викладеного з ОСОБА_3 в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 214 гривень 60 копійок.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212 - 215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_3, аліменти на утримання недієздатного ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі, в розмірі 450 гривень щомісячно, починаючи стягнення з 11.10.2012 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2,, на користь держави судовий збір у розмірі 214 гривень 60 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Кілійський районний суд Одеської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Кілійського районного суду М. В. Балан.