Ухвала суду № 33830052, 18.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" вересня 2013 р. м. Київ К-9828/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І. В., Бухтіярової І. О., Моторного О. А.,

за участю секретаря судового засідання Паламарчук А.О.,

представників: позивача - не з'явились;

відповідача1 - Шкодич Ю. В. ,

відповідача 2 - Мартинюк О. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ельдорадо-Україна»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2009 р.

у справі № 28/339-А

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ельдорадо-Україна»

до відповідачів: 1. державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва, 2. Державної податкової адміністрації у місті Києві,

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ельдорадо-Україна» (далі - позивач, ТОВ «Ельдорадо-Україна») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до відповідачів: 1. державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі - відповідач 1, ДПІ), 2. Державної податкової адміністрації у місті Києві (далі - відповідач 2, ДПА), про скасування податкових повідомлень-рішень № 0003022303/0, № 0003042303/0 та № 0003032303/0 від 15.05.2006 р.; № 0003022303/1№, № 0003042303/1, 0003032303/1 від 09.08.2006 р.; № № 0003022303/2, № 0003042303/2, 0003032303/2 від 28.09.2006 р., а також рішення ДПІ у № 33376/25-011 від 20.07.2006 р. та рішення ДПА у м. Києві № 2408/10/25-114 від 20.09.2006 р.

Постановою господарського суду міста Києва від 16.05.2007 р. позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2009 р. постанову господарського суду міста Києва від 16.05.2007 р. скасовано, у задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції,

ТОВ «Ельдорадо-Україна» звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2009 р., постанову господарського суду міста Києва від 16.05.2007 р. залишити в силі.

Представник позивача у судове засідання не з'явився.

Представники ДПІ та ДПА у судовому засіданні 18.09.2013 р. проти доводів касаційної скарги заперечували, вважають оскаржуване рішення прийнятим у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ДПІ було проведено виїзну планову комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Ельдорадо-Україна» за період з 01.04.2004 р. по 31.12.2005 р., за результатами якої складено акт № 167-23/3-31991838 від 28.04.2006 та встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1 п. 7 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого занижено податок на прибуток на суму 651,5 тис. грн., а саме: І кв. 2005 р. - 647,9 тис. грн., III кв. 2005 р. - 3,6 тис. грн.; порушення пп. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 1 005 543 грн.; завищення від'ємного значення з ПДВ на загальну суму 2 866 грн., з яких: у липні 2005 р. - 2805 грн., у серпні 2005 р. - 61 грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем 15.05.2006 р. прийнято спірні податкові повідомлення-рішення: № 0003022303/0, яким позивачу донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 508 315 грн., з яких 1 005 543 грн. - за основним платежем та 502 772 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0003042303/0, яким позивачу донараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1 302 280 грн., з яких 651 500 грн. - за основним платежем та 650 780 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0003032303/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 2866 грн.

За результатами адміністративного оскарження спірні рішення залишені без змін, а скарги позивача без задоволення та прийняті такі податкові повідомлення-рішення: № 0003032303/1, № 0003022303/1, № 0003042303/1 від 09.08.2006 р. та № 0003032303/2, № 0003022303/2, № 0003042303/2 від 28.09.2006 р.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції посилався на те, що є правомірним висновок податкового органу про заниження ПДВ в липні 2005 р. та серпні 2005 р. в зв'язку з реалізацією пов'язаним особам ТОВ «Ельдорадо-Схід», ТОВ «Ельдорадо-Захід», ТОВ «Ельдорадо-Південь», ТОВ «Елодес» придбаного у ТОВ «Алко-Лайн» товару за цінами нижче ціни придбання.

Крім того, судом апеляційної інстанції здійснено висновок, що позивач не мав права в липні 2004 р. на включення сум ПДВ до податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ПП «Інтер-Техніка», оскільки останні виписані особою не зареєстрованою платником ПДВ.

В той же час задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов протилежних висновків, що позивачем належними та допустимими доказами доведено правомірність своїх дій щодо формування податкового кредиту та валових витрат.

Судова колегія касаційної інстанції приймаючи судове рішення виходить з наступного.

В акті перевірки зафіксовано, що ТОВ «Ельдорадо-Україна» у І кварталі 2005 року невірно визначено дохід, отриманий від реалізації товарів нижче ціни їх придбання пов'язаним особам ТОВ «Ельдорадо-Схід», Маріупольській філії ТОВ «Ельдорадо-Схід», Сумській філії ТОВ «Ельдорадо-Схід», ТОВ «Ельдорадо-Південь», ТОВ «Елодес», ТОВ «Ельдорадо-Захід», Рівненській філії ТОВ «Ельдорадо-Захід». Згідно із податковими накладними, виписаними позивачем пов'язаним особам на різницю між ціною продажу та ціною придбання товару, перевіркою встановлено, що підприємство занизило валовий дохід у І кварталі 2005 року на загальну суму 259163,91 грн.

Крім цього, позивач у липні-серпні 2005 року реалізував товар, придбаний у ТОВ «Алко-Лайн», пов'язаним особам ТОВ «Ельдорадо-Схід», ТОВ «Ельдорадо-Південь», ТОВ «Елодес», ТОВ «Ельдорадо-Захід» за цінами нижче ціни придбання, що призвело до заниження валового доходу за III квартал 2005 року на загальну суму 14325,35 грн. та заниження ПДВ на загальну суму 2866 грн.

Підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 зазначеного Закону передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Згідно з цим підпунктом справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених Законом № 334/94-ВР, покладається на податковий орган у встановленому порядку. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін.

Таким чином, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем здійснювались запити до Держзовнішінформу від 18.04.2006 р. № 12907/10/23-311 та Торгово-промислової палати України від 18.04.2006 р. № 12909/10/23-311 щодо ринкових цін за одиницю товару за період з 01.04.2005 р. по 31.12.2005 р., проте відповіді на зазначені листи у матеріалах справи відсутні. Відсутні також докази про наявність права у вказаних органів визначати рівень звичайних цін.

Колегія суддів касаційної інстанції наголошує, що в умовах дії такого принципу адміністративного судочинства, як офіційне з'ясування усіх обставин справи, суди не повинні обмежуватися заявленими сторонами доводами та поданими ними доказами, а мають здійснювати активну роль у встановленні об'єктивної істини, вживаючи усіх можливих заходів для перевірки та встановлення усіх фактичних даних зі спору та сприяючи сторонам у поданні та витребуванні необхідних для цього доказів.

Враховуючи те, що матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази рівня звичайних цін за спірними поставками, суди дійшли передчасних висновків про доведеність або не доведеність порушень з боку позивача в цій частині.

За таких саме підстав посилання суду апеляційної інстанції на відсутність у матеріалах справи доказів, які б спростовували встановлений перевіркою факт того, що товар на складах не залежувався і придбання та продаж товарів відбувалися в одному й тому ж періоді, також здійснено у порушення зазначеного принципу адміністративного судочинства.

Крім того, предметом доказування по даній справі є реальність господарських операцій, які позивач здійснював ПП «Інтер-Техніка», що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Із аналізу положень статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» випливає, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто Закон пов'язує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

У відповідності до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 9 зазначеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зокрема, як встановлено судами, позивачем у липні 2004 року включено до податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 1005543,14 грн. на підставі податкових накладних виписаних ПП «Інтер-Техніка» № 19/07-16 від 19.07.2004 р., № 22/07-17еп від 22.07.2004р., № 22/07-18еп від 22.07.2004р., № 22/07-19еп від 19.07.2004р., № 26/07-21еп від 26.07.2004р., № 26/07-24еп від 26.07.2004р., № 26/07-23еп від 26.07.2004р., № 26/07-22еп від 26.07.2004 р. та № 26/07-20еп від 26.07.2004р.

Перевіркою встановлено, що рішенням господарського суду м. Києва від 16.07.2004 р. у справі № 21/286 припинено ПП «Інтер-Техніка» у зв'язку з ліквідацією, не пов'язаною з банкрутством юридичної особи.

Листом ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 04.07.2006 № 13587/7/29-010 повідомлено, що свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ПП «Інтер-Техніка» № 37072188 від 04.12.2003 р. анульовано з 16.07.2004р.

Колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що судами попередніх інстанцій належним чином не досліджено чи набуло законної сили зазначене судове рішення та не враховано те, що платник податків, який придбав товар (послугу) в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом. Такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону

Варто також зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. А відтак платник не може зазнавати негативних наслідків (зокрема, у вигляді позбавлення його права на податковий кредит) внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Однак у разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.

Відповідні обставини попередніми судовими інстанціями не досліджувалися взагалі.

Так, при дослідження характеру спірних господарських операцій суди обмежилися дослідженням їх реальності без ретельного дослідження обставин виконання цих операцій, а також на наявність у позивача належним чином складених податкових накладних.

Оскільки межі перегляду справи в касаційній інстанції, визначені у частині першій статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, не дають права касаційному суду встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у судовому рішенні, тоді як наведені процесуальні правопорушення, які полягають у неповному з'ясуванні обставин справи, що входять до предмета доказування у справі, позбавляють касаційний суд можливості перевірити правильність та законність оскаржуваних рішень, то останні підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, перевірити належним чином доводи сторін щодо фактичного виконання операцій з поставки товарів (послуг) з визначеними ДПІ ризиковими контрагентами, для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цієї обставини, або ж, виходячи з принципу офіційного з'ясування обставин справи, витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ельдорадо-Україна» задовольнити частково.

Постанову господарського суду міста Києва від 16.05.2007 р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2009 р. у справі № 28/339-А - скасувати.

Справу № 28/339-А направити на новий судовий розгляд до окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Головуючий суддя підпис І. В. Приходько Судді підпис І. О. Бухтіярова Помічник судді підпис О. А. Моторний З оригіналом згідно Т. Давидовська