Ухвала суду № 33830051, 25.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" вересня 2013 р. м. Київ К/800/42660/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів Ємельянової В.І., Рецебуринського Ю.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2013 року та постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 червня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Стахановського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом в якому просив визнати дії відповідача з утримання автомобіля марки Mercedes-Benz модель Е 230 незаконними та зобов'язати відповідача передати позивачу зазначений автомобіль та технічний паспорт до нього протягом трьох днів з моменту набрання законної сили судовим рішенням.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

Суди попередніх інстанцій мотивували своє рішення тим, що доказів належності автомобіля позивачу немає, відтак не порушено його законних прав та інтересів діями відповідача щодо утримання автомобіля і документів на нього.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_2 заявив вимоги про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального і процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Як на доводи касаційної скарги, позивач зазначає, що автомобіль марки Mercedes-Benz Е230 державний номерний знак НОМЕР_2 належить йому на праві приватної власності, оскільки вказаний транспортний засіб придбаний за результатами договору міни; вищевказаний автомобіль не знаходиться у розшуку, на нього не накладений арешт, придбаний на законних підставах за договором міни, тому він є власністю позивача та незаконно утримується відповідачем.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, відповідно до пункту першого частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 13 жовтня 2012 року співробітниками Державної патрульної служби було проведено огляд та тимчасове затримання транспортного засобу марки Mercedes-Benz Е230 державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням позивача, у зв'язку з підробкою реєстраційних документів та не розмитненням транспортного засобу, про що було складено протокол огляду та тимчасового затримання транспортного засобу (а.с. 35).

Згідно висновку спеціаліста від 29 жовтня 2012 року № 438/2 свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, видане 28 жовтня 2010 року МРЕВ-1 м. Донецька на ім'я ОСОБА_3 на автомобіль марки Mercedes-Benz Е230 державний номерний знак НОМЕР_2, не є аналогічним тому, що знаходиться в офіційному обігу країни виробника. Зазначене свідоцтво виконано на багатокольоровому знакодрукуючому приладі зі струйним способом відтворення зображення (а.с. 36-41).

По вказаному факту Стахановським міським відділом управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області порушене кримінальне провадження від 06 лютого 2013 року № 12013030380000738 (а.с. 45). Відносно позивача було прийняте рішення про відмову у порушенні кримінального провадження.

Позивачем не надано доказів, що вказаний транспортний засіб належить йому на праві приватної власності, праві постійного чи тимчасового користування.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про те, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до абз. 13 ч. 7 ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.

Згідно затвердженого в Україні п. 7 «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» (далі - Порядок) затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388, встановлено, що власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі-власники) зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується уразі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).

Відповідно до п. 8 Порядку державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Не допускаються до державної реєстрації транспортні засоби з правим розташуванням керма (за винятком транспортних засобів, які були зареєстровані в підрозділах Державтоінспекції до набрання чинності Законом України «Про дорожній рух»). Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою:

- довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб'єктом господарювання, діяльність якого пов'язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери;

- договори та угоди, укладені на товарних біржах на зареєстрованих у Департаменті Державтоінспекції бланках, договори купівлі-продажу транспортних засобів, оформлені в Державтоінспекції, інші засвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортні засоби;

- копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин;

- довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску;

- акт приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком 6, виданий підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило на транспортний засіб спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, із зазначенням ідентифікаційних номерів такого транспортного засобу та конкретного одержувача;

- митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії або електронна митна декларація, або видане митним органом посвідчення про реєстрацію в підрозділах Державтоінспекції транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери;

- договір фінансового лізингу.

Згідно з ч. 4 п. 16 Порядку за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, підрозділ Державтоінспекції видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що відсутні докази належності позивачу транспортного засобу Mercedes-Benz Е230 державний номерний знак НОМЕР_2 на праві приватної власності, на праві постійного чи тимчасового користування.

Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що дії відповідача щодо утримання вказаного вище транспортного засобу та документів на нього, жодним чином не порушують права та охоронювані законом інтереси позивача.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухвалені оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2013 року та постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 червня 2013 року в справі № 812/4147/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий І.Я. Олендер

Судді В.І. Ємельянова

Ю.Й. Рецебуринський