Ухвала суду № 33830069, 25.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" вересня 2013 р. м. Київ К-33674/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12 липня 2010 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2010 року

у справі № 2а-2384/10/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кремавтобуд»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про скасування акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кремавтобуд» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування акту Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області № 97 від 23 квітня 2010 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Кремавтобуд».

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12 липня 2010 року позов задоволено. Скасовано акт Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області № 97 від 23 квітня 2010 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Кремавтобуд». Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Кремавтобуд» витрати зі сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2010 року постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12 липня 2010 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12 липня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2010 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Кремавтобуд», посилаючись на те, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 12 липня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2010 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 23696317 форми № 2-Р на бланку серії НВ № 865577, 22 лютого 1999 року ТОВ «Кремавтобуд» було зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Комісією, створеною відповідно до розпорядження наказу Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області від 29 березня 2010 року № 679, було прийняте рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Кремавтобуд» відповідно до підпункту «в» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість», розпорядження Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 1120-Р «Деякі питання адміністрування податку на додану вартість», про що було складено акт про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 97 від 23 квітня 2010 року. Документом, який підтверджує наявність підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, вказано висновок відділу адміністрування податку на додану вартість управління оподаткування юридичних осіб № 86 від 22 квітня 2010 року.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковий орган не надав доказів наявності підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість у відповідності до положень підпункту «в» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» з врахуванням того, що позивач не реєструвався як платник єдиного податку, не був та не є суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені Законом України «Про податок на додану вартість», немає рішення суду про звільнення позивача від сплати податку на додану вартість, не має будь-яких інших передбачених Законом підстав для твердження, що позивач став суб'єктом іншої спрощеної системи оподаткування, що тягне анулювання його реєстрації як платника податку на додану вартість.

Судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Питання анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість визначено пунктом 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Зокрема, відповідно до зазначеного Закону наказом ДПА України від 01 березня 2000 року № 79 затверджено Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно пункту 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 01 березня 2000 року № 79 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), реєстрація платників податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яке відбувається у випадках, визначених пунктом 9.8 статті 9 Закону.

Відповідно до підпункту «в» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.

Отже вищезазначеним підпунктом визначено виключні підстави для анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість, а саме - реєстрація як платника єдиного податку або як суб'єкта інших спрощених систем оподаткування.

При цьому, згадані у наведеній вище нормі Закону інші причини стосуються виключно можливих підстав з яких платник податку звільняється від сплати податку на додану вартість. Такими причинами можуть бути судове рішення, нормативний чи інший акт компетентного органу, внаслідок якого платник податку на додану вартість втрачає обов'язок з нарахування та/або сплати цього податку.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що доказів наявності підстав для анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість, передбачених підпунктом «в» пункту 9.8.ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», а також відповідних підтвердних документів (відомостей), у відповідності до положень підпункту 25.2.1 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 01 березня 2000 року № 79, відповідач суду не надав.

При цьому, колегія суддів вказує, що відповідно до частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з частиною 3 статті 1 Закону України «Про систему оподаткування» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

За приписами пункту 11.4 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування цим податком. У разі якщо іншим законом, незалежно від часу його прийняття, встановлюються правила оподаткування цим податком, відмінні від зазначених у цьому Законі, пріоритет мають норми цього Закону.

Таким чином, судами попередніх інстанцій правомірно не взято до уваги визначену податковим органом підставу для анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість, а саме - абзац 3 пункту 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 1120-Р «Деякі питання адміністрування податку на додану вартість»», оскільки виключно нормами пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» визначенні підстави для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 12 липня 2010 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2010 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12 липня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна