Постанова № 33832368, 24.09.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2013 року Справа № 909/350/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Панової І.Ю.,суддів:Білошкап О.В., Хандуріна М.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської радина постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 02.07.2013у справі господарського суду№ 909/350/13 Івано-Франківської областіза позовомЗаступника прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави в особі виконавчого комітету Івано-Франківської міської радидоПриватного підприємця ОСОБА_4третя особаФінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради,про стягнення заборгованості в сумі 245 679,08 грн.,за участю представників сторін:

Генеральної прокуратури України - Гудименко Ю.В. (посв. № 014715),

ВСТАНОВИВ:

У березні 2013 року заступник прокурора м. Івано-Франківська звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до відповідача - Приватного підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості на загальну суму 245679,08 грн. Вказує, що відповідач не виконала зобов'язання за договором № 89 від 29.05.2012 в частині сплати пайового внеску на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 16.05.2013 (суддя Шкіндер П.А.) в позові відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.07.2013 (колегія суддів у складі: Юрченко Я.О. - головуючий, Давид Л.Л., Данко Л.С.) рішення господарського суду Івано-Франківської області залишено без змін.

В касаційній скарзі Фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради просить скасувати вищевказані рішення суду першої інстанції віл 16.05.2013 та постанову суду апеляційної інстанції від 02.07.2013 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування посилається на порушення норм процесуального та матеріального права, і як наслідок, неповно встановлено обставини у даній справі, а саме ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", ст.ст. 526, 530 ЦК України, ст.ст. 34, 43 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку оскаржувані судові рішення на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено судами попередніх інстанцій 29.05.2012 між виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, фінансовим управлінням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та приватним підприємцем ОСОБА_4 (далі - замовник) укладено договір № 89 про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста (далі - договір).

Згідно з п. п. 2.1., 3.3 договору замовник зобов'язався сплатити пайовий внесок у розмірі та у терміни, визначені даним договором, а 20% попереднього розміру пайового внеску у сумі 230355,56 грн. - сплатити протягом 30-ти робочих днів з моменту реєстрації договору.

Відповідно до п.3.5. договору суму остаточного пайового внеску замовник сплачує до прийняття об'єкта в експлуатацію.

Пунктом 4.1 договору сторони передбачили, що такий набуває чинності з моменту його реєстрації і діє до моменту повного виконання умов договору.

Заступника прокурора м. Івано-Франківська звернувшись з даним позовом вказує, що відповідач не виконав зобов'язання за договором, своєчасно пайові внески не сплатив, у зв'язку із чим перед позивачем виник борг в розмірі 230355,56 грн., на які нараховано 10367,77 грн. пені, 4725,77 грн. 3% річних та 230,36 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частини 2 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 року № 3038-VI замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Частиною 9 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (яка набула чинності з 01 січня 2013р. відповідно до Прикінцевих положення Закону) визначено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Статтею 35 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що після набуття права на земельну ділянку замовник може виконувати підготовчі роботи, лише на підставі зареєстрованої декларації про початок виконання підготовчих робіт чи дозволу на виконання будівельних робіт, визначені будівельними нормами, державними стандартами і правилами, крім винесення інженерних мереж та видалення зелених насаджень, з повідомленням органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Івано-Франківської міської ради від 18.12.2012 № 912-31, відмовлено в затвердженні технічної документації із землеустрою, що посвідчує право користування земельною ділянкою підприємцю ОСОБА_4 площею 0.1758 га. на АДРЕСА_1 та передачі її в оренду, терміном на три роки, для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими закладами громадського призначення, а також припинено дію договору оренди земельної ділянки площею 0.1758 га. на АДРЕСА_1 від 11.12.2009р, реєстраційний № 040929400542 (п.5.23).

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області листом від 04.04.2013 № Р-15/277 повідомила, що не здійснювала реєстрації та видачу документів дозвільного характеру стосовно будівництва багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 а також не отримувала таких.

Таким чином, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено відсутність у відповідача на момент звернення з даним позовом

земельної ділянки та дозволу на проведення будівельних робіт, а тому звернення до суду з даним позовом є передчасним.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується по суті з висновками місцевого та апеляційного господарських судів про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують по суті висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення позову, у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.07.2013 у справі № 909/350/13 залишити без змін.

Головуючий Панова І.Ю.

Судді Білошкап О.В.

Хандурін М.І.